Курс сучасної 17 страница

Визначається він у такий спосіб: величина коефіцієнта спрямо-ванності чинника (Кс) послідовно перемножується на величини

Кримінологічна експертиза

рангу детермінації (ДР), коефіцієнту інформативності (Кі) та прогностичного індексу (ПІ). Одержане в результаті число становить величину коефіцієнта кримінологічної значущості чинника

(Ккз):

Ккз = Кс х ДР х Кі х ПІ

Це комплексне значення показника Ккз чинника враховується у подальшому при оцінці кримінологічного значення впливу на нього об'єкта експертизи.

2.2.4. Операція з оцінки впливу об'єкта експертизи на кримінологічні чинники. Ця операція є центральною у кримінологічній експертизі. У процесі її здійснення досягаються основна мета і безпосереднє завдання кримінологічної експертизи — визначаються показники кримінологічної значущості та ефективності об'єкта експертизи, його норм. Головними методами цієї операції, а по суті експертизи в цілому, є зіставлення кожної норми об'єкта експертизи з кожним кримінологічно значущим чинником, що діє у сфері регулювання цього об'єкта, та експертне оцінювання впливу, який може здійснювати ця норма на чинник у разі її прийняття та реалізації. Експерт має спрогнозувати та оцінити, чи буде цей вплив негативним, тобто сприятливим для зміцнення, посилення дії криміногенного чинника, або ж позитивним, таким, що послаблює, нейтралізує дію останнього та зміцнює анти-кримінологічні чинники. Завдання цієї операції реалізується через проведення низки процедур, у яких застосовуються формалізовані моделі, зокрема матрична модель, методи ідентифікації, групування, сукупної оцінки. Технологія використання матричного методу передбачає систему формалізованих показників оцінки декількох ознак об'єкта, що піддаються оцінюванню, У тому числі в їхньому кількісному вимірі.

Методи експертного оцінювання загалом досить розроблені ще в середині минулого сторіччя як на методологічному1, так і на прикладному рівні, особливо щодо їхнього застосування в соціологічних дослідженнях під час вирішення низки практичних завдань, зокрема і з використанням математичного інструментарію2. Як

^Бешелев С.Д., Гурвич Ф. Г. Зкснсртнме оденки. - М., 1973.

'"^пертпьіе оденки в социологичсских исслсдованиях / Ответ. рсд. С. Б. Крьімский. — К.,

. •І-УУО.

Глава 5

зазначалося у попередньому параграфі, нещодавно опубліковано у загальній формі методичну частину програми експертних опитувань у кримінологічних дослідженнях1. Опрацьовані у названих та інших джерелах рекомендації використані автором Курсу під час розроблення методики кримінологічної експертизи, зокрема операції оцінювання впливу експертованої норми на кримінологічні чинники. При цьому, беручи до уваги об'єктивну складність багатьох експертних операцій, особливо стосовно застосування їх у кримінологічному контексті та здебільшого у прогностичному ракурсі, обізнаність щодо яких більшості експертів-нефахівців бачиться недостатньою, автор Курсу прагнув опрацювати відповідні поопераційні методики і процедури у якомога простіших і зро-зуміліших формулюваннях, обмежуючи сферу їх використання прийомами та способами прикладного розгляду питань, що можуть ставитися замовниками перед експертизою за сучасних умов.

Головним методичним інструментом операції 2.2.4, що забезпечує прикладну реалізацію її завдань, визначено якісно-кількісну матрицю. За своєю принциповою схемою та будовою вона має відповідати таким вимогам:

слугувати оцінці впливу норми об'єкта експертизи на кримінологічні чинники;

за наявності в об'єкта експертизи багатьох норм, а у сфері його регулювання — багатьох кримінологічних чинників, бути здатною визначити вплив кожної норми на кожен із чинників;

бути пристосованою до того, щоб різним за змістом та харак тером нормам надавати оцінку за критеріями різних ознак, у різних показниках, але таких, які є одномірними, тобто придатни ми для зіставлення і обрахунку за однією системою, що дає змогу визначити та вирахувати сукупну експертну оцінку впливу норми на чинник;

— враховувати прогностичний характер цієї операції, який реалізується шляхом надання експертові вільної можливості для передбачення альтернатив перспективи впливу норми і, відпо відно, різних варіантів його оцінки, при цьому спектр альтернатив них оцінок повинен бути якомога ширшим, але реальним;

1 Поклад В. І. Вказана праця. — С. 17—27.

