Володимир Леонюк 18 страница

Ляхове, хутір у ср. Дубойській, Пин. Від зал. ст. Юхновичі 12 км.

Ляховичі: 1) с., Дорог., ср. Попинська. Від Дорогичина на пд. 12 км. 2) с., Іван., ср. Лясковицька. Від Янова-Поліського на пн. 5 км. Знані з 1515 як власність Фурсовичів. Церква з ХІХ ст.

[188]

Ляхчиці, с., Коб., ср. Хидринська, від Кобриня 14 км.

Ляцький Євген, біл. фольклорист, етнограф, літературознавець. Н. 1868, Мінськ. П. 1942. Вчився у Моск. ун-ті. Праці про Білорусь. Живучи в Росії, Л. відбув експедицію на Полісся, де записував фольклор. Докоряв М. Довнару-Запольському за віднесення півн. Пинщини до Біл. Полісся.

«Этнографическое обозрение», 1895, кн. 26, с. 153-160.

Ляцькі, хутір у ср. Кам’янюцькій, від зал. ст. Жабинка 50 км.

Ляшукевич А., укр. активіст у Берест. в 20-і рр., причетний до відновлення «Просвіти» у Бересті 1922.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 233.

Льва, річка, див. Моства.

Магдалин, с., Коб., ср. Кисілевицька, околиці Кобриня. З 1995 в М. діє укр. нар. хор.

Магдебурзьке право, право, згідно якого міста користувалися значною автономією. Міста Полісся, які мали МП: Берестя з 1380, Високе з 1494, Кам’янець з 1516, Пинськ з 1581, Кобринь з 1589, Городець з 1589, Пружани з 1589, Дивин з 1642, Логишин з 1643. Є відомості, що певний час МП мали Давид-Городок і Мотоль. Скасоване росіянами.

Маджак, король Волиняни, тобто Волині. Жив у VI ст. Згадується в араб. історика Х ст. аль-Масуді. До давньої Волині належала Берестейщина.

М. Січинський. Чужинці про Україну, Львів, 1991, с. 5; О. Міндюк. Невідкриті сторінки історії: міста Буськ, Волинь та Пліснеськ. – г. «Поклик сумління», Львів, 1992, 12.03.

[189]

Маєвський Микола, берест. художник. Н. 1950, с. Двірець, Кам. Закінчив 1979 Ленінгр. мистецьке училище. Живе в Бересті. Тв.: «Біловезька Пуща. Весна», «Мій друг вітер», «Літо. Польові квіти».

У. Ягоўдзік. Пад ветразем пошуку. – ж. МБ, 1986, № 10. с. 54.

Мазури, 1) с., Коб., ср. Городецька. Від зал. ст. Городець 5 км. 2) с., Коб., ср. Хидринська. Від Кобриня 15 км.

Мазурук Ілля, сов. полярний пілот. Н. 1906, Берестя. генерал-м. авіації. Літав на Камчатку і Сахалін. 1937 в експедиції на Пн. полюс вчинив 254 вильоти на дрейфуючі станції. 1944-1956 заст. нач. Голов. управління північного шляху, 1956 командир загону і морської експедиції в Антарктиду.

Мазурук І. – БелСЭ, т. 6, с. 536.

Макарій, укр. церков. діяч XVI ст. Архимандрит Ліщинського монастиря в Пинську. До 1528 єп. турово-пин., 1528-1534 єп. луцький, 1534-1556 митрополит київ. Кар’єру М. здобув завдяки протекції кн. Острозького та королеви Бони.

О. Левицький. Внутрішній стан західноруської церкви в Пол.-лит. державі в кінці XVI ст. та унія. – РІБ, т. 8, Львів, 1900, с. 28-29.

Макарук М., працівник губ. комісаріату УНР у Бересті 1918-1919 в Бересті, активіст просвітянського руху на Поліссі

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 233.

Макарук Петро, укр. старшина. Родом з Грубешівщини. Командир Поліського куреня, сформованого 1918 в Кобрині.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.

Макарушко Микола, військовослужбовець армії УНР 1918-1919 в Бересті, тоді ж заснував у місті перший кооператив.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.

Макосій-Баковецький Йосиф, гр.-кат.(ун.) єп. у Бересті 1632-1655. Дбав про школи, але в цілому орієнтувався на Варшаву.

Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ХІ съезда археологич. в Вильно», 1893, т. 1, с. 326.

