Курс сучасної 9 страница

Організація наукового кримінологічного дослідження

хиби практичного застосування таких розробок і зумовлює або проведення додаткової роботи (нерідко разом з практичними працівниками) щодо удосконалення розробки, або, якщо це неможливо чи недоцільно, потребу відмови від їх реалізації.

Дослідно-експериментальна перевірка проводиться за узгодженням із замовником дослідження та керівництвом установи (органу), де вона має здійснюватися. Зазвичай розробляється програма та методика запровадження розробки, іноді — інструкція для виконавців. З останніми проводиться інструктаж або навчально-практичні заняття. Проведення експериментальної перевірки має бути регламентовано відомчим управлінським рішенням. Зрозуміло, що вона може здійснюватися лише у межах, передбачених законом і в жодному разі не порушувати прав і свобод громадян.

З метою предметної оцінки результативності розробки, що піддається перевірці, як правило, виготовляється спеціальна форма (картка, схема, табуляграма тощо), в якій за видами операцій, процедур, прийомів, способів діяльності, що піддаються зміні, фіксуються та порівнюються показники за звичайних умов та із застосуванням розробки. Інколи для порівняння застосовують метод «контрольної групи», проводять опитування безпосередніх виконавців. В усіх випадках рекомендується обговорити результати дослідно-експериментальної перевірки з її учасниками. І лише після цього приймати рішення щодо доцільності та можливості її запровадження.

У разі проведення випробування наукової розробки, Звіт про НДР, зокрема пропозиції щодо ЇЇ реалізації, остаточно формулюється після закінчення перевірки, результати якої також відображаються у Звіті.

$ 2. Програма наукового дослідження У попередньому параграфі відмічалася винятково важлива роль програми наукового дослідження та необхідність більш детального розкриття стадії його програмування та планування. Як зазначалося, на цій стадії мають бути розроблені два документи: програма і план дослідження. Розглянемо насамперед функціональне призначення та відмінності кожного з них. Програма "А" ~ Це науково-методичний документ, можна сказати, науко-

Глава З

ва розробка, де відображаються: проблема, що підлягає вивченню, її місце в науці, можливі шляхи та методи дослідження, стратегія, технологія та ресурси останнього. План — це організаційно-управлінський документ, який має забезпечити організацію діяльності наукового колективу у просторі та часі відповідно до програми дослідження. У низці випадків план дослідження складається як окремий розділ програми НДР.

Програма НДР має відповідати низці вимог, які зумовлюють її здатність виконати належні їй завдання.

Передусім Програма має забезпечити, щоб дослідження відповідало науковій методології та науковій організації, було обґрунтованим та мотивованим на всіх його етапах та стадіях, системно організованим. Предметно-цільове призначення Програми — сприяти дослідженню саме тієї проблеми, заради реалізації якої воно проводиться. Відображення у Програмі сутності проблеми здійснюється як через підкріплення основної ідеї щодо останньої новими науковими фактами і даними, так і шляхом виявлення та встановлення зв'язку цієї ідеї (та й самої проблеми) з існуючими теоретичними положеннями. Значна увага має бути приділена з'ясуванню системних та логічних зв'язків цієї проблеми з іншими проблемами, зокрема можливості роз'єднання основної проблеми на більш прості, елементарні та більшою мірою пізнані. Ще знаний філософ і математик минулого Рене Декарт у своїй відомій праці «Рассуждение о методе» вимагав «делить каж-дое из исследуемьіх... затруднений на столько частей, сколько зто возможно й нужно для лучшего их преодоления»1. Далі він рекомендував «придерживаться определенного порядка мьішления, начиная с предметов наиболее простих й наиболее легко познава-емьіх й восходя постепенно к познанию наиболее сложного, пред-полагая порядок даже й там, где обьектьі мьішления вовсе не дань: в их естественной связи»2. З цього зрозуміло, що наукове дослідження має предметом не окремі ізольовані проблеми, а певну їх систему. Ця система у реальній дійсності упорядкована у різних відношеннях, зокрема у часі, тобто стосовно часу ви-

1 Декарт Р. Избранньїс произвсдсния. — М., 1950. — С. 272.