Кримінологічна експертиза

демонструвати оцінку чітко та однозначно, що виключає будь-яку невизначеність або двозначність самої оцінки чи її графічного позначення;

бути оптимально практичною та доступною для експертів відповідно до їхньої компетентності.

В останні роки з'явилися публікації, в яких пропонується, щоб суб'єкти, які проводитимуть кримінологічну експертизу, доводили кримінологічну ефективність не лише самої правової норми загалом, а й її гіпотези, диспозиції, санкції, «сукупної мети», що нібито «є головним критерієм оцінки її дії», а також визначали «ті проблеми, що пов'язані з дією в майбутньому норми права», відстежували «усі параметри кримінологічної ефективності», різні ЇЇ рівні та ступені, загалом займалися «виміром» останньої з понад десяти позицій тощо1. Наведені пропозиції виглядають як зайве ускладнення завдань та методики кримінологічної експертизи. Пропоноване перебуває не у полі її практичного здійснення, а очевидно, у сфері ідеології та концепції останньої. Що ж до багатоас-пектного вимірювання кримінологічної ефективності норми, то наведені міркування, здається, багато в чому запозичені з теоретичних розробок, які стосуються оцінки ефективності правових норм загалом і навряд чи придатні для практичного сприйняття саме в методиці кримінологічної експертизи.

Підготовка до експертної операції за матричним методом та сама операція передбачаються у нашій методиці у такій послідовності:

— ідентифікація чинників, вплив на які об'єкта експертизи (норми) буде оцінюватися експертами (ця підготовча робота вико нана в процесі операції 2.2.3);

групування комплексів чинників однорідних за певною озна кою (підставою), наприклад функціональною роллю; доцільно в операції 2.2.4 зберегти ідентифікацію та структуризацію останніх, Що була прийнята в операції 2.2.3.

позначення у матриці за передбаченими у ній ознаками та у прийнятих показниках оцінки впливу норм об'єкта експертизи на чинники;

Джужа О. М., Киршнок А. В. Кримінологічна експертиза як засіб удосконалення законотворчого процесу // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2003. - № 8. - С. 132-135.

Глава 5

— визначення за всіма передбаченими ознаками сукупної екс пертної оцінки впливу норми об'єкта експертизи на чинник.

Технологія застосування матричного методу для згаданих цілей закладена у розробленій за спеціальною формою Матриці оцінки впливу правової норми на кримінологічні чинники.

Матриця побудована таким чином, що передбачає оцінку впливу кожної норми об'єкта експертизи на кожний чинник за такими показниками впливу:

Інтенсивність (І): за цим показником передбачається чотири варіанти оцінки впливу — «сильний», «достатній», «низький», «відсутній». При цьому згадані значення тлумачаться так:

сильний: значно (виразно) посилює дію чинника такої самої спрямованості та може змінити на протилежну спрямованість чинника;

достатній: досить відчутно посилює дію чинника такої самої спрямованості, але не змінює його на протилежну спрямованість;

низький: його наявність простежується, але він не має відчут ного впливу на дію чинника як такої самої, так і протилежної спрямованості;

відсутній: норма об'єкта експертизи не має жодного криміно логічного впливу на чинник.

У матриці оцінка цього показника впливу позначається за шкалою відповідно «З» за сильного впливу, «2» — за достатнього, «1» — за низького, «О» — за відсутності впливу.

Спрямованість (С): За цим показником вплив може бути оцінений як: позитивний (П) — антикриміногенний (Акр), негативний (Н) — криміногенний (Кр), нейтральний (НТ). При цьому розуміється, що:

антикриміногенний здійснює застережний (обмежуючий) вплив на криміногенний чинник;

криміногенний, навпаки, здійснює послаблюючий (обмежу ючий) вплив щодо антикриміногенного та посилюючий (підтри муючий) вплив стосовно криміногенного чинника;

нейтральний не позначається на зміні спрямованості або інтенсивності детерміністичного впливу чинника.

