Володимир Леонюк 6 страница

[55]

які відігравали важливу роль у формуванні клімату чи не всієї центральної Європи, вирубано ліси, розорано заплави і сіножаті. Пониження родючості ґрунтів штовхнуло до вживання в невиправданих кількостях хім. добрив, що в свою чергу привело до отруєння рік і озер. Раніше покрите дібровами і гаями Загороддя, справляє враження степу. Екологія Полісся, поруч етнології, – ті галузі, де найганебніше повівся режим сов. тоталітаризму.

Господарство. У середні віки Полісся постачало на ринок лісоматеріал, поташ, смолу, рибу. З давніх пір і до 1939 район Полісся був інтегрований саме укр. внутрішнім ринком, приймав участь у загальнонаціональному обміні або був активним посередником у зв’язках, скажімо, з Балтикою. З середини ХІХ ст. на Полісся проникає іноземний капітал, який конкурує з капіталом рос., пол. та єврейським. У післявоєнні роки внаслідок науково-технічної революції характер господарства сильно змінився, хоча й не позбувся відсталості. На 80-ті рр. більша частина господарства БО спеціалізується на м’ясо-молочному тваринництві, льонарстві та бурякосіянні. Головні види промислової продукції: електроенергія, торф, електролампи, газові печі, ділова деревина, дикта клеєна, збірний залізобетон, цегла, вапно, шифер, азбестоцементний, тканина паперово-бавовняна, килимові вироби, взуття шкіряне, штучний трикотаж, цукор, олія, м’ясо, консерви.

Населення. Твердження біл. переписів про перевагу на Берестейщині біл. етносу не відповідає істині. На пд від ПРЛ (Нарва – Ясельда – Вигонівське оз. – гирло Горині – Прип’ять) українці становлять 95 відсотків населення. Тут панує укр. мова, звичаї. Раніше режим БССР, тепер РБ з міркувань шовіністичних не визнає поліщуків українцями, силоміць нав’язує їм національність біл., тобто застосовує проти укр. населення області етноцид. Якщо не рахувати величезних моральних і матеріальних збитків, завданих етноцидом поліщукам, намір Мінська далекий до завершення.

Історія. Ще в племінний період східнослов’янської історії V-ІХ ст. територію БО населяли протоукр. племена волинян і деревлян. Сучасний укр. тип поліщука витворився на волинсько-деревлянській основі. До 20-х рр. ХІV ст. земля Берестейська і Турово-Пинське князівство належать до Київської Русі та Русі Галицько-Волинської. З часу захоплення Литвою і досі, не рахуючи коротких періодів возз’єднання з Укр. козацькою державою та з УНР, Полісся з політ. міркувань литовцями, поляками і росіянами відокремлюється від України. Продовженням тих феодальних комбінацій слід уважати віднесення краю 1939 до БССР. Мінські влади досі не визнають за українцями Полісся статусу національної меншості в надії їх білорусифікувати.

Берестейська «Просвіта», укр. культ.-освіт. організація, створена 1868 у Львові з метою поширення серед народу освіти і культури шляхом заснування по селах і містах читалень, видавання і розповсюдження популярної літ. рідною мовою. У Бересті існував окружний центр «Просвіти» з 150 осередками по всьому Поліссі. Творення «Просвіт» на Поліссі започатковано з приєд. краю до УНР 1918. Поляки 1919 заборонили її діяльність, 1923 дозволили, 1935 заборонили вдруге.

[56]

Ілюстрації

[57]

Ілюстрації

[58]

Окружна управа містилася спочатку на вул. Домбровського (тепер Совєтська), потім на вул. Переца, 68 (тепер вул. 17 вересня). Голови БП В. Дмитріюк, В. Криницький, П. Артемюк. Завдяки «Просвітам» та їх читальням поліщуки прилучалися до надбань рідної культури, здобували практичні знання, національно самоусвідомлювалися. БП підтримувала укр. школу в Бересті ім. О. Стороженка. 20.02.1927 в Бересті відбувся воєвід. з’їзд «Просвіт», на який прибуло 120 делегатів. З’їзд визнав діяльність т-ва потрібною для краю і дав відсіч спробам екстремістів з КПЗБ зробити т-во своїм легальним додатком. Санація заборонила БП 1935, ув’язнивши її голову П. Артемюка в концтабір Берези.

