Курс сучасної 16 страница

В експертній групі з фахівців названого профілю утворюються, як правило, три згадані підгрупи експертів (Е), відповідно: Екр, Еуп, Епр. Залежно від складності, специфічності, багатогранності

Кримінологічна експертиза

об'єкта експертизи та сфери, яка має ним регулюватися, способу регулювання, характеру криміногенних та антикриміногенних чинників і загалом кримінологічної ситуації тощо, у складі експертної групи можуть бути передбачені підгрупи фахівців іншого профілю або іншої галузі науки, що має своїм предметом наукову розробку різних сторін функціонування відносин у регульованій сфері тощо.

Експертиза проводиться методом експертного оцінювання. Останнє здійснюється переважно за методом групової експертної оцінки (ГЕО), що одержана через агрегування (спрямоване узагальнення) індивідуальних експертних оцінок (ІЕО). Репрезентативність групової оцінки (ГЕО) забезпечується агрегуванням не менше 3-5 індивідуальних оцінок (ІЕО). При оцінюванні більш складного об'єкта експертизи або у зв'язку зі складністю поставлених перед нею питань кількість експертів для одержання ГЕО може бути збільшена. Проте чисельність експертної групи не слід надмірно збільшувати, бо це веде до ускладнення організації її роботи, одержання ГЕО.

Має бути взяте до уваги також те, що при експертному оцінюванні об'єкта експертизи, криміногенних (антикриміногенних) чинників у сфері його регулювання компетентність експертів значною мірою залежить від наявності у них специфічних знань із цієї сфери. Такими знаннями володіють переважно відібрані з цієї сфери експерти-управлінці та експерти-правоохоронці. Апробація методики засвідчила, що оптимальною для експертної групи є наявність у ній не менше 2-3 експертів — професійних кримінологів та по 3 експерти-правоохоронці (прокуратура, органи дізнання, досудового слідства) і експерти-управлінці з міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, що опікуються сферою, яка є предметом регулювання об'єкта експертизи. Число 3 забезпечує отримання мінімальної більшості у разі розходження оцінок експертів одного профілю (підгрупи). Загальна чисельність групи, таким чином, не може бути меншою за 8-9 експертів. В окремих випадках її чисельність може збільшуватися до 12-15 фахівців.

Персональний склад кандидатів до експертної групи визначається у такий спосіб:

Глава 5

кандидати до підгрупи фахівців-кримінологів (Екр) доби раються передусім з числа осіб, що мають науковий ступінь з кримінології та працюють на штатних посадах в експертній уста нові. Вони можуть бути також підібрані з числа осіб аналогічної кваліфікації, що працюють в інших установах або навчальних за кладах;

кандидати до підгрупи фахівців із правоохоронної діяльності (Епр) добираються з числа працівників органів прокуратури, внутрішніх справ, юстиції, служби безпеки, передусім за їх служ бовою належністю до підрозділів, які виконують правоохоронні функції у регульованій сфері та мають спеціальну вищу освіту і досвід виконання цих функцій не менш ніж 5 років;

кандидати до підгрупи фахівців-управлінців (Еуп) добира- еоться з числа працівників адміністративного персоналу установ відповідного профілю (у сфері регулювання проекту), що мають вищу спеціальну освіту, виконують функції державного управ ління, організації діяльності та контролю у регульованій сфері, мають досвід їх виконання не менш ніж 5 років.

Після визначення усіх кандидатів до експертної групи ЇЇ керівник складає їх персональний перелік, у якому позначає основні особистісні дані про них. Для забезпечення незалежності та більшої самостійності кандидата згадані його особистісні дані іншим кандидатам, а надалі — учасникам експертної групи, не повідомляються. Натомість керівнику експертної групи доцільно визначити кожному з кандидатів певний код (шифр). Код кандидата складається із позначення його підгрупи та порядкового номера у черговості за алфавітом або за іншою ознакою (нумерація за підгрупами). Наприклад, перший кандидат у підгрупі Епр одержить код Епр-1, третій з підгрупи Еуп — код Еуп-3 тощо. Поіменна розшифровка кодів є лише у керівника експертної групи. У подальших експертних операціях для забезпечення анонімності експерта замість його прізвища зазначається код.