[190]

Максименко Федір, укр. бібліограф. Н. 5.02.1897. П. 1983. у праці «Межі етнографічної території укр. народу» («Бібліограф. збірник, ч. 3, Бібліографія на Україні», К., 1927) М. торкнувся укр.-біл. розмежувальних проблем на відтинку Берестейщини, проводячи розмежування по ПРЛ.

Максим з Турова, козак низовий запорозький, учасник Лівон. війни між Річчю Посполитою і царством Московським. Фігурує в козацькому реєстрі з 1581.

Реєстр 1581 року – ЛУ, 1991, 13.06.

Максимов Сергій, рос. етнограф. Н. 1831, Костром. губ. П. 1901. Вивчав також етнічне розмежування на Поліссі. Берестейщину відносив до України. Автор пр.: «Кубраки и лабуры. Из быта белорусов» – про побут і говірку мешканців Янова, яких відносив до українців.

Макушев Вікентій, рос. славіст та історик. Н. 1837, Берестя. Праці про балкан. слов’ян.

Макушев В. В. – БСЭ, т. 15, с. 15.

Мала Велика, с., Кам., ср. Відомлянська. Від Берестя на пн. 30 км.

Маланчук Микола, член ради берест. «Просвіти» в 1920-х рр., укр. активіст.

В. Ласкович. Доброго пути. – г. «Берестейський край», Берестя, 1996, № 1.

Мала Рита, річка, притока Рити в Малорит. районі.

Малеч, с., Берез. На залізниці Жабинка-Береза. Перша згадка припадає на 1582. Показовий радгосп «Малеч».

Малинська (Малевич) Марія, балетна танцівниця. Н. бл. 1767, Полісся. Кріпачка Тизенгаузів. Відбувала курс навчання в панщизняних балетних школах Гродна і Постав. Виступала 1778 у виставі Г. Петинеті «Сільський балет». Виступала в балетних трупах Гродна, Варшави, Львова.

Малінская М. – ЭЛМБел., т. 3, с. 419.

Малорита, місто, райцентр. На р. Мала Рита. Зал. ст. на лінії Берестя-Ковель. Відома з 1566 як королівщина, належ. до повіту і воєвод. Берест. Входила 1918-1919 до УНР. 1919-1939 філія «Просвіти». З 1967 започаткував вистави гурток укр. театр самодіяльності. У 1993 в М. відновилася «Просвіта».

[191]

Малоритський район, адм.-терит. одиниця обл. Утворений 1940, центр – м. Малорита. Сільради: Великоритська, Гвізницька, Луківська, Мокрянська, Олтуська, Оріхівська, Хотиславська, Чорнянська. Повністю укр.

Мальдзіс Адам, біл. письменник, історик літератури, журналіст, перекладач. Н. 1932, Грод. обл. Зав. сектором дожовтневої літ. АН Респ. Білорусь. Дотримується асиміляторської концепції щодо Берестейщини. Білорусифікує М. Смотрицького, Л. і С. Зизаніїв, Л. Карповича, А. Филиповича, К. Лищинського.

Малько Самійло, лівий діяч Полісся. Н. 2.09.1905, смт. Висоцьк. Пин. пов., тепер Рівнен обл. П. 1988, Варшава. З 1926 член КПЗБ, згодом у складі ЦК. Репресований Пол. владою. У вересні 1939 очолював у Висоцькому тимчасовий рев. Комітет, обирається депутатом на нар. збори (в Білостоці). Виконуючи наказ виборців-земляків, М. в Білостоці домігся приєднання Висоцька до УРСР. Від 1945 М. в Польщі, генерал пол. війська, член УСКТ.

М. Щирба. Самійло Малько. – «Укр. календар», В-ва, 1976, с. 78-80.

Мандрівний М., укр. повстанець з Дивина, Коб. Загинув 1945 у сов. ув’язненні.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 111.

Мандюк Іван, укр. активіст у Дивині, Коб., 1919-1939.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 210.

Мацинський Іван, укр. поет і літературознавець з Прящівщини (Словаччина). Н. 9.04.1922, Меджилабірці. П. березень 1987. Автор зб. поезій, досліджень про літ. традиції Пряшівщини, про словацьку літ-ру. Ст. «Дмитро Фальківський» у братіслав. зб. тв. поета «Ранені дні» (1969), у ній М. пише: «Це так зване укр. Полісся, мова якого надежить до

[192]

окраїнних укр. наріч, що позначена також рисами сусідніх слов. народів. Проте ще гарна укр. мова.»