Спогади В. Дмитріюка. – І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго. 1976, с. 235; «Просвита». – «Брест», эн, сл., Мн., 1987, с. 312-313.

«Берестейська риторика», підручник з риторики, дисципліни про правила виголошення промов і поведінки в громадських місцях. Викладалася в колегіумах і братських школах. Складена у другій чверті ХVІІ ст. у Бересті. Віднайдена пол. дослідницею Я. Ульчінайте.

А. Мальдзіс. Прыязна, аб’єктывна. – ЛіМ, 26.04.1985

Берестейська фортеця, Брест-литовская крепость, рос. військова споруда в Бересті, розташ. при впадінні Мухавця в Буг, на території середньовічного міста. Будівництво поч. 1833, згодом проводились модернізаційні роботи. На початок Перш. св. війни БФ складалася з цитаделі (кільцева казарма зі стінами метрової товщини, завдовжки 1,8 км, у ній було 200 казематів, розрахованих на 12 000 залоги) та трьох укріплень – Кобринського, Волинського і Тераспільського, також окремих фортів, і являла собою потужну фортецю першого класу. У 1915 здана німцям без бою. 1919-1939 БФ належала полякам і правила за місце ув’язнення. У 1941 з 22.VІ. по 20.VІІ точився бій між рештками сов. залоги і німцями, після чого БФ була зруйнована. Внаслідок спорудження БФ було повністю зруйноване старе Берестя з давніми житловими

[59]

комплексами, з ратушею, замком ХVІІ ст. Частково знищене або пошкоджене городище Х-ХІІІ ст. Міський центр перенесено на схід кол. Кобр передмістя, на теперішнє місце.

Берестейська церковна унія, об’єднання правосл. укр.-біл. церкви з пол. католицькою, проголошено 6-9.Х. 1596 в Бересті на церковному соборі частиною єпископату. Утворена греко-католицька (уніатська) церква приймала катол. символ віри, визнавала зверхність папи римського, разом з тим зберігала правосл. обрядовість. БЦУ спричинила розкол укр. суспільства, котрий дається взнаки і тепер.

Берестейське братство, церковна та культ.-сусп. організація берест. міщан і шляхти, ств. 1591. Приписане до церкви св. Миколая, звідки назва братства Микільське. Статут ББ, укладений на ґрунті статуту львівського Успен. братства, передбачав: виборність священиків, взаємодопомогу, організацію школи, притулку для убогих і калік, захист східного благочестя – малося на увазі широке коло реліг., і нац. проблем. ББ виступило 1596 проти унії і було поставлене поза законом. І. Потій утворив при церкві св. Миколая уніатське братство. Правосл. організували братство 1641 при церкві Народження Пречистої Богородиці (Коляди Богородиці). Колядне братство легалізувало школу та шпиталь. З ББ 1640-1648 пов’язана діяльність А. Филиповича. Колядне ББ дожило до кінця Речі Посполитої, уважало себе частиною Київської митрополії.

А. Филипович. Діаріуш. – «Памятники полемич. лит. в Зап. России», СПб, 1878, кн. 1, с. 64-155; «Чтения об-ва истории и древностей рос», 1848, № 3, 4; Я. Д. Ісаєвич. Братства та їх роль у розвитку укр. культури ХVІ- ХVІІІ ст., К., 1966, с.37-39, 215-216.

Берестейське відділення спілки письменників БССР, ств. 1981, члени – письменники, які живуть у Бересті й обл. і пишуть рос. або біл. мовами. На 1986 до його складу належали: І. С. Арабейко, З. И. Дудюк, А. К. Касько, В. А. Калєснік, С. Л. Курильова, Н. Й. Матяш, М. М. Прокопович, М. М. Рудковський. «Керівництво відділення запроваджує в життя постанови ЦК КПРС і ЦК КПБ з питань літератури».

