Курс сучасної 11 страница

Докладніше про застосування математичних методів аналізу, коли використовуються соціологічні методи, зокрема при

Глава З

проведенні кримінологічних досліджень, йдеться у спеціальній літературі1.

3) Моделювання проблеми на підставі отримання про неї дослідницької інформації. Поняття моделювання походить від терміна «модель» (від лат. тосіиіш — міра, зразок), який у широкому розумінні означає образ (мисленнєвий або графічний — опис, схема, креслення, план тощо) будь-якого об'єкта, що використовується як його замінник. У теорії пізнання модель стала методом відображення дійсності, способом абстрагування від несуттєвих рис і одночасно засобом експериментальної побудови досліджуваного об'єкта та розуміння його сутності. Моделювання — процес пізнання об'єкта через створення його моделі, в якій він відображується через наявну та отриману завдяки дослідженню інформацію, а також на підставі теоретичного та прогнозованого уявлення про ознаки об'єкта, стосовно яких предметної інформації ще немає або не вистачає. Завдяки останньому прийому моделювання із засобу описування та ілюстрації проблеми перетворилося на метод створення її образу евристичними засобами.

У процесі аналізу дослідницького матеріалу за методом моделювання використовуються вже визначені на попередніх стадіях, зокрема на стадії узагальнення, положення, виявлені статистичні зв'язки і залежності; вони доповнюються уявленнями про них, що ґрунтуються на загальних теоретичних закономірностях, а також передбаченням щодо реалізації останніх у структурі та інших ознаках об'єкта. З цього погляду модель частково є гіпотетичною, вказує на «білі плями» проблеми та напрямки ЇЇ подальшого пізнання. Нерідко спочатку створюється математична модель, яка згодом трансформується у графічну. Найбільш простою графічною моделею є матрична, яка формується у вигляді таблиці, що відображує структуру об'єкта, його ознаки (горизонтальні графи) та знання, передусім кількісні значення показників ознак (вертикальні колонки). У квадратах (клітинах) перетину граф та колонок відображується інформація щодо об'єкта, його ознак. Незапо-внений квадрат свідчить про відсутність інформації. Нерідко у

1 Див., наприклад: Папиотто В. Й., Максименко В. С. Количсствсшіьіе методьі в социологи-чсских исслсдоваииях. — К., 1982.

Організація наукового кримінологічного дослідження

такому квадраті відмічається гіпотетична інформація, що підлягає дослідженню або поповненню з інших джерел.

Кримінологічна інтерпретація показників аналізу зумовле на тим, що у моделі інформація про об'єкт (проблему) представле на, як правило, у кількісних значеннях або у вигляді статистичних висновків. У такому вигляді вона не може бути використана для формування кримінологічних висновків та положень. Тому ця інформація має бути піддана кримінологічній інтерпретації, тобто сформульована у вигляді положень, що мають кримінологічний зміст, відображують кримінологічне значення показника, матема тичне або статистичне значення якого представлене у моделі. Кримінологічна інтерпретація статистичної, математичної, іншої абстрактної інформації, надання їй кримінологічної змістов ності — діяльність, що вимагає високої фахової кваліфікації дослідника у теорії кримінології, особливо у галузі детермінації об'єктів, що становлять предмет кримінологічної науки.

Наступний етап аналізу дослідницького матеріалу — вияв лення системних зв'язків, залежностей між ознаками об'єкта, чинниками зумовлення останніх, механізмами їх прояву тощо. Тут, як і на інших стадіях аналізу, безпосередніми елементами сис темного аналізу є не самі об'єкти дослідження, а інформація про них. Потреба у такому аналізі зумовлена тим, що у моделі вся інформація викладена у матричний спосіб, тобто подана у певній порядковості та групуванні останньої без визначення зв'язків і за лежностей, передусім системних, без відображення об'єкта (проб леми) дослідження в якості певної системи. Водночас у реальній дійсності та в кримінологічній науці, яка її відображує, вони про являються у вигляді цілісної системи з її структурними елемента ми, системними зв'язками та залежностями.

