Володимир Леонюк 29 страница

Хацюни, жартівлива назва білорусів на Берестейщині, походить від фонетичної особливості біл. мови – цекання. Розмовляти по-біл. – хацякати.

Л. Оссовскі. Загаднєня єнзикове Полєся. – «Комісья Наукова Бадань Зем всходніх», В-ва, 1936.

[317]

Хвалове, с., Пруж., ср. Сухопільська. Від зал. ст. Оранчиці 45 км. Околиці Біловезької Пущі.

Хведосюк Ф., див. Федосюк Ф.

Хвойник, с., Пруж., ср. Ровбицька. Від зал. ст. Оранчиці 50 км. Біловезька Пуща.

Хворосна, с., Пин., ср. Валищанська. Від Пинська 37 км на шляху Пинськ-Телехани. У ХІХ ст. маєток Х. належав Ставським.

Хвороснянське болото, великий болотяний масив на суміжжі Пин., Дорог., Іван. та Івацевицького р-нів. Пл. 7937 га. У Сушинську, Пин., добувається торф.

Хворост Іван, біл. балетмейстер, танцівник, збирач хореограф. фольклору. Н. 1902, с. Котелки, Пруж. П. 1983. Закінчив Вілен. ун-т. Опрацював низку танків, у тому числі укр., втілив їх на сцені «Товкачики», «Микита», «Подушечка», «Козачок». Видав зб. «Беларускія танцы» (1974, 1977).

Хворост Софія, нар. співачка, знавець пісенного фольклору Пружанщини. Родом з с. Шакуни, потім жила в с. Котелки, Пруж. Від Х. біл. композитор і диригент Р. Ширма записав 150 пісень, піддавши їх мову білорусифікації.

В. Ліцвінка. Шырма расказвае пра сябе. – ж. «Мастацтва», 1992, № 2, с. 11-15.

Хлібівка, с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити 20 км, 7 км від вол. межі.

Хлопіцький Едвард, пол. публіцист, краєзнавець. Н 1830, Віленщина. П. 1894. Серед ст. Х. є нарис «Пинщина, нотатки з теки мандрівника» (1886, ж. «Колоси», т. 42) з описом весільного обряду пинчуків. Х. спростовує окремі твердження Е. Ожешко і М. Камінського про лінощі поліщуків, інертність, повільність, відсутність почуття власної гідності. Навпаки, стверджує Х., поліщукам властива і кмітливість, і звинність, і вміння опановувати складні професії.

А. Літвіновіч. Гартаючы старыя часопісы – ЛіМ, 1992, 3.04.

Хляби, с., Пин., ср. Лопатинська, від Пинська 25 км., у свій час належали Бутримовичам, Чацьким, Ордам. У Х. відбувається дія повісті Ф. Одрача «Вощадь».

Хмелеве, с., Жаб., 8 км на пн.-зх. від Жабинки. Пам’ятка поліської архітектури Спасько-Преображенська церква (XVII- поч. ХІХ ст.) з дзвіницею.

Хмельник, с., Лунинецький р-н., ср. Лунинська. Неподалік від зал. ст. Лунин, на шляху Лунинець-Пинськ.

Хмельницький Богдан Зиновій, укр. державний діяч, гетьман Війська Запорозького. Н. бл. 1595, Чигирин. П. 6.08.1657, Чигирин. Очолював нар. повстання 1648, допровадив до утворення Укр. козацької держави, на чолі якої впродовж 1648-1657 стояв. Прагнув звільнити від іноземного панування і возз’єднання всі укр. землі. Посилав на Полісся загони А. Небаби, М. Кричевського, Думинського. Санкціонував утворення в складі Укр. коз. держави Пинсько-Турівського полку. Видав кілька універсалів, які торкаються Берест. воєводства: «Універсал Берестейському воєводству», «Універсал про підтвердження прав шляхти Пин. повіту»,

[318]

три універсали на захист ліщин. архимандрита Й. Нелюбовича-Тукальського та православного населення Полісся.