Берестейське воєводство, адм.-тер. одиниця у складі ВкнЛит. та Речі Посполитої 1566-1795 з центром у Бересті. Північна межа БВ збігається з ПРЛ. Адм. «лит.» БВ за складом населення було укр. Повіти – Берест. і Пин., 1791 утворено ще Коб. і Пинсько-Зарічнянський з центром у с. Плотниця, згодом переімен. на Запинський, а центр перенесено у м. Столин. Існування БВ на Поліссі мало позитивне значення, хоча б тому що воно зінтегрувало Берест. землю і Турово-Пинську в одне спільне поняття Берестейщина, утримуючи мікроклімат, сприятливий для існування місцевого українства. На території БВ 1655-1657 був утворений Пинсько-Турівський козацький полк. БВ перестало існувати з приєднанням до Рос. імперії. Берест. і Коб. пов. росіяни долучають до губ. Литовської, потім до Гродненської, Пин. і Запинський – до губ. Мінської.

Берестейське городище ХІ-ХІІІ ст., рештки давнього Берестя на пд. від гирла Мухавця, розкопані біл. археологом П. Лисенком. Відкрито

[60]

фрагменти вулиць, домів. У домах – вікна, глиняні або цегляні печі, підлога, знайдено чимало побут. речей. Кераміка засвідчена горшками й мисками зі зигзагоподібним орнаментом, схожим до суч. пружанського. Виявлено чимало військового начиння: стріли для арбалета, для пробиття броні, списи, броня з платівок, стремена, остроги, інші знахідки: ливарна форма, свердло, ножиці, пробійник, сокира, замок, взуття, серпи, коси, хрестики з бурштину. Чимало виробів з дерева: заступи, лижі, ткацьке причандалля, осі, ступиці коліс, праник – для прання, весло, драбина, ступа, жорна, сохи, серпи, коси. Знайдено кириличну абетку на гребінці. На місці БГ створений музей «Берестя».

Берестейське князівство, у складі Волині в ХІІ ст. Власні князі: Ярослав Ярополчич, Василько Ярополчич, Святополк, Мстислав Ізяславич. У БК княжили також Данило Галицький, Василько Романович, Юрій Львович. Під Литвою БК існувало до 1413.

Берестейське музично-драматичне товариство аматорів, 1885-1910-і рр., число членів 71. Мало хор, драм. трупу, оркестр, провадило курси гри на муз. інструментах. Пропагувало знання і розуміння мистецтва.

Муз.-драм. общ-во любителей – «Брест», ЭнСП., с. 227

Берестейське партизанське з’єднання, військова організація сов. партизан на терит. Берест. обл. (в межах до 1954) 1943-1944, об’єднувало 11 бригад, 10 загонів, число партизан 12029. Підпоряд. Берест. підпільному обкомові КПБ, активно боролось з відділами УПА, на опанованій території винищувало укр. актив.

Брест. партизанское объединение. – Белорусск. ССР. Крат. Эн., Мн., 1979, с. 107-108.

Берестейське Полісся, зондрова рівнина з нахилом зі сх. на зх. до р. Буг. Зі сх. обмежене височиною Загороддя.

[61]

Берестейське староство, господ.-адм. одиниця в складі ВкнЛ ХV-ХVІІІ ст. Староства тимчасово надавалися окремим феодалам на відзначення їх заслуг перед королем. Центр БС м. Берестя. Складалося з 7 волостей з центрами у Бересті, Воїні, Милейчицях, Піщатці, Дивині; центр Київецької волості містився в господ. дворі. Кожна волость ділилася на війтівства. БС володіли переважно Радзивілли. Зі староства сплачували кварту, тобто 1/4 прибутку на утримання «кварцяного» війська. Надання староств на «годування» мало політ. характер.

М. В. Довнар-Запольський. Берест. староство в ХVІ в. «Университетские известия», К., 1898, № 2, с. 1-33.