Ф. Ковач. «Плету вінок з гілок розкішних краю...» – ж. «Дзвін», 1990, № 1, с. 14-16; М. Мушинка. Поет, перекладач, науковець. – ж. «Дзвін», 1993, № 4-6, с. 158-159.

Манько Туровець, козак низовий запорозький, учасник козацького загону в Лівонській війні на стороні Речі Посполитої. Записаний у реєстрі 1581.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06.

Маньковичі, передмістя м. Столина, на лівому березі Горині. Садиба Радзивіллів з ХІХ ст. Парк. Краєзнавчий музей.

«Марійка», розвідниця і зв’язкова УПА на Поліссі. Потрапила 1943 в полон до сов. партизан. Закатована.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 191.

Маркевич Арсен, історик-археолог. Н. 1855, Берестя. П. 1942. Проф. Крим. ун-ту. Член-кор. АН СССР. Очолював Таврійську вчену археолог. комісію. Досліджував Крим.

Маркевич А. – ЕУ, т. 4, 1994, с. 1468.

Маркевич Ярослав, слухач Коб. дух. училища в 60-х рр. ХІХ ст. Записував нар. пісні. В СПНТЗК опубліковано в записах М. дві укр. пісні: «Під похилим деревом мати з сином стояла», «Не шуміте, луги, не задавайте туги». Запис зроблено в селі Чижі, Більський пов.

Марко, єп. володимирсько-берест. у др. пол. ХІІІ ст. Призначується кн. Володимиром Васильковичем княжим заступником на час відсутності самого князя.

І. Крип’якевич. Гал.-Вол. князівство, К., 1984, с. 126-127.

[193]

Мартин, чернець у Турові, сучасник Володимира Великого, Святополка, Бориса і Гліба, «мніх єпископля монастиря Бориса і Гліба». Куховарив у єп. турівських. З приводу чуда з ченцем М. створено в Турові в ХІІ ст. повість. Уважається на Поліссі святим.

М. Гр. ІУР, – ж. «Київ», 1991, № 6, с. 142; Прот. А Дублянський. Укр. святі – г. «Старожитності», 1992, ч. 10.

Мартинець В., працівник губ. комісаріату УНР у Бересті 1918-1919.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 231.

Мартинюк Лук’ян, берест. міщанин, згадується на 1759 як прибічник правосл. віри. В уніатському документі рекомендується місц. священикові докласти зусиль для навернення М. до унії.

Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог съезда в Вильно», М., 1893, т. 1, с. 333-334.

Мартинюк Улас, укр. гігієніст. Н. 22.02.1896, Берестейщина. З 1966 заслуж. Діяч наук УРСР. Проф. Львів. мед. ін-ту. Пр. про значення гігієни зовн. середовища у містах і селах.

В. З. Мартинюк. – УРЕС, 1967, т. 2, с. 441.

Марчук Георгій, біл. письменник. Н. 1.01.1947, Давид-Городок, Стол. Закінчив БТМІ 1970. Автор романів «Крык на хутары» та «Кветкі правінцыі» (1986) про життя авторових краян городчуків, жителів Давид-Городка, у перше десятиріччя по війні. М. пише п’єси.

А. Каляда. Яны з Давід-Городка. – ЛіМ, 1987, 20.02.

Матвій Гіронімович, студент Ягелонського ун-ту на 1520 «з Дорогичина Луцького владицтва», тобто з Дорогичина поліського.

Г. Нудьга. На літературних шляхах, К., 1990, с. 198.

Матвій з Берестя, бакалавр у Ягелон. ун-ті на 1470.

С. Александровіч. З майого подарожжа. – ж. «Полымя», 1969, № 8, с. 173-174.

Матушевич Мартин, пол. письменник. Н. 1714, с. Єльня, Кам. П. 1773. Вчився в Кам’янці, Дорогичині, Бересті, Варшаві. Посідав посади: міського писаря в Бересті, стольника, каштеляна берест. Жив у маєтку в с. Рясна, Кам. Перекладав на пол. мову сатири Горація, вид. у Вільні 1784. Видав спогади в 4 тт. у Варшаві, 1776, в яких є описи звичаїв берест. шляхти, наїздів, справжніх воєн між Радзивіллами і Чорторийськими.

