|
|||
ПРОВІДНИК ХОРУПРОВІДНИК ХОРУ Наскільки, років тягарем обтяжені, Судить ми можем, говорив розумно ти. ГЕМОН Так, батьку, розум, що боги дарують нам, То скарб найвищий і дорожчий всіх скарбів, 685] Що справедливо й правильно все кажеш ти, Не міг би й не зумів я заперечити. Але ж і в інших, може, доля правди є, В моєму стані швидше можу знати я, Що люди кажуть, роблять або ганять що. 690] Ти ж поглядом єдиним наганяєш страх На тих, хто міг би в чомусь докорить тобі. Мені чувати нишком вже доводилось, Як всі у місті цю жаліють дівчину, З жіноцтва найгіднішу", що ганебно так 695] Загинуть має за славетний подвиг свій. Вона не допустила, щоб убитий брат Валявся непохований, став здобиччю Псам кровожерним, зграям птаства хижого. Хіба вона не гідна шани світлої? 700] Такі розмови неспокійні чути скрізь, Мені ж нема, мій батьку, щастя більшого, Лише б тебе благополучним бачити. Чи не найбільша гордість сина - батькова Квітуча слава, а для батька - синова? Але не думай, що лише в твоїх словах [143] Є правда, і ні в кого більш нема її. Кому здається, що лиш в нього розум в, Й душа, й дар слова, в того, як роздивишся Насправді, то немає нічогісінько. 710] Бо для людини, хоч би й наймудрішої, Не сором вчитись і поради слухати. Ти ж бачив, як у зливу під потоками Дерева гнуться і рятують віття цим, А впертий стовбур повінь із корінням рве, 715] Той, хто вітрила надто вже натягує І в бурю не ослабить, перевернеться Й дном догори своє закінчить плавання, Забудь же гнів і відміни цей вирок свій. Хоч я й молодший, а свою скажу тобі 720] Я думку: добре, як людина розумом Багата зроду, а якщо не завжди це Трапляється, то й в іншого послухати Розумної поради не завадить нам.
|
|||
|