Володимир Леонюк 26 страница

О. П. Крижанівський. Церква в соціально-економіч. розвитку Правобережної України. XVIII – перша. пол. ХІХ ст., К., «Вища школа», 1991, с. 18.

Слюбич-Заленський Лев, гр.-кат. (ун.) митрополит. Н. 1649. П. 1708. У грамоті на затвердження кафедрального братства в Бересті 1704 повний титул СЗ: «архиєпископ, митрополит київський, галицький і всія Русі, єпископ володимирський і берестейський, архимандрит кобринський, лавришівський і чернігівський». У цитованій грамоті СЗ Річ Посполиту називає «батьківщиною нашою».

Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильно», М., 1893, т. 1, с. 321; Заленський Л. – УЗЕ, т. 3, с. 1346.

Смердяччя, укр. с., Іван., ср. Достоївська. Від Янова-Поліського на пн. 22 км. У 1960 переімен. на Красіївку.

Смирнов Сергій, рос. письменник. Н. 1915. П. 1976. Тв.: «Брестская крепость» (укр. переклад, в-во «Дніпро», 1967), «В поисках героев Брестской крепости», «Рассказы о неизвестных героях», «Были великой войны».

Смолярня, с., Коб., ср. Остромицька. Від Кобриня 10 км.

Смотрицький Мелетій, укр. письменник. Н. бл. 1572, Поділля. П. 27.12.1633, Дермань, Волинь. Батько С. – укр. письменник Г. Смотрицький. Був учнем Л. Карповича. На смерть свого вчителя написав «Казання на чесний погреб пречистого і превелебного мужа господина і отця Леонтія Карповича, номінанта єпископа володимирського і берестейського, архимандрита віленського през Мелетія Смотрицького» (Вільно, 1620, 28 арк.).

Смотрицький М. – Укр. письменники. Біо-бібліогр. словник, К., 1960, т. 1, с. 547-554.

Смуга, с., Берест., ср. Чорнавчицька. Від зал. ст. Мотикаля 8 км.

Снітове, с., Іван. зал. ст. на лінії Берестя-Лунинець. У 60-х рр. ХІХ ст. в С. записав пісню П. Бобровський «Та вже весна та вже красна». У 1950 розкопане поселення кам’яного віку, знайдено скарб з XVIII ст.

Соболевський Василь, берест. художник. Н. 3.10.1932, с. Липне. Кам. Вчився в Ленінград. мистецько-графічному пед. училищі. Виставляється з 1958. Пише переважно пейзажі. Тв.: «Листопадовий день» (1958), «Аеродром у горах» (1964), «Рання весна» (1968) «Земля» (1960), «Бузковий квітень» (1969), «Свято Жовтня» (1976), «Зимовий вечір» (1971), «Осінь на озері Мідному» (1977), «Ранок на озері» (1978), «Осінь на р. Лісній» (1982), «Осіннє листя» (1982).

Соболевський Олексій, рос. мовознавець. Н. 1857, Москва. П. 1929. Холмщину, Підляшшя і Полісся С. відносив до України, укр.-біл. мовне розмежування проводив по ПРЛ.

«Собор Архангела Михаїла», ікона, пам’ятка укр. іконопису Полісся початку XVIII ст. Майстер столинський. На дошці, 110х76,5х2-5, темпера. Вивезена 1974 з Михайлівської церкви (1796) с. Рубель, Стол. Утримується в ДММ і Мінську.

ЖБ, с. 67.

Совєтська вулиця в Бересті, одна з головних вулиць міста, меридіанний напрямок. Завдовжки 1740 м. Визначилася у 50-х рр. ХІХ ст. Попередні назви: Мільйонна, Поліцейська, 1919-1939 Домбровського. На вул. Домбровського на поч. 1923 містилася окружна управа т-ва «Просвіта». Визначніші об’єкти СВ: Братська церква (поч. ХХ ст.), кінотеатр 1 травня («Адрія»), кінотеатр «Білорусь», виставочний зал. берест. відділення сп. художиків і салон-магазин Худ. фонду Респ. Білорусь.