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 554-446, 583-585, 602-604, 663.

Хмельницького Богдана універсал Берестейському воєводству, мав бути написаний 1657, згадується в Актах Віленської археографічної комісії, т. ХХХIV, с. 196-197. На сьогодні невідомий.

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 663.

Хмельницького Богдана лист до П. Сапіги на захист Й. Нелюбовича-Тукальського, з 17(27).01.1657 в Чигирині. Укр. гетьман звертає увагу вел. гетьмана лит. і всього панства ВкнЛит. на неприпустимі гоніння, яких зазнає від католиків православне духівництво, зосібно в Пинську архимандрит ліщинський Й. Нелюбович-Тукальський. У залежність від ставлення до архимандрита і ставиться доля мирних стосунків між. Укр. коз. державою і ВкнЛ.

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 554-556.

Хмельницького Богдана лист до П. Сапіги на захист Й. Нелюбовича-Тукальського від 24.04.(4.05). 1657, в Чигирині, вел. гетьмана лит. повідомляється про переговори між представниками Речі Посполитої, з одного боку, та росіянами і українцями, з другого; висловлюється побажання про мирне полагодження пол.-укр. війни; складається подяка Сапізі за відшкодування кривд ліщинському архимандритові Й. Нелюбовичу-Тукальському в Пинську, мовляв, «який не забуде в молитвах доброзичливості вашмості».

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 583-585.

Хмельницького Богдана лист до царя московського на захист Й. Нелюбовича-Тукальського, з 9(19).01.1657, в Чигирині, серед перелічених укр. гетьманом кривд, заподіяних поляками Україні, є згадка про події в Пин. пов., де поляки «...монастирі попалили, а православного

[319]

архимандрита ліщинського отця Йосифа мало не вбили, якби не втік, тако ченців його побили на смерть, лише за допомогою Божою сам утік».

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 552-554.

Хмельницького Богдана універсал про підтвердження прав шляхти Пинського повіту від 28.06(8.07).1657, в Чигирині, державний документ, вид. гетьманською канцелярією Укр. коз. держави за підписом Б. Хмельницького про підсумки переговорів з представниками пин. шляхетства Л. Єльським і Б. Спитком про умови возз’єднання Пин. пов. з козацькою державою. Зберіглася пол. копія універсалу. Уряд України забов’язується захищати Пин. пов. від зовнішніх і внутрішніх ворогів, гарантує недоторканість римського визнання, старих і нових фондів на костели, якщо фонди не утворилися за рахунок здирства православних, гарантується забезпечення привілеїв, вольностей, судів, наданих кожному станові, – як було за королів польських. «Чини, посади, достоїнства, як земські, так і військові, стверджує універсал, надані... панам обивателям Пинського повіту польським королем, кожний зберігатиме до кінця життя. На випадок смерті якого урядника обирається новий з тим, щоб новообраний затверджувався гетьманською адміністрацією» Усі інші посади заміщаються згідно рекомендацій гетьманського «нашого старости» в Пинську. Військові посади ротмістрів і поручників посідатимуться згідно волі пинського полковника. Полковники пинські, як і всі інші урядники, позбавляються права оголошувати кому-небудь війну чи укладати нову дружбу без відома і дозволу гетьманського уряду. Королівщини пинського староства переходять у володіння гетьманського уряду.

Документи Богдана Хмельницького, К., 1961, с. 602-604.

Хмельниччина, персоніфікована назва визвольної боротьби укр. народу 1648-1657 під проводом Хмельницького за незалежність.

Хміль Іван, псевдонім, спр. прізвище Лагодюк-Бойтик Василь, укр. поет, етнограф. Н. 7.02.1897, с. Хабовичі, Коб. П. 27.01.1974, США. Батьки – селяни, загинули на засланні. Х. за фахом – нар. вчитель. 1920-1939 вчителював, займався в «Просвітах». Стрілець УПА до 1944, відтак в еміграції. Опубл. зб. поезій «Іду з кобзою» (1962), «Гомін Полісся» (1969), «Укр. Полісся. Етнографічні нариси» (1976).