Берестейський єзуїтський колегіум, серед. навч. заклад, виник на початку ХVІІ ст. на засоби Л. Сапіги. Був знаряддям полонізації і покатолич. дітей поліського шляхетства. Учні БЄК конфронтували з учнями Берест. братської школи. У БЄК пройшли навчання К. Лищинський, М. Карпович, Ю. Нємцевич, Т. Костюшко. Закритий росіянами. Приміщення зруйновано під час спорудження рос. фортеці.

Берестейський інженерно-будівельний інститут, тепер політехнічний, вищий учбовий заклад, заснов. 1966. Факультети: архітектурний, водопостачання, каналізації, гідромеоліоративний, сільгосп. будівництво. Науковці БІБІ опрацьовують проблеми містобудування та освоєння заливних теренів Полісся.

Берестейський кадетський корпус, середньоосвіт. військ. учб. заклад у Бересті 1842-1854. На навч. приймались діти військових від 10 до 18 років. Викладались мови, природ. і сусп. дисципліни, стройова підготовка, гімнастика, фехтування. Одночасно навч. 400 кадетів. Серед кадетів були Я. Домбровський, З. Падлевський, А. Горавський (худ.).

Берест. кадет. Корпус. – «Брест», Эн. СП., с. 130-131

Берестейський краєзнавчий музей, зберігає і виставляє речі, що мають історичну, наукову і мистецьку вартість для Берестейщини. 1957 на ґрунті решток пол. музею відкрито в костелі св. Хреста Воздвиження БКМ. Мав 11 експозиц. залів. Відділи: природи, історії, озвучені діорами «Біловезька Пуща» і «Полісся». Багаті археол. і нумізмат. колекції. Поліські кам’яні баби. Зброя давня і новішого часу. Рукописні та друковані рідкісні книги: «Требник 1646 року з берест. церкви», «Гошівський церковний літопис» (с. Гоща в Івац. районі). Колекція одягу, реалії сел. побуту, господ. знаряддя. Укр. характер мат. і дух. культури Полісся очевидний, але в БКМ він замовчаний.

«Берестейський край», укр. г., орган «Просвіти Берестейщини» імені Тараса Шевченка, видається в Бересті, окремі матеріали рос., біл. та пол. мовами. Гол. редактор М. Петрукович. Редакція зобов’язується «...давати правдиву інформацію про життя сьогоденне і минуле корінного населення Берестейщини».

Берестейський мир 1918, мирні переговори, а потім і угода, укладена в Бересті між УНР та Німеччиною і її союзниками 9.02.1918, 3.03. там-таки – між згад. державами і Сов. Росією (сепаратні переговори між

[62]

С. Росією і Німеччиною почалися ще 9.12.1917 за плечима УНР). За умовами БМ Росія де-юре визнавала УНР. Остання одержувала військову допомогу від Німеччини. Берестейщина, Холмщина, частково Підляшшя возз’єднувалися з Україною. На Берестейщині було створено губ. староство, почало налагоджуватися економ. і культ. життя. Чинність БМ була перервана листопадовою революцією в Німеччині. На Україну почався наступ Москви. 2.02.1919 Берестейщину окупували поляки.

Берестейський монетний двір, держ. підприємство Речі Посп. для карбування металевих монет 1659-66. Випускав соліди (шеляги) вагою 2,6 г штука, діаметром 11 мм. Соліди відомі ще під наз. боратинок за ім’ям підприємця Боратині. Реальна вартість боратинок 15 відсотків номінальної. Зображення на монетах БМД: погоня (герб) і напис: «Солід Великого князівства Литовського».

М. І. Алексіюк. Брэсцкі манетны двор. – БелСЭ, т. 1, с. 434; В. Зварич. Нумізматичний словник, Львів, 1972, с. 25, табл. 18

Берестейський педагогічний інститут, повна назва: Брест. держ. пед. ін-т імені О. С. Пушкіна, вищ. учб. заклад, утворений в Бересті 1950 на базі вчит ін-ту. Спеціальності: біл. мова і літ., рос. мова і літ., математика і фізика, фізика і математика, біологія, біологія і хімія, географія і біологія, педагогіка і методика початкового навчання, фізичне виховання,

[63]

початкове військ. навчання і фізичне виховання, педагогіка і психологія (дошкільного виховання). Програма і методи навчання БПІ передбачають повну русифікацію і білорусифікацію випускників. З 1996 – університет.