Советская улица. – Брест. Эн. Сп., с. 333-334.

Созон з Турова, козак низовий запорозький. Уписаний серед козаків, учасник Лівонської війни, в реєстрі 1581.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06.

Сокальський кордон, від м. Сокаль, умовна лінія по старому держ. кордону рос.-австр., по якому пол. адміністрація 1919-1939 намагалася ізолювати

[283]

Галичину як національно і політично найбільш свідому від Волині, Полісся, Підляшшя і Холмщини. Ініціатор створення СК вол. воєвода Юзефський.

Сокожинський Дмитро, берест. художник, різбар на дереві. Н. 14(27).10.1916, Луганщина. Вчився в Берест. ремісничо-пром. училищі 1936. Виставляється з 1950. Твори переважно виконані в техніці рельєфної та об’ємної різьби. Тема: війна, портрети Леніна, Горького, Я. Купали. Успіху досягнув в анімалістичному жанрі: скульптури «Лось», «Дик», «Зубр», шахи «Біловезька Пуща».

Соколов Єфрем, партократичний лідер БРСР. Н. 1926, Могильов. обл. Закінчив 1956 Біл. с. г. академію, 1961 – вищу парт. школу при ЦК КПРС. З 1969 в апараті ЦК КПБ. 1977-1987 перший секретар Берест. обкому КПБ, з 1987 секретар ЦК КПБ. Герой соц. праці. У Бересті провадив курс на русифікацію. Наказав зняти з будинків гасла: «Шануйте рідну мову», «Людина звучить гордо» (за Горьким). Останнє С. скорегував «Радянська людина – звучить гордо». С. належать слова: «Взагалі чи є така мова (білоруська)? Я, працюючи на Берестейщині, її у всякому випадку не чув».

Соколов Є. О. – УРЕС, т. 2, 1987, с. 251; Б. Сачанка. Вярхі і нізіны. – ЛіМ, 1991, 13.09.

Соловійчук М., укр. літератор, редактор тиж. «Рідне слово», що видавалася 1918-1919 у Бересті. Публікувався під псевдонімом Терешко.

Соломи мистецтво, різновид ужитково-декоративного мистецтва, тобто вироби з соломи. Видатніші пам’ятки СМ: царські ворота з соломи, с. Лемешевичі, Пин., XVIII ст. та з с. Вавуличі, Дорог. Традиції СМ відновлено на Поліссі завдяки творчості В. Гаврилюк, Т. Агафоненко, М. Тарасюка.

Солоневич Іван, публіцист гром.-політ. діяч промонархістського антибільшовицького напряму. Н. 1891, с. Рудники, Пруж. Батьки С. – сільські вчителі, походили з Віленщини, білоруси. С. закінчив 1916 Петербурзький ун-тет. Учасник білого руху. Був ув’язнений. З 1933 на еміграції. Видавав г. «Голос России», «Наша газета», «Наша страна». Гол. пр. «Росія в концлагере», «Народная монархия», критикував рос. ліберальну інтелігенцію, «керенщину», Мілюкова, Гучкова, масонів, вихваляв Гітлера.

О. Алексеев. Одиссея Ивана Солоневича. – г. «Русский рубеж», 1996, № 5.

Солтан Міхал, пол. публіцист, відгукнувся в г. «Газета Польська» (В-ва, 1862, № 4) схвально на пропозицію Е. Друцького-Любецького створити поліський буквар. С. радив майбутнім авторам букварів розповідати дітям доступною мовою про найпростіше і найзрозуміліше.

М. Шэляговіч. Палескія лементары. – ж. «Беларусь», 1988, № 7, с. 25.

[284]

Солятицький Анатолій, біл. скульптор. Н 24.08.1940, с. Свобідка, Пруж. Закінчив 1972 БТМІ. Виставляється з 1874. Тв.: «Прапороносець» (1975), «Нескорена» (1978), «За землю» (1980). Пам’ятники героям Сов. Союзу, членам уряду.