2 Там само.

Організація наукового кримінологічного дослідження

никнення та вирішення окремих проблем. Ця упорядкованість пе-педусім вбачається у зовнішньому вияві проблеми, за яким існує більш глибокий внутрішній зв'язок. Програма має представити дослідження відповідно до згаданої упорядкованості, перш за все часової, системної, логічної. Встановлення черговості вирішення проблем визначається передусім специфікою дослідження, належністю його до певної науки, але залежить і від досвідченості, ерудованості та далекоглядності вченого. Зокрема, в кримінології черговість дослідження проблеми здебільшого визначається так: 1) кількісні та якісні характеристики її об'єктивного стану, зовнішнього вияву, а також предмета, якого вона стосується; 2) походження, природа та сутність проблеми її значення для предмета, якого вона стосується; 3) чинники (причини й умови) проблеми, її структура і динаміка, «внутрішня» характеристика; 4) уточнення уявлення про проблему та її перспективу через внутрішні характеристики; 5) визначення напрямків, засобів та форм діяльності щодо розв'язання проблеми, зокрема заходів запобігання та посилення протидії злочинності.

Таким чином, у Програмі дослідження мають бути науково передбачені напрямки та засоби дослідження, визначені відповідні для цього методи останнього, перспективно проаналізований весь процес дослідницької роботи аж до отримання її результатів, зроблений висновок щодо послідовності та етапності всіх стадій цього процесу. Особлива увага повинна бути приділена технології дослідження на рівні сучасних досягнень науки, передбачено подальше, насамперед у процесі дослідження, удосконалення цієї технології. Мають бути прораховані потрібні наукові сили, фінансові кошти, затрати часу, засоби узгодження діяльності всіх членів наукового колективу. При цьому потрібно постійно співвідносити передбачення наукового розвитку дослідження та його забезпечення з вимогами замовлення. Доцільно узгодити ці питання через укладення угоди із замовником на проведення Дослідження.

Загалом через Програму дослідження має бути передбачено всіляке його забезпечення у методичному, інформаційному, ресурсному, в тому числі кадровому, матеріально-технічному, фінансовому відношенні.

Глава 3 »,.

У Програмі важливо визначити форму наукової продукції, яка буде створена за результатами дослідження. Форма наукової розробки визначається, з одного боку, потребами оптимального вирішення проблеми, з другого — можливостями дослідників задовольнити ці потреби. Залежно від цього наукова продукція (розробка) може мати такі форми:

аналітична довідка (це найпростіша, здебільшого описова форма);

пропозиції з окремих питань, із їхнім обґрунтуванням або без нього; нерідко пропозиції поєднуються з аналітичною довідкою, завершують її;

узагальнена система пропозицій (для вирішення комплексу питань);

— законопроектні або загалом нормопроектні пропозиції, зокрема з формулюванням пропонованої норми та її обґрунтуван ня або без такого, у вигляді лише самої пропозиції;

— система пропозицій у вигляді проекту плану їх реалізації, у тому числі плану практичної діяльності, програми дій;

рекомендації: організаційні, методичні, навчальні, техно логічні та інші; ця форма наукової продукції має особливе значен ня для удосконалення практичної діяльності;

публікації за результатами дослідження у вигляді статті, брошури, посібника, монографії тощо;

публічне оприлюднення результатів дослідження: інфор мація про них на нараді, семінарі, інших навчальних заняттях, науковій, науково-практичній конференції.

Особливою формою реалізації дослідження є подання його результатів за встановленим порядком до здобуття наукової кваліфікації (наукового ступеня). Ця форма наукової розробки називається дисертацією. Існують кандидатська та докторська дисертації.