Берестейський район, тер.-адм. одиниця у складі Берест. обл. під БССР. Створ. 15.01.1940. У суч. межах пл. 1,6 тис. кв. км. Одинадцять сільрад: Гершонська, Знаменська, Клейниківська, Лищинська, Мотикальська, Мухавецька, Радваницька, Тельмицька, Томашівська, Чорнавчицька, Черниниська, Домачівська селищна рада. 142 сільських нас. пункти. БР повністю український.

Берестейський скарб, монетний скарб, знайд. У Бересті 1837 у час спорудження рос. фортеці. Вага 5 кг. Склад: 1034 празькі гроші ХІV-ХV ст., один краківській гріш Казимира ІІІ. БС вивчався в Ермітажі, потім переданий до придворної контори, дальша доля невідома.

Брест. монет. Клад. – «Брест», Эн. Сп., с. 134.

Берестейський церковний собор 1596, з’їзд духівництва (митрополит, єпископи) і світських прибічників і противників унії з католиками, які зібралися в жовтні 1596 в Бересті з метою прийняття остаточних ухвал. Рогоза, Потій, Терлецький, Гоголь урешті проголосили унію в церкві св. Миколая. Прибічники східної церкви на чолі з кн. Острозьким зібралися в берест. домі князя і заявили про свою вірність предківській вірі. Від БЦС 1596 укр. суспільство поділилося на два непримиренні табори, що було на руку пол. магнетерії.

І. Франко. З історії берест. собору 1596 р. – т. 46, кн. 2; він же. Дві унії (образок в історії Русі) наприкінці ХVІІ віку, т. 46, кн. 2.

Берестейські друкарні, 1. У Бересті працювала одна з перших на укр. землях друкарня – Радзивіллівська, організована 1553 за протекцією і на засоби старости берест. М. Радзівілла Чорного для пропаганди ідей реформації. У БД виходить 1558 зб. «Пісні хвали Божої» Я. Зеремби, 1563 – Берестейська Біблія, 1565 – «Розмова поляка з литвином». Усього в БД вийшло 40 видань, переважно протикатол. Згодом БД перевезено до Вільна і передано Вілен. єзуїт. академії. 2. У др. пол. ХІХ ст. у Бересті працюють приватні друкарні: Шерешевського та його спадкоємців – А. Розенталя, братів Глікманів, І. Кобринця, І. Ракова. На 1904 у Бересті 8 друкарень. Вони випускали літ. різного змісту – армійські статути, інструкції, учбову, історичну, сільгосп., просвітницьку, в тому числі календарі-довідники на 1912-1914. З. У 1917-1919 у Бересті діють укр. друкарні, виходили три часописи: «Рідне слово», «Мир» і «Вісник Холмського губерніального староства», випущено «Укр. буквар» А. Савчука.

Берестейські повстання 1648-1649, частина укр. революції під керівництвом Б. Хмельницького. Відчувши зростання антишляхетських

[64]

настроїв у міру наближення до Берестя козацького війська, влади ВкнЛ вдалися до терору – арештовували і розстріляли 17 найвідоміших берестян, в тому числі ігумена Симеонівського монастиря А. Филиповича, ніби за підготовку до повстання та зв’язок з козаками. У вересні 1648 коло Берестя з’явилися перші козаки – місто повстало. Було розбито шляхетське рушення К. Тишкевича. У листопаді і грудні під Берестям точились запеклі бої між повстанцями і пол.-лит. військом Я. Радзивілла. Захопивши знекровлене місто, Радзивілл зруйнував його. Навесні 1649 Берестя знову повстало. Загинуло бл. 2 тис. містян.

Берестейські церковні собори, з’їзди ієрархів укр.-біл. правосл. церкви в Речі Посполитій у Бересті в 1590, 1594 і 1596 рр. На них велися переговори про стан правосл. церкви та поступово оброблялася громад. думка в напрямку укладення унії з пол. католиками. На соборі 1596 унія і була проголошена.