Сопетко Анатолій, біл. графік. Н. 2.07.1912, м. Береза. Закінчив 1941 Мін. пед. ін-т. Працює в книжковій графіці. В оформленні С. вийшли в Мінську книги І. Шамякіна, Шевченків «Кобзар» 1952 тощо.

Сорока Олександр, укр. активіст у м. Бересті 1941-1944. Член Укр. допомогового комітету. Розстріляний німцями.

Ю. Місіюк, М. Козловський. Зберегти нашу мову і культуру – ж. «Над Бугом і Нарвою», Більськ, 1992/93, № 3(4), с. 24.

Сороцні, с., Дорог., ср. Гутівська. 15.09.1942 німці в С. розстріляли 144 мирних мешканців.

Сосновський Антоній, діяч гр.-кат. (ун.) церкви на Підляшші і Поліссі, автор досліджень з історії уніатської церкви. Н. 1775, Чернігівщина. П. 1852. Вчився в Більську і в Супраслі. З 1800 парох. Берест. канонік.

А. Сосновський. – ж. «Основи», 1988, № 2, с. 34-35.

Сошне, с., Пин., ср. Парохонська. На гостинці Пинсько-Лунинець. У С. знайдено талер Герм. імперії, захований 1620.

«Союз визволення України», укр. емігр. організація самостійницького напрямку, заснована в серпні 1914 у Львові емігрантами зі сх. України з метою боротьби за визволення України з-під Росії (О. Скоропис-Йолтуховський, В. Дорошенко, А. Жук, М. Меленевський). СВУ вид. вісник СВУ та чимало ін. літ. На Підляшші і Поліссі, окупованих Німеччиною, СВУ заснував «Укр. громаду», в-во «Рідне слово», закладав школи і «Просвіти».

Спанівка, див. Прірва.

«Спас Емануїл», нагрудна іконка з шиферу, знайдена на пин. городищі. Датується ХІІ ст. Зображення Христа виконано у техніці високого рельєфу. Христос зображений юнаком.

П. Лысенко. Города туровской земли, Мн., 1974, с. 110.

Спасо-Преображенська церква, с. Олтуш, Малорит., пам’ятка церковної архітектури, дерев’яна. Споруджена 1783. Перебудовувалася 1862, 1868, 1889. Тризрубна, дах відповідно дво- і тризрубний, кожний зруб увінчаний вежею.

Спасо-Преображенська церква, с. Хотислав, Малорит., пам’ятка сакральної монументальної архітектури. Споруджена 1799. В екстер’єрі проступають ознаки рококо.

Спасо-Преображенська церква, с. Шумаки, Берест, пам’ятка мурованої архітектури. Збудована 1609 в стилі готики, впереміж з елементами ренесансу. Зруйнована.

[285]

Спаський монастир, м. Кобринь. Заснований 1497 під час існування Кобринського князівства. На 1549 СМ володів селами Кустовичі, Брилеве, Корчичі. З XVII ст. споруджувалися муровані приміщення, тоді ж захоплений католиками. Закритий росіянами. Зберіглися окремі будови.

УЗЕ, т. 2, с. 293.

Спитко Адам, поліський шляхтич, підстароста пин., стольник берест. Разом з Л. Єльським їздив 8.07.1657 в Чигирин, де від імені шляхти Пин. пов. вів переговори з Б. Хмельницьким про умови возз’єднання повіту з Укр. козацького державою. Переговори С. і Л. Єльського завершилися утворенням Пинсько-турівського полку та виданням гетьманського універсалу про гарантію прав поліської шляхти.

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 601-604.

«Співдружність польського народу», пол. конспіративна організація 1835-1841, боролася за відтворення Пол. держави в межах Речі Посполитої до 1772. Клітини СПН діяли в Бересті і Пинську. Керівник – Ш. Конарський.

Спорове, с., Берез., ср. Здітівська. На березі одноімен. озера. У С. знайдено 4 неолітичні поселення, також предмети з бронзової та залізної доби.

