Володимир Леонюк 5 страница

Андрейкович-Бутовт Марія, пол. художниця. Н. 22.VII. 1852, с. Баландичі, Іван. П. 1933. Батьки А. учасники пол. повстання 1863-1864, через що були разом з дочкою на засланні. Живопису вчилася в Мюнхені, відвідувала Італію. Жила у В-ві та в Горностаєвичах, Білорусь. Тв.: «Кардинал Ян Медичі з Помпеєм Лаертом на римських розкопках» (1877), «Милосердя королеви Ядвиги» (1884), «Горець грає на кобзі» (1886).

Андрій, гал.-вол. боярин, полководець Данила Галицького, очолював 1240-1250 походи проти поляків, угорців, литовців, ятвягів.

Андрій. – ЕУ, т. 1, Л-в, 1993 с. 45.

Андрій Губський з Турова, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни, значиться в реєстрі 1581.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13. VI.

[43]

Андрій з Берестя, поліський іконописець ХVI ст.

БелСЭ, т. 12, с. 603

Андрій Московчин, козак низовий запорозький, учасник Лівонської війни на боці Речі Поспол. Записаний у реєстрі на 1581. Прізвисько Московчин походить не від Москви, а від укр. села Машковичі, тепер Берез., звідки АМ родом.

Реєстр 1581 року. – ЛУ, 1991, 13. VI.; Я. Дзира. Перший паспорт козацтва – там же.

Андрій Юрійович, удільний князь, син Юрія Довгорукого. Упродовж одного року княжив у Турові, Пинську, Пересопниці, поки батько сидів у Києві. Наступного року АЮ втрачає володіння в Україні.

Андрій Юрійович, гал.-вол. князь. П. 1323. До влади прийшов по смерті батьковій 1308. Правив державою спільно з братом Левом. У документах іменувалися королями Галичини і Лодомерії, тобто землі Володимирської (Волині). Боровся із Золотою Ордою. За АЮ відбулася війна з Литвою за Берестейщину. Остання була анексована. Загинув разом з братом Левом у битві з татарами.

Андрій Юрійович. – РЕІУ, т. 1., с. 53; ЕУ, т. 1, Л-в, 1993, с. 45

Андріївка, укр. с. Городнянський повіт, на Чернігівщині, засноване наприкінці ХVІІІ ст. пинчуками вихідцями з Пинщини, які втікали на Гетьманщину.

зб. «Исторические корни дружбы и единения украинского и белорусского народов», К., 1978, с. 40.

Андріюк Андрій, активіст укр. поліського земляцтва в США, краєзнавець. З власної волі А. переслав авторові цих рядків кілька цінних публікацій про Полісся. Крім того "Словник Берестейщини" завдячує А. матеріальним сприянням в його публікації.

Андрухович Петро, пин. купець, з міщан. Торгував з Туреччиною. Відома скарга А. на митників м. Крем’янця, які конфіскували в нього частину товару – «шовк турецький».

"Торгівля на Україні ХІV-середина ХVІІ ст. Волинь і Наддніпрянщина", К., НД, 1990, с.138-139.

Анна, княгиня гал.-вол. дружина князя Романа Мстиславовича, мати Данила і Василька. Одна з видатних жінок України-Русі. З 1200 дружина Романа, після смерті якого 1205 опікувалася малими дітьми, 15 років боролася за повернення дітям батьківської спадщини. Тимчасово перебувала на князівстві в Бересті, куди її з Данилом і Васильком після вигнання з Галича і Володимира запросили берестяни. П. бл. 1253.

Н. П-В. ІУ, К., 1993, с. 259

[44]

Анна Юріївна, турово-пин. князівна, дочка Юрія Ярославича. П. 1215. Дружина Рюрика ІІ, кн. овруцького, потім київ.

Н. П-В. ІУ, К., 1993, с. 276

Анноспаське, с., Малорит., ср. Олтуська. В районі Шацьких озер. З 1964 Заозерна.

