|
|||
Антистрофа 1. АНТІГОНА. Строфа 2. АНТІГОНА. Антистрофа 2. АНТІГОНАХОР Чи не в славі й пошані тепер Ти в оселю померлих ідеш? Не недуги убили тебе, 820] де удари меча бойового, Ти одна ж ще живою зійшла До померлих в Аїд добровільно. [148] Антистрофа 1 АНТІГОНА Погибла так в горі безмежнім, кажуть, Гостя з фрігійських гір, 825] Лона Тантала юний цвіт. Де стрімкий височить Сіпіл, Враз важкий тягар кам'яний, Мов плющем, її огорнув, - Кажуть так люди, - 830] О вічним дощем по скелях Невпинно сльози її біжать, - от і мені так Постелю бог непробудну готує. ХОР Це ж богиня й богівське дитя, А ми - люди і діти людей. 835] Але все ж, і вмираючи, ти Заслужила великої шани, Бо дорівнюєш вічним богам І в земному житті, і по смерті. Строфа 2 АНТІГОНА Для чого цей поглум? Ім'ям богів вітчизни! 840] Скоро мене не буде - Ждать вам недовго. Рідний мій краю, і ви, Велеславні краяни! . Ой леле, 845] Діркейські джерела і славні В змаганнях гаї фіванські, У свідки вас кличу - безправно, Без сліз від друзів, маю навіки йти Під пагорб похоронний, у цю могилу небувалу. 850] Ой, -я нещасна: Вже не жити мені між живих, Між мертвих ще мертвою не ставши. ХОР Межу дерзань переступивши, Об правди вищої престол [149] 855] Спіткнулась тяжко ти, дитино, Й за батька зазнаєш покуту. Антистрофа 2 АНТІГОНА Торкнувсь ти моєї найглибшої скорботи - Отчої долі злої, Спільного лиха, 860] Що переслідує рід Лабдакідів славетних. Ой леле, О матері ложе злочинне, Розділене з власним сином. 865] О шлюб їх нещасний - від нього Життя немиле маю бездольна я. До них тепер у пітьму іду-я, проклята, безшлюбна. О брате бідний, 870] Нещасливим одруженням ти Мене, живу, - з мертвими єднаєш. ХОР Їм почесть - справа благочестя, Але й владущих владу все ж 875] Не вільно нам переступати, - Тебе твоє свавілля губить.
|
|||
|