У матриці та чи інша згадана спрямованість впливу позначається знаками «+», коли вона оцінюється як антикриміногенна;

Кримінологічна експертиза

«-», коли оцінюється як криміногенна; «О» — за нейтральної

оцінки.

Переконаність експерта в оцінці впливу (П). Цей показник передбачений з метою визначення міри впевненості експерта в зробленій ним оцінці спрямованності та інтенсивності впливу правової норми на чинники.

Для вимірювання показника переконаності у матриці передбачено три варіанти оцінки: глибока, достатня, невпевнена. Згадані значення переконаності тлумачаться так:

— глибока (Гл): експерт твердо (упевнено) переконаний у пра вильності оцінки;

достатня (Д): експерт вважає оцінку правильною, але достатніми аргументами для її підтвердження не володіє;

невпевнена (Нп): експерт не переконаний у правильності оцінки і готовий її змінити за подання інших аргументів.

У матриці оцінка цього показника впливу позначається відповідно цифрами: «2» за глибокої переконаності, «1» — за достатньої та «О» — за невпевненої оцінки.

Кожна норма, вплив якої має бути оцінений, розміщена разом з блоками оцінок (І, С, П) на горизонтальній панелі матриці і позначена тією нумерацією статті, пункту, підпункту, частини, які вона має у проекті — об'єкті експертизи.

Кожний чинник, вплив на який має бути оцінений, розміщений у порядковій нумерації у лівій колонці матриці.

Технологія роботи експерта з Матрицею зводиться до того, що він кожну норму об'єкта експертизи з горизонтальної панелі матриці (по черзі) зіставляє по порядку з кожним чинником, який розміщений у лівій колонці, при цьому значення оцінки впливу норми позначає за кожним показником блоку оцінок (за І, С, П). Закінчивши зіставлення та оцінку впливу однієї норми на усі чинники лівої колонки, експерт переходить до зіставлення наступної норми, взятої з горизонтальної панелі, знову з усіма по порядку чинниками. І так доти, поки не зіставить та не оцінить вплив усіх норм об'єкта експертизи.

Після заповнення експертом у матриці значень відповідних показників здійснюється процедура визначення сукупного значення показника (за згаданими трьома показниками) індивідуальної

Глава 5

експертної оцінки впливу норми об'єкта експертизи на чинник.

Цей показник вираховується за кожною нормою окремо стосовно кожного чинника. Процедуру проводить на підставі відповідних оцінок експерта керівник експертної групи. З метою визначення сукупного значення показника спрямованості та інтенсивності впливу створюється шкала значень. Згідно із оцінками (значеннями) спрямованості та інтенсивності впливу норми на чинник визначається значення її сукупного показника на згаданий шкалі. Після визначення значення сукупної оцінки за шкалою значень показників спрямованості та інтенсивності впливу останню уточнюють за математичною процедурою згідно з показником переконаності оцінки для того, щоб одержати остаточну сукупну оцінку (значення) впливу норми об'єкта експертизи на кримінологічні чинники у сфері регулювання цієї норми. В остаточно обробленому вигляді матриця є зведеною формою індивідуальної експертної оцінки усіх питань, що подані на експертизу та стосуються об'єкта останньої.

2.2.5. Операція з агрегування індивідуальних експертних оцінок у групову оцінку впливу правової норми та об'єкта експертизи в цілому на кримінологічні чинники. Слід мати на увазі, що ця операція не зводиться до арифметичного визначення усередненого показника. В експертизі бере участь група експертів, які відрізняються багатьма ознаками, у тому числі профілем свого фаху, ступенем юридичної та кримінологічної освіченості, професійним досвідом. Неабияке значення має різниця у їхніх психофізіологічних, зокрема пізнавальних, вольових, комунікаційних здібностях, характерологічних ознаках, індивідуальних уподобаннях та ціннісних орієнтаціях, соціально-психологічних якостях тощо. Наведені індивідуальні особливості у міру їхнього виявлення та можливостей науки щодо визначення і формального оцінювання повинні бути оптимально враховані при наданні певного значення індивідуальній експертній оцінці (ІЕО). Сукупність останніх має бути агрегована у визначених формах із додержанням стандартних умов у єдину групову оцінку (ГЕО), яка, зрештою, і є результатом експертизи. Здійснення процедур цієї операції потребує спеціальної підготовки, у тому числі у галузі застосування математичних методів обробки інформації, зокрема

Кримінологічна експертиза

тієї, яку містять індивідуальні експертні оцінки1. З огляду на це згадані процедури може виконувати достатньо підготовлений фахівець. Передбачається, що таким може бути керівник експертної групи або спеціально залучений фахівець.