Наразі не ставиться завдання розкриття системного методу, це перебуває поза межами Курсу. Нагадаємо лише, що системний аналіз — це сукупність методичних засобів для підготовки й обґрунтування розв'язання складних проблем, зокрема кримінологічних, через системний підхід, тобто через їх розгляд як систем, розкриття їх структури, елементів, зв'язків, залежності і водночас — системної цілісності проблеми як об'єкта дослідження. Інакше кажучи, системний аналіз дослідницької інформації — це її

Глава З

системне упорядкування з метою системного сприйняття. Згідно з теорією систем, серед елементів системи визначається один (рідко декілька), який є системоутворюючим, тобто навколо нього та у зв'язку з ним утворюється та функціонує ця система. Крім того, визначається елемент, через який реалізується система, досягається її результат, — це результуючий елемент. Завдання системного аналізу, поряд з іншими, полягає у тому, щоб визначити для цієї проблеми (як системи) системоутворюючий та результуючий елементи. Ці елементи є «точками впливу» на вирішення проблеми. На підставі знання про них визначаються висновки і рекомендації щодо розуміння проблеми як системного утворення та дослідження результату стосовно її вирішення (розв'язання).

Завершальним етапом аналізу дослідницького матеріалу, як і всього дослідження, є опис його результатів. Можна визначити декілька вимог щодо останнього. До них належать:

— відповідність реальній дійсності;

— точна відповідність матеріалам дослідження, обґрунтова ність висновків та рекомендацій останніми;

— відповідність теоретичним положенням кримінології; припу стима невідповідність лише у тому, що результати дослідження містять нові наукові знання, які до проведення дослідження не бу ли відомі в теорії кримінології та в матеріалах минулих криміно логічних досліджень;

— предметність, комплексність, аргументованість, надійність висновків і рекомендацій;

— наявність рекомендацій для управлінських рішень, удоскона лення вирішення відповідної кримінологічної проблеми;

— наявність (бажаність) рекомендацій щодо практичної кримінологічної діяльності;

пропозиції щодо форм і засобів дослідно-експериментальної перевірки рекомендацій для практичного застосування;

пропозиції щодо впровадження висновків і рекомендацій за результатами дослідження.

Як зазначалося, опис висновків і рекомендацій за результатами дослідження міститься у Звіті про науково-дослідну роботу.

Організація наукового кримінологічного дослідження

Рекомендована література

1 Баскаков А. Я., Туленков Н. В. Методология научного исследования. — К., 2002.

2. Зелинский А. Ф. Методика криминологических исследований. — К.,

1992.

БлувштейнЮ.Д. Криминологическая статистика. — Минск, 1981.

Панкратов В. В. Методология й методика криминологических ис следований. — М., 1972.

Паниотто В. Й., Максименко В. С. Количественньїе методи в социо-

логических исследованиях. — К., 1982.

Глава 4

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

Ј 1. Методи розробки кримінологічного прогнозі/ злочинності

Як зазначалося у главі 9 Книги 1 Курсу, кримінологічний прогноз злочинності спрямовується на передбачення її майбутніх змін в усіх проявах і зв'язках останньої. На підставі прогнозу злочинності в процесі ширшого кримінологічного прогнозування здійснюється передбачення необхідних у зв'язку з цим заходів удосконалення діяльності щодо запобігання та протидії кримінальній активності, а також управління цією діяльністю. Відмічалося, що у сучасний період кримінологічне прогнозування злочинності ще не набуло широкого застосування, а коли здійснюється, то відбувається, як правило, з використанням методів екстраполяції, моделювання та експертних оцінок. Розглянемо застосування цих методів у практиці кримінологічного прогнозування злочинності.

Метод екстраполяції загалом належить до статистично-прогностичних і складається з двох частин. У процесі першої, назвемо ЇЇ аналітичною, здійснюється статистичний аналіз динамічного ряду значень показників аналізованого об'єкта, наразі злочинності, з метою виявлення більш-менш тривалих тенденцій їх зміни. Друга частина, власне прогностична, полягає у продовженні за певних незмінних умов виявлених тенденцій у майбутнє. Для прогнозування злочинності за цим методом такими умовами є незмінність законодавства, практики його застосування, пере-

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

сім практики реєстрації злочинів та реагування на них, а також відносна стабільність кримінологічних чинників та міри їх зумов-лювального впливу. Екстраполяція здійснюється, як правило, за кількісними значеннями показників названих об'єктів, зокрема за значеннями відносних статистичних показників (індексів, коефіцієнтів, балів тощо). У нинішньому викладі практичного застосування методу екстраполяції для кримінологічного прогнозування злочинності як задану умову візьмемо незмінність, зокрема відносну незмінність, згаданих вище змінних.