М. Матушэвіч. – ЭЛМБел., т. 3, с. 484.

Матяси, с., Жаб., ср. Яківчицька. Від зал. ст. Жабинка 8 км.

Матяш Ніна, біл. поетеса, Н. 20.09.1943, с. Нивки, тепер. м. Білозерськ, Берез. Закінчила Мін. пед. ін-т. Виступає у пресі з 1962. Зб. поезій: «Агонь» (1970), «Удзячнасць» (1973), «Ралля суровая» (1976), «Прыручэнне вясны» (1979), «Поўны келіх» (1982), «Жнівень» (1985). У перекладі М. вийшов роман Л. Костенко «Маруся Чурай». М. – прибічниця білорусифікації Берестейщини, за що з нею полемізувала група робітників з Берези.

Н. Матяш. – ж. «Дніпро», 1987, № 4, с. 38.

Мацейовський, власник учбового муз. пансіону в Пинську, що був осередком музичного життя в місті в середині ХІХ ст.

ЭЛМБел., т. 1, с. 528.

[194]

Мацконіс І., лит. художник, автор картин «Допит Казимира Лищинського». Ідеться про арештованого і страченого за погляди католицькими реакціонерами філософа з Берестейщини.

Мацукевич Ольга, ініціатор створення і керівник фольклорного ансамблю «Мотольські сусідки», с. Мотоль, Іван. Працювала в дитячій бібліотеці. Сама створювала сценарії вистав, в яких переважають місцеві укр. мовні, танцювальні та пісенні мотиви, за що на «Мотольських сусідок» нарікає біл. преса.

М. Жабінская. Носьбіт і стваральнік. – ЛіМ, 1988, 29.07., с. 16.

Машевський, орендар земельних володінь Радзивіллів в околицях Давид-Городка, Стол., жорстокий визискувач поліщуків. За несплату податків зігнав з садиб 600 городчуків, самочинно конфіскував жорна і топив у Горині, щоб городчуки мололи зерно в орендованих М. млинах. Про гнобительські дії М. писалося в Герценовому «Колоколі» за І. ІІІ. 1860.

Машковичі, с., Берез., ср. Углянська, 5 км на пд. від Берези. Відомі з XVI ст. – на 1581 21 мешканець М. як низові запорізькі козаки приймали участь у Лівон. війні на боці Речі Посполитої і писалися в реєстрах як Московчини.

Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – ЛУ, 1991, 13.06; Реєстр 1581 року. – там же.

Меєрко Василь, поліський майстер декоративних виробів з соломи. Живе в с. Головчиці, Дорог.

Мезамир, вол. воєвода доби дулібів-антів, згадується на 558 у Менандра.

М. Гр. ІУР, т. 1., К., 1991, с. 180-181, 368; О. Міндюк. Анти... бужани. – г. «Поклик сумління», Львів, 1993, жовтень, № 35.

Меневеж, с., Дорог., ср. Дітковицька. Від зал. ст. Антопіль 16 км.

Мешкович Григорій, учасник і один з керівників повстання в Пинську в жовтні 1648. Шапкар за фахом.

Микита Московчин, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни між царством Московським і Річчю Посполитою на боці останньої. Записаний в козацькому реєстрі з 1581. Прізвисько походить не від Москви, а від назви укр. с. Машковичі, Берез., звідки ММ походив.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.

[195]

Микитинська церква, с. Здітів, Жаб., пам’ятка дерев. церковного будівництва. Перша згадка припадає на 1430. Суч. приміщення закладено 1502. Тридільна, покрита багатосхилим ґонтовим дахом, обшальована навсторч дошками. Інтер’єр частково розібраний. Усе цінне – ікони, оклади, дерев’яна фігура св. Анни вивезено до мін. музеїв.

Микитюк Іван, укр. активіст. Н. бл. 1903, с. Блювиничі, Берест. Вчився 1928 на укр. курсах у Бересті. Очолював осередок «Просвіти», в рідному селі.

Микицьк, с., Дорог., ср. Бездіжанська. Від Дорогичина 29 км.

Миколаєве, с., Кам., околиця Кам’янця. Від зал. ст. Жабинка 50 км.

Миколаєвичі, с., Пруж., ср. Бакунська. Від зал. ст. Оранчиці 10 км.