Водночас існує потреба розглянути декілька загальних методичних положень, які визначають функціональне призначення операції 2.2.5 та умови проведення її процедур. Методично вона має вирішити три завдання: 1) надати кількісним оцінкам кожного експерта індивідуальне якісне значення з урахуванням його особистої, передусім професійної, компетентності; 2) надати перевагу індивідуальним кількісним оцінкам, які стосуються більш кримінологічне значущих чинників та норм з більшою сукупною оцінкою їхнього впливу; 3) провести агрегування індивідуальних експертних оцінок, скорегованих згідно із завданнями 1 та 2.

Перше завдання вирішується передусім із використанням коефіцієнта компетентності експерта (Кк), про який ішлося при описі закінчення операції 2.2.1. Для цього кількісна оцінка кожного експерта з того чи іншого питання експертизи перемножується на його показник Кк, тобто в показнику оцінки враховується міра компетентності експерта, який її надав.

Індивідуальна професійна компетентність експерта враховується і під час оцінки кримінологічної значущості чинника (операція 2.2.3), яку він надав останьому. Вона враховується з урахуванням того, якої функції правової норми стосується чинник та до якої сфери належить професійна діяльність експерта. Нагадаємо, що систематизація чинників (перша процедура операції 2.2.3) за сферою їхньої дії розподіляє останні, залежно від функціональної ролі норми, якої стосується чинник, на три основні ланки та відповідні їм три групи діяльності: перша — правотворення, що включає і визначення змісту норми; друга — правозастосування, в тому числі управління через використання правової норми; третя — правоохоронна. Нагадаємо також, що особи, які беруть участь в експертизі, також належать до трьох груп: 1) професійні кримінологи (Екр), які більше, ніж інші експерти,

^татистические мстодьі апализа зкспсртньїх оденок / Отвст. рсд. Т. В. Рябушкип. — Статьи Д. С. Шмсрлимга, Б. Б. Розшіа, Л. Д. Мсша/шкина, Г. А. Сатарова й В. С. Камєн-ского. - М„ 1977. - С. 77-82, 83-95, 215-219, 251-265.

8 8-Н7 225

Глава 5

обізнані в обґрунтуванні правотворення та з функціональним змістом правової норми; 2) фахівці в галузі управління відповідної галузі (Еуп), що, безперечно, більш компетентні у питаннях право-застосовчої управлінської діяльності та її унормування; 3) фахівці, які займаються правоохоронною діяльністю і мають бути більш обізнаними у питаннях її здійснення та унормування. Тому залежно від того, якої із названих сфер стосується чинник, перевага в оцінці його кримінологічної значущості має бути надана оцінкам експертів — фахівців у цій сфері. Згідно з цим принципом, користуючись скороченими позначеннями, які використовуються в операції 2.2.3, можна визначити, що для чинників, позначених 3Н та ПЗН, більш компетентними передбачаються оцінки експертів-кримінологів (Екр), для позначених ОУЗ, КЗ, ФМТЗ, ВК — експертів-управлінців (Еуп), з позначкою ВЗ, ПХЗ, ЗНВ, ВЗВ — експертів-правоохоронців (Епр). Відповідно й має надаватися перевага тим чи іншим фаховим індивідуальним оцінкам.

Друге завдання вирішується у подібний спосіб через надання переваги індивідуальним оцінкам, одержаним від більш компетентних експертів. Компетентність останніх визначається належністю експерта до сфери діяльності, на яку впливає оцінюваний чинник (визначається подібним чином, як за першим завданням) або у якій оцінювана норма виконує роль правового забезпечення (визначається у спосіб, що застосовується при закінченні операції 2.2.4).

Третє завдання забезпечується врахуванням скорегованих індивідуальних оцінок, отриманих через виконання завдань 1 та 2, під час їхнього агрегування у групову оцінку. Це вже безпосередньо операція з агрегування (2.2.5), яка, як зазначалося, виконується за загальними правилами і процедурами агрегування соціологічної інформації.