Першим рівнем кримінологічного прогнозування за методом екстраполяції, як зазначалося, є проста екстраполяція. В процесі її проведення статистичний аналіз та продовження на майбутнє виявлених тенденцій здійснюються стосовно динамічних рядів кількісних значень показників злочинності загалом: її рівня, кое фіцієнтів, динаміки щодо базового та попереднього періодів. Періоди ретроспективного аналізу значень показників (їх значень у минулому) та продовження виявлених аналізом тенденцій на майбутнє залежать від заданого періоду прогнозу. Останній прий- нятно поділяти на короткостроковий (на 1-3 роки), середньостро- ковий (до 5 років), довгостроковий (понад 5 років). Для практич ного засвоєння візьмемо за завдання здійснити методом простої екстраполяції кримінологічний прогноз злочинності в Україні на найближчі 2-3 роки, починаючи з 2007 р. Для ретроспективного аналізу динамічних рядів значень показників злочинності визначимо минулі 5 років, тобто період 2002-2006 рр. Період ретроспективного аналізу загалом не повинен бути меншим, ніж прогнозований період, а бажано — ще тривалішим, що дає можливість виявити сталі тенденції, звичайно якщо такі існують і не є наслідком зовнішнього суб'єктивного впливу. Наведемо у формі таблиці динамічні ряди показників злочинності за ретроспективний період, які будуть піддані статистичному аналізу (див. табл. №3). > -

Глава 4

Таблиця № З

Таблиця

динамічних рядів значень показників злочинності в Україні за період 2002-2006 років

Показники
Загальна кількість заресстрованиі злочинів			520 105
— динаміка до 2002р. (%)		23,5	15,4	7,7	-6,6
— динаміка до попереднього року ( %)		23,5	-6,5	-6,6	-13,3
— кількість населення (млн)	48,93	48,68	48,60	48,20	47,9
Коефіцієнт злочинності на 100 тис. населення
—динаміка до 2002р. (%)		25,1	17,7	10,1	-2,7
— динаміка до попереднього року ( %)		25,1	-6,0	-6,6	-1,7
Загальна кількість виявлених осіб, що вчинили злочин				237 187
— динаміка до 2002 р. ( %)		-3,9	-3,5	-12,2	-20,6
— динаміка до попереднього року ( %)		-3,9	0,4	-9,0	-9,5
Коефіцієнт злочинної активності на 100 тис. населення
— динаміка до 2002 р. ( %)		-2,5	-3,8	-10,5	-18,0
— динаміка до попереднього року ( %)		-2,5	-0,1	-6,9	-8,3

З наведених даних видно, що в аналізованому періоді динамічні ряди значень наведених у таблиці показників не мали однакової сталої тенденції. Так, значення показника «кількість зареєстрованих злочинів» у 2003 р. зросло на 23,5 %; однак, починаючи з 2004 р., воно стало проти попереднього року знижуватися: у 2004 р. - на 6,5 %, у 2005 р. - на 6,6 %, а у 2006 р. - аж на 13,3 %. Цьому відповідає тенденція зміни значень показника «коефіцієнт злочинності на 100 тис. населення». У 2003 р. його значення зросло проти попереднього 2002 р. на 25,1 %, а з 2004 р. стало знижуватися: відповідно у 2004 р. - 6,0 %, у 2005 - 6,6 %, у 2006 р. - 1,7 %. Аналіз динамічних рядів значень показників «загальна кількість виявлених осіб, що вчинили злочини» та «коефіцієнт злочинної активності на 100 тис. населення» засвідчує дещо іншу тенденцію. Тут за незначним винятком (значення першого показника у 2004 р.) простежується більш стала тенденція зниження значень

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

обох показників у вказаний період. Так, у 2003 р. їх значення знизилися проти 2002 р. відповідно на 3,9 % та 2,5 %. Але у 2004 р. проти попереднього року значення першого показника незначним чином (на 0,4 %) зросло, а другого — знизилося лише на 0,1 %. Однак v 2005 р. тенденція зменшення значень показників кількості виявлених за вчинення злочинів осіб та їх злочинної активності знову поновилася: відповідно на 9,0 % та 6,9 %. У 2006 р. ця тенденція продовжилася: проти попереднього 2005 р. значення названих показників становили відповідно 9,5 % та — 8,3 %.

Таким чином, в аналізованому періоді не спостерігалися стабільні рівні злочинності та злочинної активності, їх тенденція мала характер «хвилі», висота якої в окремі роки то наростала, то опускалася. Останнє більш помітно виявляється з 2005 р. Складається враження, що тенденцію визначають не сталі об'єктивні чинники, а чиясь «могутня» рука, яка то піднімає, то опускає хвилю.

