Курс сучасної 12 страница

Далі належить визначити лінію тренду, яка має бути усередненою щодо координат динамічного ряду за 2002-2006 рр. Ця процедура проводиться з використанням спеціального математичного засобу, що вираховує відстань між координатою за кожен рік аналізованого періоду та майбутньою лінією тренду, чим власне і визначаються координати останньої для кожного року. З'єднавши послідовно (із року в рік) ці координати, отримаємо лінію тренду, що позначається на графіку жирною прямою лінією (див. мал. 1.3).

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

Малюнок 1.3

Графік динамічного ряду значень (координат) рівня злочинності

в Україні, їх тренду за період 2002-2006 років та екстраполяції тренду на період 2007-2009 років

Показник	Шкала у%	Значення показника до рівня 2002 р.								Примітки
Показник	Шкала у%									Примітки
Рівень злочинності (загальна кількість злочинів)
				• ^
	ПО		/	'"<
			,'	'**	*^^С^Л	и^^
						^	І~~-.,
								*^	-,.^

	менше 70
Номінальна величина значення у % до 2002 р.			123,5	115,4	107,7	93,4	90,1	86,0	79,9	Значення за 2007-2009 рр. пропю-зовані

Позначення: лінія динамічного ряду

тренд

— — ~~"~~ екстраполяція тренду

® координата перетинання трендом лінії

року періоду 2007-2009 рр.

Третє. З метою визначення лінії тренду на прогнозований період (2007-2009 рр.), користуючись точно його напрямком, що визначився в аналізованому періоді, проводимо (екстраполюємо) У цьому напрямку його лінію жирним пунктиром у клітини прогнозованого періоду та позначаємо у будь-який спосіб, наприклад колами, координати перетину прогнозованої лінії тренду з вертикальними лініями, які розмежовують клітини кожного року цього періоду. Після виконання названих процедур графік набуває екстраполяційної форми (див. мал. 1.3).

Глава 4

Четверте. Для визначення величини значення показника рівня злочинності для кожного року прогнозованого періоду, тобто для прогнозу цього рівня, вираховуємо цю величину згідно з тим, як вона графічно відображена координатою (точкою) перетину лінії тренду з вертикальною лінією колонки кожного року зазначеного періоду. При цьому візуально визначаємо точне розташування координати (точки) на вертикальній лінії та її величину (у %) відповідно до стандартної шкали. З малюнка 1.3 видно, що координаті величини 2007 р. відповідає значення 90,1; 2008 р. — 86,0; 2009 р. — 79,9. Таким чином, прогнозується, що рівень злочинності у 2007 р. складатиме 90,1 % від рівня 2002 р., у 2008 р. - 86,0 %; у 2009 р. — 79,9 %, тобто він знижуватиметься у середньому на 4-5 % щороку.

У подібний спосіб можна екстраполювати та прогнозувати зміну значень показника коефіцієнту злочинної активності на 100 тис. населення. Експериментальне виконання такого прогнозу показує, що він відображує подібну тенденцію поступового зменшення величини значення вказаного показника у прогнозованому періоді.

Проте слід пам'ятати, що динамічний ряд значень названих показників лінії тренду та їх прогнозована екстраполяція на майбутнє визначені на підставі офіційних статистичних даних. Останні відображають маніпульовані значення показника реєстрації злочинів, зокрема зміну практики їх реєстрації у 2003 р., яка дала змогу демонструвати штучне скорочення злочинності у 2004 р., зумовила загальну тенденцію зменшення значень її показників у період 2004-2006 рр. та продовження цієї тенденції у перспективі до 2009 р. Тенденція відбиває практику реагування на повідомлення про злочини, яка не поліпшилася, а навпаки, у 2005-2006 рр. погіршилася, у тому числі через необгрунтовану зміну у 2005 р. законодавства про відповідальність за так звані «дрібні» крадіжки та інші майнові злочини. Про це докладно йшлося вище, і повторюватися немає потреби. Тому наведена методика і практика прогнозування злочинності за методом екстраполяції має бутрі взята до уваги, але отримані прогнозні результати повинні сприйматися із зазначеними застереженнями, бо вони фактично відтворюють прогноз реєстрації злочинів (за умов збе-

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

пеження ЇЇ нинішньої неповноти), а не прогноз справжнього рівня злочинності.