Програма науково-дослідної роботи (НДР) складається з таких розділів:

I. Обґрунтування актуальності проблеми (проблемної ситуа ції) та потреби її наукового дослідження, а ь

II. Наукові (основні) гіпотези. .--..•*

III. Завдання дослідження. -

Організація наукового кримінологічного дослідження

IV. Методи дослідження (перевірки гіпотез).

V. Інформаційні потреби дослідження.

VI. Організація збирання дослідницької інформації.

VII. Методики та процедури аналізу дослідницької інформації.

VIII. Засоби теоретичної обробки результатів дослідження, формування його висновків, пропозицій, рекомендацій.

IX. Форми та засоби дослідно-експериментальної перевірки пропозицій та рекомендацій.

X. Передбачення щодо реалізації наукових розробок.

XI. План дослідження.

XII. Потреби ресурсного забезпечення дослідження.

XIII. Відомості про узгодження Програми із замовником, партнерами, іншими суб'єктами, від яких залежить її здійснення, а також стосовно державної реєстрації результатів дослідження.

Прокоментуємо окремі розділи програми, зокрема з питань, які досі не були предметом нашого розгляду.

У розділі І міститься обґрунтування актуальності проблеми та потреб ЇЇ наукового дослідження, мають бути включені опис та оцінка сучасного стану розгляду цієї проблеми в кримінології та суміжних науках, предметом яких вона також є. Тут само коротко викладаються результати попереднього (пілотного) дослідження проблеми, якщо таке проводилося.

У розділі II наукові гіпотези повинні торкатися всіх основних сторін проблеми, зокрема її сутності, причин, напрямків вивчення, впливу останнього на вирішення проблеми.

У розділі III завдання дослідження мають охоплювати як перевірку гіпотез, так і досягнення наукових результатів загалом завдяки дослідженню.

У розділі IV визначаються наукові методи кримінології та Інших наук стосовно дослідження загалом, а також окремо щодо перевірки гіпотез, якщо передбачається застосування при цьому Інших наукових методів. У цьому розділі не потрібно описувати методи та методики збирання та аналізу дослідницької інформації, Що передбачається у розділах V та VII.

Розділ V «Інформаційні потреби» потребує більш докладного коментування. У ньому насамперед потрібно визначити види Інформації, яка має бути використана в дослідженні. Нагадаємо,

Глава З

що в главі «Кримінологічна інформація» були визначені такі ЇЇ види: нормативна, управлінська, статистична, теоретична, зокрема літературна, а також емпірична та експертна інформація. У цьому розділі програми треба зазначити саме ті з останніх, які передбачається використовувати. Вид інформації зумовлюється передусім напрямками та методами перевірки гіпотез та загалом дослідження. Кожен метод реалізовується через операції з певними видами інформації. Наприклад, історичний метод потребує вивчення літературних джерел, передусім наукової літератури з кримінології та інших наук, в першу чергу — з проблем дослідження. Статистичний метод реалізовується завдяки операціям зі статистичною інформацією, що має окремі різновиди, які потрібно тут визначити. У цьому ж розділі визначаються джерела та форми потрібних видів інформації. За згаданими вище видами інформації її джерелами і формами є такі:

нормативної інформації: акти законодавства, інші норматив но-правові акти;

управлінської інформації: акти та інші документи органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів галузевого управління, зокрема у формі рішень, планів, звітів, матеріалів перевірки, атестування та інше;

— статистичної інформації: державна, відомча (галузева), дослідницька статистика, в тому числі у постійних формах та ра зова, вибіркова тощо;

теоретична, зокрема літературна, інформація: різні за фор мою публікації, включаючи наукові, зокрема з проблеми дослі дження; сюди ж належать публікації у засобах масової інформації;

емпірична інформація: матеріали попередніх обстежень та тих, що планується провести у процесі цього дослідження, в тому числі повної і вибіркової емпіричної інформації; слід зазначити, які саме питання мають бути забезпечені (перевірені) з викорис танням емпіричної інформації, у яких формах останньої;

— експертна інформація: висновки та оцінки фахівців, що виконують роль експертів, у формі експертних оцінок, опитуваль- них листів, інтерв'ю, рецензії тощо.