Спорівське озеро, площа поверхні 11,5 кв. км., найбільша глибина 2,2 м. Крізь СО протікає р. Ясельда.

Ставок, с., Пин. Від Пинська на пн. 10 км. У ХVII ст. належав Єльським. Пам’ятка архітектури – церква Іокима й Анни, відома з 1504.

Ставрович Ф. В., автор ст. «Містечко Бездіж (Кобринського повіту Гродненської губернії)», опубл. в г. «Гродненские губернские ведомости» (№№ 46, 48, 49 за 1867).

Стадкевич Петро, укр. іконописець. Родом з Давид-Городка, Пин. пов. 1759-1767 навчався в малярні Києво-Печерської лаври при начальнику Володимирові.

П. М. Жолтовський. Художнє життя на Україні XVI-XVIII ст., К., 1983, с. 164.

[286]

Станислав Август Понятовський, остан. пол. король. Н 17.01.1732, с. Вовчин, Кам., в маєтку своїх батьків. Жартома причисляв себе до «литвинів» у пол. розумінні цього поняття.

Старий Господар, псевдонім, автор і можливо видавець «Русинського лементаря», вид. 1907 й адресованого дітям поліщуків. Імовірно, СГ– поляк або місцевий інтелігент – полонофіл. Хто б проте не був СГ, він заслуговує на добру пам’ять поліщуків за шляхетний намір просвітити наших предків.

Н. Шелягович. Полесский букварь. – ж. «Неман», 1985, № 8, с. 171.

Старі Піски, с., Берез., ср. Пісківська. На пн. березі Чороного озера. Пам’ятка архітектури – садибна брама в стилі несправжньої готики.

«Староукраїнської мови словник», «Словник староукр. мови», у 2 тт., Київ, 1977 і 1978, за редакцією Д. Гринчишина, Л. Гумецької (голова), І. Керницького. Період давності укр. мови укладачі словника обмежують 1300-1500 рр. Широко використана в словнику лексика з документів Полісся. На десятках прикладів (з документів) засвідчено вживання таких нар. форм, як Берестя, берестейський, берестянин, Кобринь, Дорогичин, Пинськ.

Стародубці, с., Коб., ср. Ониськовицька. Від зал. ст. Городець 10 км.

Старух Ярослав, діяч укр. визвольного руху. Родом з с. Слобода Золота, Бережанщина. П. 20.09.1947, Томашівщина. За участь в ОУН відбував покарання в концтаборі Берези. Загинув у бою.

Ю. Борець. З найкращими, К., 1992, с. 287-289.

Стахове, с., Стол., ср. Плотницька. 5 км на пд. від Прип’яті. 1932 в С. записували фольклор Ф. Колеса і К. Мошинський. Останній назвав В. «чисто українським селом».

Листи К. Мошинського до Ф. Колеси. – ж. «Слов’янське літературознавство і фольклористика», 1973, вип. 8, с. 119.

Стаховичі, с., Пин., ср. Дубойська, 20 км. на зх. від Пинська, на лівому березі Пини. Відомі С. з ХVI ст., як село шляхетське. С. Баторій позбавив С. цього статусу за відмову служити в королівському війську, перевівши стахівчан в категорію тяглих селян.

М. Волотовский. Очерки Полесья. – ж. «Русский мир», 1875-1876, № 206-258.

Ствига, ріка, права притока Прип’яті. Довжина 178 км. Витік у Рівнен. обл., впадає в Прип’ять східніше Турова. Протікає в сх. частині Стол. р-ну.

Стегут Зібрович, один з ватажків ятвязького здобичницького загону, що грабував околиці Берестя на межі 1227 і 1228. Убитий гал.-вол. воєводою Шелвом.

Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 27.

Стельмах Володимир, біл. драматург і теат. діяч. Н. 1907, с. Бушмичі, Кам. П. 1974. П’єси: «Крушэнне рэнагатаў» (1931), «Фантан» (1932), «Канец маскараду» (1938). У Києві 1964 вийшла книга С. «Шляхи білоруського театру. (З історії укр-біл. театральних зв’язків)».