У наведеному прикладі кримінологічне прогнозування злочинності виконано, як зазначалося, через застосування методу простої екстраполяції, яка становить перший рівень останньої. Другим її рівнем є складова екстраполяція, що проводиться, як зазначалося за показниками складових злочинності — її видів, територіальних сукупностей, соціальних груп злочинців, їх категорій, виокремлених за різними ознаками, щоб отримати прогнозні висновки і стосовно них. Прогнози щодо останніх доповнюють простий прогноз злочинності, виконують прогностичну функцію стосовно її складових структур, залежностей між ними, зокрема таких, які впливають на значення показників та висновки загального прогнозу. Зазначену роль, приміром, можуть виконувати прогнози стосовно значень показника найбільшої поширеності видів злочинів. Якщо такі прогнози свідчать, наприклад, про зростання значень вказаного показника, вони можуть бути додатковим аргументом щодо імовірного зростання у майбутньому і значень прогнозованих показників злочинності загалом, що має бути взято до уваги під час оцінки останніх. Крім того, прогноз щодо зростання значень показників кількості певного виду злочину чи величини соціальної групи злочинців, яка його вчиняє, повинен бути сигналом для посилення запобіжної роботи саме стосовно цього виду злочину або цієї соціальної групи осіб, щоб не допустити його подальшого поширення і тим самим запобігти зростанню злочинності загалом.

Для прикладу візьмемо крадіжки, серед яких переважну більшість становлять посягання на майно громадян. Відомо, що цей вид злочину багато років є найбільш поширеним у країні. Причому його частка у загальній кількості злочинів тривалий час зростала. У 2001 р. вона становила 33,7 %; у 2003 р. сягнула 47,6 % і лише за умов вибіркової реєстрації злочинів, що були запроваджені у 2004 р., знизилася до 44,6 %. У 2005 р., після відомих змін законодавства, які штучно підвищили матеріальний «бар'єр» визначення майнового посягання як злочинного, питома вага кримінальне караних крадіжок знизилася до 38 %, а у 2006 р. — аж До 31,1 %. До того відомо, що крадіжки, передусім майна громадян,

Глава 4

є високолатентним злочином, зокрема значною мірою через штучну латентність, яка є результатом поширеної необгрунтованої, за надуманими мотивами відмови у порушенні кримінальної справи за повідомленням про такі крадіжки, особливо стосовно вчинених за умов неочевидності, коли відомостей про осіб, що їх вчинили, немає.

Якщо стан запобігання крадіжкам, викривлені умови їх реєстрації як злочинів, що мають місце з другого півріччя 2005 р. та зберігаються дотепер, залишаться без змін, то прогнозоване скорочення значень показника рівня злочинності у 2007-2009 рр. на 4-5 % (див. мал. 1.3) потрібно буде збільшити на 2-3 %. Проте хочеться сподіватися, що Верховна Рада України кінець кінцем почне працювати у нормальному режимі та виголошене у її стінах ще на початку 2007 р. критичне ставлення до законодавчих змін, проведених у 2005 р. стосовно кваліфікації крадіжок та інших майнових посягань, зрештою знайде втілення у відповідному коригуванні законодавства, а потім — умов і практики реєстрації майнових посягань як злочинних. Останнє, вочевидь, зумовить зростання значення показника їх кількості та потребуватиме відповідного корегування прогнозу рівня злочинності загалом. Звідси можна зробити висновок, що додатковий прогноз стосовно кількості та питомої ваги окремого виду злочину, наразі крадіжок, який є різновидом складової екстраполяції по відношенню до загального прогнозу злочинності, ймовірно, може зумовити непідтвердження останнього, отриманого через просту екстраполяцію, та потребу його корегування, принаймні — більш детального виконання.