Стосовно кожного джерела та форми інформації в цьому розділі визначається її обсяг. Останній може визначатися кіль-

Організація наукового кримінологічного дослідження

кісними показниками або межами часу (за рік, півріччя тощо), території, параметрами основної та контрольної групи тощо. Окремо слід визначити обсяг емпіричної інформації, зокрема її повноту або вибірковість; розрахунки щодо розміру та порядку збирання вибіркової інформації, які забезпечать репрезентативність (представництво) результатів, отриманих з її використанням. Методика розрахунку останньої буде подана далі при розгляді вибіркового дослідження.

У цьому розділі визначаються також методи і методики збирання дослідницької інформації.

У розділі VI мають бути викладені організаційні питання збирання дослідницької інформації за кожним її видом, джерелом, формою у визначених обсягах. Тут, зокрема, визначаються регіони і місця, послідовність, час збирання інформації, зокрема розподіленої за зазначеними ознаками. Цей розділ програми значною мірою визначає план дослідження в частині збирання інформації. Тут само повинні бути передбачені форми та заходи контролю за дотриманням методичних вимог при збиранні інформації.

Коментарі до розділу VII «Методики і процедури аналізу дослідницької інформації» доцільно розглянути в останньому параграфі глави.

Засоби теоретичної обробки результатів дослідження та формування його висновків, пропозицій і рекомендацій (розділ VIII) розглянуті вище у цьому параграфі і не потребують додаткового коментаря. Це саме стосується форм та засобів дослідно-експериментальної перевірки пропозицій і рекомендацій (розділ IX).

У розділі X мають бути передусім названі форми наукових розробок, які передбачається підготувати за результатами Дослідження, крім написання Звіту про НДР. Приблизний перелік можливих наукових розробок подано вище. Якщо є можливість, Доцільно коротко зазначити, які питання будуть розглянуті у планованих розробках, а також адресати їх спрямування та подальшого використання.

План дослідження (розділ XI) складається за звичайною формою плану з визначенням етапів дослідження, видів дослідницьких та інших наукових робіт (процедур, операцій), організаційних заходів, строків їх виконання та виконавців, заходів контролю.

Глава 3 '

У розділі XII мають бути визначені на підставі проведених розрахунків конкретні показники за всіма напрямками ресурсного забезпечення: інформаційного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного.

Ј 3. Суцільне та вибіркове наукове кримінологічне ,, дослідження, репрезентативність його висновків

Загальними вимогами щодо наукового дослідження, зокрема кримінологічного, є повнота, предметність і представницькість інформації. Визначення відповідності дослідження цим вимогам залежить насамперед від його цілей, предмета й об'єктів, а також від видів інформації.

Перша вимога щодо повноти інформації фактично стосується всіх її видів. Інформація у дослідженні має бути оптимально повною, тобто повно охоплювати елементи предмета дослідження, щоб задовольнити цілі останнього. Водночас вимога повноти є оптимальною, тобто інформація має охоплювати елементи предмета дослідження в обсязі не меншому і не більшому, ніж це зумовлено потребами дослідження. Особливо важливою вимога повноти є для нормативної, управлінської, літературної, статистичної інформації, яка має бути досліджена максимально повно.

Із забезпеченням повноти інформації пов'язана вимога її предметності. Остання означає, що інформація має безпосередньо стосуватися предмета дослідження, його складових і не виходити за його межі. Недотримання цієї вимоги може призвести до зайвого витрачання ресурсів, насамперед часу, відволікання дослідників від безпосереднього предмета дослідження, а головне — порушення чіткості уявлення про нього. Дотримання вимоги предметності особливо важливе при збиранні літературної і статистичної інформації. У джерелах останньої потрібна для цього дослідження предметна інформація, як правило, перебуває поряд з інформацією про проблеми і питання, які перебувають поза його предметом. Мистецтво досвідченого дослідника полягає у тому, щоб визначити межі предмета і потрібної інформації та глибше досліджувати саме останню. Через це вимогу предметності інформації нерідко доповнюють вимогою раціональності, оптимальності процесу її відбору та вивчення.