Берестейсько-володимирська єпархія, церковна адм.-тер. одиниця в складі Київської митрополії. Перша згадка припадає на 992. Охоплювала парафії землі Волинської, центри – Володимир і Берестя. Роль Берестя, як єпархіального центра, зростає по втраті незалежності. Берест. унія позбавила БВЄ єпископа, поділила вірних і клір на ворожі табори. 1621 на єп. берест.-волод. висвячено І. Курцевича, проте він не зміг утвердитися в єпархії через протидію пол. адміністрації. Відтоді БВЄ була уніатською, хоча упродовж ХVІІ ст. більшість населення ще визнавала правосл. віру. 1635 уніат. митрополія приєднала вол. парафії з м. Володимиром до Луцької єпархії. Берестя з повітом і з Підляшшям залишається окремою єпархією, поряд Турово-Пинської. На 1690 у Берест. єпархії гр.-кат (уніати) посідали 150 парафій. У самому Бересті ще були правосл. церкви. З приєднанням краю до Рос. імперії Берест. уніатська єпархія протривала до 1839, тобто до Полоцького ліквід. собору, на якому берест. єпископ А. Зубко вирікся унії. Православізована Берест. єпархія була росіянами приєднана до Гродненської губерн. єпархії.

В. Рожко. На порозі 1000-ліття. – г. «Наша віра», 1992, № 7.

Берестейщина, укр. землі, що входять нині до складу Берест. обл. Берестейський край, Полісся. Об’єднує дві історичні землі – Берестейську і Турово-Пинську.

І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 14, 123

Берестеїка, галузь українознавства, присвячена науковим проблемам Берестейщини, сукупність звісток про Берестейщину, поліське українознавство.

Берести, укр. с., Пруж., від зал. ст. Ораничі 25 км.

Берестюки, умовно-описова назва поліщуків, уведена в обіг мовознавцем Ф. Климчуком.

Ф. Климчук. Этническая структура населения Брестской области (к вопросу о «скрытых» этносах). – г. «Берестейський край», квітень, 1996.

Берестя, Брест, Брест-Литовськ, укр. місто, центр Берестейщини і Берест. обл. в складі Респ. Білорусь. На 1986 230 тис. мешканців. Розташоване

[65]

на Бузі при впадінні Мухавця. Від Києва по залізниці через Ковель 577 км, по автотрасі 592 км. Діє водне сполучення з Києвом. Уперше згад. в Лаврентіївському спискові літопису на 1019 саме як Берестій. Як прикордонне місто Б. часто ставало об’єктом нападів з боку поляків, литовців, ятвягів, тевтонських рицарів. Б. – важливий політ. та економ. осередок Київської Русі, Гал.-Вол. князівства. Татари 1241 зруйнували Б. до такої міри, що його відбудову волин. князями літописці розцінюють як заснування нового міста: «князь же Володимир (Василькович) сруби Берестє». Відома суперечка між Мстиславом Даниловичем і Юрієм Львовичем за право володіти Берестям. У 20-х рр. ХІV ст. Берестя окупував лит. кн. Гедимин. Під ВкнЛ Б. не втрачає свого значення «вікна в Європу» через Буг і Віслу для всіх укр. земель прип’ятського і бузького басейнів. 1390 Б. одержує Магдебур. право. Від 1566 центр одноімен. воєводства. З Б. пов’язане життя і діяльність Л. Зизанія, І. Потія, А. Филиповича, К. Лищинського, М. Кричевського, О. Стороженка, Д. Фальківського. 1648-1649 в Б. відбулося велике народне повстання за возз’єднання краю з Укр. козацькою державою. Відродження у Б. новітнього українства завдячує О. Василенкові (Варнаку) – він на початку ХХ ст. заснував у Б. театральну трупу, організував зібрання з читанням укр. класики, мітинги 1905, святкування Шевченкових ювілеїв. 1918-1919 Б. з краєм належить до УНР як центр губерніального староства. У місті, зруйнованому війною, буйно розквітає укр. життя. Видаються укр. часописи: «Рідне слово», «Мир», «Вісник Холмського губерніального староства». Пол. окупація 2.02.1919 зруйнувала здобутки поліського українства. Тим не менше під Польщею 1919-1939 укр. життя в Б. не припиняється – діють численні філії «Просвіти», кооперативи, Українбанк, укр. приват. школа. ім. О. Стороженка. Наприкінці 1939 у зв’язку з приєднанням Берестейщини до БССР у Б. відбулися демонстрації протесту. 1941-1943 у Б. діяв Укр. допомоговий комітет. У даний момент у Б. міститься головний осередок Укр. громад.-культур. об’єднання Берест. обл.