До подібного висновку можна прийти, якщо виконати додаткові прогнози за методом складової екстраполяції стосовно інших видів злочинів, які на сьогодні є досить поширеними і мають тенденцію до збільшення їх частки серед усіх зареєстрованих злочинів. Це стосується насамперед злочинів у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, кількість яких за останні чотири роки зросла більш ніж у 2 рази, а питома вага — майже у З рази (з 5,9 % у 2002 р. до 15 % у 2005 р.). Ці злочини за поширеністю вже зараз вийшли на третє місце (після крадіжок індивідуального та державного майна). Якщо не буде більш

О галізація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

помітно загальмовано невиправдану тенденцію притягнення до кримінальної відповідальності переважно за ст. 309 КК, тобто за виробництво, придбання, перевезення та інші дії з наркотиками без мети їх збуту (після зменшення у 2005 р. кількості цих злочинів лише на 1,7 % у 2006 р. вона навіть зросла на 0,2 %), зростаюча кількість наркозлочинів здатна істотно скорегувати загальний прогноз злочинності в Україні на 2007-2009 рр. Реалізація запевнень нової влади щодо посилення протидії криміналізації економіки, зловживанням у сферах приватизації, використання бюджетних коштів, зовнішньоекономічної діяльності та інших господарських відносин, очевидно, має привести найближчим часом до збільшення числа виявлених злочинів економічної спрямованості. У 2005 р. їх питома вага досягла 9,2 %, що на 0,7 % вище від показника 2004 р., а у 2006 р. — 10,1 %. Подібна тенденція, якщо вона буде продовжена та розвинута, також може скоригувати загальний прогноз злочинності.

Одним словом, є багато аргументів для висновку, що складова екстраполяція, яка виявляє тенденцію динаміки видів злочинів, передусім найбільш поширених та тих, кількість яких зростає, їх територіальних сукупностей, а також числа осіб, що вчиняють ці злочини, соціальних груп останніх тощо, мала б враховуватися, доповнювати та уточнювати загальний прогноз злочинності, побудований за методом простої екстраполяції.

На необхідності удосконалити вирішення зазначеної прогностичної проблеми побудована ідея ще одного виду екстраполяції — складної екстраполяції. Як зазначалося, остання має не лише виявляти додаткові прогнозні оцінки майбутньої динаміки окремих видів, сукупностей злочинів, як за складової екстраполяції, і доповнювати ними загальний прогноз злочинності, отриманий методом простої екстраполяції, але й враховувати прогнозні висновки за видами злочинів у загальному прогнозі злочинності. Мова йде насамперед про проблему опрацювання відповідної методики, що дозволяє інтегрувати прогнозні оцінки Щодо окремих видів, сукупностей злочинів у загальний інтегрований прогноз злочинності. Вбачається, що методологічно ця проблема може вирішуватися за допомогою методики, яка ґрунтується на індексному визначенні показника (можливо,

Глава 4 !,•

коефіцієнта), що об'єднує два показники: 1) поширеності (питомої ваги) цього виду, цієї сукупності злочинів серед усієї злочинності у певний період часу, скажімо за рік і 2) зміни кількості (динаміки) злочинів цього виду (сукупності) у цей період. Показник поширеності виду злочину може бути представлений у вигляді відсоткового відношення до загальної кількості злочинів, яка береться за одиницю (1).