Хованський Іван, рос. полководець. П. 1682. Учасник рос.-пол. війни, у січні 1660 на чолі рос. загону захопив Берестя. Причетний до стрілецького повстання проти цариці Софії, за що був страчений. Князі Х. – потомки пин. Наримунтовичів.

Ходак Оксана, укр. етнограф, автор ст. «Птахи віщують погоду» (ж. «Жовтень», 1986, № 11, с. 102-108). Матеріали, якими послуговується Х., переважно з «Поліської історико-етнографічної області» тобто з Полісся, в тому числі з Берестейщини, яку авторка, всупереч аналізованим матеріалам, відносить до Білорусі.

Хойне (Хвойне), с., Пин., від Пинська 24 км. Х. відоме виробництвом поліських куфрів. В околицях села діяли відділи УПА.

Холмичі, с., Берест., ср. Чорнавецька. Від зал. ст. Мотикали 10 км.

[320]

Холмське губерніальне староство, Холмська губернія в складі УНР, утворене 1918 з возз’єднанням Холмщини, Підляшшя і Полісся. Центр – м. Берестя. До ХСГ входили поліські повіти: Берест, Коб. і Пин. Губ. комісар О. Скоропис-Йолтуховський. Зліквідоване 1919 поляками.

Холмського староства губерніальний комісаріат, крайова влада УНР на території возз’єднаних 1918 Холмщини, Підляшшя і Полісся. Призначався урядом УНР. Очолював О. Скоропис-Йолтуховський. Комісаріат провадив велику працю по розбудові зруйнованого війною краю, піднесення господарства, культурного відродження та адміністрат. впорядкування. Зліквідований у лютому 1919 поляками.

Хомськ, с., Дорог., від Дорогочина на пн. 25 км. Під час повстання 1648 в Х. розташований був табір пол.-лит. війська, звідки воно вчинило напад на Берестя і Пинськ. Від 1794 в Х. працювала суконна мануфактура, на якій 1828-1859 зайнято працею 550 робітників. 1941-1944 німці знищили в Х. 1760 жит., спалили 470 дворів.

Хорева, с., Пруж. на р. Ясельді, 12 км, на пн. від Пружан, 101 км від Берестя.

Хоромськ, с., Стол., 25 км на пн.-сх. від Столина, на правому березі Горині. Х. відомий як центр народних ремесел, оригінального ужиткового мистецтва.

Хорошевцев Сергій, художник, графік. Живе в Пинську. Викладач дитячої школи пластичних мистецтв. 1990 відбулася виставка тв. Х. у виставковому залі школи – 60 творів. Окремі серії картин мають назви «По Поліссі», «Моє місто Пинськ».

Т. Станкевіч (у хроніці мист. життя БРСР). «Брэсцкая вобласць». – МБ, 1990, № 8, с. 77.

Хотислав, с., Малорит., від Малорити 12 км. Спасо-Преображенська церква (1799). Кар’єр крейди. 1941-1944 німці знищили в Х. 36 жит., спалили 109 дворів. Х. був у зоні дій УПА. Зал. ст.

[321]

Хотомель, c., Стол., ср. Рубельська, у межиріччі Горині і Мостви, 20 км на пн.-сх. від Столина. У Х. археологи відкрили: 1) городища ранньослов’янської доби з двома валами, з рештками жител, з вогнищем, ліпну кераміку празького взірця, наконечники стріл. 2) Селище того ж періоду з рештками прямокутних напівземлянкових жител, залізні нароги, ножі, остроги, серпи, ліпний посуд. 3) безкурганне поховання з трупоспаленням. Уважається, що пам’ятки Х. належать племенам празької культури, відтак деревлянам. При тім деревлянські поховання є типовими на всій деревлянській території від Горині до Дніпра.

Ю. В. Кухаренко. Средневековые памятники Полесья, М., 1961, с. 22-27.

