![]()
|
|||||||
ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. Строфа 1. Антистрофа 1ІСМЕНА О бідна сестро! Що ж робити? Вузол цей 40] Ні розв'язати, ні стягнуть не в силі я. АНТІГОНА Чи згодна ти сприяти й помагать мені? ІСМЕНА Хіба це легко буде? В чому задум твій? АНТІГОНА Чи допоможеш брата поховать мені? ІСМЕНА Як поховать? Та це ж нам заборонено. АНТІГОНА 45] Мого й твого - як ти не схочеш - брата я Ховатиму, - йому лишусь я вірною. ІСМЕНА Смілива ж ти. Наперекір Креонтові? АНТІГОНА Мого чуття не може в мене взяти він. ІСМЕНА Ой леле! Ти подумай, сестро, батько наш 50] В неславі згинув, усіма зневажений, Свої жахливі виявивши злочини І власноруч два ока в себе вирвавши. А потім мати і дружина - дві в одній - В петлі ганебній свій укоротила вік. 55] І трете - нещасливі наші два брати В відвазі самозгубній один одного В єдину мить рукою вбили братньою. Тепер подумай, як, самі лишившись, ми Загинем ще страшніше, не послухавши 60] Закону, влади й повеління царського. [122] Зваж те, що ми жінками народилися, І нам з чоловіками не змагатися. Тож завжди коримося ми сильнішому І слухаєм в усьому, навіть в гіршому, 65] Отож підземні сили я благатиму Простить, що дію не своєю волею, А владцям мушу підкоритись - марна річ Із тим, що вище сил твоїх, боротися. АНТІГОНА Нічого не прошу я, хоч би й хтіла ти 70] Мені допомагати, - все сама зроблю. А ти - як хочеш. Брата поховаю я. Обов'язок здійснивши, - й вмерти солодко. Для нього люба, з любим поруч ляжу я - Безвинно погрішивши. Доведеться-бо 75] Годить померлим довше, ніж живим отут. Зостанусь там навіки. Ну, а ти - як хоч - Зневаж закони, що й боги шанують їх. ІСМЕНА Велінь богів ніколи не зневажу я, А й громадянам побоюсь перечити. АНТІГОНА 80] Та годі, не виправдуйсь. Я сама піду Надгробок брату любому насипати. ІСМЕНА Нещасна сестро, як страшусь за тебе я. АНТІГОНА Журись не мною, лиш своєю долею. ІСМЕНА Нікому ж не проговорись про задум свій. 85] Дотримуй таємниці, й я мовчатиму. АНТІГОНА Ой леле. Йди вже краще й розкажи усім, А змовчиш - будеш тим ще ненависніша. ІСМЕНА Ну й лід же в тебе під душевним полум'ям. АНТІГОНА Годжу, кому й повинна догоджати я. [123] ІСМЕНА 90] Якби ж то такі Жадаєш ти незбутнього. АНТІГОНА Хоч упаду й без сили - не спинюся я. ІСМЕНА За безнадійне й братися нема чого. АНТІГОНА Не говори так, бо й мені немилою, Й померлому ти станеш осоружною. 95] Хай вже сама з своєю безрозсудністю Той жах я перетерплю. Не страшніше це, Аніж умерти смертю недостойною. ІСМЕНА Іди й роби, як знаєш. Нерозумна ти, Але для близьких зостаєшся близькою. Парод ХОР Строфа 1 100] Сонця променю, ще не грав Ти ніколи яскраво так - Світло Фів семибрамних. Зір ясний золотого дня Нам нарешті являєш ти Над потоком Діркейським. Весь у зброї аргівський муж, Що із білим прийшов щитом, Кроком швидким утікав назад, Наче кінь без вудила. 110] Він розбоєм у нашу країну прийшов, Полінікових гнівних послухавши слів, І, неначе могутній орел, Він із криком шаленим пронісся по ній, 115] Сніжно-білими крилами вкритий увесь, З зброєносною раттю в шоломах, Що їх кінські оздоблюють гриви. [124] Антистрофа 1 Він над наші доми злетів. Люттю хижих списів обняв Місто це семибрамне. 120] Аде мусив тікати геть - Кров'ю нашою він не впився, Не наситив утроби. Зрубів башт не сягнув вогонь Смолоскипів Гефеста, вчув 125] Гомін Ареїв за спиною враг - Нездоланність дракона. Бо хвальків велемовних ненавидить Зевс І, побачивши, як гордовито ідуть Повноводдям бурхливим вони, 130] Брязкотіння почувши золочених лат, При самій вже меті, коли мали свою Перемогу вони скликати, Він метнув на них грім-блискавицю.
|
|||||||
|