М. Судаковіч. 80-гадоў з дня нарадження У. М. Стэльмаха. – ж. «Полымя», 1987, № 12, с. 222-223.

[287]

Стельмащук Юрій, старшина УПА, псевдо «Рудий», командир військової округи «Турів», до складу якої територіально належала Берестейщина. Розстріляний 1945 в тюрьмі НКВД у Луцьку.

Степан Медушник, гал.-вол. воєвода. Спільно з воєводою Желиславом воював литовців і ятвягів 1262 на Пинщині.

Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 63.

Степан Московчин, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни, значиться в реєстрі 1581 під рукою 38 отамана. Прізвисько Московчин походить не від назви Москва, а від назви укр. с. Машковичі, Берез., звідки СМ був родом.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва – там же.

Степан Московчин, низовий запорозький козак. Відомий з козацького реєстру 1581 як учасник Лівонської війни на боці Речі Посполитої. Прізвисько Московчин виводиться від укр. с. Машковичі, Берез., звідки СМ був родом.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.

Степура-Пеленська Оксана, діячка ОУН. Н. 1916, Луцьк, за іншими відомостями на Поділлі. П. серпень 1939., Полісся. Псевдо «Ріка». Учасниця замаху на пол. міністра Пєрацького. Членкиня Поліського лозового козацтва. Загинула за невідомих обставин на Поліссі.

Стеткевичі, поліська шляхетська родина, члени якої знані своїм патріотизмом, обстоюванням нац. і реліг. прав укр. народу в XVII ст. Відоміші: Богдан, каштелян новгородський, воєвода мінський. Уважався оборонцем Русі, лідером православних. Одружений з князівною Соломерецькою. Маєтності на Поліссі. Михайло, син Богдана, учасник визвольних подій 1648-1660, «людина вимовою і дотепом велика». Фундатор Борколабівського монастиря. Наближений Б. Хмельницького, за що був позбавленний королем поліських добр дідичних – с. Погост і Новий Двір у Пин. пов. З початком Руїни постригся в ченці. Олена, сестра Михайлова, укр. патріотка, дружина гетьмана І. Виговського.

В. Липинський. На переломі, 1920, с. 107-108; Стеткевич М. – Є. Онацький. Укр. мала енциклопедія, Буенос-Айрес, 1959, с. 1840.

Стефан Володимирський, укр. церковний діяч. П. 1094. Ігумен Печерського монастиря в Києві, потім Кловського монастиря. Наприкінці 80-х рр. ХІ ст. висвячений на єп. володимирсько-берест.

М. Брайчевский. Утверждение христианства на Руси, К., 1989, с. 192-193.

Стецькович Іван, боярин з Берест. пов., згадується в грамоті з 1490 як власник фільварку біля Берестя на спілку з Р. Стецьким, очевидно родичем.

Укр. грамоти XV ст., К., 1965, с. 52, 53, 146.

Стир, права притока Прип’яті, довжина 494 км. витікає у Львівській, тече через Вол., Рівен. обл. У межах Берестейщини протікає через Пин. і Стол. р-ни. У нижній течії судноплавний. У минулому важлива комунікаційна лінія між Волинню і Берестейщиною.

[288]

Ститичеве, с., Пин., ср. Пліщицька. Від Пинська на пд. 15 км. Відоме С. з ХІV ст.

Стовпи, с., Жаб., ср. Яківчицька, 10 км. на зх. від Жабинки, зал. ст. на лінії Жабинка-Берестя.

Стовписька, с., Кам., ср. Дмитровицька. Від зал. ст. Жабинка 40 км.

Столин, місто, райцентр. На лівому березі Горині, річковий порт. 7 км. на пн. від зал. ст. Горинь (Річиця). Відомий з ХІІ ст. Належав до Турово-Пин. князівства, до Городнянського. Був власністю Соломирецьких, Вишневецьких, Потіїв, Солтанів, Скирмунтів, 1657 належав до Пин.-турівського полку. З 1792 центр Запинського пов. Під Рос. імперією в складі Пин. пов. 1918-1919 в складі УНР. 1922-1937 діяла філія «Просвіти». Краєзнавчий музей.