Визначення професійної підготовки, компетентності та інших необхідних індивідуальних якостей кандидатів до експертної групи є основною процедурою операції № 1. Методологічно важливо враховувати, що експерт дає свою оцінку на підставі не лише особистого враження, інтуїції, а головним чином на підставі своєї

Кримінологічна експертиза

компетентності. Звідси зрозуміла важливість ЇЇ об'єктивного визначення. Ця стадія операції здійснюється із застосуванням різних форм, прийомів, засобів, а саме:

заповнення кандидатом анкети, що дає уявлення про його професійний досвід та компетентність;

оцінка кандидатом своєї компетентності (самооцінка);

оцінка результатів минулої діяльності кандидата як експерта, рецензента, консультанта;

бесіда керівника експертної групи з кандидатом;

перевірка об'єктивними засобами деяких даних, що подані кандидатом;

— виконання кандидатом професійного завдання керівника експертної групи, зокрема в порядку експеримента — окремих опе рацій, які передбачаються в процесі експертизи;

вибір кандидата іншими кандидатами як бажаного учасника експертної групи;

узагальнююча оцінка компетентності кандидата.

Анкету для кандидата в експерти заповнюють, як правило, фахівці, що не працюють в експертній установі. Анкета має передбачати одержання даних про освітній та професійний рівень кандидата, його службовий досвід, використання професійних знань, ставлення до роботи, оцінку останнього тощо. Форма анкети повинна передбачати можливість застосування кількісних методів визначення компетентності кандидата, найчастіше — через бали, вирахування міри компетентності, її коефіцієнта (Кк).

Шкала бальних оцінок у бланку анкети відсутня, вона є у керівника експертної групи. Після заповнення і повернення кандидатом анкети керівник групи згідно з цією шкалою навпроти кожної відповіді проставляє бальну оцінку. Він же підраховує через складання бальних оцінок окремих відповідей сумарну бальну оцінку і записує в кінці анкети.

На підставі сумарної бальної оцінки відповідей на запитання анкети керівник експертної групи вираховує коефіцієнт підготовленості кандидата — Кпд. При цьому сумарна бальна оцінка Ділиться на число питань анкети, з яких /дано відповідь, що одержала бальну оцінку вищу від 0. Кпд записується у заголовній частині анкети.

Глава 5

Оцінка кандидатом своєї компетентності (самооцінка) проводиться з таких питань:

оцінка ознайомленості з кримінологічною теорією детермі нації (причинної зумовленості) злочинності;

оцінка ознайомленості з кримінологічною ситуацією (станом злочинності) у регульованій сфері;

оцінка ознайомленості з криміногенними та антикриміноген- ними чинниками у регульованій сфері;

— оцінка ознайомленості зі станом правового регулювання відносин (діяльності) у регульованій сфері;

— оцінка ознайомленості зі станом діяльності щодо запобігання злочинам та некримінальним правопорушенням у регульованій сфері.

Самооцінка може проводитися і з інших питань.

Самооцінку доцільно проводити за трьома параметрами: 1) ступінь ознайомленості (визначається за п'ятибальною шкалою); 2) визначення джерел, з яких отримано інформацію, потрібну для експертизи; 3) оцінка впливу цих джерел та добутої з них інформації на ступінь ознайомленості (визначається за стандартним переліком із тримірною шкалою їх значення). Показники самооцінки відображуються у таблиці.

Після заповнення таблиці керівник експертної групи підраховує та проставляє у ній сумарний коефіцієнт ознайомленості (Козн), що характеризує міру ознайомленості кандидата з об'єктом та предметом експертизи, а за показниками джерел своїх знань та їх впливу на обізнаність — коефіцієнт аргументованості (Карг) за кожним джерелом (кожним питанням) та за всіма джерелами і питаннями (сумарний коефіцієнт аргументованості). Він характеризує міру аргументованості знань кандидата щодо об'єкта та предмета експертизи.