Зміна значення показника кількості злочинів цього виду також визначається його відсотковим відношенням до кількості злочинів цього виду у базовому році, яка береться за 100 %. Якщо скористатися наведеними вище даними щодо крадіжок майна громадян, тоді, наприклад, у 2004 р. за пропонованою методикою показник їхньої поширеності становив 0,446 (питома вага — 44,6 %), а показник зміни їхньої кількості дорівнював — 0,126 (зменшення кількості цих крадіжок у 2004 р. проти 2003 р. на 12,6 %). Після визначення цих показників виникає проблема поєднання їх значень, вирішення якої, очевидно, можливе (якщо не заперечуватимуть математики) через їх перемноження. Отриманий у такий спосіб інтегрований показник, назвемо його коефіцієнтом динамічності (хоча, очевидно, можливі й інші, більш прийнятні назви), відображує динаміку поширеності виду злочину у певний період (за рік) та темп і спрямованість зміни його кількості за цей період. При цьому, за правилами математики, кожен із множників і вони обидва своїми значеннями прямо пропорційно впливають на значення добутку, тобто інтегрованого показника коефіцієнту динамічності. У взятому нами прикладі коефіцієнт динамічності крадіжок майна громадян у 2004 р. становив - 0,056 (0,446 х (-0,126)).

Далі подібним чином вираховуються коефіцієнти динамічності за 2004 р. інших видів злочинів. Окремі з них через незначний показник поширеності, скажімо навмисні вбивства, навмисні тяжкі тілесні ушкодження та інші, частка яких не перевищує 1-2 %, можуть бути об'єднані у категорію тяжких злочинів проти життя і здоров'я громадян тощо. Наступна процедура пов'язана із вирахуванням коефіцієнта динамічності усієї злочинності за 2004 р. Останній, очевидно, може бути представлений у вигляді суми значень показників коефіцієнта динамічності видів (сукупностей) злочинів.

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

У подібний спосіб належить вирахувати також коефіцієнти динамічності за окремими видами (сукупностями) злочинів та загалом злочинності за інші роки, що входять до періоду ретроспективного аналізу. Користуючись наведеними вище даними за 2005 р. щодо питомої ваги крадіжок (38 %) та їх динаміки проти попереднього 2004 р. (-20,2 %), визначаємо, що їхній коефіцієнт динамічності у 2005 р. дорівнював 0,07676 (0,38 х (-0,202)), тобто відображав дещо кращу тенденцію (не забуваємо, що значення показника має знак — «мінус»). Подібним чином вираховуємо значення коефіцієнта динамічності крадіжок за 2006 р. та інші роки і за іншими видами злочинів, а також стосовно злочинності загалом. Отримані значення коефіцієнта динамічності окремих видів злочинів та злочинності загалом за роки ретроспективного періоду складуть їх динамічний ряд. На підставі аналізу останнього буде визначений їх тренд, проведена його екстраполяція (тепер вже за простим її методом) на перспективу та будуть зроблені прогнозні висновки щодо коефіцієнтів динамічності злочинності на кожен з років прогнозованого періоду.

Зрозуміло, що запропонований метод екстраполяції є більш складним, чому й екстраполяція за цим методом називається складною. Він потребує більше інформації про види злочинів, більше часу й математичних навичок її обробки з метою отримання коефіцієнтів динамічності для видів злочинів і для злочинності загалом та подолання інших складнощів. Зрозуміло й те, що стосовно переваг або вад методу складної екстраполяції можна буде більш впевнено судити після його практичного апробування з метою кримінологічного прогнозування злочинності. Проте математична та кримінологічна логіка підказують, що прогноз злочинності, отриманий через застосування методу складної екстраполяції, має бути більш точним, хоча й залишиться імовірнісним, за рахунок використання не тільки кількісного значення показника рівня злочинності, а й врахування динамічних змін її структурних видів, територіальних та інших сукупностей злочинів. При підтвердженні практичної прийнятності та прогнозних переваг Цього методу як змінні для отримання складових коефіцієнтів Динамічності можуть бути використані показники поширеності

