Курс сучасної 14 страница

І, нарешті, коли сума чисел зі знаком «-» менша, ніж зі знаком «+», дорівнює, наприклад, -14, а зі знаком «+» складає +91, то різниця між ними дорівнюватиме +77. Це число відповідає варіанту Щ підсумку та прогнозному висновку «слід прогнозувати вчинення злочину, потрібна його активна профілактика».

Глава 4

У разі якщо вчинення злочину не прогнозується (варіант І прогнозного висновку), у подальшому лише контролюється наявність фактів антигромадської поведінки та забезпечується відповідне реагування на них, про що робляться відмітки у розділі III Карти, а заходи запобігання вчиненню злочину спеціально не плануються. Якщо факти антигромадської поведінки особи, фіксовані у розділі II Карти, будуть мати місце, через певний час (декілька місяців, півроку) прогнозування злочинної поведінки може бути повторено. У такому разі нові відомості, що передбачені у розділі II, позначаються (обводяться колом числа) іншим чином і на підставі них здійснюється новий прогноз.

У разі отримання прогнозу «неможливо зробити визначений висновок, потрібно подальше спостереження та вивчення» мають здійснюватися додаткові заходи щодо останнього. Вони полягають в отриманні відомостей з питань розділу II з інших джерел, або повторно з тих самих джерел, але через деякий час, або з уточненням раніше отриманої інформації з метою підвищення її достовірності, усунення невизначеності тощо.

Особлива увага має бути приділена виявленню інформації щодо порушень, передбачених розділом III. У разі її надходження або отримання інших відомостей щодо погіршення поведінки піднаглядного доцільно повторно провести прогноз можливого вчинення злочину та за його результатами відповідно реагувати так, як передбачено у варіантах прогнозного висновку.

Під час отримання при першому або повторному здійсненні прогнозу висновку, що «слід прогнозувати вчинення злочину, потрібна активна його профілактика», необхідно передбачити у розділі IV та у подальшому здійснювати заходи запобігання вчиненню злочину, що відповідають прогнозу останнього. При цьому потрібно звернути увагу на таке.

Передусім треба запланувати та здійснити профілактичні заходи, які спрямовані безпосередньо на усунення (обмеження) впливу найбільш значущих кримінально-прогностичних ознак. Наприклад, особа, що перебуває під адміннаглядом, не працює. Ця ознака має високе кримінально-прогностичне значення, яке оцінюється у +23 бали. Відповідно серед планованих профілактичних заходів слід передбачити працевлаштування особи (п. 2 заходів

О ганізація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

^ї*^^^^^^^^"^^^ " ~~

д|лу iv). Зазначена особа нерідко після працевлаштування не має бажання працювати (+23), невдовзі залишає роботу, тому її потрібно повторно влаштувати на роботу. Високе кримінально-прогностичне значення має вчинення повторних правопорушень після застосування заходів адмінвпливу (+30). Тому в розділі IV слід передбачити проведення бесіди із певним застереженням щодо антигромадської поведінки (п. 1), посилення контролю за нею, залучення до його здійснення працівників патрульної служби, дільничного інспектора міліції, представників громадськості у тих місцях, де вчиняються порушення (п. 3), здійснення спеціальної перевірки поведінки, дотримання обмежень (п. 4), періодичної перевірки довідкової картотеки (п. 5) тощо.

Високий кримінально-прогностичний бал (+26) має пияцтво за місцем проживання. За наявності цієї ознаки доцільно запланувати профілактичну бесіду з адмінпіднаглядним, яку провести разом з наркологом, можливо, у присутності члена сім'ї, який має авторитет і може позитивно впливати на піднаглядного. Доцільно встановити посилений контроль за його поведінкою за місцем проживання, зокрема стосовно вживання спиртних напоїв, застосувати заходи адміністративного впливу, оформлення за наявності медичних показань на примусове лікування від алкоголізму тощо. Таким чином, плановані профілактичні заходи мають оптимально відповідати меті зниження можливості прояву найбільш значущих кримінально-прогностичних ознак.

