|
|||
ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. КРЕОНТ. ІСМЕНА. КРЕОНТ. ІСМЕНА. КРЕОНТ. ІСМЕНА. КРЕОНТ. ІСМЕНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. ПРОІСМЕНА Я винна і, якщо сестра погодиться, Прийнять готова й кару за провину ту. АНТІГОНА Ні, сестро, та й було б несправедливо це - Ти ж не хотіла, й я тебе відкинула. ІСМЕНА 640] Та ти ж в біді, й з тобою не соромлюсь я Глибінь твого страждання переплинути. АНТІГОНА Всю правду лиш боги підземні відають. Тих не люблю, хто любить на словах лише. ІСМЕНА О сестро, не безчесть мене й дозволь мені 545] 3 тобою вмерти, вшанувавши вмерлого. АНТІГОНА Не вмреш зі мною, - як не доторкалася, Не став своїм. Доволі, коли я умру. ІСМЕНА Та як же, люба, я без тебе житиму? АНТІГОНА Спитай Креонта, що йому годила ти. ІСМЕНА 550] Чого глузуєш! Це ж бо незаслужено. АНТІГОНА Якщо це посміх, то сміюсь крізь сльози я. ІСМЕНА То чим тепер я можу послужить тобі? АНТІГОНА Рятуй себе, удасться - не позаздрю я. [138] ІСМЕНА Невже, нещасна, мук не поділю твоїх? АНТІГОНА 555] Ти - хтіла жить, я - смерті прирекла себе. ІСМЕНА Що в мислях мала, все тобі сказала я. АНТІГОНА Ми неоднаково з тобою мислили. ІСМЕНА Але з тобою рівно завинили ми. АНТІГОНА Мужайсь, тобі ще жити, а моя душа 560] Вже мертва, тож і послужу померлим я. КРЕОНТ Вони обидві, мабуть, збожеволіли, Одна - ось зараз, друга - чи не зроду ще. ІСМЕНА Та як, державче, розуму не втратити, Зазнавши стільки лиха* нездоланного. КРЕОНТ 565] Ще б пак, коли з лихими робиш лихо ти! ІСМЕНА Як я без неї в самотині житиму? КРЕОНТ За неї не турбуйся - вже нема її. ІСМЕНА Невже ти стратиш наречену синову? КРЕОНТ Є ще й багато інших нив для оранки. ІСМЕНА 570] Але такої близької не знайде він. КРЕОНТ Не хочу жінки синові поганої. АНТІГОНА Тебе, Гемоне, кривдить батько твій. [139] КРЕОНТ Ох, як і ти, і шлюб твій надокучили. ПРОВІДНИК ХОРУ Невже в свого ти сина відбереш її?
|
|||
|