Глава 4

(питомої ваги) та динамічної зміни видів злочинів, визначених за ознаками особи злочинця, наприклад неповнолітнього, особи молодіжного віку, учасника злочинної групи, зокрема групи, що займалася організованою злочинною діяльністю, особи, яка вчинила злочин у стані сп'яніння чи наркотичного збудження або яка раніше притягалася до кримінальної відповідальності у зв'язку зі вчиненням злочину, тощо. Отримання у зазначений спосіб коефіцієнтів динамічності злочинності певних видів осіб (ці відносні статистичні показники більш прийнятне буде назвати коефіцієнтами динамічності кримінальної активності) та їх використання за методом складної екстраполяції, очевидно, також можуть послугувати уточненню загального кримінологічного прогнозу злочинності і, крім того, як і коефіцієнти динамічності окремих видів злочинів, виконуватимуть роль орієнтирів адресної цілеспрямованої активізації запобіжної діяльності стосовно певних видів злочинів, певних видів осіб, що мають високий потенціал імовірності їх вчинити.

Наступним для кримінологічного прогнозування злочинності, як зазначалося у теоретичній частині Курсу (див. главу 9 Книги 1), є метод моделювання, який за умови створення моделі факторів злочинності називається факторним методом. Підкреслювалося, що цей метод протягом тривалого часу не може дістати широкого застосування через його складність, яка зумовлена, по-перше, складністю виявлення та вимірювання факторів через їх, як правило, предметну невизначеність у системі детермінації, спричинення та іншого зумовлення злочинності; по-друге — потребою спеціального математичного знання, зокрема вміння користуватися математичними методами і засобами факторного аналізу; по-третє — потребою мати у наявності електронну техніку (комп'ютер) з відповідною програмою факторного аналізу.

Через наведені складнощі метод прогнозного моделювання та результати його застосування частіше застосовується у вербальній описовій формі. За неї фактори, що зумовлюють злочинність, їх зв'язки із останньою та міра її залежності від них, зокрема на прогнозований період, описуються у вербальний спосіб (словами), аргументуються певними кримінологічними закономірностями,

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

але не визначаються кількісними значеннями із застосуванням математичного інструментарію, який є визначальним для математичної форми факторного методу.

Прикладом кримінологічного прогнозування із застосуванням описового моделювання може бути аналіз кримінологічної ситуації в України у 1998 р. з її прогнозом на 1999 р., проведений О. Г. Куликом1. У цій роботі був проаналізований та описаний вплив на кримінологічну ситуацію низки факторів тривалої дії, зокрема економічних, соціальних, політико-правових, включаючи їх безпосередню дію та здійснення впливу на інші чинники, а також вплив факторів, пов'язаних із діяльністю органів внутрішніх справ, що знижували її ефективність та негативно позначалися на кримінологічній ситуації. Через опис впливу згаданих факторів автором розглянуто головні тенденції злочинності в країні, зокрема загострення проблеми латентної злочинності, кримінологічна структура та характеристика вчинених злочинів, їх основних видів, а також корупції, яка значно ускладнює криміногенну ситуацію. З урахуванням аналізу зазначених факторів та їх впливу на злочинність зроблено прогноз її тенденцій на 1999 р., зокрема зростання кількості злочинів на 4-7 %. Недоліком цієї роботи є відсутність паралельного кримінологічного прогнозу за методом екстраполяції, що дало б можливість порівняти з ним висновки, отримані автором за описовою формою факторного методу. Але загалом згадану роботу можна рекомендувати як зразок для застосування на практиці кримінологічного прогнозування за методом факторного моделювання у його описовій формі.

Автор, на жаль, позбавлений можливості надати подібний приклад та рекомендації щодо зразка застосування у кримінологічному прогнозуванні факторного методу з математичним моделюванням. Принаймні автору не відомий з сучасної кримінологічної практики в Україні приклад раціонального у практичному відношенні та успішного щодо прогнозу і його результативності застосування факторного методу кримінологічного прогнозування на основі математичного моделювання.