Столинський краєзнавчий музей, відкритий 1955. Два відділи, природи і історичний. У відділі досов. історії експозиція має багаті колекції предметів з доби неоліту та залізного віку, одягу, знарядь праці, монетна колекція. Розташований СКМ у садибному комплексі Маньковичі (XVII ст.), колишньому маєтку Радзивіллів.

Столинський район, адм.-терит. одиниця обл. з центром у Столині. Ств. 1940 в складі Пин. обл., з 1954 – Берест. обл. Пл. 3,4 тис. кв. км. Сільради: Білоуська, Бережнівська, Березцівська, Глинківська, Городнянська, Лядецька, Оздамицька, Ольшанська, Плотницька, Радчицька, Рубельська, Рухчанська, Струзька, Федорівська, Хоромська, м. Столин, м. Давид-Городок, робіт. сел. Горинь (Річиця). Під госп. угіддями 33,5 відсотка території, під лісом 33 відсотка. Родовища торфу, піску, глини. У межиріччі Прип’яті і Мостви тип населення мішаний укр.-біл.

Столярчук Олександра, громадянка м. Берестя, родом з с. Скорбичі, Берест., зберігає в пам’яті десятки нар. укр. пісень, засвоєнних від мами, баби і сусідів. Репертуар С.: «Ой, давно-давно я в батенька була», «Ой, по горах, по долинах», «Ой, чиє то жито», «Із-за гори кам’яної», «В кого дочок сім», «Стоїть явір над водою», «Ой, у бору сосна тонка виросла», «Ой, на горі жито пополам з рутою», «Ой, ти, дівчино зарученая», «Зав’яжу

[289]

я ленту в косу», «Ой, знати, знати», «Ой, я нещасний», «Сонце низенько, вечір близенько», «Поза лугом зелененьким», «Ой, чия то черешенька».

В. Місіюк. Які пісні співають у Скорбичах. – г. «Голос Берестейщини», 1996, № 1(16).

Стороженка Олекси імені українська школа в Бересті, приватна початкова семикласна школа, діяла в Бересті з середини 20-х рр. по 1935 під опікою т-ва «Просвіта». Викладалися предмети: релігія, укр. мова, пол. мова, каліграфія, рахунки, малювання, загальні відомості з історії та географії рідного краю. Школу відвідувало бл. 60 дітей. Очолювали школу Г. Олесіюк, П. Артемюк, інші вчителі: М. Козяр, Т. Артемюк. Містилася школа в будинку стрілочника С. Рибчевського на вул. Київській (тепер Пушкіна), 102. При школі діяв музично-драм. гурток, ведений П. Артемюком.

А. Харитончук. Укр. школа в Бересті на Поліссі. – г. «Голос Берестейщини», 1992, 06, № 2(4).

Стороженко Олекса, укр. письменник. Н. 24.11.1805, с. Лисогори, тепер Черніг. обл. П. 18.11.1874, х. Тришин, у межах Берестя. З 1823 на службі спочатку військовій, потім цивільний – у Києві, Вільнюсі, Варшаві. З 1868 оселяється в Бересті, придбавши маєток у Тришині. Обіймав посаду предводителя дворянства та голови з’їзду мирових суддів Берест. пов. Похований на міському кладовищі в Бересті. У повісті-поемі «Марко Проклятий» С. вкладає в уста А. Радзивіллові такі слова: «Особливо ті диявольські пинчуки багацько лиха нам наробили... в Пинську і Янові вирізали всіх ксьонзів»... На що Я. Вишневецький каже: «Пинчуки – то все одна пся крев козацька... Як би на мене, то я всіх би на шибеницю до останнього викоренив би»...

В. Сацюк. На шляху до правди. – ЛУ, 1965, № 95; він же. Будиночок над сажавкою. – ЛУ, 1966, № 83.