2.2.6. Операція з підготовки експертного висновку. Методичні завдання цієї операції зумовлюються функціональним призначенням та вимогами до висновку кримінологічної експертизи (далі — висновок), які визначаються Законом України «Про кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів» (ст. 2 його Проекту).

Функціональне призначення висновку визначає його структуру. Останню рекомендується будувати із чотирьох частин:

Кримінологічна експертиза

офіційної;

інформаційної; •• • .; > . ••

нормативної;

рекомендаційної.

В офіційній частині висновку, з якої він починається, викладаються офіційні дані щодо проведеної експертизи. Тут мають бути наведені офіційні назви експертно-кримінологічної установи та замовника, дата, місце та основні умови укладеного між ними договору про проведення експертизи. Після цього названі: вид останньої, питання, що поставлені перед нею; інформація, яка надана для її проведення; персональний склад експертної групи із позначенням службової посади, наукового ступеня, інших ознак професійного характеру кожного експерта. У цій частині висновку повинен бути чітко окреслений текст проекту, що піддавався експертизі та становив її об'єкт, а також названа методика експертизи і дані про її схвалення у встановленому порядку. У разі якщо методика при проведенні експертизи була піддана адаптації та змінам, останні мають бути конкретно описані.

У разі проведення під час експертизи спеціальних консультацій або досліджень потрібно вказати, з яких питань та ким вони проводилися та якими є одержані результати (відповіді).

Інформаційна частина висновку повинна містити інформацію про групові експертні оцінки впливу норм об'єкта експертизи на кримінологічні чинники, а також про формування на підставі згаданих оцінок висновків щодо впливу окремих норм та об'єкта експертизи в цілому (операція 2.2.4).

У разі якщо перед експертизою ставилося питання щодо прогнозу зміни детерміністичної ролі кримінологічних чинників внаслідок реалізації об'єкта експертизи, в інформаційній частині висновку мають бути наведені групові оцінки такої зміни.

Групові експертні оцінки впливу норм об'єкта експертизи викладаються окремо за кожною нормою стосовно кожного чинника. При цьому має бути названа кожна норма, вплив якої хоча б на один чинник оцінений як негативний. Кожна негативна групова експертна оцінка впливу норми об'єкта експертизи, тобто така, коефіцієнт групової оцінки (Кго) якої одержав знак «-», у разі якщо числовий показник коефіцієнта перевищує 1, наприклад: -2, -3, -4

Глава 5

тощо, що свідчить про сильну або достатньо значущу інтенсивність негативної оцінки впливу норми і про глибоку переконаність експертної групи у зазначеній оцінці, має супроводжуватися у висновку викладенням основних мотивів такої оцінки.

При викладенні групової кримінологічної оцінки об'єкта експертизи в цілому потрібно навести дані про характер групового вибору (одностайний або за більшістю експертів) та вказати питому вагу експертів, які по-іншому оцінили кримінологічну ефективність цього об'єкта.

При викладенні групової експертної оцінки зміни детерміністичної ролі кримінологічних чинників слід навести її значення (Кдз) не лише агреговане у групі, але й декілька інших поширених у групі значень цього коефіцієнта.

6.3. Нормативна частина висновку містить рекомендації експертної групи щодо зміни тексту тих норм об'єкта експертизи, вплив яких на кримінологічні чинники оцінений як негативний. Доцільно не лише подати зауваження та пропозиції щодо зміни тексту такої норми, але й, коли це можливо, запропонувати її нову редакцію, яка б оптимально відповідала потребам зміни негативної спрямованості впливу норми, наданню її впливу антикриміногенно-го характеру. У разі внесення пропозиції щодо суттєвої зміни редакції норми доцільно навести до неї кримінологічні аргументи. Найбільш уважно потрібно поставитися до нової редакції та її аргументації щодо норм, негативний вплив яких оцінений як сильний.

Запропоновані керівником експертної групи рекомендації щодо зміни тексту норм, які піддавалися експертизі, доцільно винести на обговорення експертної групи та лише після цього остаточно визначитися з їхньою новою редакцією.

