|
|||
АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. АНТІГОНА .. КРЕОНТ. АНТІГОНА. КРЕОНТ. КРЕОНТАНТІГОНА Убий мене. Чого ж ти хочеш більшого? КРЕОНТ Нічого більше, досить і цього мені. АНТІГОНА Чого ж спинився? Як мені слова твої 500] Не милі, і не стануть вже милішими, Так і тобі не до вподоби вчинок мій. Чи то ж мені ще треба слави вищої, Ніж свого брата поховати рідного? І всі б мене схвалили, знаю добре я, 505] Якби їм острах язика не сковував. Чи не найкраще з багатьох царевих прав - Лиш те, що хочеш, говорити й діяти. КРЕОНТ З усіх кадмейців ти одна так думаєш. АНТІГОНА Усі так мислять, лиш уста в них замкнуті. КРЕОНТ 510] А думать з ними не в одно - не соромно? АНТІГОНА Чи ж сором - брата вшанувати рідного! [136] КРЕОНТ А той, кого убив він, чи не брат тобі? АНТІГОНА Так, брат він - від одного батька й матері. КРЕОНТ Чому ж його так само не вшановуєш? АНТІГОНА 515] Цього тобі померлий не підтвердить сам. КРЕОНТ То ти із ним рівняєш нечестивого? АНТІГОНА Але ж це рідний брат мій, а не раб якийсь. КРЕОНТ Цей захищав вітчизну, той - ганьбив її. АНТІГОНА Обох закон Аїда робить рівними. КРЕОНТ 520] Там честь лихим і добрим не однакова. АНТІГОНА. Хто зна, чи так це під землею діється? КРЕОНТ Не буде і по смерті друга з ворога. АНТІГОНА Любить я народилась, не ненавидіть. КРЕОНТ Зійдеш-в Аїд - і будеш там любити їх, 525] Я ж не скорюся жінці, поки житиму. ПРОВІДНИК ХОРУ Он погляньте, виходить Ісмена з дверей - Гірко плаче вона за своєю сестрою, Й темна хмара, що звисла у неї з-над брів, їй рожеві спотворює лиця прекрасні, 530] Сліз потоками їх оросивши. [137] КРЕОНТ (до Ісмени) Ти, що в мій дім закралася єхидною, Щоб кров із мене пити, - я ж не знав того, Що годував дві мого трону пагуби, - Кажи, чи брала в похороні участь ти, 535] Чи поклянешся, що того й не відала?
|
|||
|