[290]

Стоцький М., російськомовний поет із Полісся, родом з с. Стригове, Коб. Змолоду в Америці. Повернувся на Полісся 1920 під час сов. окупації, після чого знов подався до Америки. Зб. поезій «Родник». Окремі поезії С. укр. мовою перекладав І. Хміль.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 201.

Страдечі, с., Берест., ср. Гершонська, від Берестя на пд. 30 км., зал. ст. на р. Прірва. У С. 1962 знайдено скарб. 1941-1944 нім. карателі вбили в С. 92 жит., спалили 280 дворів.

Страдецький скарб, знайдений 1962 в с. Страдечі, Берест., жителем с. В. Маркевичем. Склад СС: кубок срібної роботи нім. майстра Г. Бойтмюлера (1588-1622), кубок срібний роботи невідомого поліського майстра XV-XVI ст. СС зберігається у Берест. краєзнавчому музеї. Має велике історико-мистецьке значення.

Дэкаратыўна-прыкладнае мастацтва Беларусі ХІІ-XVIII ст., Мн., 1984, №№21, 22, 24-27, 30.

Стрельна, с., Іван., від Янова-Поліського 10 км. У ХІХ ст. маєток у С. належав Сулковським і Крашевським.

Стриганець, с., Жаб., ср. Петровицька. Від зал. ст. Береза Картузька 7 км.

Стригове, с., Коб.., ср. Тевельська.

Стриї, с., Коб., ср. Буховецька. Від Кобриня на сх. 8 км.

Стриї, гіпотетична народність періоду балто-слов’янської єдності, мали замешкувати басейни річок з одноімен. коренем – Дністра, Стрия, Стира, Струменя. Можливо ідеться про неврів.

В. П. Петров. Етногенез слов’ян, К., 1972, с. 80-88.

Стрілецькй Опанас, вчитель-бакаляр, навчав у братський школі при Федорівській церкві в Пинську в 30-х рр. XVII ст. На 1631 С. навчав

[291]

«хлоп’ят кількадесят». Утримували школу та її бакаляра пин. міщани таємно з огляду на переслідування з боку католиків.

С. К. Исторические сведения о православных церквях в г. Пинске. – ж. «Виленский вестник», 1870, Вильна, № 15, с. 16

Струга, річка, ліва притока Ясельди, басейн Дніпра. В Іван. р-ні. Над С. села Застружжя і Достоєве.

Струга, 1) с. Малорит., ср. Великоритська, від зал. ст. Пожежин 7 км; 2) с., Стол., ср. Струзька, від зал. ст. Горинь 17 км., межиріччя Горині і Мостви.

Струмінь, лівий рукав Прип’яті коло Пинська, сполучує Прип’ять з Пиною і Ясельдою. Такий само рукав Прип’яті коло Турова.

Стоянович Богдан, бурмистр м. Пинська 1648-1649. Спільно з членами пин. магістрату Г. Козорізовичем та Ф. Михайловичем добився від короля Владислава IV привілею на підтвердження прав м. Пинська 1633. Активний учасник повстання 1648 проти пол.-лит. панування. У доносі францисканців 1649 названо і С., – отже, після придушення повстання С. ще був живий.

О бунте города Пинска в 1648 году и усмирении оного. – «Чтения в императ. об-ве истории и древностей российских», 1847, № 5, с. 31-38; Слув кілька о Піньску, Пинськ, 1936, с. 10.

Стубла, річка, права притока Стиру.

Суворов Олександр, рос. генералісимус. Н. 1729/30, Москва. П. 1800. Представник агресивної рос. вояччини кінця XVIII ст. Воював з турками за південні укр. землі. Учасник придушення повстання Т. Костюшка, зокрема на Берестейщині С. двічі 1794 розбив корпус ген. Сєраковського, здійснивши остаточну окупацію Польщі. Воював проти республ. Франції. За особливі заслуги перед рос. царизмом та імперією Катерина ІІ нагороджувала С. маєтками і кріпаками. С. володів усією Коб. волостю з Кобринем включно. З цієї нагоди рос. шовіністи спорудили в Кобрині С. музей і пам’ятник.