Рекомендаційна частина висновку охоплює ті рекомендації, які не стосуються зміни редакції норм об'єкта експертизи. В період підготовки до проведення експертизи, зокрема у процесі виявлення та аналізу кримінологічних чинників, що діють у сфері регулювання об'єкта експертизи, у поле зору експертів потрапляють криміногенні чинники, що не пов'язані із якістю законодавчої норми (3Н). У переліку кримінологічних чинників та, відповідно, у таблиці їхнього моделювання і оцінки (операція 2.2.3) тау матриці оцінки впливу правової норми на кримінологічні чинники (опе-

Кримінологічна експертиза

рація 2.2.4) вони розміщені з відповідними найменуваннями ПЗН, ОУЗ, КЗ та інше. Усунення (нейтралізація) таких криміногенних чинників потребує не поліпшення тексту норми закону, а вжиття інших заходів, які стосуються підзаконного нормативного регулювання, або організації та умов реалізації правових норм, або відомчого і позавідомчого контролю, або правоохоронної діяльності чи інших правозабезпечувальних засобів у сфері дії об'єкта експертизи. Рекомендації щодо зазначених заходів (засобів) доцільно викласти окремо за кожним із названих чинників.

Рекомендації цієї частини висновку за згодою замовника експертизи можуть бути направлені експертною установою не лише йому, а й відповідним установам, органам та організаціям, які за своєю компетенцією мають вживати викладених у рекомендаціях заходів.

Порядок підписання експертного висновку регулюється Законом України «Про кримінологічну експертизу нормативно-правових актів», проект якого перебуває на розгляді у Верховній Раді України.

У разі складання окремої думки експерта, вона має бути викладена із розкриттям її інформаційної та нормативної частин, а якщо вона стосується питань офіційної частини, то і з викладом аргументів щодо останніх.

2.3. Враховуючи абсолютну новизну, об'ємність та достатню складність методики кримінологічної експертизи, було вирішено перед поданням її до офіційного розгляду здійснити стосовно неї експериментальне апробування. З урахуванням деякої попередньої обізнаності авторського колективу з окремими кримінологічними чинниками у сфері зовнішньої економічної діяльності було прийнято рішення експериментальне апробувати методику через проведення кримінологічної експертизи проекту Закону України «Про валютне регулювання», який на той час пройшов розгляд Верховною Радою України у першому читанні і стосовно якого керівництво профільної Комісії (тепер Комітету) з питань фінансів і банківської діяльності давало на це згоду.

Оскільки повна системна інформація про кримінологічні чинники у названій сфері регулювання була відсутня, авторський колектив вимушений був самостійно її збирати, узагальнювати та

Глава 5

аналізувати. З цією метою було проведено вивчення нормативних актів (понад 50 актів), статистичних даних, аналітичних матеріалів, інших джерел інформації про стан правового регулювання, правопорядку та кримінологічної ситуації у визначеній сфері регулювання. Вирішувалося завдання відбору інформації, що містить відомості про криміногенні та антикриміногенні чинники у згаданій сфері і має бути більш предметне проаналізована та оброблена безпосередньо для потреб експериментальної експертизи.

На цьому етапі більш предметне визначені: основні питання, що потребують законодавчого регулювання у вибраній сфері, та необхідна стосовно них конкретна кримінологічна інформація; головні аспекти кримінологічної оцінки — ефективність механізму контролю за переведенням валютних коштів за експортними операціями та поставкою предметів імпорту за імпортними операціями, необхідна щодо цього кримінологічна інформація; методика аналізу та оцінки згаданого механізму тощо.

На згаданому етапі проведено також кримінологічний аналіз взаємодії окремих елементів регулювання із загальною схемою механізму контролю за експортно-імпортними операціями. Здійснено кримінологічну класифікацію інформації цього етапу аналізу.

За результатами проведеної роботи розроблено План-проспект підготовки та аналізу кримінологічної інформації при проведенні експертизи. Згодом розроблені класифікатор об'єктів контролю, що включає елементи та засоби механізму контролю, а також текст-коментар до них (додаток до класифікатора). Користуючись класифікатором, проведено систематизацію всієї зібраної та проаналізованої кримінологічної інформації.

Підготовлено Перелік криміногенних чинників з викладенням аналізу їхнього впливу на вчинення злочинів, передбачених статтями 80!, 84-861, 165, 167, 168 чинного на той час КК України, та некримінальних протиправних діянь у сфері валютних операцій.