Важливим засобом результативного профілактичного впливу є залучення до його здійснення осіб, які зацікавлені у виправленні особи, що перебуває під адміністративним наглядом. Вибір профілактичного заходу, який слід передбачити у розділі IV Карти, значною мірою залежить від поінформованості працівника, який визначає профілактичні заходи, про поведінку піднаглядного. Для цього слід використовувати всі можливі джерела офіційної Інформації МРВВС, а також відомості, що можуть бути отримані в оточенні піднаглядного, включаючи й оперативні джерела. Як свідчить досвід, значний вплив на досягнення мети профілактики вчинення злочину особою, що перебуває під адміністративним наглядом, має встановлення психологічного контакту з нею працівника, який здійснює нагляд, а також проведення заходів,

Глава 4

спрямованих на відмежування піднаглядного від антигромадського середовища, контактів з особами, що мають наміри вчинити злочини.

Все наведене має враховуватися під час визначення та здійснення заходів, передбачених у розділі IV Карти. Потрібно забезпечити виконання запланованих заходів та періодично (раз на квартал) визначати результат перебування особи під наглядом. Це обов'язково має здійснюватися при закінченні строку, на який встановлено нагляд. Результати відмічаються у розділі V.

Виникає питання, чи можливо за необхідності проведення індивідуального прогнозу вчинення злочину користуватися наведеною формою Карти нині та, зокрема, чи зберігають сьогодні своє прогностичне значення ознаки, визначені у розділі II Карти. Сучасні кримінологічні дослідження свідчать, що ознаки, визначені у розділі II Карти, в основному зберігають своє кримінально-прогностичне значення і можуть бути використані для проведення прогнозу як стосовно особи, що перебуває під адміннаглядом, так і щодо деяких інших різновидів суб'єктів антигромадської поведінки, для яких комплекси подібних ознак визначені нами раніше. Це стосується, зокрема, інших колись засуджених (що не підлягають адміністративному нагляду); осіб, які допускають конфлікти (насильство) у сім'ї; неповнолітніх правопорушників. Зразки Карти інформації на зазначені різновиди осіб містяться у додатках.

Ј 3. Організація розробки та здійснення комплексного плану запобігання злочинності

У главі 9 (§ 4) Книги 1 Курсу були розглянуті теоретичні засади кримінологічного планування діяльності щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, його методологічні настанови, відповідність положенням, принципам та вимогам науки управління стосовно управлінських рішень загалом та планів зокрема. Там само наведене теоретичне обґрунтування щодо забезпечення видової (наразі кримінологічної) специфіки зазначеного планування, його особливого об'єкта та універсальної мети, яка полягає у спрямованості на скорочення злочинності. Йшлося також про потребу наповнення кримінологічним змістом відомих з науки управління принципів управлінських рішень, зокрема наукового

О аяізація та методи розробки (складання) кримінологічних пропюзів та планів

обґрунтування, законності, актуальності, реальності, компетентності, конкретності, вимог наступності, комплексності, ресурсного забезпечення планів. Серед видів кримінологічного планування виокремлені комплексні плани запобігання (профілактики) злочинності, розглянуто обґрунтування та вимоги щодо комплексності, пов'язані насамперед із багатоаспектним та багато-суб'єктним характером діяльності щодо запобігання дії причин і умов злочинних проявів, загальними та окремими обов'язками і завданнями різних суб'єктів її здійснення.

Наразі доцільно розглянути практичні питання організації підготовки, формування та забезпечення реалізації комплексного плану запобігання (часто вживається — профілактики) злочинності на прикладі проведення цієї роботи на рівні міста (адміністративного району).

Згадана робота проводиться у декілька етапів.

Перший етап — підготовчий. Його основна мета полягає у збиранні та аналізі інформації, необхідної для складання проекту плану, а також у визначенні стратегічних завдань на планований період, заходів і засобів їхнього виконання.