Суковський Ераст, художник-аквареліст. Жив і творив у др. пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст. певний час жив у Мінську. Припускають, що С. вчився в Петербург. Академії. 1891 виставлявся в Мінську, Вільнюсі, Каунасі. Автор серії картин на поліські теми: «Під час завірюхи», «Зимова дорога через ріку на Поліссі», «Уранці на паромі», «Садиба в Пинських болотах», «Шторм».

Искусство народов СССР второй пол. ХІХ- нач. ХХ веков, М., 1981, в-во «Изобраз. искусство», с. 247; Сукоўскі. – ЭЛМБел, т. 5, с. 188.

Сулімирський Тадеуш, пол. археолог. Н. 1898. Жив у Лондоні. В ст. «Стародавні сусіди балтських племен на півдні» (Акта Балтіко-Славіка, Білосток, 1967, 7) на ґрунті діалектологічних карт. Й. Обремського розвиває думку про походження укр.-біл. мовно-етнічного розмежування (ПРЛ). Походження цієї межі ставиться в залежність від первісного балто-слов’яського розмежування.

[292]

Сулковський, лентвійт м. Пинська на 1648, учасник народного повстання того ж року.

О бунте г. Пинска в 1648 году и усмирении оного. – «Чтения в императ. об-ве истории и древностей рос.», М., 1847, с. 31-38.

Сулковський Володимир, біл. художник. Н. 19.07.1950, м. Берестя. Вчився в БТМІ в Мінську. Виставляється з 1972. Тв.: «Полоцький натюрморт» (1975), «Поліський інтер’єр» (1975), «Поліщучка» (1977), «У неділю» (1978), «Дівчина з соняшником» (1980), портрети Я. Коласа, М. Богдановича.

«Супруновича і Хомича лист запродажний», грамота, пам’ятка укр. ділової мови XV ст. Написаний 12.05.1440 в Бересті про продаж М. Хомичем землі «недалеко міста Берестейського» за 10 кіп грошів широких М. Супруновичу. Обидва учасники угоди – берест. земляни. Лист укладено пол. письмом укр. мовою.

Укр. грамоти XV ст., К., 1965, с. 48.

Супрунчук Віктор, біл. письменник. Н. 7.12.1949, с. Сілець, Берез. Закінчив 1976 Мін. ун-т. Тв.: «Страсці» (1983), зб. малої прози «Недзе баліць ля сэрца» (1987), роман «Замець» (1987), повість «Трэці сын» (1983), «Сяргей Сяргеевіч» (1985), роман «Жывеш толькі раз» (1988). В оп. «Затанула Дзедаўская пушча» С. виступає на захист природи Полісся.

Супрунюк Ганна, укр. активістка Берестейщини. З Малоритського р-ну. Член УГКО. Автор ст. та віршів про рідний край.

«Сусідки мотольські», фольклорно-театральна самодіяльна трупа при сільському клубі в Мотолі, Іван. Створена 1985 за ініціативою бібліотекарки О. Мацукевич. Популяризує місцеві співи, танки, строї. Про укр. мову СМ ось що пише біл. журнал: «не сумніваюсь, що в самому Мотолі на їх виступах будь-хто з глядачів і підхопить знану пісню. Але ось у гостях... не слід соромитися (!) перед виконанням нової пісні вийти і виразно прочитати її зміст. Бо мотольська говірка відмінна: не зразу все зрозумієш»...

М. Горскі. У госці да «Суседак». – ЛіМ, 18.07.1986. Л. Салавей. Мотальскія суседзі. – МБ, 1988, № 4, с. 70.

[293]

Сухе, с., Іван., ср. Рудська. Від Янова-Поліського 5 км. Відоме з XV ст. В С. були володіння Ліщинського монастиря і панів Достоєвських. Сушани приймали участь у подіях 1648.

⇐ Предыдущая 21 22 23 24 252627 28 29 30 Следующая ⇒