Храбор, хоробр (муж), до XV ст. термін на означення людей богатирської постави на Берестейщині, продовжувачів традицій старокиївських богатирів Михайлика, Кирила Кожум’яки, Іллі Мурина. Термін Х. зафіксований в «Четії Менії Кам’янецькій»: «А коли котрий храбор добрая діла вділаєт». Уважається, що назва Х. поширена була по всій Україні щодо хоробрих і мужніх людей, натомість слово богатир – рос., вірніше тюркського походження.

М. Грушевський. Історія укр. літератури, т. 4, К., ДВУ, 1925, с. 52; Вал. Шевчук. Мислене дерево. – ж. «Жовтень», 1986, № 12, с. 38.

Хребтович-Богуринський Мелетій, укр. та біл. церк. діяч. Н. до 1513. П. 1593. Походив з біл. магнат. родини. У молоді роки «Мелешко» знаний наїздами саме на церковні добра, за що його довго позивала Києво-Печерська лавра. Потім Х. зробив блискучу духовну кар’єру – з 1576 архимандрит лаври в Києві, до 1593 єп. волод.-берест. У Бересті знаний як захисник правосл. церкви. Фундатор Миколаївського братства в Бересті.

А. Филипович. Діаріуш. – «Памятники полемич. лит. в Зап. России», ч. 1, СПб, 1878, с. 64-68; І. Франко, т. 39, 515-668.

Хрест вівтарний з Давид-Городка, напрестольний хрест кінця XVI ст., зроблений майстром з Давид-Городка, Стол. Розп’яття вирізьблене на фоні місцевого краєвиду. Хрест вивезено до ДММ у Мінськ.

М. Нікалаеў. Мастацтва параплету. Беларуская рукапісная кніга. – МБ, 1991, № 7, с. 50-52.

[322]

Хрестовоздвижинська церква, с. Охове, Пин., пам’ятка поліської архітектури. Споруджена 1758 як уніатська. У 1798 перетворена на костел, 1865 – на правосл. храм. Однозрубна, з п’ятигранною вівтарною апсидою. Є елементи пізньої готики і бароко.

Христиболовичі, с., Пин., ср. Лемешевицька, межиріччя Прип’яті і Стиру. Від Пинська 30 км.

Христинове, с., Дорог., ср. Осівська. Від Дорогичина 21 км.

Христовоздвиженська церква, Берестя, стояла в мурованому берест. замку, споруджена в ХІІІ ст. Видатна пам’ятка архітектури. Від 1596 переходила з рук в руки. Зруйнована під час спорудження берест. фортеці росіянами.

«Христос на престолі великий Архиєрей», ікона XVII ст. пам’ятка укр. іконопису Полісся. На дошці, темпера, 138х87х2,5. Виявлена в Миколаївській цвинтарній церкві (1823) м. Пинська. Вивезена 1967 до Мінська, утримується в ДММ.

ЖБ, с. 89.

Христофор Філалет, псевдонім, укр. письменник-полеміст кінця XVI ст. Уважають, що ХФ – прибране ім’я протестантського діяча Мартина Броневського, близького до укр. справ, довіреної особи кн. К. Острозького. М. Броневський був секретарем Берест. правосл. собору 1596. Йому й приписується авторство «Апокрисиса альбо одповіді на книжки о соборі Берестейском іменем людей старожитної релігії грецкой через Христофора Філалета врихлі даної» (вид. по-пол. і по-укр. 1597-1598). Від імені православної України-Русі ХФ у своїй праці заявляє католицькій Речі Посполитій: «Людьми, а не скотами єстесьме а з ласки Божої людьми свобідними».

М. С. Грицай, К. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом. Давня укр. література, К., 1989. с. 136-140.

[323]

Хруцький Сергій, укр. діяч Берестейщини. Посол. до пол. сейму 1922-1927 від укр. громади краю. Пізніше активіст УНДО.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 235.