Оцінка результатів виконання кандидатом у минулому обов'язків експерта, рецензента, консультанта може проводитися у разі, коли кандидат позначив в анкеті виконання таких обов'язків у минулому, але якість його експертно-консультаційної діяльності не відома. Особливий інтерес становить участь кандидата у проведенні кримінологічної експертизи у минулому.

Кримінологічна експертиза

Оцінка виконання кандидатом у минулому згаданих вище обов'язків визначається керівником експертної групи на підставі ознайомлення з матеріалами установи, де вони виконувалися.

На підставі зібраних та вивчених даних складається оцінка виконання кандидатом у минулому згаданих обов'язків; вона дається на підставі трибальної шкали: позитивна, задовільна, негативна.

Бесіда керівника експертної групи з кандидатом проводиться для уточнення відповідей на запитання анкети, його самооцінок, якщо у цьому є потреба, а також для одержання відомостей про інші якості та здібності кандидата, які мають значення при виконанні обов'язків експерта, перебування його у колективі експертів.

Не рекомендується формалізувати якимось чином (ранжувати, оцінювати за шкалою тощо) результати бесіди.

Перевірка об'єктивними засобами деяких даних, що подані кандидатом про себе в анкеті, при бесіді, здійснюється лише щодо даних, які:

— мають суттєве значення для визначення підготовленості, компетентності кандидата;

— викликають обґрунтований сумнів у їхній достовірності;

— можуть бути перевірені елементарними об'єктивними засобами у межах звичайної службової етики (без застосування складних, прихованих засобів; великих затрат часу; приниження авторитету кандидата тощо).

У разі коли внаслідок перевірки окремі відповіді в анкеті кандидата потребують зміни, керівник експертної групи змінює їх та вносить зміни у бальній оцінці, про що зазначає наприкінці анкети.

Для перевірки професійних та ділових якостей кандидата, передусім того, який не працює в експертній установі, доцільно запропонувати йому виконати у порядку експеримента певне професійне завдання, пов'язане із проведенням експертизи, окремих її операцій.

Професійне завдання може полягати у тому, щоб:

самостійно скласти перелік криміногенних та антикриміно- генних чинників, що діють у регульованій сфері;

доповнити наданий керівником експертної групи перелік цих чинників на підставі свого знання про них;

Глава 5

— розподілити (змоделювати) криміногенні та антикриміно- генні чинники, які представлені в їх переліку, за їх значенням (функціональною роллю) в системі детермінації злочинів у регу льованій сфері;

дати прогнозну оцінку зміни у майбутньому спрямованості та міри впливу (дії) криміногенних та антикриміногенних чинників, незалежно від впливу об'єкта експертизи, його окремих норм;

визначити в об'єкті експертизи його структурні частини (стат ті, пункти, підпункти тощо), які мають властивість нормативності.

Виконання кандидатом кожного із професійних завдань оцінюється керівником експертної групи за чотирибальною шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно» (3, 2, 1, 0). Одержана після виконання усіх професійних завдань сумарна оцінка, розділена на число таких виконаних завдань, складає величину коефіцієнта професійності — Кпф.

Складовою, що також визначає міру компетентності кандидата, є показник його вибору іншими кандидатами як бажаного учасника експертної групи. Цей показник відбиває ті переваги, які надають учасники вибору своєму колезі за ознаками, якостями, іншими характеристиками, що він продемонстрував у процесі групового спілкування кандидатів при здійсненні ними процедур визначення їхньої компетентності.

Коефіцієнт вибору (Квб) значною мірою відбиває враження від компетентності кандидата, його соціально-психологічну сумісність.

Процедура групового вибору проводиться керівником експертної групи після виконання усіх інших процедур із визначення компетентності кандидатів за відомими з соціології прийомами.