Організація наукового кримінологічного дослідження

Дуже важливою, особливо щодо емпіричної інформації, є вимога її представницькості або, як часто називають, її репрезентативності. Дотримання цієї вимоги визначається насамперед завданнями і метою дослідження та передбачуваною формою реалізації

його результатів. Інформації має бути достатньою кількісно і за її структурою, щоб задовольнити інформаційні потреби всіх завдань щодо всіх елементів предмета дослідження, тобто завдань вирішення проблеми. Межі інформаційного забезпечення визначаються передусім межами територіальними та часовими, тобто тим, яку територію та проміжок часу має охопити дослідження. Звідси випливає вимога збирання інформації на певній території (країна, область, місто, мікрорайон) і за певний час (місяць, рік, декілька років). Останнє є особливо важливим, коли застосовуються загальнонаукові історичний та порівняльний методи, за яких показники інформації порівнюються територіальне або за певні проміжки часу. Вимога представницькості інформації з цього погляду означає її забезпечення для отримання уявлення (показників) щодо елементів предмета дослідження на заданій території та за заданий час.

Як зазначалося, вимога представницькості має особливе значення щодо емпіричної інформації. Кількість джерел нормативної, літературної, статистичної інформації, як правило, не дуже велика, і кожне з них здебільшого має спеціально визначену предметність (назву, тему, вид), тобто здатність утримувати предметну інформацію. Тому щодо цих джерел представницькість забезпечується, як правило, їхньою повнотою. Інша річ — емпірична інформація. Елементів предмета дослідження, а відповідно джерел цієї інформації, як правило, багато за кількістю, скажімо: кримінальних справ; осіб, що вчинили злочини; інших осіб, які становлять кримінологічний інтерес. Кожен такий елемент прийнято називати об'єктом або одиницею спостереження. Всі разом об'єкти спостереження на визначеній території та за визначений час становлять їх генеральну сукупність. Виникає питання, чи потрібно для отримання необхідної інформації про якісні показники об'єктів генеральної сукупності досліджувати всі такі об'єкти.

Відповідь на це питання дають три науки: філософія, соціологія та математична статистика. Філософія вчить, що у системних

Глава З

співвідношеннях цілого і частини, сутності та явища, необхідного і випадкового перше виявляється у другому за закономірностями загальності, тотожності, повторюваності соціальних фактів. Шляхом спеціальних соціологічних досліджень доведено, що типових якісних ознак об'єктів генеральної сукупності надає їхня вибіркова сукупність за умови, що остання науково обґрунтовано сформована. За аналогією можна навести приклад: для того, щоб визначити якість вина в бочці, не треба випити всю бочку. Є певні математичні способи визначення його якості за значно меншою кількістю. Вибірка (позначимо її В) має відтворювати цілісні та структурні ознаки генеральної сукупності (позначимо її Г). Інформацію про ці ознаки дає статистична характеристика Г. Тобто В має бути мініатюрним якісним відображенням, зліпком Г. Якщо чисельність елементів Г точно відома, генеральна сукупність називається визначеною, якщо невідома — невизначеною. У дослідженнях злочинності та її структурних частин і елементів, що характеризуються латентністю, Г, як правило, невизначена. І ще одна кількісна властивість. Чим меншою за кількістю об'єктів — одиниць спостереження є Г або її структурна частина, що становить дослідницький інтерес, тим більшим має бути кількісне представництво у В джерел інформації. І навпаки: чим більша за кількістю елементів Г або її структурна частина, тим меншими можуть бути кількісні параметри правильно сформованої вибірки. Якщо В за структурою адекватно відображає структуру Г, тоді, як доведено спеціальними дослідженнями із застосуванням методів математичної статистки, питома вага кількості джерел у В при різному обсязі Г може становити такі величини (див. табл. № 1).