Хрущов Микита, сов. держ. діяч, голова КПРС і уряду. Н. 1894, Курська обл. П. 1971. З 1938 по (з перервами) 1949 І секретар компартії України. Здійснював колоніальну промосковську політику, вдавався до терору й депортацій. Після 1953 розпочав критику Сталіна. Непослідовно, але спробував 1939 в Москві обстоювати право України на возз’єднання Берестейщини. Про свою полеміку з Пономаренком з цього приводу згадував сам у час останнього перебування в Бересті.

Хрщонович Йосиф, літограф, графік. Н. між 1793 і 1796, м. Янів (тепер Іваново). П. 1833, Вільно. З 1815 вчився у Вілен. ун-ті, від 1817 – в школі красних мистецтв при ун-ті. За свої праці одержував нагороди – 1818 і 1820. Вчителював – в університетському відділі графіки.

Хрщоновіч Й. – Словнік артистув польскіх. Узупелнєня і спростовання до т. 1, с. 27-28.

Хрщонович Казимир, архітектор. Н. 1794. П. 1871. Вчився у Вілен. ун-ті. Серед доробку Х. є дім А. Липка в Пинську, споруджений 1847.

Хршчановіч К. М. – ЭЛМБел, т. 5, с. 458.

Царик Степан, поліський скрипаль-самоук. Н. 1913, с. Бережне, Стол. У репертуарі Ц. – полька «Мазур», також «Август», «Терниця», «Кокетка».

М. Казека. Столінскія музыкі. – МБ, 1990, № 9, с. 71.

Царські ворота з Лемешевич, пам’ятка церковного мистецтва Полісся XVIII ст. З соломи, шовку, оксамиту, льону з застосуванням плетива і ткацтва. До 1957 являли собою частину інтер’єру церкви Пресвятої Богородиці (1897) с. Лемешевичі, Пин. Вивезені у Мінськ, утримується в ДММ.

Декаратыўна-прыкладнае мастацтва Беларусі ХІІ-XVIII ст., Мн, 1984, № 120.

Царські ворота з Пинкович, пам’ятка укр. церковного мистецтва XVIII ст. Вивезені з Покровської церкви (1830) с. Пинковичі, Пин.

ЖБ, № 59.

Цвид Антін, укр. літератор. Живе в Бересті. Автор ст. у пресі про О. Стороженка, М. Янчука, Д. Фальківського. Співпрацює з укр. газетами «Голос Берестейщини» та «Берестейський край».

Цвікевич Олександр, біл. політ. діяч, науковець, публіцист. Н. 1888, Берестя. П. 30.01.1937, Мінськ. Вчився в Петербург. ун-ті. 1918-1919 член уряду Біл. нар. Респуб., мін. закордонних справ, посол у Києві та ін. країнах Європи. Емігрувавши, жив у Каунасі і Празі. 1925 повернувся до Мінська. Працював в Ін-ті біл. культури. Розстріляний без суду. Тв.: «Краткий очерк возникновения Белорусской Народной Республики» (Київ, 1918); «Беларусь. Политический очерк» (Берлин, 1919); «Западно-руссизм» (1927-1929).

В. Хомчанка. Яшчэ пра аднога – ж. «Спадчына», Мн., 1990, № 2, с. 8-10.

[324]

Цекання, властивість біл. консонантизму – перехід фонеми «т» у м’якій позиції в «ц»: кот-коцік, Бярэсце, Цярэшчанка. Укр. говіркам Берестейщини не властиве.

Целевич Володимир, політ. діяч Зах. України 1919-1939. Н. 1891, Галичина. П. 1941. Головний секретар УНДО 1925-1928, депутат до пол. сейму, заступник голови укр. посольського клубу, голова УНДО. У 1930 ув’язнений пілсудчиками з п’ятьма іншими укр. депутатами та групою пол. депутатів-опозиціонерів. Арештовані депутати утримувалися в берест. фортеці, де над ними знущався поліський воєвода Я. Костек-Бернацький. Арештований 1939 енкаведистами, закатований 1941.