Анти, візантійська назва східних слов’ян – предків українців. А. заселяли в ІІ-VІІ ст. терит. від Дунаю до Дніпра. Уважаються носіями черняхівської культури. Самоназвою А. на сх. могла бути назва поляни, на зх. – дуліби. До території останніх належала Берестейщина.

М. Гр. ІУР, т. 1, К., 1991, с. 172-183; О. Міндюк. Невідкриті сторінки історії: міста Буськ, Волинь, Плісненськ. – г. «Поклик сумління», Л-в, 1992, 12.ІІІ

Антоній, єп. турово-пин. ХІV ст. Зазнав переслідувань від лит. князя Витовта за спробу хрестити литовців за правосл. обрядом.

Біскопство піньскє – ЕП, т. 4

Антонюк Георгій, біл. науковець, проф. АН Респ. Білорусь, доктор філософії, один з ідеологів сепаратистського антиукр. т-ва «Поліссє», автор ст. «Об отношении интересов западных полещуков к интересам Беларуси и Украины». А. дає Мінськові низку рецептів про те, як позбутися українства на Берестейщині. «У певному аспекті тиха українізація в перспективі, – пише А., являє собою більшу загрозу політичній цілості і незалежності держави Бєларусь, ніж примусова, бо на її шляху не поставиш ні армію, ні службу безпеки, ні прокуратуру, якщо західнополіське населення Республіки Бєларусь погодиться українізуватись...» А. підштовхує уряд РБ на конфронтацію з Україною з приводу Берестейщини. На випадок підтримки урядом Мінська сепаратистської програми "Полісся" А. обіцяє свій сепаратизм "поліський" поширити на північні райони України і в такий спосіб нейтралізувати її вплив на справи Берестейщини.

О. Неживий. Філософія політичного божевілля. – г. «Старожитності». К., 1993, Ч. І(37), с. 16-17

[45]

Антонюк Петро, укр. активіст Берестейщини. Н. 1928, с. Запілля, Берест. Вчився у Берест. пед ін-ті. 1946 арештований КДБ і засуджений на 10 років неволі. Звільнений 1955. Відтоді робітник, сторож, найчастіше безробітний. Член правління УГКО БО.

Антопіль, міськ. селище, Дорог., на шляху Берестя-Дорогичин, 27 км. на зх. від Дорогичина. 1918-1919 під УНР. Біля А. 1930 виорано грошовий скарб з саманідських дирхемів Х ст. 1924-1930 осередок «Просвіти». Пам’ятка церковної архітектури – Воскресенська церква.

Антопільський грошовий скарб, виораний 1930 поблизу Антополя, Дорог., понад 200 саманідських дирхемів з першої пол. Х ст. Монети містилися в глиняному глечику. Знахідники посуд знищили, монети розібрали, 4 з них зберігаються в приват. Колекції Ф. Сцібали у Варшаві

Ю. В. Кухаренко. Средневековые памятники Полесья, М., 1961, с. 20.

Атопільський район, 1939-1954 в складі Пинської обл., від 1954 у Берест. обл. Тепер територія АР приєд. до Дорог.

Аркадія (Нова), укр. с., Берест., ср. Гершонська. Околиці Берестя. Восени 1648 в А. розташований військ. табір пол.-лит. війська, в якому закатовано А. Филиповича. Тут споруджено Афанасіївську каплицю.

Аркудій Петро, сподвижник митроп. Потія в запровадженні унії в Берест-володимир. єпархії, 1562-1633. Покатолич. грек з о. Корфу. А., спроваджений на Україну з Риму Потієм, 1596 очолює відібрану в правосл. Берестя Микілівську братську школу.

І. Фр. т. 39, с. 532, 518; т. 41, 566. А. А. Анушкин. На заре книгопечатания в Литве, Вильнюс, 1970, с. 119.

Арлов Уладзімір, біл. письменник. Н. 1954, Полоцьк. Автор оп. «Місія папського нунція», героєм якого є К. Лищинський, філософ і мислитель ХVІІ ст. з Берестейщини. А. дає свою версію останніх днів Лищинського, засудж. за погляди до страти. А. безпідставно білорусифікує і Лищинського і Берестейщину.