11 Кулик О. Г. Аналіз кримінологічної ситуації в Україні у 1998 році та прогноз на 1999 рік // СІЗ-бз" ВЮ"ИК Начальної академії внутрішніх справ України. - 1999. - № 2. -

Глава 4

За радянських часів тривалою розробкою методик факторного моделювання в інтересах кримінологічного прогнозування, зокрема із застосуванням математичного інструментарію, займався колектив працівників Всесоюзного науково-дослідного інституту МВС СРСР під керівництвом Л. В. Кондратюка. Наприкінці 80-х років минулого століття, як повідомляв керівник колективу, було створено декілька робочих структурних моделей факторів, що детермінують стан злочинності в країні загалом, а також в окремих її регіонах1. До одної такої моделі включені 4 факторних комплекси: 1) соціальні суперечності; 2) кримінальна політика, соціальний контроль, діяльність правоохоронних органів; 3) самовідтворення злочинності, рецидив, кримінальне зараження; 4) населення, людський фактор. Проте було визнано, що побудувати на її основі адекватну прогностичну модель злочинності із застосуванням математичного інструментарію неможливо. Друга спроба прогнозування здійснювалася на базі моделей, що відтворюють вплив середовища на злочинність у регіоні. Модель містила 15 відібраних факторів-змінних, слугувала визначенню та прогнозуванню інтенсивності злочинності у регіоні і, за інформацією авторів моделі, була здатна прогнозувати значення коефіцієнта злочинності із усередненою помилкою не більш ніж 10 %. Повідомлялося й про інші спроби факторного моделювання в інтересах кримінологічного прогнозування на регіональному рівні, але й через декілька років після створення моделей констатувалося, що запровадження їх у практику не може задовольнити2.

У більш пізній період автору Курсу не траплялися повідомлення про досягнуті конкретні результати у розробці та застосуванні на прикладному рівні факторного методу кримінологічного прогнозування, зокрема побудованого на використанні математичних моделей і відповідних кількісних методів, які пропонуються з метою визначення кореляційних зв'язків і залежностей між змінними, що виконують роль факторів3.

1 КопдратюкЛ. В. РепюІІальнос кримилологичсскос пропюзировапис: опьгг, проблемні // ТрудьІ Акадсмии МВД СССР «Мстодолопія й методика прошозировамия в сферо борьбьі с прсстушюстьго». — М, 1989. — С. 48.

2 Там само. — С. 58.

3 Папиотто В. Й., Максимепко В. С. Количествениьіе методьі в социологических исслсдо- ваииях. - К., 1982. - С. 65 и др.

162 ; Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

У літературі нерідко повідомляється про більшу придатність для кримінологічного прогнозування методу експертних оцінок. Висловлюється думка, що цей метод є єдинопридатним для вирішення прогнозних завдань, коли потрібної інформації недостатньо або коли вона не піддається формалізації, та стверджується широке поширення експертних оцінок з метою кримінологічного прогнозування1. Авторові Курсу не видається можливим так беззастережно оцінювати практику проведення останнього за методом експертних оцінок. Сам собою цей метод, безумовно, є корисним і прийнятним, зокрема й з метою прогнозування, включаючи кримінологічне. Проте практика його застосування, як правило, є неправомірною, передусім з методологічного погляду. Метод експертних оцінок є проявом фахової, в тому числі нерідко наукової експертизи. Остання ж, на відміну від інших видів оцінювання, скажімо рецензування, коментування тощо, має обов'язково спиратися на обґрунтовану методику експертизи, яка методично визначає низку процедур експертного оцінювання, починаючи з методики відбору експертів та визначення міри їх загальної фаховості та спеціальної щодо об'єкта експертизи, подання та обґрунтування експертних оцінок, зведення останніх до інтегрованої оцінки тощо. Проте, публікуючи схвальні відгуки щодо визначальної прийнятності методу експертних оцінок для кримінологічного прогнозування, автори, як правило, або зовсім не ілюструють свої висновки практикою застосування згаданого методу саме з метою прогнозування, або обходять стороною методики його використання, без чого неможливо оцінити придатність наданих експертних висновків. От і в нещодавно опублікованому посібнику з питань використання в кримінологічних дослідженнях експертних опитувань відмічається, що останні мають і прогностичну функцію для прогнозування подій майбутнього, зокрема для «оцінки важливості цілей і переваг окремих методів протидії злочинності»2. Автор докладно розглядає методику та організацію застосування експертного опитування в криміно-