Целевич В. – УЗЕ, т. 3, с. 1138.

Цеханович Іоахим, церк. діяч, єп. турово-пин. гр.-кат. (уніат.) на 1716-1719.

Цинкаловський Олександр, пол. і укр. науковець, дослідник Волині і Полісся. Н. 9.01.1898, Володимир на Волині. П. 19.07.1983, Варшава. Закінчив правосл. теологію у Варш. ун-ті. Член НТШ, член УСКТ. Пр.: «Стара Волинь і Волинське Полісся» (Вінніпег, 1984, краєзнавчий словник, «Волинське Полісся» це – Берестейщина); «Записки з подорожів на Волиню і Поліссі 1927-1940» (недрук.), «Княжий город Володимир» (Львів, 1935); «Матеріали до археології Володимирського повіту» (ЗНТШ, 1937), «Мапа археольогічна Волиня і Полєся Волиньскєго» (В-ва, 1961).

Цитович Генадій, біл. музикознавець, етнограф, хоровий диригент. Н. 1910, Віленщина. П. 1988. У виданій Ц. «Антологіі беларускай нар. песні» (Мн., 1968 і 1975) вміщено понад 100 укр. нар. пісень з Берестейщини в неточному біл. перекладі з посиланням на укр., мовляв «варіанти у зб. К. Квітки, Лесі Українки, П. Демуцького». Серед фальсифікатів Ц. є також пісня на слова Т. Шевченка «Нащо мені чорні брови», власний біл. переклад якої Ц. приписує україномовним жителям с. Чорняни, Малорит., де ніби фальсифікат записано.

Цитилля, с., Малорит., ср. Олтуська. Від Малорити 25 км.

Ціборовська Феліца, пол. вчителька. У 20-х рр. у Коб. повіті прочитала цикл лекцій з історії Полісся, в яких доводила безнаціональність Полісся, пол. його коріння. З Ц. полемізував у вірші «Тяжка праця селян» укр. поет-селянин С. Семенюк, називаючи Ц. «нянькою-плутом».

О. Сущук. Степан Семенюк: Минається час – пробудитись пора. – г. «Голос Берестейщини», 1992, грудень, № 4(6).

Цна, ріка, ліва притока Прип’яті, завдовжки 141 км. У нижній течії плине по ПРЛ – укр.-біл. розмеж. лінії.

[325]

Чайковський Андрій, укр. письменник. Н. 1857, Коломия. П. 1935. Закінчив Львів. ун-т. Брав участь у визв. змаганнях 1918-1919. Автор історич. повістей та творів про життя галичан під Австрією. У повісті «Полковник Кричевський» дається нарис життя військового діяча України періоду Хмельниччини – від студентських років до героїчної загибелі в битві під Лоєвом на фоні побуту берест. шляхти та козацьких звичаїв. Молоді літа Кричевського минули в родовому маєточку Кричеве «за милю від Берестя». Кричевський в зображенні Ч. відбуває повчальну еволюцію від тутешнього шляхтича до укр. патріота, сподвижника Б. Хмельницького, героя визв. війни.

Чайковський Богдан, укр. літератор. Н. 1923, Київщина. Дослідник укр.-біл. культурних взаємин у тв.: «Незабутня сторінка дружби. Т. Г. Шевченко і Білорусія» (К., 1964, 296 с.) та ст. «Шевченко і білоруська література» (1964). «Дружба і братерство» (1975). Ч. виявив повну некомпетентність у питаннях укр.-біл. відносин. Укр. культуру і патріотизм поліщуків, мешканців Берестейщини, потрактував як вияв біл. українофільства.

Чаква, річка, правий рукав Горині, бл. 30 км завдовжки. Починається біля зал. ст. Горинь і вертається в Горинь вище Хоромська.