Аробейко Іван Сергійович, біл. поет. Н. 26.ІІІ.1942, с. Хмелове, Жаб., закінчив 1964 БПІ. Друкується з 1963. Зб.: «Услед за сонцам» (1972), «Асенні ранак» (1978), «Сцяна» (1975).

Арсеній, турово-пин. єп., приймав участь у церковному соборі 1509 у Вільні.

Біскупство піньскє. – ЕП, т. 4.

Артемюк Платон, укр. освіт. та церковний діяч. Н. 1891, с. Носів, Підляшшя. П. 1951. До 1935 був директором укр. приват. школи імені О. Стороженка в Бересті, одночасно очолював берест «Просвіту» та музично-хорову і драматичну трупу при ній, здійснив сотні концертних турне по всіх закутках Полісся. За патріотичну діяльність 1935 запроторений пол. владою до концтабору в Березі. По звільненні А. на Волині – висвячується на священика. Спричинився до українізації правосл.

[46]

церкви Волині. З 1944 на еміграції. Єпископ. Укр. громада Берестейщини з вдячністю пам’ятає свого вчителя і будителя.

А. Харитончук. Українська школа в Бересті на Поліссі. – ГБ, 1992, VІ, " 2(4).

Архів державний Берестейської області, обл. установа з філіалами в Пинську, Кобрині і Барановичах, в якій зберігаються документи організацій, підприємств кол. Поліського воєводства 1919-1939.

«Атлас української мови», 3 томи, вид. у Києві, зб. лінгвогеографічних карт зі скартографованими на них діалектними особливостями укр. мови. До 2-го тому входить також ареал Берестейщини, за винятком пн. частини Кам., Пруж., та Берез. районів, яка залишалася за межами карт. Сітка укр. говірок краю охоплює 35 нас. пунктів. По всіх рівнях картографованих матеріалів АУМ говірки Берестейщини проходять як продовження головного масиву укр. мови.

«Атляс України та суміжних країв», географ-статист. зб. з 66 кольоровими картами в масштабі 1 : 5000000, з діаграмами. Вид. у Львові НТШ у 1937. На стор. атласу скартографовано головні показники історичної та сучас. України: природа, територія, населення, економіка,

[47]

адм. поділ, історія, сусп. організації. Автори: В. Кубійович, В. Дорошенко, І. Крип’якевич, І. Зілинський. Берестейщина картографується як укр. територія.

Афанасіївська каплиця, пам’ятка народної церковної архітектури. Споруджена в 90-х рр. ХІХ ст. в с. Аркадія, Берест., ср. Гершонська, на місці загибелі А. Филиповича, відомого укр. письменника і церковного діяча. АК дерев’яна, двозрубна, безапсидна.

«Свод памятников истории и культуры Белоруссии. Брестская область», Мн., 1990, с. 131.

Афанасьєва Олена Олександрівна, рос. художниця. Н. 1900, Берестя. Закінчила 1923-1929 вищ. худ.-тех. ін-т у Москві. Живе в Москві. Тв.: «Дівчина з собачкою» (1945), «Незабаром до школи» (1946), «Хочу бавитись» (1947), «Юність» (1957), «Запис до Червоної Армії» (1942).

Афанасьева Е. А. – ХН СССР, БС, т. 1, с. 234-235.

Бабичі, с. Кам., передмістя Кам’янця. Від зал. ст. Жабинка 30 км. При школі краєзнавчий музей

Багнюки, етнограф. група поліщуків-українців на Берестейщині, назва пов’язана з характером території розселення Б. – багнистого межиріччя Пини і Прип’яті.

Оссовські Л. Загаднєнє єнзикове Полєся. – «Комісья наукова бадань зєм всходніх», В-ва, 1936.

Базилевич П., укр. сусп.-культ. діяч Берестейщини. Походив зі Сх. України. За УНР 1918-1919 Б. редактор «Вісника Холмського губерніального староства», що вид. у Бересті. Спричинився до заснування в Бересті укр. приватної школи ім. О. Стороженка. Очолював Українбанк у Бересті, організував різні освітні курси для молоді.

