ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. АНТІГОНА. ІСМЕНА. Строфа 1. Антистрофа 1

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 25Следующая ⇒

ІСМЕНА

О бідна сестро! Що ж робити? Вузол цей

40] Ні розв'язати, ні стягнуть не в силі я.

АНТІГОНА

Чи згодна ти сприяти й помагать мені?

ІСМЕНА

Хіба це легко буде? В чому задум твій?

АНТІГОНА

Чи допоможеш брата поховать мені?

ІСМЕНА

Як поховать? Та це ж нам заборонено.

АНТІГОНА

45] Мого й твого - як ти не схочеш - брата я

Ховатиму, - йому лишусь я вірною.

ІСМЕНА

Смілива ж ти. Наперекір Креонтові?

АНТІГОНА

Мого чуття не може в мене взяти він.

ІСМЕНА

Ой леле! Ти подумай, сестро, батько наш

50] В неславі згинув, усіма зневажений,

Свої жахливі виявивши злочини

І власноруч два ока в себе вирвавши.

А потім мати і дружина - дві в одній -

В петлі ганебній свій укоротила вік.

55] І трете - нещасливі наші два брати

В відвазі самозгубній один одного

В єдину мить рукою вбили братньою.

Тепер подумай, як, самі лишившись, ми

Загинем ще страшніше, не послухавши

60] Закону, влади й повеління царського. [122]

Зваж те, що ми жінками народилися,

І нам з чоловіками не змагатися.

Тож завжди коримося ми сильнішому

І слухаєм в усьому, навіть в гіршому,

65] Отож підземні сили я благатиму

Простить, що дію не своєю волею,

А владцям мушу підкоритись - марна річ

Із тим, що вище сил твоїх, боротися.

АНТІГОНА

Нічого не прошу я, хоч би й хтіла ти

70] Мені допомагати, - все сама зроблю.

А ти - як хочеш. Брата поховаю я.

Обов'язок здійснивши, - й вмерти солодко.

Для нього люба, з любим поруч ляжу я -

Безвинно погрішивши. Доведеться-бо

75] Годить померлим довше, ніж живим отут.

Зостанусь там навіки. Ну, а ти - як хоч -

Зневаж закони, що й боги шанують їх.

ІСМЕНА

Велінь богів ніколи не зневажу я,

А й громадянам побоюсь перечити.

АНТІГОНА

80] Та годі, не виправдуйсь. Я сама піду

Надгробок брату любому насипати.

ІСМЕНА

Нещасна сестро, як страшусь за тебе я.

АНТІГОНА

Журись не мною, лиш своєю долею.

ІСМЕНА

Нікому ж не проговорись про задум свій.

85] Дотримуй таємниці, й я мовчатиму.

АНТІГОНА

Ой леле. Йди вже краще й розкажи усім,

А змовчиш - будеш тим ще ненависніша.

ІСМЕНА

Ну й лід же в тебе під душевним полум'ям.

АНТІГОНА

Годжу, кому й повинна догоджати я. [123]

ІСМЕНА

90] Якби ж то такі Жадаєш ти незбутнього.

АНТІГОНА

Хоч упаду й без сили - не спинюся я.

ІСМЕНА

За безнадійне й братися нема чого.

АНТІГОНА

Не говори так, бо й мені немилою,

Й померлому ти станеш осоружною.

95] Хай вже сама з своєю безрозсудністю

Той жах я перетерплю. Не страшніше це,

Аніж умерти смертю недостойною.

ІСМЕНА

Іди й роби, як знаєш. Нерозумна ти,

Але для близьких зостаєшся близькою.

Парод

ХОР

Строфа 1

100] Сонця променю, ще не грав

Ти ніколи яскраво так -

Світло Фів семибрамних.

Зір ясний золотого дня

Нам нарешті являєш ти

Над потоком Діркейським.

Весь у зброї аргівський муж,

Що із білим прийшов щитом,

Кроком швидким утікав назад,

Наче кінь без вудила.

110] Він розбоєм у нашу країну прийшов,

Полінікових гнівних послухавши слів,

І, неначе могутній орел,

Він із криком шаленим пронісся по ній,

115] Сніжно-білими крилами вкритий увесь,

З зброєносною раттю в шоломах,

Що їх кінські оздоблюють гриви. [124]

Антистрофа 1

Він над наші доми злетів.

Люттю хижих списів обняв

Місто це семибрамне.

120] Аде мусив тікати геть -

Кров'ю нашою він не впився,

Не наситив утроби.

Зрубів башт не сягнув вогонь

Смолоскипів Гефеста, вчув

125] Гомін Ареїв за спиною враг -

Нездоланність дракона.

Бо хвальків велемовних ненавидить Зевс

І, побачивши, як гордовито ідуть

Повноводдям бурхливим вони,

130] Брязкотіння почувши золочених лат,

При самій вже меті, коли мали свою

Перемогу вони скликати,

Він метнув на них грім-блискавицю.

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