Чернецький Микола, єп. УГКЦ. П. 1959. Докторат захистив у Римі. Призначений А. Шептицьким 1939 на кат. екзарха Волині, Підляшшя і Полісся. Безуспішно намагався відродити на підлеглій території унію. 1944 арештований НКВД і засуджений за сфабрикованою справою на 6 років ув’язнення і 5 років заслання.

Чахець, с., Пруж., ср. Шенівська, 10 км на пд. від Пружан. На початку 60-х рр. ХІХ ст. в Ч. записано пісню «Од села до села», що виявилась уривком з поеми Т. Шевченка «Гайдамаки». 1943 німці стратили в Ч. 47 жит., спалили 89 дворів.

Чепелі, с., Пруж., ср. Сухопільська. Від зал. ст. Оранчиці 45 км. видобуток торфу на Чепелівських Багнах.

Черевака Настя, жителька с. Стахів, Стол., селянка. Н. 1913. У 1932 від Ч. К. Мошинський та Ф. Колеса записали добірку укр. нар. пісень.

К. Мошиньскі. О баданях музично-етнографічних на Полєсю в р. 1932 – «Люд словянскі», Краків, 1932, т. 3, з. 1, с. В71.

Череватичі, с., Кобр., ср. Батчинська. Від Кобриня 12 км.

Черлянський Павло, правосл. священик у м. Бересті. П. 1603 або 1604. Людина освічена, книголюб, власник бібліотеки. Мав зв’язок з острозьким науковим і патріотичним осередком. Учасник антиуніатського собору в Бересті 1596, за що був виклятий митропол. М. Рогозою, пізніше був ув’язнений прибічниками Потія, перебував «у Берестю в темниці смродливой». Зберігся острозький стародрук, власність Ч., з дарчим написом кн. Острозького.

«Перестрога». – Хрестоматія давньої укр. літератури (за ред. О. Білецького), К., 1949, с. 130; І. Міцько. Чар архівних свідчень – ж. «Жовтень», 1987, № 3, с. 91.

[326]

Чернеччина, с., Берез., ср. Міжліська. Від зал. ст. Береза Картузька 25 км.

Черник Х., нар. вчитель. укр. активіст в Антополі, Дорог. За доносом пол. шовіністів розстріляний гестапівцями.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 199.

Черота Іван, біл. літературознавець Н. 1952, с. Лищики, Коб. Закінчив 1974 Біл. ун-т, там таки викладє на кафедрі рос. рад. літератури. Переклав «Поминки» Б. Жупанчича (1983), «Автобіографію» Б. Нушича (1985). Літ.-крит. ст.

І. А. Чарота. – ЛіМ, 1985, 11.10.

Черськ, с., Берест., Домачівська селищна рада. Неподалік вол. межі.

Четвертинські, див. Святополк-Четвертинські.

«Четія-Менія Кам’янецька», зб. духовних ст., переписана 1489 в м. Кам’янці на Берестейщині. До 1686 збереглася в с. Воїнь на Холмщині. У 20-х р. була власністю бібліотеки Києво-Печер. Лаври. В ЧМК широко засвідчена народна лексика, суч. фонетичні форми укр. мови. Є згадки про те, що на Поліссі ще в XV ст. відбувалися змагання між «мужами хоробрими».

М. Грушевський. Історія укр. літератури, т. IV, ДВУ, 1925, с. 62; т. V., 1926, с. 99-100.

Чехович Яків, бурмистр м. Янова (тепер Іваново). Очолив збройний виступ міщан Янова 28.06.1674 проти «рицарів п’ятигорської роти», тобто представників пол.-лит. вояччини.

Зб. «Белоруссия в эпоху феодализма», Мн., 1960.

Чеховська Гелена, пол. етнограф. Записала й опубл. весільний обряд у с. Рудську, Іван., де її родина володіла маєтком.

Матеріали антропольогічно-археольогічне і етнографічне, т. 2, вод. ІІ, Краків, 1896, с. 17-48.

Чижевщина, с., Жаб., на трасі Берестя-Кобринь, Пам’ятка архітектури – Володимирська церква (70-і рр. ХІХ ст.) в псевдорос. стилі.