Миколаївська церква, м. Берестя, кафедральний собор XIV-ХІХ ст. За легендою МЦ повстала разом з містом. Перша документ. згадка відноситься на 1393 – в грамоті кн. Вітовта про надання місту Магдеб. права, уже тоді церква була єп. кафедрою. У 1596 в МЦ проголошено церковну унію, відтоді вона в уніатів, називалася «Берестейською руською кафедрою». Шпиталь як притулок для калік і бездомних при МЦ існував 1593-1795. МЦ зруйнована під час спорудження рос. фортеці.

Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильно», М., 1893, ч. 1, с. 316-321.

Миколаївська церква, с. Великі Сехновичі, Жаб., пам’ятка поліської дерев’яної архітектури. Споруджена 1727, перебудована у 80-х рр. ХІХ ст.

Миколаївська церква, с. Дружиловичі, Іван., пам’ятка дерев’яної архітектури Полісся. Згадується вперше у XVI ст. Теперішнє приміщення споруджено 1777.

Миколаївська церква, м. Кобринь, пам’ятка дерев. архітектури. Споруджена 1750 біля Кобриня, 1841 перенесена до міста.

[196]

Миколаївська церква, м. Малорита, зразок поліської архітектури. На 1786 була гр.-кат.(ун.). Відбудована 1907. Цінні ікони XVII ст. вивезено до Мінська.

Миколаївська церква, с. Чорняхове, Берез. Тризрубна. Споруджена 1725, перебудована 1864.

Миколаївське (Микільське) кафедральне братство, гр.-кат. (ун.) церковно-обрядова організація при берест. кафедр. Миколаївській (Микільський) церкві 1704-1795. Ділилося на чол. і жіноче. Сусп.- політичною діяльністю не займалося. Скасоване росіянами.

Л. Паевский. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильно», М., 1893, ч. 1, с. 322-323.

Микулик Нестор, жертва нім. і сов. тоталітаризму. Н. 1925, с. Криниця, Пруж. 1941 адмін. відправлений до Німеччини на роботу. За втечу

[197]

приміщений до концтабору Заксенгаузен, звідки звільнений 1945 американцями і переданий сов. адміністрації. Мобілізований до червоної армії служив в Австрії, Угорщині, відтак в Україні. У Чернівцях 1949 арештований і засуджений військовим трибуналом за звинуваченням у шпигунстві на користь американців на 10 років неволі. Карався в Каргопільлазі. Реабілітований після 1956. Жив на Донбасі.

Н. Микулик. Без вины виноватый. – г. «Заря», Берестя, 1991, 14.01.

Микуцький Станислав, біл. мовознавець. Н. 1814. П. 1890. Закін. Москов. ун-т. викладав у Варш. ун-ті 1873-1888. Досліджував біл. нар. пісні. Вчителював у Грод. губ. Про Берестейщину М. писав: «Частина Гродненської губернії, а саме повіти: Берест., Коб., почасти Пружанський, а також Пинський повіт Мінської губернії належать до південно-російського чи то пак малоруського говору».

Отч. Изв. АН ІУ, с. 11; М. Карпинський. Говор Пинчуков. – РФВ, В-ва, 1888, т. ХІ, с. 54.

Миловидов Олександр, рос. історик. Н. 1864. Р. см. невід. Вчився в Моск. дух. академії. Працював у Вілен. публ. бібліотеці та музеї давнини при бібліотеці. Дослідження М. багаті на фактичний матеріал, але позначені ідеолог. рос. шовінізму. Пр.: «О положении православия и русской народности в Пинском удельном княжестве и г. Пинске до 1793 г.» («Чтения любителей духовного просвещения», 1894, березень, М.), «Церковно-археологические памятники города Пинска» (Реферат, прочитаний на Ризькому археолог. з’їздові ІІ.VIII.1896), «Описание славяно-русских старопечатных книг Виленской публичной библиотеки. 1491-1800», Вільна, 1908; «Старопечатные славяно-русские издания, вышедшие из западно-русских типографий XVI-XVII вв», Вільна, 1908.

Милошевич М., іконописець ХVIII ст., жив на Поліссі.

Тэмперны жывапіс Беларусі канца XV-XVIII ст., Мн., 1986, с. 192.

Минкович Іван, купець кобринський торгував «скурами юхтовими». Скаржився 1602 на несправедливе стягнення мита у м. Володимирі (вол.).

Торгівля на Україні, XIV-середина XVII ст. Волинь і Наддніпрянщина, К., НД, 1990, с. 236.