Відповідно до цієї мети, а також вимоги комплексності, що зумовлюється завданнями узгодженого комплексного впливу на причини й умови злочинності, які, як відомо, здебільшого у своїй основі мають соціально-економічний та соціокультурний характер та походження, проект комплексного плану запобігання злочинності (далі — комплексний план) має бути узгоджений із планами соціально-економічного та культурного розвитку міста (району). Відомо, що заходи останнього, поряд із вирішенням своїх безпосередніх завдань, певним чином опосередковано впливають і на усунення (скорочення дії) соціальних передумов, причин та умов злочинності (загальносоціальне запобігання), а тому повинні знайти відображення й у комплексному плані, о іншого боку, скорочення злочинності, дії її криміногенних чинників створює сприятливі умови для вирішення соціально-економічних, соціокультурних та інших суспільних програм.

На цьому етапі підготовка до розробки проекту комплексного плану має бути забезпечена необхідною кримінологічною Інформацією. Це інформація передусім про стан (рівень,

Глава 4

структуру та динаміку) злочинності в місті (районі), а також, що особливо важливо і що нерідко упускається, — про причини й умови злочинності, які виявлені кримінологічним аналізом за період, що передує планованому (про організацію та методику такого аналізу докладно йшлося у главі 2 «Кримінологічний аналіз»). Дуже важливим і бажаним на цьому етапі підготовки комплексного плану є проведення кримінологічного прогнозування злочинності, зокрема за методом складеної екстраполяції, який визначає майбутні імовірні показники останньої, її структурних різновидів, їхній характер, тенденції і фактично окреслює обсяг та багатосуб'єктність діяльності із її запобігання. Надалі плановані заходи запобігання мають співвідноситися за своїми адресатами, спрямованістю, інтенсивністю, ресурсним забезпеченням із прогнозними показниками злочинності, її причин і умов.

З огляду на наведене, на підготовчому етапі мають бути визначені стратегічні завдання на планований період, можливі варіанти тактики запобіжної діяльності, її спрямування, гнучкого здійснення. Інформація про показники кримінологічного прогнозу злочинності та висновки, зумовлені ним стосовно стратегічних завдань та особливостей тактики її запобігання у планований період, викладаються у преамбулі, що передує безпосередньому плану. Згідно з прогнозом та планованою тактикою діяльності із запобігання злочинності на цьому етапі має бути проведено спеціальний розрахунок та визначено обсяги, види та параметри її ресурсного забезпечення, зокрема технічного (засобами зв'язку, спеціального обладнання, оснащення тощо) та інформаційного через інформаційні системи, ЗМІ, можливості трудових, навчальних колективів, закладів культури, спеціальних установ для роботи з окремими соціальними групами тощо. Важливо у цей час підрахувати потрібні фінансові затрати, визначити джерела їхнього фінансового забезпечення, реальну можливість використання останніх, вжити заходи для поповнення фінансування з різних легальних джерел.

Значне місце на підготовчому етапі має бути відведено збиранню пропозицій до проекту плану, їх узагальненню та відбору з них найбільш актуальних, що відповідають завданням усунення (нейтралізації) причин і умов злочинності. Насамперед завдяки своїй відповідності та предметній спрямованості стосовно ос-

О ганізація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

танніх, конкретності, реальності, а також оптимальному ресурсному забезпеченню та іншим вимогам кримінологічного планування. До подання пропозицій потрібно залучати не лише підрозділи та служби правоохоронних органів, а й органи державної влади, органи місцевого самоврядування, галузеві органи управління, установи на які покладені контрольні функції, а також керівників навчальних, культосвітніх закладів, підприємств, установ, організацій, громадських формувань, засоби масової інформації. У цей період доцільно провести опитування громадської думки щодо оцінки стану злочинності, причин і умов, які сприяють їй, діяльності із запобіганню їхньої дії, а також стосовно пропозицій з удосконалення такої діяльності. Роботу з підготовки проекту комплексного плану слід зробити максимально публічною, залучити до внесення пропозицій усіх, хто має стосунок до проблеми запобігання та протидії злочинності, іншим небезпечним правопорушенням, так званим фоновим явищам: алкоголізму, наркоманії, аморальній поведінці, проявам насильства у взаєминах тощо.