У процесі виконання процедур з відбору кандидата до складу експертної групи, він одержував відповідні коефіцієнти, що визначають окремі сторони його компетентності для участі в експертизі. Однак бажано, щоб у процесі виконання експертних операцій експерту був наданий один узагальнений коефіцієнт компетентності (Кк), який би виконував функцію якісної персоніфікації його експертної компетентності. Коефіцієнт компетентності вираховується за формулою:

Кримінологічна експертиза

Кк

Кпд+Козн+Карг+Кпф+Квб

З кандидатів, що одержали найвищі значення Кк у підгрупах Ек Епр, Еуп, керівник експертної групи, виходячи із необхідної її чисельності, визначає склад експертів. У подальшому значення Кк використовується для якісної персоніфікації експертних оцінок цього експерта, про що йтиметься далі. Враховується це значення і у майбутньому при відборі кандидатів для участі у проведенні інших експертиз.

З особами, що включені до складу експертної групи, проводиться підготовча роз'яснювальна робота щодо розуміння об'єкта, поданого для проведення кримінологічної експертизи, особливостей та інших питань її проведення.

Тут само роз'яснюється план-графік організації роботи експертної групи, проводиться консультування з незрозумілих питань до початку експертизи.

Підготовчу роз'яснювальну роботу проводить, як правило, керівник експертної групи. За окремими питаннями, що потребують спеціальних знань, можуть бути запрошені консультанти та проведені групові або індивідуальні консультації.

2.2.2. Операція щодо навчання експертів навичок експертного оцінювання. Якщо попередня операція закінчується ознайомленням експертів зі специфікою проведення кримінологічної експертизи стосовно поданого її об'єкта, то нинішня має за мету навчити (або поповнити знання) експертів технології їх експертної діяльності, передусім експертного оцінювання, яке становить основний зміст останньої. Інакше кажучи, якщо до цього мова йшла про те, яка кримінологічна експертиза і стосовно якого об'єкта має бути проведена, то тепер ставиться завдання навчити, як її проводити, передусім у який спосіб здійснювати експертне оцінювання.

Навчання має охопити такі питання:

— експертне оцінювання як загальнонаукова процедура, зокрема в такому його різновиді, яким є кримінолого-експертне оцінювання, коли останньому підлягає передусім взаємозв'язок °о єкта експертизи та криміногенних і антикриміногенних

Глава 5

чинників у сфері регулювання, здійснюваного об'єктом, зокрема діагностичний та прогностичний аспекти цього оцінювання;

етапи застосування методу експертного оцінювання, вклю чаючи: постановку та розкриття його завдань; оцінювання наданої кримінологічної інформації, змісту норм об'єкта експертизи у кримінологічному аспекті; порівняльне оцінювання встановлюва ного ними правопорядку, стандартів з нормативними умовами, в яких функціонують кримінологічні чинники у сфері регулювання об'єкта; подання експертами оцінок; оцінювання індивідуальних експертних оцінок (ІЕО) при їх агрегуванні у групову оцінку (ГКО); обробку результатів експертного оцінювання та їх інтер претацію в експертному висновку;

завдання експертного оцінювання, які поділяються на дві групи:

а) ті, що виконуються за будь-якої кримінологічної експертизи;

б) специфічні для оцінювання об'єкта, поданого на експертизу, в тому числі: визначення тексту (повного чи часткового) об'єкта, що підлягає оцінюванню, з огляду на наявність у ньому ознак нор мативності (за загальними правовими критеріями), чіткість фор мулювань, можливість адекватного розуміння їхнього змісту та його оцінювання; з'ясування з експертами та пояснення питань, які поставлені перед експертизою; розкриття загальних вимог ме тодики експертизи стосовно проведення останньої щодо цього об'єкта (поопераційні вимоги ставляться перед початком окремих операцій); єдине тлумачення термінології, що вживається у мето диці, в тексті об'єкта експертизи тощо;

— оцінювання інформації, що подається на експертизу разом із текстом об'єкта експертизи у вигляді супровідних до нього аналітичних, довідкових, спеціальних інформаційних матеріалів щодо криміногенних та антикриміногенних чинників у сфері, яка регулюється об'єктом експертизи, повноти та достатності цієї інформації, необхідності її поповнення з інших джерел, у тому числі відомих експертам, а також через консультування з відповідними фахівцями, проведення спеціальних досліджень тощо;

— види та форми експертного оцінювання, що підлягають використанню за цієї експертизи, зокрема у вигляді опитування

Кримінологічна експертиза

експертів; запитання, що можуть ставитися перед ними; форми подання відповідей на запитання; прийоми стандартного упорядкування відповідей, у тому числі інструментарій, що може бути застосований для цього у різних операціях та процедурах, тощо;

— подання експертом оцінок: їхній вибір, можливий функціональний зміст (інформаційний, діагностичний, аналітичний, прогностичний), форми та складові елементи оцінок, їх обґрунтування тощо.