Таблиця № 1

Таблиця

співвідношення кількості джерел інформації генеральної та вибіркової сукупності (вибірки)

Кількість джерел у генеральній сукупності — Г	Питома вага одиниць вибірки — В, %	Абсолютна кількість джерел (одиниць) вибірки — В
до 200
від 200 до 400	20-25	80-100
від 400 до 500		60-75
від 500 до 1000		50-100
понад 1000		понад 50

Організація наукового кримінологічного дослідження

Як видно, відбір одиниць вибірки починається, коли кількість джерел у генеральній сукупності перевищує 200-400 одиниць.

Дотримання наведених параметрів забезпечує репрезентативність висновків, зроблених на підставі інформації про вибірку, або, як кажуть скорочено, репрезентативність вибірки. Зрозуміло, що названі кількісні параметри є узагальненими. Використання їх, насамперед для визначення репрезентативності, має необхідною умовою формування В за якісними параметрами Г. Тобто надійність виборки передусім залежить від умов її формування, що забезпечують збереження структури та якісних ознак генеральної сукупності.

Але навіть за дотримання всіх зазначених умов є цілком імовірним розходження в ознаках і показниках генеральної та вибіркової сукупностей. Це розходження у соціології та математичній статистиці називають похибкою (помилкою) репрезентативності. Доведено, що незначне за кількістю розходження між показниками Г та В, якщо вибірка кількісно і якісно сформована правильно, не впливає на її адекватність та репрезантативність. За дотримання зазначених вимог та умов загалом вважається, що розходження (похибка) у кількості до 5 % одиниць виміру є допустимою, а до 3 % — несуттєвою, яка не береться до уваги. За всіх умов потрібно попередньо вирахувати кількісні параметри вибірки, щоб вони відповідали вимогам репрезентативності та враховували допустиму їх похибку. Параметри останньої містяться в спеціальній літературі з математичної статистики і соціології, а також у методичних посібниках із застосування математико-статистичних методів у кримінології.

Розглянемо умови, методи і способи створення та види вибірки в кримінологічних дослідженнях.

Вище були наведені декілька положень, які складають загальні засади правильного відбору вибірки. Зараз потрібно виокремити умови цього процесу, яких слід дотримуватися при практичному здісненні останнього.

Перша умова пов'язана із кількісними розмірами генеральної сукупності. Доведено, що вибірку можна відбирати лише з достатньо великої кількості елементів генеральної сукупності. Найбільш надійною такою кількістю вважається тисяча одиниць. В окремих

Глава З

випадках (заздалегідь відома однорідність елементів, компактне їх знаходження тощо) вибірка може бути видібрана і з генеральної сукупності розміром 400-500 одиниць і навіть меншої.

Друга умова пов'язана із методом відбору вибірки. Не будь-яку вибірку, відібрану за належними кількісними параметрами, можна вважати репрезентативною стосовно усієї генеральної сукупності та окремих її частин. Деякі ознаки елементів генеральної сукупності можуть бути по-різному представлені в її окремих частинах, а тому потрібно, щоб і у вибірку вони були адекватно відібрані. Лише тоді, коли імовірність бути представленою у вибірці однаково рівна для всіх елементів генеральної сукупності, можна твердити про репрезентативність вибірки щодо останньої. Забезпечення зазначеної імовірної рівності кожного елемента генеральної сукупності опинитися у вибірці називають принципом випадкового відбору. У цьому випадку термін «випадковий» вживається у зазначені «не спрямований», не зумовлений певними умовами, критеріями. Вважається, що вибірка, яка відібрана без попереднього визначення та впливу останніх, є випадковою, тобто неупередженою, зокрема й стосовно певних пріоритетів дослідника. Можливість кожного елемента Г бути відібраним до В визначається не волею дослідника, а зумовлюється випадком. Тому й відбір за цих умов називається випадковим.