Подані пропозиції та заходи, що передбачається включити до проекту плану, слід обговорити у різних формах із фахівцями, експертами, представниками органів влади, громадських формувань, використати для цього засоби масової інформації. Крім того, що учасники обговорення подадуть свої пропозиції щодо заходів, передбачуваних до планування, участь у цьому процесі зазначених осіб стимулюватиме їхнє небайдуже ставлення до реалізації останніх, що матиме позитивне значення у майбутньому. Загалом досвід свідчить, що на підготовчому етапі не слід економити час на аналізі, узагальненні, обговоренні та визначенні заходів, потрібних для комплексного плану. Активність та розумні затрати часу у цей період мають позитивно позначитися на актуальності, якості, предметності, реальності плану та майбутній результативності його реалізації.

Як видно, вже на підготовчому етапі комплексного планування діяльність щодо здійснення завдань цього етапу потребує досконалої^ організації. Виникає потреба щодо виконання певним суб єктом влади функції організації підготовки та опрацювання проекту плану, а також подальшого організаційного забезпечення його реалізації. У різні історичні періоди цю функцію виконували різні суб'єкти: органи правлячої комуністичної партії, радянської

Глава 4

влади, органи прокуратури тощо. За нинішніх умов організація виконання цієї функції у місті (районі), зважаючи на чинні повноваження та компетенцію, має бути визнана безпосереднім завданням міських (районних) державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, виконавчих комітетів останніх. Органи — виконавці цієї функції мають бути визначені у Законі України «Про запобігання злочинності (правопорушенням)», проект якого повинен бути завершений та прийнятий Верховною Радою України.

Другий етап — складання проекту комплексного плану. Діяльність на цьому етапі також має відповідати певним вимогам та рекомендаціям. Вони стосуються здебільшого структури та змісту планованих заходів.

На підставі набутого досвіду складання комплексних планів може бути рекомендована така їхня структура: •.-1

Преамбула. :••

Заходи загальносоціального характеру. •••

Заходи спеціально-кримінологічного характеру, зокрема:

масштабу всього міста (району);

масштабу окремих галузей економіки, культури, управління тощо;

щодо запобігання окремим видам злочинів;

щодо запобігання злочинам, вчинюваним окремими різнови дами суб'єктів (неповнолітні, раніше засуджені, особи, що зловжи вають алкоголем, наркотиками тощо);

— масштабу окремого об'єкта, підприємства, навчального закладу, мікрорайону тощо;

— індивідуального масштабу.

Заходи щодо запобігання правопорушенням, іншим фоновим явищам, які сприяють вчиненню злочинів.

Заходи щодо удосконалення управління у сфері діяльності із запобігання та протидії злочинності.

6. Заходи щодо організації реалізації комплексного плану. Преамбула зазвичай викладається неструктурованим (загаль ним) текстом, що містить:

— посилання на вимоги (завдання), які містяться у чинних актах законодавства щодо запобігання та протидії злочинності, які мають виконуватися на місцевому рівні (місто, район);

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

короткий виклад результатів кримінологічного прогнозу зло чинності на планований, а також більш тривалий період (якщо довгостроковий прогноз проводився);

основні (найбільш актуальні) завдання, що мають вирішува тися у планований період стосовно запобігання злочинності, бажа но з наведенням передбачуваних конкретних показників останньої на кінець планованого періоду.

Розділ «Заходи загальносоціального характеру» зазвичай поділяється на декілька підрозділів, а саме:

заходи соціально-економічного характеру: створення нових робочих місць, забезпечення підвищення рівня оплати праці, своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат та допомоги; вирішення питань трудової зайнятості насе лення, особливо соціальних груп, що потребують у цьому сприян ня (допомоги); будівництво нового та упорядкування існуючого комунального житлового фонду, зокрема соціального та кредито ваного житла; вирішення питань транспортного обслуговування та зв'язку тощо;