З питань проведення операції № 2.2.2. доцільно підготувати рекомендації, які мають бути використані для предметного навчання експертів та забезпечення повного, системного та однакового розуміння цих питань. При проведенні нашим колективом експериментального апробування методики кримінологічної експертизи такі рекомендації були розроблені та використані. Вони виявилися потрібними і корисними. Ці рекомендації як приклад включені до комплексу методичних документів, які складають Методику кримінологічної експертизи.

2.2.3. Операція з моделювання та оцінювання кримінологічної інформації (про криміногенні та антикриміногенні чинники) у сфері регулювання об'єкта експертизи.

Ця операція є підготовчою до проведення безпосередньої експертної оцінки впливу об'єкта експертизи (його норм) на вказані чинники. Головна мета цієї операції полягає у тому, щоб звести інформацію про згадані чинники у певну систему (модель), одержати експертну оцінку кримінологічної значущості кожного із них та врахувати її під час експертного оцінювання впливу об'єкта експертизи на ці чинники. Необхідність такої операції методологічно обґрунтовується тим, що значення впливу, який здійснює об'єкт експертизи на криміногенні та антикриміногенні чинники, значною мірою визначається не лише спрямованістю, Інтенсивністю та результативністю самого впливу, але й кримінологічною значущістю цих чинників. Наскільки значущою є роль чинника у детермінації злочинної поведінки та злочинності в Цілому, настільки значущою є його та чи інша зміна під впливом об'єкта експертизи.

Ця операція здійснюється у два етапи. На першому проводиться систематизація (моделювання) чинників за визначеною схемою

Глава 5 • •

(моделлю) їх дії. Віднесенність чинника до тієї чи іншої структурної групи відповідає його функціональній ролі, яка належить йому у сфері відносин, що регулюються об'єктом експертизи. Відповідно до цього чинники можуть стосуватися правового регулювання, управління, правозастосування, правоохорони у згаданій сфері. Експертові належить визначити, до якої з названих груп слід віднести кожний чинник.

На другому етапі відбувається оцінка експертом кожного чинника за такими ознаками (підставами):

спрямованість (криміногенна або антикриміногенна);

детерміністичне значення у системі детермінації злочину;

— інформаційний потенціал чинника (надійність інформації про нього);

— прогностична оцінка можливості самостійної зміни детерміністичного впливу чинника поза впливом об'єкта експер тизи.

Перед проведенням операції 2.2.3. керівник експертної групи разом з експертами підгруп визначає передбачені чинним законодавством види злочинів, що вчиняються у сфері регулювання об'єкта експертизи. На кожний такий поширений вид злочинів складається окрема таблиця систематизації його чинників. Складеним у такий спосіб видовим таблицям надається порядкова нумерація.

При проведенні кримінологічної експертизи найбільше значення має виявлення та оцінка тих норм об'єкта експертизи, які впливають на криміногенні чинники. До останніх, як відомо, належать чинники, що продукують вчинення злочину. Тому нерідко цю операцію проводять лише щодо криміногенних чинників. У такому разі до нумерації таблиці додається літера «к», і вона має вигляд 1к, 2к тощо. Якщо операція проводиться окремо стосовно анти-криміногенних чинників, таблиця їх моделювання та оцінки має нумерацію з додаванням літер «ак».