«Берестя», музей-консервант, філіал обл. краєзнав. музею. Створений 1982 на місці розкопаних археологами решток міста періоду Київської Русі, схований під павільйонне покриття пл. 1300 кв. м. В експозиції 28 дерев’яних споруд, дві вулиці, встелені колодами, речі з побуту ХІ-ХІІІ ст. «Б.» розташоване у вол. куті між Бугом і Мухавцем напроти Холмської брами фортеці.

Археологич. музей «Берестье» – «Брест» Эн.СП., с. 77.

[66]

Берестяни, самоназва та історична назва мешканців Берестя і землі Берестейської. У документах: «Божією же милістю победіша берестяни ляхи»... «Се аз, князь Мстислав, уставляю ловчеє не берестяни»; у нар. пісні: «Один любить берестянку, другий любить камінчанку, третій любить кобринянку».

Словник староукр. мови, К., 1977, т. 1, с. 93-94.

Бернацький-Костек Януш, пол. урядовець, полковник, 1930-1932 нач. військ. в’язниці у Бересті, власноручно катував політв’язнів, 1932-1939 поліський воєвода. Один з батьків концтабору в Березі; 1935 заборонив діяльність «Просвіт» на Поліссі, ув’язнив голову берест. «Просвіти» П. Артемюка, закрив укр. школу в Бересті ім. О. Стороженка. Умів говорити по-укр. Переодягнений на поліщука Б., ходив «між народ», аби мати свою думку про його настрої. Заохочував пол. колонізацію «кресів». З початком пол.-нім. війни Б. – цивільний комісар при командуванні, ініціював погроми українців.

Бєльський Михайло, біл. графік. Н. 21.09.1921, м. Сєнна, Вітебскої обл. Вчився 1948-1952 у Київ. худ. ін-ті. Автор картини «Оборона Пинська повстанцями, 1648 р.»

Бжесць, Бжесць над Бугом, пол. назва Берестя. «Над Бугом» додавалося на відрізнення від Бжесця-Куявського.

Биковський Владислав, етнограф, автор досліджень про Пинщину, опубл. в «Памятной книжке Виленского генерал-губернаторства на 1868 г.» (СПб., 1868): «Свадебные песни в Пинском уезде Минской губернии», «Праздник «Куста»», «О празднике Купалы». Матеріали Б. укр.

Биковський Петро, пол. фольклорист, збирав, видавав і досліджував укр. фольклор Пинщини. Автор публ. «Пєсні обжендове люду рускєго з околіц Піньска» («Збюр вядомосці до антропольогіі крайовей», Краків, 1878, т. 2).

[67]

Билевський Йосиф, різьбар по дереву, оздоблював 1754-1755 костел бернардинців у Бересті.

ЭЛМбел., т. 1, с. 524.

Бульдейки, с., Кам., ср. Відомлянська. З 1964 Грушівка. Від Берестя 30 км.

Бистриця, с., Кобр., ср. Заліська. Від Кобриня на сх 5 км.

Бичков І., збирач укр. фольклору Кобринщини На 1908 жив у Вільні. Тоді ж опубліковано три укр. пісні з Коб. повіту в записах Б.: «Ой, суди мні, Боже, неділі дождати», «Ой, ходив чумак сім літ по Дону», «Не стій, вербо, над водою».

«Русск. филол. вестник», В-ва, 1908, т. 59, № 1-2.