«Мир», укр. тижневик, виходив 1918-1919 у Бересті за редакцією священика греко-католика М. Кота. «М». опрацьовував питання, як навернути на українство спольщених українців. Закритий поляками.

Миролюбов Боян, поліський краєзнавець, науковий працівник Берест. і Пин. музеїв. Учасник археолог. експедицій, що досліджували пин. городище 1955-1957 і 1960-1961. Безуспішно виступав за збереження історич. пам’яток Пинська – єзуїтського монастиря XVII ст., торгівельних рядів та земляної могили з VIII-VI ст. до н. е. Знавець історії краю.

Мисливець Петро, самодіяльний художник. З Дорог. району. Заочно закінчив Москв. нар. ун-т мистецтв – факультет живопису і графіки. Тв.: «Біля старого шлюзу», «Рідні простори», «Вечір на Ясельді», «Жита», «Останній хутір», «Луна давнини», «Бабине літо», «Болота відступили».

М. Трафімук. Палесся Пятра Мысліўца – ЛіМ, 1990, 26.10.

[198]

Мисятичі, с., Пин., ср. Боричевицька. Від Пинська на сх. 20 км. На Стиру. У церкві М. збереглися коштовні ікони з окладами з ХVII ст. Забрані до Мінська. М. – батьківщина укр. письменника Ф. Одрача.

Митрофан, чернець Ліщинського монастиря в Пинську. М. приписується авторство «Літопису м. Пинська» (або «Історії Русі»), котра загинула разом з іншими архівними матеріалами і самим автором 1540 під час татарського нападу.

А. Миловидов. О положении... с. 365.

Митя Московчин, козак низовий запорозький, у складі козацького загону ходив на Лівонську війну на боці Речі Посполитої. Значиться в реєстрі на 1581. Прізвисько походить від назви с. Машковичі, Берез., звідки ММ походив.

Реєстр 1581. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.

Михайлівська церква, с. Ремель, Стол., пам’ятка церковного будівництва XVIII ст. Двозрубна, головний зруб – квадрат у плані, вівтарний зруб – п’ятигранний. Дах ґонтовий.

Михайлівська церква, с. Рубель, Стол. Збудована в др. пол. XVIII ст. Перебудована 1796. В інтер’єрі багато різьби на дереві, живопису на полотні і дошках.

Михайлівська церква, с. Степанки, Жаб. Споруджена в XVIII ст.

Михайлов Микола, просвітянський діяч Берестейщини в 1920-1930-ті рр. В архівах пол. поліції М. названо укр. самостійником, ворогом пол. держави.

В. Ласкович. Нагнетание страха. – «Берестейський край», 1996, травень, с. 4.

Михайловський, дяк-регент у Дивині, Коб. У 30-і рр. активний учасник укр. життя, керував хором «Просвіти».

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 210.

[199]

Михайло син Матвія з Пинська, студент Крак. ун-ту, до якого вступив 1463, склав іспит 1467.

С. Александровіч. З майого падарожжа – ж. «Полымя», 1969, № 8, с. 173.

Михаїл Ростиславич, пин. князь на 1245. Противник об’єднавчої політики Романовичів. Попередив Логвенія, ватага лит. грабіжницького загону, про наближення Данила Галицького. Литовців тим не менше розгромлено.

Михайлович Жагель Лис Григорій, гр.-кат. (ун.) єп. у Пинську 1624-1632. Фундатор дух. семінарії в Мінську. Учасник Львівського собору 1629. Керував захопленням Федорівської церкви у Пинську 1626.

Михайлович. – УЗЕ, т. 2, с. 710; М. В. Волоцкой. Хроника рода Достоевских, М., 1933, с. 32.

Михальчук Костянтин, укр. мовознавець. Н. 21.12.1840, Поділля. П. 20.04.1914. Вчився в Київ. ун-ті. Склав першу карту укр. мови, в межах якої позначена Берестейщина.

Ф. Т. Жилко. Нариси з діалектології укр. мови, К., 1955, с. 55-57.

Мідна, с., Берест., від зал. ст. Кам’яна 1 км. 1941-1944 німці розстріляли в М. 169 мешканців, спалили 212 дворів.

Мідянко (а) Іван, громадянин м. Пинська, делегат від пинян на Берест. церковний собор 1596. Разом з Є. Плетенецьким та Д. Слобудським виступив проти унії з пол. католиками.