Систематизація (розподіл) чинників за структурними ланками сфери їхньої дії проводиться за певною класифікацією. При проведенні кримінологічної експертизи, об'єктами якої є здебільшого проекти правових норм, класифікацію (розподіл) чинників доцільно здійснити з урахуванням функціональної належності

Кримінологічна експертиза

останніх до певної ланки правового забезпечення, в якій виявляється їхній детермінуючий вплив. Відомі три основні такі ланки та відповідні групи правозабезпечувальної діяльності. Перша стосується змісту самої правової норми, її утворення. Друга — пра-возастосування, тобто виконання цієї норми. Третя — правоохоронної діяльності. Згідно з цим і кримінологічні чинники виконують свою зумовлювальну роль у названих ланках, сприяючи або перешкоджаючи згаданим видам правозабезпечувальної діяльності.

Відповідно до зазначених ланок та охоплюваних ними видів діяльності чинники за сферою своєї дії в методиці (таблиці систематизації) розподілені за відповідними розділами як такі, що пов'язані зі:

змістом та прийняттям законодавчої норми (умовне позна чення — 3Н);

змістом та прийняттям норми підзаконного нормативного акта (ПЗН);

— організаційно-управлінським забезпеченням виконання законодавчих та інших правових норм (ОУЗ);

кадровим забезпеченням суб'єктів контролю та правоохорон ної діяльності (КЗ);

фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням суб'єктів контролю та правоохоронної діяльності (ФМТЗ);

відомчим контролем за виконанням законів та інших право вих норм (ВК);

здійсненням відомчих спеціально-кримінологічних заходів запобігання правопорушенням у сфері регулювання об'єкта екс пертизи (ВЗ);

запобіжною діяльністю провоохороіших органів (ПХЗ);

змістом законодавчої норми про відповідальність за вчинен ня правопорушення у сфері регулювання об'єкта експертизи (ЗНВ);

виконанням законодавчих норм про відповідальність за вчи нення правопорушень у сфері регулювання об'єкта експертизи (ВЗВ)

Оцінка чинників за окремими підставами, що становить Другий етап операції 2.2.3, проводиться із додержанням таких методичних рекомендацій.

Глава 5 '':

Оцінка за спрямованістю чинника зводиться до визначення характера (змісту) його детерміністичної дії. За цим показником чинники (детермінанти) поділяються па: і

криміногенні; ' * 1

антикриміногенні. -' •

Чинник, що має криміногенну спрямованість, та його показники одержують коефіцієнт спрямованості (Кс) зі значенням -1. Чинник антикриміногенної спрямованості має коефіцієнт спрямованості зі значенням +1. Значення Кс проставляються у таблиці систематизації.

Оцінка за детерміністичним значенням чинника у системі детермінації злочину проводиться за схемою, що відповідає сучасному уявленню науки кримінології про таку систему. Нагадаємо з глави 5 «Теорія детермінації злочинності» Книги 1 Курсу, що останнє ґрунтується: по-перше, на оцінці різної функціональної ролі елементів системи детермінації злочинності в якості: причин (системи причин або причинного «ланцюга»), умов (системи зумов-леиня причин), інших детермінантів, що мають іншу детермінуючу функцію; по-друге, на визнанні трьох основних рівнів детермінації (так само спричинення та зумовлення загалом), а саме: безпосереднього, опосередковуючого безпосередній рівень, іншого опосередковуючого; по-третє, на виділенні па кожному зазначеному рівні окремих ланок спричинення (зумовлення), що складаються з причини, її наслідку й умов, які сприяють спричиненню у цій ланці.

До першого рівня детермінації належать: а) причина, що має своїм прямим наслідком вчинення злочину; б) умови, які безпосередньо сприяють дії цієї причини. Якісною відмінністю детермінант першого рівня є безпосередня пов'язаність із зумов-ленням злочину.

До другого рівня детермінації (спричинення) належать: а) причини, що прямо продукують безпосередню причину; б) умови, які сприяють цьому; в) умови, що безпосередньо зумовлюють причини та умови другого рівня. Якісна відмінність детермінант цього рівня — прямий зв'язок із детермінантами першого рівня та між собою.