І. Хміль. Укр. Полісся, Чікаго, 1976, с. 235

Базилик Ципріан, пол. друкар і літератор ХVІ ст., працював у Берест. друкарні 1562-1570, брав участь у виданні Берест. Біблії. Автор псалмів.

Немировський Е. Л. Иван Федоров, М., 1985, с. 120.

Базилюк Микола, укр. активіст з Повіття, Коб. Опинившись на еміграції, Б. належить до поліського земляцтва в США, сприяє зокрема виходові у світ тв. І. Хмеля. Б. спричинився також матеріально до публікації «Словника Берестейщини».

Бакалов Олександр, активіст укр. руху на Берестейщині в 1920–1930-ті рр. значився в списках пол. поліції «неблагонадійним». Здійснював зв’язок між Берестям, Львовом, Холмом і Варшавою. Жив певний час у с. Линове, Пруж.

В. Ласкович. Нагнетание страха – г. «Берестейський край», 1996, травень, с. 4.

[48]

Балюк Михайло, біл. модельєр, автор ужитково-декор. тв. Н. 15.07.1936, с. Ставок, Пин. Вчився у Мін. худ. училищі. Виставляється з 1970. Матеріал Б. – теракота і бронза. Тв.: композиції «Льонок мій, льонок» (1971), «Музики» (1972), «У лісі» (1972), «На пасіці» (1972), «Партизанський онук» (1975), «Щоб більше не воювали» (1975), «На БАМ» (1976).

Бандарчик Василь, біл. етнограф. З 1957 працює в ін-ті мистецтвознавства, етнографії та фольклору АН БССР. Пр.: «Гісторыя бел. этнаграфіі ХІХ ст.» (1964), «Гісторыя бел. сов. этнаграфіі. Початок ХХ ст.» (1970), «Развіцце бел. этнаграфіі за гады сов. улады» (1979). Б. замовчує укр. характер дух. і матеріальної культури Полісся, фальсифікує погляди корифеїв етнографії на Полісся.

Бандера Василь, активіст ОУН. Н. 1913, с. Старий Угринів, Станиславівщина. П. 1942, Освенцім. Брат Степана. За освітою агроном. За патріотичну діяльність чотири рази карався в концтаборі Берези, звідки вийшов 17.09.1939. Як учасник укр. руху 1942 запроторений німцями до Освенціму, де пол. капо закатований.

Р. Пастух. Родина Степана Бандери – г. «За вільну Україну», Львів, 18.10.1994.

Бандера Степан, діяч укр. визв. руху, провідник ОУН Н. 1.01.1909, с. Старий Угринів, Станиславівщина. П. 15.10.1959, Мюнхен. За участь у замахові на пол. міністра Пєрацького 1934 засуд. пол. судом на пожиттєве ув’язнення. Карався чи не в усіх тюрмах Польщі, також у тюрмі Берестя, одній з найжорстокіших тюрем, де на знак протесту відбув 16-добову голодівку. Два брати Б. – Василь і Олександр у різний час також ув’язнені на Поліссі – у концтаборі Берези. З початком пол.-нім. війни Б. 13.09.1939 втікає з берест. тюрми. На весь період нім-сов. війни Б. німці тримають у концтаборі, там погинули його брати. Батько розстріл у Києві 1941, сестри були на засланні. З ім’ям Б. персоніфіковано збройні змагання ОУН-УПА. Загинув від рук сов. агента.

С. Бандера. Автобіографія. – ж. «Державність», Львів, 1992, № 1/43, с. 47-52.

[49]

Бардівка, с., Кам., ср. Ряснянська. 1906 в Б. рос. солдати вбили 6 чоловік і 7 поранили

Баромея Карла костел, пам’ятка архітектури ХVІІІ ст. у Пинську. Пізнє бароко. Перебуває в аварійному стані.

Бартоломій з Берестя, бакалавр Крак. ун-ту на 1470.