освітньо-культурні заходи: будівництво та розширення ме режі навчальних закладів з метою повного охоплення освітою дітей шкільного віку; удосконалення виховної роботи у навчаль них закладах; забезпечення потреб населення у дошкільних, культурно-освітніх закладах, установах та спорудах для занять фізичною культурою і спортом; проведення масових культурно- виховних та спортивних заходів тощо;

заходи щодо забезпечення надання медичної допомоги, лікування, реабілітації, передусім спеціалізованого характеру, стосовно лікування алкоголізму, наркоманії, венеричних захворю вань, СНІДу, психічних аномалій межового характеру тощо;

заходи щодо підвищення громадянської активності населен ня, зокрема стосовно пропаганди та практичного втілення здорово го способу життя, цивілізованих морально-етичних норм, високої Духовності, нетерпимості до суспільне неприйнятних проявів, антигромадської поведінки, порушень норм спільного буття тощо;

заходи підвищення правової культури населення, зокрема правових знань, реалізації норм правомірної поведінки, нетерпи мості до правопорушень.

Глава 4

Залежно від конкретних особливостей та соціальних умов міста (району) у цьому розділі плану можуть бути передбачені й інші заходи запобігання загальносоціального спрямування.

Розділ «Заходи спеціально-кримінологічного характеру»

передбачає здійснення діяльності, що предметне спрямована на усунення (нейтралізацію, скорочення дії) конкретних процесів, явищ, факторів, подій, проявів людської активності тощо, які кримінологічним аналізом злочинності визначені як причини й умови злочинності, ЇЇ окремих видів (категорій), групових та індивідуальних проявів. Саме у цьому розділі має бути оптимально реалізований кримінологічний принцип «відповідності», який полягає у тому, що кожному криміногенному чиннику, виявленому аналізом злочинності, має відповідати передбачуваний тут запобіжний захід (комплекс заходів). Останній має бути визначений таким чином, щоб забезпечувати достатній запобіжний вплив стосовно цього чинника з метою відвернення (усунення) його дії.

Заходи спеціально-кримінологічного характеру викладаються у зазначеному розділі за окремими підрозділами залежно від масштабу їхнього здійснення, який, у свою чергу, визначається масштабом (обсягом) дії причин та умов, на усунення яких спрямовуються ці заходи. Згідно з цією підставою у цьому розділі плану передбачаються заходи, спрямовані на усунення (нейтралізацію) причин і умов злочинності, які діють:

у місті (районі) загалом;

у галузі народного господарства чи суспільних відносин, де зло чинні прояви найбільш поширені або мають тенденцію до зростання;

стосовно окремих видів злочинів (насильницьких, корисли вих, майнових, групових, зокрема щодо груп, які ведуть організова ну злочинну діяльність), які найбільш поширені, або тяжкі, або ма ють тенденцію до зростання їхньої кількості, шкоди від них тощо;

стосовно окремих соціальних груп осіб, які вчиняють злочи ни: раніше засуджених; непрацюючих; неповнолітніх; молоді; з аномаліями психіки; що систематично пиячать; займаються неза конним обігом наркотиків;

на окремих об'єктах: підприємствах, установах, організаціях, у мікрорайонах, де поширені або мають тенденцію до зростання прояви злочинності, інші порушення громадського правопорядку;

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

— стосовно окремих осіб, передусім тих, щодо яких індивідуальний прогноз засвідчив ймовірне вчинення злочину; в цьому підрозділі розділу плану передбачають заходи щодо організації у місті (районі) запобігання вчиненню злочинів окремими особами, тобто стосовно виявлення та вивчення останніх, проведення щодо них індивідуально го прогнозу (якщо такий не проводився), планування згідно з ос таннім індивідуально-запобіжних заходів, організації їхньої реалізації тощо; план таких заходів щодо конкретних осіб складається окремо на кожну особу і вміщується, як було зазначено у попередньому пара графі, у Карті обліку інформації на таку особу.

Розділ «Заходи щодо запобігання правопорушенням, іншим «фоновим» явищам, які сприяють вчиненню злочинів» передбачає загальнопрофілактичні заходи зі скорочення та недопущення фактів порушення громадського порядку, іншої антигромадської поведінки, фактів алкоголізму, наркоманії, проституції, інших протиправних та аморальних вчинків, на ґрунті яких вчиняється значна частина злочинів або має місце зростання їх числа.