[327]

Чорнавчиці, с., Берест., 18 км на пн. від Берестя. Завод залізно-бетонних виробів. Відомі з XV ст., належали магнатам Ілліничам, Радзивіллам. У XVI ст., мали статус «малого міста». Троїцький костел з 1583 та П’ятницька церква з XVIII ст. До 1950 в околицях Ч. діяло укр. збройне підпілля.

Чорне озеро, Берез., через ЧО протікає р. Жигулянка. Площа поверхні 17,3 кв. км. Найбільша глибина 2,5 м.

Чорний (Григорій?), ватажок козацького загону, що діяв 1654-1667 на Пинщині, зокрема виганяв поляків з Давид-Городка.

Чорноголова Наталя, художниця. Живе в Бересті. Праці Ч. визначаються «незвичайною манерою виконання і якоюсь фантастичною мішаниною стилів», наявністю елементів експресіонізму, модернізму і етнографізму. Ч. майже відмовилася від пензля – кладе фарби на полотно пальцями. Дедалі частіше привертає до себе увагу мистецького світу.

Наталья Черноголова в своей мастерской. – г. «Заря», Берестя, 1991, 22.10; ж. «Мастацтва», Хроніка мастац. жыцця, 1992, № 2, с. 77.

Чорняки, етнограф. група серед українців Берестейщини, так звали мешканців Пруж. пов. Тепер назва Ч. не вживається.

Л. Оссовскі. Загаднєнє єнзикове Полєся. – «Комісья Наукова Бадань Зєм Всходніх», В-ва, 1936.

Чорняни, с., Малорит., 25 км на пн.-сх. від Малорити, на шляху Малорита-Кобринь. У ХІХ ст. в Ч. вироблялося кольорове скло і кришталь. 1943 в Ч. вбито німцями 57 жит.

Чорторийськ, місто, тепер Маневицький р-н Вол. обл. У ХІІІ ст. певен час належав до Пин. князівства. З приводу Ч. між пин. князями і Данилом Галицьким 26.03.1228 відбувся збройний конфлікт.

Гал.-вол. літопис. – ж. «Жовтень», № 7, с. 27.

Чубинський Павло, укр. етнограф, фольклорист, поет. Н. 27.01.1839, Бориспіль. П. 26.01.1884. Вчився у Київ. та Петербург. ун-тах. За агітацію серед селян засланий в Архан. губ. Діяльний член київ. Громади. 1869-1870 тричі

[328]

відвідав Полісся, зокрема повіти: Мозирський, Пин., Коб., Пруж., Берест. і Слонимський. Видав у 7 томах «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край» (СПб, 1872-1879), за які одержав Уваровську премію. У «Трудах» Ч. зібрано величезний матеріал в тому числі з Полісся – бл. 400 пісень, 25 казок, 5 весільних описів. Ч. – автор укр. нац. гімну.

Чуль Микола, укр. активіст. Родом з Малорити. Виступає з дописами про Берестейщину. Член УГКО.

Чупринська Євдокія, вчителька початкової школи в с. Великі Лепеси, Коб. На прохання М. Неврлого Ч. зібрала в селі спогади рідних і односельчан про поета-земляка Д. Фальківського (Левчука), які й були опубліковані у зб. тв. поета «Ранені дні» (Братіслава, 1969).

Чучка Павло, укр. мовознавець, доктор філол. наук, автор публікації «Деякі особливості укр. говірок Берестейського району Білоруської РСР».

Праці ХІ Республіканської діалектологічної наради, К., 1965.

Шакуни, с., Пруж., ср. Шенівська, 10 км на пд. від Пружан.

Шапкович Олексій, студент Києво-Могилянської академії в класі синтаксими. Родом з Пинська. Згадується в академічних списках студентів за 1736-1737.

З. І. Хижняк. Києво-Могилянська академія, К., 1970, с. 146-147.

⇐ Предыдущая 24 25 26 27 282930 31 32 33 Следующая ⇒