Бичко-Машко І. Є., упорядник добірки укр. нар. пісень (57), запис. в с. Калюга-Комарно (тепер Калюхи) на Кобринщині. Добірка БМ опубл. в зб. ОРЯИС, СПб, 1911, т. 89, № 4. Більшість пісень споряджена нотами. Існує припущення що БМ і Бичков І., – одна особа. Пісні в записах БМ: «Ой, тепер я тутай», «Нема в світі так нікому, як козаку молодому», «Була Польща», «Була собі удова», «Ой, хмелю, хмелю», «Ой, розвивайся, старий дубе», «Широкая гуличенька (вуличенька)», «Зажурилася молодая вдовонька», «Весна красна», «Не стій, вербо, над водою», «Ой, розстилайся, зильоний барвінку», «Ой, зоря, рано відійшла», «Ой, ти, дівчино, червона калино» «Ой, не видно того села», «Летіла зозуленька круз синьоє море», «На п’ятий годочок», «Знати, знати, дівчинонько, по личку», «Ой, в саду калина», «Ой, гаю, мій гаю, зелений розмаю», «Ой, чиї то кони», «Ой, високо, високо клін-дерево», «Ой, казали люди», «Туга, моя туга», «Було в ойця да чотири сини», «В кого дочок сім», «Ішов козаченько», «Дівчинонька по гриби ходила», «Уже вечор, уже вечор», «Ой, Морозе, Морозе, та й ти гарний козаче», «Єсть у Бога великая сила», «У неділю по обіді», «На горі сонико, а вдолині туман», «Годи тобі, дубе, на горі стояти», «Тихо, тихо Дунай воду несе», «Не хилися, вільхо», «Ой, зіль моя да зильоная», «Там під гаєм зильоненьким», «Через теє сильце», «Не шум, не шум, добровонько», «Ой, мій милий захворів», «Ой, вилинь, вилинь, зозуленько, з луга», «Там на горі сухий дуб розвивається», «Ганна в Ганни ночувала», «Уже вечор вечоріє», «Усі кури на сідали», «Там за гаєм зилененьким», «Бодай та й крута гора», «Ой, ти, вербо зилененька», «Посію я руту», «Ой, де бути, то бути», «Ти поїдеш – мні гірш буде», «Вітьор голлє шибає – козак дівки питає», «Добрий вечор, господару», «Повій, повій, тихий вітру», «Ой, був собі Лазар».

Биховець Онуфрій, архімандрит Ліщинського монастиря в Пинську в останній чверті ХVІ ст., розбудовував монастир.

Біженство 1915-1920, масова евакуація, добровільна і примусова, укр. і біл. населення на схід у зв’язку з наступом нім. військ на Зах. Україну і Білорусь. Б. було охоплено кілька мільйонів людності. Царська влада не давала біженцям мат. допомоги, розселювала їх по рос. території аж до Тихого океану. Основна маса біженців повернулася додому на поч. 20-х рр.

Біла вежа, Кам’янецька вежа, фортечна споруда ХІІІ ст. у м. Кам’янці за 35 км на пн. від Берестя. Пам’ятка волин. оборонний архітектури. В основі

[68]

кругла, висота 33 м, діаметр 13,5 м, товщина муру 2,5 м. Збудована 1271-1289 будівничим Олексою за вказівкою вол. кн. Володимира Васильковича. Призначення: оборона Берестейщини від нападів ятвягів, литовців, мазовшан, тевтонських рицарів. Відреставрована 1903. Нині БВ філіал Берест. краєзнавч. Музею.

Історія укр. мистецтва, К., 1966, с. 221-222.

Біле озеро, не межі Дорог. р-ну з Вол. обл. Пл. 3,5 км кв., глибина сягає 13,5 м. Сполучене каналом з Дніпро-Бузьким каналом для регулювання рівня води в останньому.

Біле озеро – УРЕС, 1986, т. 1, с. 172.

Білий Лісок, с., Пруж., ср. Криницька, від зал. ст. Ораничі 44 км. Околиця Біловезької Пущі.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