Існує низка методів забезпечення випадкового відбору. Найпростіший із них — метод простого відбору — полягає у відборі до вибірки елементів, які мають певний номер у переліку їх порядко-вості в генеральній сукупності, що попередньо визначений відповідним інтервалом. Скажімо, генеральну сукупність становить тисяча пронумерованих карток на зареєстровані злочини. Попередньо визначивши, що інтервал відбору дорівнює 10, відберемо до вибірки картки, що мають порядкові номери 10, 20, ЗО, 40 тощо. Всього отримаємо 100 карток вибірки випадкового відбору, яка становить 10 % від генеральної сукупності. Метод простого відбору важко застосовувати при значних розмірах генеральної сукупності. Крім того, він може не забезпечити відображення у В тієї ознаки Г, яка представлена у незначній кількості елементів генеральної сукупності.

124

Організація наукового кримінологічного дослідження

Щоб уникнути можливих недоліків простого випадкового відбору, застосовують інші методи останнього, зокрема стра-тифікованого та гніздового відбору. Стратифікований відбір до деякої міри також випадковий, але він здійснюється з попередньо згрупованих частин (страт) генеральної сукупності. Приміром, при дослідженні умов, що сприяли вчиненню злочинів, потрібно вивчити криміногенний вплив мікросередовища, зокрема родини, на формування особистості злочинців. Відомо, що він суттєво відрізняється залежно від віку осіб, що вчинили злочини. Порівняно з неповнолітніми, на яких вплив поширюється значно частіше, на молодих особах позначається рідше, а ще менше — на поведінці дорослих. З урахуванням цього для виконання зазначеного дослідницького завдання всі елементи генеральної сукупності спочатку поділяються на вікові групи: неповнолітні, особи віком від 18 до 25 (або ЗО) років та старші за віком. Далі з кожної названої групи елементів генеральної сукупності елементи відбираються до вибірки методом простого випадкового відбору. Стратифікований відбір не застосовується за невизначеної генеральної сукупності, в якій неможливо точно вирахувати кількісні показники стратифікованої групи, а відповідно — й відносні показники поширеності у ній тієї чи іншої ознаки.

Метод гніздової вибірки ґрунтується на тому, що в генеральній сукупності природно існують деякі об'єднання елементів, які називають гніздами. В складі останніх елементи структуро-вані та розподілені незалежно від волі дослідника. Ці об'єктивно виділені гнізда з обрахованою кількістю елементів, що входять до їх складу, зокрема до складу видових структур гнізда, є набором структурованих сукупностей. У межах останніх здійснюється простий випадковий відбір елементів, що становлять інтерес для дослідження. Покажемо застосування гніздового методу на прикладі. Скажімо, потрібно дослідити ефективність діяльності із запобігання фактам виготовлення предметів, які кваліфікуються як холодна зброя, на металообробних підприємствах області. Насамперед визначають міста, в яких функціонують подібні підприємства. Останні виконують роль гнізд, які розподіляють зазначені підприємства за територіальною ознакою, що, як правило, характеризується однаковими соціальними, демографічними,

Глава З

культурно-виховними, морально-психологічними умовами. Далі у кожному гнізді (місті) визначаються підприємства металообробки та кількість працівників кожного з них. Остання є структу-рованою міні-генеральною сукупністю з певною кількістю елементів — працівників. У кожній з них методом простого відбору визначається вибірка працівників для дослідження причетності до виготовлення предметів, кваліфікованих як холодна зброя. Відомості про таку причетність (факти виявлення виготовленої зброї або її заготовки на робочому місці; затримання охороною з такими предметами на прохідній; ідентифікація холодної зброї органами міліції за ознаками підприємства-виробника у випадках затримання осіб з нею тощо) свідчать про незадовільний стан діяльності із запобігання виготовлення зазначених предметів. Визначення питомої ваги осіб, причетних до їх виготовлення, у кожній з утворених вибірок дає відносний показник ступеня ефективності цієї діяльності на кожному з досліджених підприємств та у порівнянні між ними в межах міста, області загалом.

⇐ Предыдущая 5 6 7 8 91011 12 13 14 Следующая ⇒