МИХАЙЛОВЕЧУДО 5 страница

- Янічогонепам'ятаю… —недаладоказатиМатронкаіподивиласяйомувочі.

- Отідобре. Розу—у–умниця. Вночіприйдечоловікзвашогоселаіпереведетебечерезводу. Будешсидітитам, девінтебезалишитьдоти, докихтосьнезнайде. Алетогочоловікатакожзабудь, навітьякщовінтобібрат.

…ПереводивМатронкуДмитроУгрин, той, щозапаруднівпідносивнімцевіунаваксованихчоботаххліб—сільнарушникові. Неказавїйнісловаінедививсявочі. Вониперейшлирікусередночі, неподалікприкордонногопоста, алеїхчомусьнацейразнезупинявнавітьвартовий, якийчитокунявубудці, чиробиввигляд, щокуняє.

АсьогодніїїмучительвипитавумаленькоїДарусінічнуправду, невпізнавшисвоєїколишньоїжертви…

***

…ВУЙКОВАСИЛЬ—материнбратутретьому—дививсянаМихайлаіспівчутливо, ісердитоводночас: віндобрерозумів, якабіданаздогналайогосвояка, аленерозумів, якоїпомочітойпроситьустарогоґазди, щотримаєвБозніполонину. Полонинанаполовинуколгоспна, наполовину—людська, авуйкоВасиль—старшийунійватаг.

Михайловжедругудобуходивзполонинивполонину, відхатидохати, випрошуючивлюдей, якеможнаїстівнедобро, обіцяючивідробитинаденькахпозичене. Ідехто, вислухавшийого, допомагав, бознав, щоМихайлонебреше. Дехто, аособливомаєтніґазди, усміхалисяувусівідмовляли—ітоді, Михайлонемігбисказати, яктакетрафилося, алевінперечікувавутравахчипідстаямидоти, докинеможнабуловкрастизвидногомісцябодайкулачокмаслачиґарчиксметани, ідалісідавнаконя. ЯкнедивнобулоМихайловізсебе, алеціпоодинокіізовсімневідчутнікрадіжкинесмутилийогосумління. Хоча, якщопоправді, Михайлотодіпросумліннянедумав. Вінзнаводне: абоподвійнанормамолокопродуктів, абоСибір.

Танавітьвкраденеіпозичененемоглоіблизькопокрититого, чоговідньоговимагалиемгебісти.

…АзаразвуйкоВасильмахаврозчепіреноюдолонеюпередМихайловимносоміпирскавкрізьвусаслиною:

- Татислабийнаголову, Михайле! Якятобівіддамлюдськупрацюпростозатак?! Хочтименітрохийсвояк, алеякасьвитакафамілія, чоловіче, щоліпшеїїнемати, вибачєйменінаслові. Усенеякулюдей…Апотому, щояскажуґаздам? Ярозумію, щолітодовгеіколороботівможнаурватися, аленавітьтобі, знаєшскільки, требабудеробити, щобивідробититакеґаздівство? Тайякяскажулюдям, щочерезтвоюдурнуголовувонипозбулисястількопраці? Тидумаєш, усібудутьраді, щоїхмозільпішовнеусвоюкомору, авсовіцькузаготкантору? Цитидумаєш, щоинчібудутьраді, щоїхмолоказагримілидоґаліцейськихшугаїв? Ямалочимпоможутобі, Михайле. Уменетакождіти, тайдосвоєїсмертияхочудожити. Яугіршічасиякосьскапавцеїнапасти, тойтепернехочу.

…Хтозна, чимбискінчиласяцяодноголосавуйковабесіда, колибізкошариневийшов…високийчоловік, укотромуМихайловпізнавсвогонічного

гостязсотніГолуба. Чоловікбувувуйковомукептарі, зкрісомпочерезплечеівзеленомукапелюсі. ОтутМихайловійперехопилодух.

- ҐаздоВасилю, —звернувсяМихайловийнічнийгістьдовуйка, —лишітьцюпустубесіду. Мивернемоґаздізабране, азвамипорозуміємося, якчоловікпідевсело.

- Алежвививмираєтезголоду! —несподіванодлясебеперебивйогоМихайло. —Яназадневозьму…

- Якузиміневивмирали, тотеперточноні, —засміявсячоловікзлісу, —подивися, якелітозачинається. АБогдобрий. Тайлюдипоможуть. Тинеодин, щохотівнампомогти.