Третій рівень утворюють всі інші елементи системи детермінації, які мають із вчиненням злочину та з його безпосередніми

Кримінологічна експертиза

детермінантами непрямий, але зумовлювальний зв'язок. Тобто між детермінантами цього рівня та вчиненням злочину можна виявити послідовні ланки детермінації, хоч і досить віддаленої.

Залежно від рівня детермінації чинника, до якого його відносить експерт, чиннику надається детерміністичний ранг (Др), відповідно: першого рівня — III ранг, другого рівня — II ранг, третього рівня — І. Ранг позначається експертом у таблиці систематизації чинників цифрами 1, 2, 3, наприклад ДрЗ.

Оцінка інформаційного потенціалу чинника, тобто надійності інформації про нього, надає певної сили оцінці кримінологічної значущості чинника, складеної на підставі цієї інформації. Оцінка полягає у віднесенні кожного чинника до такого джерела інформації, яке, на думку експерта, дає найбільш повне уявлення для оцінки його кримінологічної ролі. Джерела інформації залежно від міри їх повноти і надійності надають інформації про чинник певного інформативного значення, яке позначається через коефіцієнт інформативності Кі. Чинник опосередковано набуває цього коефіцієнта при віднесенні до певного джерела. Кі останніх визначені таким чином:

Джерела інформації	Коефіцієнт інформативності (Кі)
Репрезентативне дослідження1	0,9
Дослідження без відомостей про його репрезентативність	0,8
Підручник, навчальний посібник	0,7
Власний професійний досвід	0,6
Службова інформація	0,5
Нерепрезентативне дослідження	0,4
Популярна література	0,3
Думка нефахівців	0,2
Інтуїція	0,1
Джерело не можна визначити	-

Визначальність для чинника певного джерела інформації експерт відмічає проставленням значення коефіцієнта інформативності цього джерела (від 0,9 до 0,1) у відповідній колонці таблиці систематизації чинників.

Назва скорочена. Повна і більш точна назва — наукове дослідження з використанням емпіричної інформації за параметрами, що забезпечують репрезентативність висновків.

Глава 5 • ' '•'

Прогнозування зміни детерміністичного впливу чинника методологічно зумовлене тим, що за незмінності його детерміністичної функції та рівня детермінації інтенсивність і, зрештою, спрямованість впливу чинника можуть змінюватися. Вони змінюються залежно від багатьох обставин, передусім міри інтенсивності профілактичних заходів, упорядкування законодавчого регулювання та правозастосовчої діяльності, а також характеру самого чинника. Зміна може відбуватися більш або менш динамічно або зовсім не відбуватися. Водночас для реальної оцінки впливу, який може здійснити на зміну чинника реалізація об'єкта експертизи, важливо відокремити ті зміни, які відбуваються та будуть відбуватися у детерміністичному впливі чинника за звичайних умов, тобто поза впливом майбутньої реалізації цього об'єкта експертизи.

Визначення такої звичайної зміни впливу чинника здійснюється шляхом її прогнозування. Методом прогнозування служить експертна оцінка, що ґрунтується на достатній обізнаності експерта щодо зумовленості функціональної дії чинника, а також щодо обставин, у яких вона відбувається і які можуть спричиняти його зміну або сприяти їй. Здійснення такого прогнозування вимагає від експерта високої спеціальної підготовленості та значного досвіду. Не кожен із них має такі якості. Тому допускається можливість неучасті того чи іншого експерта у процедурі прогнозування.

З урахуванням складності одержання чіткого прогнозу, методика передбачає більш згруповані його оцінки, які не потребують деталізації аргументів при розмежуванні різних оцінок прогнозованої зміни впливу чинника та застосування відповідних прогностичних індексів.

Визначена експертом прогнозна оцінка зміни детерміністичного впливу чинника згідно з прогностичним індексом відмічається у таблиці систематизації через позначення останнього.

Після завершення усіх процедур операції 2.2.3 керівник експертної групи за оцінками кримінологічної значущості чинника, які йому дав експерт за різними параметрами у таблиці систематизації, визначає показник сумарної її кількісної величини для цього чинника.

⇐ Предыдущая 12 13 14 15 161718 19 20 21 Следующая ⇒