А. Миловидов. О положении... с. 391.

Міжгір’я, с., Малорит., ср. Хотиславська. Від одноіменної зал. ст. 4 км.

Мінська губернія, адм.-терит. одиниця Рос. імперії 1801-1915, центр – м. Мінськ. На 1856 нас. 2019400 чол. До МГ належав укр. за складом населення Пин. пов.

Мітла, ватажок козацького загону, що діяв на Пинщині 1613.

Исторические корни дружбы и единения укр. и бел. народов, К., 1978, с. 49.

Міцкевич Адам, пол. поет. Н. 1798, с. Заосся, Новогрудщина. П. 1855. Поет Литви, під якою розуміється власне Литва, але передовсім Білорусь разом з укр. Поліссям. Більшість тв. М. перекладена по-укр. М. подорожував по Україні. У творчості є укр. мотиви. У 3 чаcтині «Поминок» є епізод, де в розмові між героями поеми як взірець фаталізму згадується пинчук: «Питався раз литвин, не знаю пинчука чи чорта: «Чому сидиш в болоті? – Сиджу, бо звик».

Могильна, с., передмістя Янова (Іванова). Відома з 1484 як власність кн. Кобринських, у XVI-XVII ст. М. володіли Протасовичі, Скирмунти.

Мокій Московчин, козак низовий запорізький, учасник Лівон. війни в складі війська Речі Посполитої. Прізвисько Московчин виводиться від назви рідного ММ с. Машковичі, Берез.

Реєстр 1581. – ЛУ, 1991, 13.06; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва. – там же.

Мокра Дуброва, с., Пин., неподалік Логишина, від Пинська 28 км. Ще недавно в МД майстрували оздоблені розписами куфри поліські.

[200]

Мокряни, с., Малорит., на шляху Берестя-Київ. Від Малорити на сх. 16 км., 10 км від вол. межі. Від Берестя 52 км, колись М. поштова ст. на шляху до Києва.

Молодільниці, с., Пин., ср. Калавуровичі. Від Пинська 45 км.

Молодівська каплиця, пам’ятка мурованої церковної архітектури, с. Молодове, Іван. Збудована 1908 за проектом арх. Т. Розтворовського на замовлення поміщиків Скирмунтів. Стиль неокласицистичний. Ротонда, діаметр 8 м., закінчується сферичною банею.

Молодівський дзвін, пам’ятка ливарного мистецтва. З міді. Зроблений у Каунасі 1583 майстром М. Гофманом. Заввишки 62 см., найбільший діаметр 70 см. Призначався для правосл. церкви с. Молодова, Іван. Замовлений власниками села Войнами. На МД багатий декор: крилаті коні, леви, олені; текст з панегіриком Войнам. Вивезений у Мінськ МСБМ.

Молодове, с. Іван., 5 км на пд. від Ясельди. Достоєвські, Войни, Скирмунти – володіли почергово М. Заходами останніх в М. споруджено 1830 перший на Поліссі цукровий завод. 1905 мешканці М. Виступили проти Скирмунтів. У 90-х рр. ХІХ ст. в М. записувала нар. пісні М. Сакович.

Моложай Галина, біл. мовознавець. Н. 1938, с. Кустин, Брест. Закінчила БПІ 1960. Пр.: «Беларуская перыфраза (Кароткі слоўнік)» (1974), «Сучасная бел. мова: Перыфраза» (1980), «Лінгвістычны аналіз тэксту» (1982).

Молчанова Лідія, біл. етнограф. Н. 1921, Костром обл. З 1945 в Мінську. Працівниця ін-ту історії та ін-ту мистец., етнографії та фольклору АН Респ. Білорусь. У працях «Беларуская народная архітэктурная разьба» (1958), «Материальная культура белорусов» (1968) та «Очерки материальной культуры белорусов XVI-XVIII вв» (1981), неправомірно до білорусів зараховано українців Берестейщини і відповідно до цього препаровано їх культуру.

Морозенко Нестор, козацький полковник часів визв. війни Б. Хмельницького, нац. герой укр. народу. Нар. пісня про М. «Ой, Морозе, Морозенко,

[201]

ти славний козаче, За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче» тричі записана (Д. Булгаковським, М. Сакович та Г. Бичком-Машком) на Берестейщині.

⇐ Предыдущая 13 14 15 16 171819 20 21 22 Следующая ⇒