У січні-лютому 1997 р. за розробленою методикою було проведено в порядку експерименту кримінологічну експертизу проекту Закону України «Про валютне регулювання». Експертиза проводилася експертною групою, яка включала висококваліфікованих кримінологів (докторів та кандидатів наук) з юридичного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка,

Кримінологічна експертиза

Національної академії внутрішніх справ та Академії СБУ, фахівців правоохоронної діяльності з Генеральної Прокуратури, МВС, Мін'юсту України, спеціалістів у сфері управління та валютного регулювання з Міністерства фінансів, Національного банку, Міністерства економіки, Державної митної служби, Державної податкової адміністрації України, разом 14 експертів. Ор-ганізаційно-методичне забезпечення роботи експертної групи та контроль за дотриманням вимог методики здійснював її розробник — автор Курсу.

У процесі експертизи були апробовані усі поопераційні методики, виконані усі передбачувані ними операції та процедури. При виконанні всіх експертних робіт експерти після одержання елементарного інструктажу вільно самостійно користувалися робочими документами. Складнощі викликали: складання переліку кримінологічних чинників у сфері регулювання (в порядку перевірки професійної придатності експертів — операція 2.2.1) та подання експертами пропозицій щодо зміни норм об'єкта експертизи, вплив яких на кримінологічні чинники був оцінений експертами як значущий негативний (для підготовки нормативної частини висновку). Для керівника експертної групи найбільш складним виявилося агрегування індивідуальних експертних оцінок у групову, агрегування в одну оцінку впливу норми на різні чинники, а також узагальнення групового мотиву негативної оцінки норми.

У цілому експертиментальна експертиза засвідчила прийнятність методики для експертів, її придатність для результативного проведення експертизи. Усі експерти підписали експертний висновок, при цьому двоє відмітили особисту незгоду з декількома пунктами висновку. Проте останні залишено у висновку в редакції, що відображує позицію переважної більшості експертів.

Висновок експертизи містив зауваження і відповідні пропозиції щодо зміни 17 норм з 48, які представлені у проекті. Характерно, що переважна більшість зауважень стосувалася не формулювання у нормах законопроекту повноважень та обов'язків суб'єктів валютних операцій, а відсутності у проекті механізмів контролю за їх дотриманням, який мав би сприяти запобіганню відхиленням від них, порушенню встановленого законом порядку здійснення цих операцій. Тобто зауваження торкалися забезпечен-

Глава 5

ня кримінологічної ефективності норм законопроекту в разі його прийняття та реалізації. Враховуючи, що цей проект на час проведення експертизи був підготовлений у Комісії Верховної Ради для винесення на розгляд сесії у другому читанні, наведене дає підстави для висновку про потребу, результативність та актуальність кримінологічної експертизи, проведеної в порядку її апробування. Висновок експертизи був надісланий до Комісії з фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України. Після цього законопроект не виносився на розгляд у другому читанні.

Водночас проведення експериментальної експертизи висвітило низку недоглядів та інших хиб у методиці, що сприяло коригуванню деяких поопераційних методик та переробці методики агрегування індивідуальних експертних оцінок. У скоригованому вигляд методику експертизи представлено до розгляду Президії Академії правових наук України, яка прийняла рішення в основному ЇЇ схвалити.

Отже, вперше в Україні, країнах СНД та, наскільки відомо, в європейських країнах була розроблена методика кримінологічної експертизи. Експериментальне апробування останньої показало її складність, але водночас придатність та результативність. Розроблення методики та її експериментальне апробування підтвердили, що витрати часу та коштів на проведення експертизи можуть бути значно скорочені за наявністю системної інформації про криміногенні чинники, що діють у сфері регулювання проекту. Тим самим було підтверджено необхідність створення державної автоматизованої системи кримінологічної інформації про чинники злочинів, які вчиняються в Україні, принаймні найбільш поширених і особливо небезпечних. Потрібно нарешті організувати на державному рівні кримінологічні дослідження з виявлення названих чинників та розробку наукового обґрунтування, а пізніше — інформаційно-технологічних, правових і методичних засад створення цієї автоматизованої системи.

⇐ Предыдущая 13 14 15 16 171819 20 21 22 Следующая ⇒