Тут потрібно нагадати (про це йшлося у главі 4 «Теорія злочинності» Книги 1 Курсу), що офіційні статистичні показники злочинності не відповідають її реальному стану насамперед через штуч?гу прихованість (латентність) злочинів. Остання є наслідком упереджених, а іноді й некомпетентних рішень правоохоронних органів, головним чином органів міліції, при розгляді заяв і повідомлень про злочини та інші події. Через це тривалий час порушення кримінальної справи, а відповідно й реєстрація злочину, відбувалися лише за одним із чотирьох-п'яти повідомлень про вчинення злочину (у 2004 р. - 22,1 %), а у 2006 р. — за одним із ше-сти-семи (16,1 %). Останні залишалися поза реєстрацією, бо за ними відмовляли у порушенні кримінальної справи. Винятком став 2003 р., коли на вимогу тодішнього міністра внутрішніх справ реагування на повідомлення про злочини стало більш повним, відповідно зросла кількість та питома вага порушених кримінальних справ і зареєстрованих злочинів (на 23,5 % проти 2002 р.). Проте скоро ця практика повернулася на старі, звичні засади і, як тепер можна оцінити, тимчасово запроваджувалася, щоб «нагромадити» вал злочинності і вже у наступному 2004 р. (рік президентських виборів) продемонструвати «успіхи» у скороченні кількості злочинів, що і відобразилося у показнику — 6,5 % проти попереднього 2003 р. Відбулося відверте маніпулювання

Глава 4 ;..!<;•<>

показниками злочинності, що також має бути віднесено на рахунок «досягнень» і «провин» минулої влади. У 2005 р. та особливо у 2006 р. практика неповного реагування на повідомлення про злочини та необгрунтованих відмов у порушенні кримінальної справи поширилася ще більше. До того, як зазначалося, з другої половини 2005 р. внаслідок необгрунтованої зміни законодавства з реєстрації як злочинів були штучно вилучені десятки тисяч крадіжок та інших посягань на власність. У результаті у 2006 р. при зростанні кількості заяв і повідомлень про злочини на 10,3 % та досягненні ними небувалого числа 2,6 млн (!!) показник реагування на них порушенням кримінальної справи скоротився до 12 % (386,7 тис.). Тобто з десяти громадян, які зверталися до органу міліції з приводу злочинного посягання на них, їх майно, права та інтереси, більш як вісім не отримали належного, передбаченого законом захисту і реагування. Зі створеного у такий спосіб штучного уявлення про рівень злочинності виводяться висновки про «успіхи» у боротьбі з нею, про її скорочення та службові «зусилля», що були докладені для досягнення наведеного. Мимоволі згадується поширений афоризм, коли міліція з приводу боротьби зі злочинністю кричить «Ура!», а населення волає «Караул!».

Проводячи статистичний аналіз динамічних рядів значень показників злочинності, потрібно брати до уваги наведену штучність даних офіційної статистики. Однак мусимо оперувати ними за відсутності більш достовірних даних, хоча усвідомлюємо, що вони не відображають реального стану злочинності.

Під час проведення прогнозування злочинності за методом екстраполяції послідовно виконуються операції: 1) вирівнювання динамічного ряду; 2) визначення його спрямованості — лінії тренду; 3) продовження (екстраполяції) тренду на прогнозований період та визначення величин значення показника за роками цього періоду; 4) складання прогнозу на підставі аналізу тенденції зміни зазначених величин.

Операції проводяться з використанням графіка, що будується у формі системи координат зі спеціальною шкалою (див. мал. 1). У рядках графіка наочно відображаються координати (точки) величин значення вибраного показника. Величина значення відображається за масштабом стандартної шкали. Стандартна шкала

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

побудована у такий спосіб, щоб відобразити зміну значення показника стосовно його величини у перший рік аналізу (наразі у 2002 р.), яка береться за 100 %. Стандартний крок приймається у 10 %, з використанням якого визначається розмір (межі) шкали у значеннях від 100 % до 130 % (при зростанні величини значення показника) та від 100 % до 70 % (при зменшенні величини значення показника). Колонки графіка призначені для відображення координат (точок) величин значення показника у кожний рік періодів аналізу та екстраполяції і прогнозу. На графіку, що ілюструється (див. мал. 1), період аналізу охоплює 5 років (2002-2006 рр.), період екстраполяції і прогнозу — 3 роки (2007-2009 рр.).