- Ні, —зітхнувМихайло. —ЯвжекращевСибірпіду…

- УСибірмаєшколи, —присвиснувлісовик. —Бериотамонаконябесагизсирамиібринзою, ішуруйусело, покинепізно.

Наладованийповнимибесагамикіньішовтак, нібинісмерця, алеМихайлонепідганявтварину. Заразкіньбувдоньогодобріший, ніжлюди, якізробилийогозлодієм. «Япершийразужиттікрав, —якосьбайдужедумавМихайло, перебираючизаконемспутанимисвоїминогами, недивлячисьаніпосторонах, анінадорогу. —Яставзлодієм—іБогмененекарає. Чому? »—питавсебеМихайло, чуючи, яктривожноб'єтьсяйомусерцевгрудях.

Вінпершийраззабагатороківпочув, щовньогоєсерце—ікрикнувконеві«гайта»…

…Матронкависілавдровітні, зачепленазабантинуобмотаноюкругшиїкосою, зчорним, висолопленимзротаязиком, убілій—мережанійдоВеликодня—сорочцінаголетіло, майжеторкаючисьпальцямиземлі, апіднеюбулавеликакалюжа.

Простоволоса, розплетенаДарусяобомаручкамитрималасяїйзаголіібосіноги, такщоспершудитинунемогливідтягнутидвачоловіки—МихайлоічоловікМарії—сусідки—Дмитро.

Апотому, колиприїхавДідушенко, іщедвоєчоловіківнемоглизнятиМатронкузбантини, ажпокиДідушенконесказаввідрізатиїйкосу…

ВідтодіДарусявтратилаголос. АзчасомуЧеремошномуїїпочалиназиватисолодкою.

Аждотепер.

- Видите, кумко, яктонасвітібуває…Іскажіть, щоценетак. КолиМихайлотакдужелюбивсязпокійницеюМатронкою, простиїй, Боже, такеїїпрегрішеніє, сільськіпарубкипризвалийогоДовбушем. Казали, дивіться, однулюбкумає, абиневмерчерезнеї. Ітаквоносязлучило…

- Тактотак, алеправдивийДовбушмавнеоднулюбку…

- НібитовиуДовбушевихлюбкахбули, шознаєте, скільковінлюбокмав…

- Була—небула, алеґаліціяниліпшезнаютьпросвогоДовбуша, авменечоловікбувзҐаліції, торозказувавменівсяке, покійник.

- Ніжрозказувативамусяке, ліпшебувбиваммайдіточокбільшенаклепав, кумко, тонедумалиби'сьтетепер, хтоваммаєочізакрити, коливашчасприйде…

- Боже—Боже…якестрашнеякесьпрокляттябулонаційсім'їініхтонезнає, яке, свахо…

- Тонепрокляття. Точастакийбув. ХібатутодногоМихайлапереїхали, якфірою? Хібайогоодногозаставилиітипротисвоїволііодні, ідругі? Алемовчатьлюди—дотепербояться…декомуйневигідноправдузгадувати. Апровмерлихлегшеговорити, бознають, щонемакомузаступитисязаних, таправдивуправдусказати. НімаДарусянедужевеликуправдускаже…Буводинрозумний, щоправдуказав—ІванЦвичок. ТанемаЦвичка. ЗїлиЦвичкабезолії.

- Хрестіться, дітво, раноіувечірхрестіться, тапросітьБога, абивасобминулатакатяжкасудьба. Витепернівщоневірите. Інічонерозумієте. Аявамнаприкладіскажу, щостарихлюдейтребахочколи—не—колислухати. Видите, цяхатазсамогопочаткубулапроклята, іпроклятимилишилисяті, хтоживуній. Дивіться, якутяжкусмертьмавМихайловийтато. Усежиттясплавиповодіспускав, асплавийогожиттязабрали. Амама? Імамапроклята. Хочабрехалинанеїлюди. Михайловамама—чеснажінкабула. Наговорилинанеї. Завистьусезробила. Людськазависть—гірше, якслабість. Отолюдськазавистьусейзробила. Цілафаміліянапсизійшла. Нідобра, нідитини, нігаразду. Ніцнічого…ОднанещаснанімаДаруся, щозавсіхвідбуваєгріхинацемусвіті, сирота.