Розділ «Заходи щодо удосконалення управління у сфері діяльності із запобігання та протидії злочинності» містить заходи:

організаційного забезпечення (проведення нарад, засідань, прийняття управлінських рішень, організації їх виконання тощо);

інформаційно-аналітичного забезпечення;

методичного (за можливості — й наукового) забезпечення, зокрема проведення досліджень, розроблення методичних реко мендацій, інструктивних документів тощо;

кадрового забезпечення, зокрема проведення розрахунку та визначення необхідної штатної чисельності працівників установ, Що займаються спеціально-кримінологічним запобіганням, заходи стосовно його реального забезпечення, добору кандидатів для укомплектування штатних посад, їх професійного навчання, підвищення кваліфікації, оптимальної розстановки кадрів, контролю за їх діяльністю, зміцненню дисципліни та підвищенню відповідальності, заохочення тощо;

матеріально-технічного забезпечення;

~ фінансового забезпечення, зокрема бюджетного та позабюджетного, пошуку джерел останнього, забезпечення їхньої легальності та законності тощо.

Глава 4

Названі заходи удосконалення управління доцільно передбачити окремо для правоохоронних органів та судів.

Розділ «Заходи щодо організації реалізації комплексного плану» передбачає дії щодо доведення останнього до виконавців, зокрема до відповідних органів, установ, організацій та їх конкретних працівників, проведення необхідного інструктажу, розподілу обов'язків, територій, визначених завдань. У цьому розділі мають бути передбачені форми та засоби контролю за виконанням плану, періодичність їх здійснення, форми та строки підведення підсумків.

Заходи у плані (крім преамбули) мають форму окремого пункту, в якому визначається зміст запланованого заходу, його виконавець (виконавці), строк виконання та відмітка про виконання. Зазвичай план складається у формі таблиці, рядками якої є передбачені заходи (пункти), а інформація щодо строків, виконавців, інших засобів їх виконання уміщується у колонках таблиці стосовно кожного пункту.

Важливе значення щодо забезпечення дієвості плану має підведення підсумків його виконання, чим закінчується цикл управлінської діяльності відповідно до цього управлінського рішення. Підведення підсумків виконання комплексного плану є початком підготовчої роботи до планування відповідної запобіжної діяльності на наступний планований період. Детальніше про це йшлося у главі 9 (§ 1) Книги 1 Курсу.

Рекомендована література

1. Солопанов Ю. В. Криминологическое прогнозирование й планирование

борьбм с преступностью. — М., 1983.

2. Закалюк А. П. Прогнозирование й предупреждение индивидуального

преступного поведения. — М., 1986.

3. Соцшільная профилактика правонарушений: СоветьІ, рекомендации. —

М., 1989.

4. Криминология й профилактика преступности: Учебное пособие / Кол.

авторов, руковод. Филонов В. П. — Донецк, 1996. — Тема 12.

5. Поклад В. І. Експертні опитування в кримінологічних дослідженнях. —

Луганськ, 2007. - С. 7.

б.Даньшин І. М. Кримінологічне планування заходів протидії злочинності та її прогнозування // Вісник Академії правових наук України. — № 4 (39).

Глава 5 .

Кримінологічна експертиза

Ј 1. Розвиток концептуальних ідей та методологічних засад щодо кримінологічної експертизи. її сутність, предмет, загальне поняття

Ідея кримінологічної експертизи законопроектів, а згодом і загалом проектів нормативно-правових актів належить, принаймні в Україні, автору Курсу. Ще у 1991 р. з його ініціативи та під керівництвом було розгорнуто дослідження концептуальних та методологічних проблем кримінологічної експертизи1. На той час публікацій на цю тему не було в Росії, інших республіках колишнього Радянського Союзу, країнах Східної і Західної Європи. Дослідження зумовлювалося тим, що після проголошення державного суверенітету і незалежності України постали багатогранні масштабні проблеми розвитку української державності, повновладного здійснення нею всього комплексу державних функцій, зокрема високого професійного рівня законодавчої діяльності.