Малюнок 1

Графік зміни (динамічного ряду) значень рівня злочинності

за період 2002-2006 років, тренду цього ряду

та екстраполяції останнього на період 2007-2009 років

(загальна форма)

Показник	Шкала У*	Значення показника до рівня 2002 р.								Примітки
Показник	Шкала У*									Примітки
Рівень злочинності (загальна кількість злочинів)






	менше 70
Номінальна величина значення У % до 2002 р.			123,5	115,4	107,7	93,4	90,1	86,0	79,9	Значення за 2007-2009 рр. прогнозовані

Користуючись графіком та виходячи із завдання здійснити прогноз злочинності в Україні за методом екстраполяції, виконаємо послідовно його складові операції, що зазначені вище.

Глава 4 : ..- •.-.

Перше. Виберемо для аналізу, екстраполяції і прогнозу показник «рівень злочинності» (загальна кількість злочинів) та позначимо на графіку зміну (динамічний ряд) значення цього показника в аналізованому періоді (2002-2006 рр.). Для цього знаходимо у таблиці № 3 значення згаданого показника за 2002 р. (початок періоду аналізу) та, беручи останнє, як зазначалося, за 100 %, позначаємо його координату (точку) на перетині рядка, що відповідає стандарту шкали «100 %», та колонки «2002 р.». Координата (точка) наноситься на вертикальну лінію, що розмежовує клітини колонок «2002» та «2003». Взяте з таблиці № 3 значення кожного наступного року періоду аналізу визначаємо у відсотках до величини значення у 2002 р., тобто до 100 %. Так, згідно з таблицею № 3, значення показника рівня злочинності за 2003 р. перевищує його значення у 2002 р. на 23,5 %. Тобто порівняно зі значенням 2002 р. його величина дорівнює 123,5 %. Знаходимо рядок шкали, в інтервалі якого перебуває значення 123,5, та на його перетині з колонкою «2003» відмічаємо координату значення за 2003 р. Вона наноситься на вертикальну лінію, що розмежовує клітини колонок «2003» та «2004». Значення 123,5 дорівнює майже половині інтервалу шкали від 120 до 130. Тому координата за 2003 р. наноситься майже посередині вертикальної лінії, яка розмежовує колонки «2003» та «2004». Згідно з таблицею № 3, зазначення аналізованого показника у 2004 р. перевищує значення 2002 р. на 15,4 %, тобто по відношенню до нього дорівнює 115,4 %. Координата цього значення відображується на перетині рядка, що відповідає інтервалу шкали від 110 до 120, та колонки «2004», на вертикальній лінії, яка розмежовує колонки «2004» та «2005», зокрема посередині цієї лінії (115,4 — майже половина інтервалу від 110 до 120). Подібним чином вираховуються значення та позначаються на графіку їх координати за 2005 і 2006 роки, відповідно 107,7 та 93,4 (див. мал. 1.1).

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

Малюнок 1.1

Графік

координат значень рівня злочинності за період 2002-2006 років

І		Значення показника до рівня 2002 р.
Ј І Ј о	Шкала У*									Примітки
в

			І	І
				І	І
т					(	І
§ я 3 п Я Ь						<
*м
3. «
	менше

Номінальна										Значення за 2007-
величина значення			123,5	115,4	107,7	93,4	90,1	86,0	79,9	2009 рр.
у % до 2002 р.										прогнозовані

Друге. З метою графічного представлення динамічного ряду значень (їх координат) рівня злочинності в аналізованому періоді та визначення їх тренду, зокрема на прогнозований період, з'єднаємо на графіку ці координати (точки) дрібним пунктиром, тим самим позначимо лінію динамічного ряду (див. мал. 1.2).

Глава 4

Малюнок 1.2

Графік

динамічного ряду значень рівня злочинності за період 2002-2006 років

Показник	Шкала у%	Значення показника до рівня 2002 р.								Примітки
Показник	Шкала у%									Примітки
Рівень злочинності (загальна кількість злочинів)
				1^
	110 _,		/		^
			+		"•^
						ЧІ	І


	менше 70
Номінальна величина значення у % до 2002 р.			123,5	115,4	107,7	93,4	90,1	86,0	79,9	Значення за 2007-2009 рр. прогнозовані

Як видно з малюнка 1.2, лінія динамічного ряду є не прямою, а ламаною, з високою вершиною координати за 2003 р. (рік значного розширення практики реєстрації заяв і повідомлень про злочини та порушення за ними кримінальних справ), яка, починаючи з 2004 р., поступово падає та у 2006 р. переходить рівень 2002 р. (100 %) і дорівнює щодо останнього 93,6 %.

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