- Видите, Аннице, меніщемоямамарозказували, дайБожездоров'яїїзгадувати, щоДарусинамамапорушилазвичайодразупошлюбі. Вінчанажінкаповинназітнутисвійволоспошлюбі. Жінка, щомаєчоловіка, —тонедівка, щовонарозпліталакосу, аМихайло, вповідалистарілюде, чесавїї, якдитину. Маєтевжевамгріх. Агріх—тоспорізБогом. Богмусивколисьрозв 'язатицейспорізсобою. Вонапередхатистоялазрозплетеноюкосою, яквідьма, авінколедровайусміхається.

- Діправди, правдукажете, кумкоМаріко. ВонаспорилазсамимБогом. Знепокритоюголовоючасомпоселуходила.

- Але, жінки, доцерквинепокритоюнеходила.

- АлежспорилазБогом!

- Щосьтобі, дочкотакерозкажу, щонікомущенеказала. Алескоробудувмирати, томушувиговоритися. Пам 'ятаєш, ужетомуєпаруроків, якбездітнаКалинячкавмирала? Мучиласяпередсмертюстрашно—спокійнитисяніякнегоднабула. Тотакож: всегріхи. Людськімаєткинедавалиїйлегкоїсмерти. Якзабиралипередвойноюлюдейізселаусвіт, товонавусіхкоморахревізіюробила—іпонабирала, якбіднийнаВеликденьколоцеркви. Атожмаєткипроплакані. Їхнігосподарімалохтоназадвернувся. Усітамусвітахсмертьсвоюпознаходили, акомуйвертатисянеможнабуло, авжеякбуломожна—тонебулокому. Калинячкасвоїхдітейнемала, товзялавонасобігодованку. Іщотидумаєш, дочко? Калинячкагодованцічужі—крадені—сорочкиувінодала, думала, щолюдизабули, чиїтосорочки. Люди, може, йзабули. АлеБогусевидитьівсепам'ятає. Тотагодованка—приймачкаскидалавсісвоїдітищедотрьохмісяців, яккобиланеугодногойомувершника. Гріхизанесвоюмамувідбувала. Ітожевийшлапорожна, якдірявевідро, віксвійдоживати.

АКалинячка, покійниця, тогдиімененатодурнепідбивала. Каже, ходім, товаришко, амисобізамолодуудвохтоваришували, ходімтазаберемолишсорочки. Однакоїхґаздиніневернуться. Ніхтойзнатинебуде. Тамтакі, каже, сорочки, ахустки, Божеправедний, —трьохлюбчиківщедозавтрабудешмати. АлеменіБогдаврозумнепіти…Тайлюбчиківменінетребабуло.

- …О, щотімаскалілихамежилюдьминаробили, найБогборонить!

- Всякоїбуло, кумко…Ідобро, ілихоробили. Ятощепам 'ятаю, якусороковімроціприйшлипершімаскалі.

Кумко, скажувампосекрету, боявжестара, томожутеперусісекретирозказати…Тоскажувам, кумко, щотактімаскаліфайнонашихжінокпросили, щолегшебулоїмдати, яквідказати. Іщовидумаєте—мидавалипотрохи, босвійтакфайнонезапросить.

- Щоправда—топравда. Імененеодинпросив, алетакиупросивлишодин. Адругімаскалі, ті, щоприйшлиужеповойні, вжемайпросилименше. Вонибільшепужалинашихжіноксибірями…Іщомалиробитибідніжінки? Ади, цейПетрюк, щоколокузніжиє, видумаєтеПетрюківсин? СкапеніськийДідушенко, запаласябийомумогила, якийбувпоганийтаскільколюдейвибив. Адумаєте, чогоуцегоПетрюкамолодшогодитинакалічка? Зататовігріхи, Дідушенкові. Цизодноговінтуткалікузробив?

- Бабко, ащо, цянашасолодкаДарусявідродутаканіматадурна?

- Невідроду—відсудьби. Алевонанедурна, внучку, толюдидумають, щовонадурна, бонетака, якусі. Аятакнедумаю…Тайневиннавонанівчому. Алетакасудьбавнеї. Тобітощезнатирано. Виростеш—ятобівсеуповім. Якдожию…

- Видите, Марійо, витутусезнаєте, бовсусідствіякірокижиєте…ЯкбитойІванЦвичокнеубравсябувувоєннуформутаутогаліфе, усебулобидобре.

- Може, йтак, аможе, йні. Віннезнав. Тайніхтонемігзнати.

- Алехтосьмігсказати. Вимоглисказати, Марійо…

- Усьогосказатинегоден, навітьколибхотів. Тайніхтонехочемішатисявдругежиття. Алездругогобоку, дивіться, виходятьхлопцізармії, ідутьпоселуувоєннійформі—інічогоДарусініколинебуло.