Важлива роль у справі удосконалення законотворчого процесу, як і всього правотворення, належить їхньому науковому забезпеченню2. Засобами останнього є:

— обґрунтування наявності проблем, що потребують зако нодавчого регулювання;

— розробка концепції проекту закону; ; ,, •

Дослідження викопувалося у Науково-дослідній лабораторії Київської вищої школи МВС України, в ньому, крім автора, брали участь кандидати юридичних наук О. Г. Кулик, °- С. Ковальський, кандидат філософських наук О. Я. Зиряпов. 'Уг і далі, коли йдеться про законотворення, передбачається правотворсппя в цілому. :

Глава 5

соціально-науковий законотворчий експеримент;

наукове супроводження реалізації прийнятого Закону. Серед них чільне місце належить прогнозуванню соціальних,

зокрема економічних, політичних, правових, соціально-психологічних, екологічних, кримінологічних та інших наслідків реалізації законодавчого акта. Мова йде про прогнозування відповідності закону певним соціальним інтересам, про оцінку його якості з огляду на ці інтереси.

У теорії права якість закону розглядається через поняття його ефективності. При цьому розрізняють два рівні ефективності: безпосередню юридичну та більш широку — соціальну. Юридична визначається здатністю законодавчої норми забезпечити відповідність поведінки суб'єктів, до яких вона адресується, тому зразкові, що передбачений у нормі. Соціальна ефективність закону вбачається у забезпеченні відповідності його змісту певним соціальним інтересам та наслідкам, які були перелічені вище.

При цьому звичайно розуміється, що ефективність закону залежить не лише від досконалості норми, а й від багатьох інших умов. Проте зараз до уваги беремо лише умови, що пов'язані із нормою закону.

Засобом прогнозування та оцінки як юридичної, так і соціальної ефективності закону найчастіше служить експертиза його проекту. Юридична ефективність визначається правовою експертизою проекту закону. Певна соціальна його ефективність має оцінюватися відповідною соціально-галузевою експертизою: економічною, фінансовою, екологічною, соціально-психологічною, кримінологічною тощо.

Для визначення сутності згаданих експертиз законопроекту звернемося спочатку до загального поняття експертизи. Експертиза в цілому — це передусім визначення певної якості її об'єкта. Термін «якість» тут вживається у найбільш загальному значенні як ознака, властивість, придатність певним вимогам, свідчення певного стану. Експертна оцінка — обов'язково фахова. Певну якість кваліфіковано може оцінити лише спеціаліст відповідного фаху та рівня. Інакше кажучи, експерт — це носій певних спеціальних знань, які й використовуються в експертній оцінці-Однак самих лише його знань не досить.

Кримінологічна експертиза

Коли мова йде не про однозначну оцінку «так» чи «ні», а про комплекс оцінок, їх повноту, певну послідовність, наукову обґрунтованість, виникає потреба у використанні спеціальних знань експерта за певною системою, у певний спосіб, що охоплюється поняттям методика. Експертиза лише тоді стає справді експертизою, піднімається вище звичайної рецензії, відгуку, висновку, які теж потребують спеціальних знань, коли проводиться системно, за науково обґрунтованою методикою.

У цьому значенні справжня експертиза завжди є науковою. Незалежно від того, проводиться вона у державному органі чи науковій установі. Головне, що експерт провадить дослідження та оцінку об'єкта експертизи, використовуючи свої фахові знання за науково обґрунтованою методикою.

Все згадане повною мірою стосується й експертизи проектів законів, хоч правової, хоч соціально-галузевої. Слід наголосити на необхідності методичного забезпечення правової експертизи. Потрібно нарешті покінчити з такою практикою, коли правова експертиза проводиться без науково обґрунтованої методики, коли сферу та засоби оцінки, коло питань, повноту аргументації, способи аналізу тощо визначає сам оцінювальник. Тобто рецензування видається за експертизу.

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 141516 17 18 19 Следующая ⇒