ап"УркаА.М.,ДаІіьІдепкоЛ. М. Прсступиость в Украиис: причини м противоденствис. — Харьков, 2003. - С. 129.

Ј ''к-"а" "• І- Експортні опитування в кримінологічних дослідженнях. — Луганськ, 2007. —

Глава 4

логічних дослідженнях загалом, і в цьому, безперечно, є позитивне значення названої публікації. Однак поза розглядом залишилися конкретні експертні операції та процедури, які мають застосовуватися під час використання методу саме з прогностичною метою.

З огляду на наведене, автор Курсу, не заперечуючи проти того, що метод експертних оцінок може бути прийнятним з метою кримінологічного прогнозування, вважає доцільним більш докладно викласти та рекомендувати методику його застосування, що буде зроблено у наступній главі, на прикладі використання цього методу при проведенні кримінологічної експертизи.

<Ј 2. Організація і методики складання індивідуального

прогнозу злочинної поведінки та відповідних

до нього запобіжних заходів

Організаційно-методичні засади та практичні операції щодо підготовки та складання індивідуальних прогнозів імовірності злочинної поведінки доцільно розглянути на прикладі проведення такої роботи під керівництвом автора Курсу в середині 80-х років минулого століття (далі — наша робота). Ця робота здійснювалася після теоретичної розробки автором типологічного методу індивідуального прогнозування, за методиками його реалізації, про що докладно викладено в главі 9 Книги 1 Курсу. Одна з основних закономірностей типологічного методу полягає у тому, що особа, протиправна або інша антигромадська поведінка якої дає підстави для імовірного прогнозування вчинення нею злочину, має певний комплекс ознак особистості, поведінки та середовища, що є типовим для суб'єктів цього різновиду антигромадської поведінки, які вчинили злочин, і чим вони відрізняються від тих суб'єктів цього типу, які протягом досліджуваного періоду злочину не вчиняли. Тобто за наявності названих ознак у особи певного типу антигромадської поведінки можна імовірно прогнозувати вчинення нею злочину. Звідси першим завданням на етапі підготовки до прогнозування вчинення злочину конкретними особами є визначення типового комплексу цих прогностичне значущих ознак.

Вивчення та виявлення зазначених ознак може проводитися у різний спосіб. У нашій роботі воно здійснювалося на підставі результатів анкетування репрезентативної вибіркової сукупності

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

осіб (всього 2 935 осіб), структурно розподіленої, по-перше, за різновидами (модифікацією) антигромадської поведінки та, по-друге, за так званими статусами, які визначені за ознаками того, що особа: а) раніше перебувала на профілактичному обліку в органі внутрішніх справ та знята з нього у зв'язку з виправленням (статус 1); б) також раніше перебувала на обліку, але вчинила злочин (статус 2); в) не перебувала на обліку, але вчинила злочин (статус 3) — по 600-800 осіб кожного статусу. За різновидами антигромадської поведінки були відібрані та виділені в окремі статистичні групи: а) особи, що після звільнення з установ виконання покарання перебували під адміністративним наглядом; б) інші раніше засуджені; в) повнолітні працездатні, що не зайняті суспільне корисною працею1; г) особи, що зловживали спиртними напоями; д) особи, що допускали конфлікти та насильство у сфері сімейно-побутових відносин; е) неповнолітні правопорушники — від 300 до 860 осіб у кожній модифікації поведінки.

⇐ Предыдущая 8 9 10 11 121314 15 16 17 Следующая ⇒