- Тактопоселувониходили, аЦвичокставпередїїочі. Авінужебувїй, якрідний, тойзбоялася, певно, йоговиду. Щовидумаєтесобі, певно, щовоназгадаладавнє, колитакезнеюприключилося. Ашкода…Явжедумала, щохочтрохиполегшабіднійдівчиніхочнастарістьбудевідІвана. Атак, сирота, хтоїїдогляне, якми, Марійовивмираємо? ВжеближитьсянамдоЙорчихидорога.

- Ох, кумко—любко, Васюткозлотна…Життя—тотроякаружа, казалаколисьмоясвекруха, дайїйцарствонебесне. Аямолода—дурнабула. Думаю, такекаже, уочахїйтроїться, чищо…Авонакаже: невісточко, тидумаєш, щоружаружевийколірмає. Авононі. Натовонатроякасяназиває. Такіжиття. Точорнетобіпокажеться, тожовте, атам, дивися, загоритьсячервоним. Ніколинезнаєш, якубарвузавтрауздриш. Чекаєшодної, авонотобіпоказуєдругу. Ох, довгодумавБог, абилюдямусякікарипопридумувати. Довгоідобредумав, кумо. Амиінезнаємо, защо…

7 лютого— 7 березня 2002, Київ—КонопківканаТернопільщині

3–10 січня 2003, Київ

13 жовтня 2002 — 4 травня 2003, Київ—ГутанаІвано—Франківщині

[1]Георгіни (розм. ) —жоржини. НаБуковинігеоргіна—ценерусизм. Єнавітьтакежіночеім'я.

[2]Дримба—гуцульськийгубниймузичнийінструмент.

[3]Дямба (зневаж. ) —рот.

[4]Чір (діал. ) —собачаїжа, каша.

[5]Кавальчик (діал. ) —маленькийшматочок.

[6]Мольфарити (діал. ) —чаклувати.

[7]Фалди (діал. ) —складки.

[8]Веремінність (діал. ) —вагітність.

[9]Дріб (діал. ) —вівці.

[10]Чипіти (діал. ) —бутинахиленим.

[11]Слоняти (діал. ) —присипляти.

[12] Primar (рум. ) —сільськийголова, двірник.

[13]Вадитися (діал. ) —сваритися, сперечатися.

[14] Romania mare (рум. ) —ВеликаРумунія.

[15] Granicer (рум. ) —прикордонник.

[16]Шпаровитий (діал. ) —винахідливий, метикуватий.

[17]Міщулик (діал. ) —мішечок.

[18]Сардак (діал. ) —верхнійвовнянийгуцульськийодяг.

[19]Кучерявий (перенос, знач. ) —напідпитку.

[20] Kobita (польс. ) —жінка, любка.

[21]Ґаліція (розм. ) —Галичина.

[22]Каламітний (діал. ) —заводій.

[23]Крішечка (діал. ) —дрібка.

[24]Половик (діал. ) —яструб.

[25]Мерша (діал. ) —мертвечина.

[26]Сороківники (простон. ) —побиттясорокабуковимипалицями.

[27] Vorbiti romaneste! (рум. ) —Говорітьрумунською!

[28] Domnul (рум. ) —пан.

[29]Нафта (розм. ) —гас.

[30]Траджувати (діал. ) —нести, переміщати.

[31]Флинькати (діал. ) —плакати, схлипувати.

[32]Вироб'єки (діал. ) —взуття, святковіпостолизтелячоїшкіри.

[33]Мняцканий (діал. ) —зімнутий, непрасований.

[34]Каламотити (діал. ) —крутити, колотити.

[35]Глагоїти (діал. ) —заспокоювати.

[36]П'їланитися (діал. ) —лізти, дертися.

[37]Ґата (рум. ) —повсьому.

[38]Фертик (діал. ) —повсьому.

[39]Спрутити (діал. ) —напнути.

[40]Люба (діал. ) —кохання.

[41]Каня, половгік (діал. ) —яструб.

[42]Первий (діал. ) —двоюрідний.

[43] Doamno (рум., зверт. ) —пані.

[44]Рупцак (діал. ) —рюкзак.

[45]Верстак (діал. ) —ровесник.

[46]Колітка (діал. ) —замок.

[47]Возниця (діал. ) —дерев'янаспорудадлякоптінням'ясадимом.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 8 910