Александровіч С. З майго падарожжа. – ж. «Полымя», 1969, № 8, с.173-174

Басетля, струнний муз. інструмент. За конструкцією і розмірами Б. схожа до віолончелі (басолі), за функцією – до контрабаса.

Баторія Стефана грамота, виклик до берест. суду берест. землянина О. Костомлоцького. Від. ім. короля грамоту уклав берест. писар Ф. Потій 1580. Мова укр. Оригінал БСГ зберігається в ЦДІА УССР в Києві.

Каталог колекцій документів Київ. археограф. комісії. 1369-1899, К., 1971, с. 32.

Батчі, с., Кобр., від Кобриня на пн-зх 11 км. 1945 в Б. була зроблена спроба українізувати школу. Вчитель Волосюк потрапив до ув’язнення.

Батчук, автор публікації «До етнографії Кобринського повіту» («Город. губ. ведомости», 1891, № 68). Публ. Б. – рецензія на ст. «Кілька зарисув з жиця люду вєйскєго в Кобриньскєм пшез К.» імовірного авторства Крашевського І. Ю. з ж. «Атенеум» (1850, т. 4). Б. подає в рос. транскрипції добірку укр. пісень з Кобринщини, зап. і опубл. К.

Башук Петро, діяч укр. визвольного руху. Н. 1911, Львівщина. П. 1995, Вінніпег, член ОУН, псевдо «Чок». Студентом за патріотичну діяльність ув’язнений пол. владою до концтабору в Березі. У 1937 був учасником самооборонної групи «Вовки» на Поліссі, потім Б. – учасник «Поліського лозового козацтва». По війні на еміграції.

г. «Шлях перемоги», ч. 23, 1995, 17.06.

Бегін Менахем, ізраїл. держ. діяч. Н. 6.08.1913, Берестя. П. 9.03.1992, Ієрусалим. 1939 депортований до Гулагу. У Палестину потрапив з армією Андерса.

[50]

Бездіж, с., Дорогич., 15 км на пн. від Дорогичина, 10 на пд. від Ясельди. Відоме з ХVІІ ст. як нас. п. у воєвод. Берестейському. 1864 Б. Кадлубовський записав у Б. добірку укр. пісень. Троїцька церква.

Безок, укр. с., Малорит., ср. Луківська. На вол. межі.

Безручко Марко, укр. військ. діяч, генерал армії УНР Н. 1883, Херсонщина. П. 1944. Навесні 1920 Б. квартирував у Бересті, де формувалася Шоста дивізія УНР, якою командував Б.

Безсонов Петро, рос. літератор і фольклорист. Н. 1828. П. 1908. Проф. Хар. ун-ту, де зарекомендував себе українофобом, відомий донос Б. на Сумцова, але визнавав вплив укр. культури на рос. Видав 1871 зб. «Белорусские песни», куди включав 18 пісень зі зб. Р. Зенькевича «Пьосенкі гмінне люду піньскєго», попередньо знівелювавши їх укр. мову.

Безхлібичі, с., Пин., ср. Дубойська. На кінець ХІХ ст. нараховувало 21 двір. З 1964 Сосновичі

«Беларуская савецкая энцыклапедыя» (БелСЭ), 12 томів, вид. у Мінську біл. мовою 1969-1975. Ред. П. Бровка, І. Казенка, А. Петрашкевич, І. Саламаневич, І. Шамякін та інші. Уведено в обіг чимало нових фактів, у тому числі з історії Берестейщини, дано узагальнену, але суперечливу картину біл. істор. і культ. процесу, знецінену компартійною ідеологією. Щодо Берестейщини ред. БелСЭ стоїть на позиціях замовчування місцевого українства, його історії, мови, культури.

Бенде Лука, біл. критик і літературознавець. Н. 1903, с. Щокицьке, Іван. П. 1969. Вчився в комуніст. ун-ті ім. Леніна в Мінську. Працював в ін-ті літ. і мист. АН БССР. Донощик і провокатор. Шельмував творчість Я. Купали, Я. Коласа, З. Бядулі, звинувачував у націоналізмі.

Бердичі, с., Берест., ср. Чернинська. Від Берестя 15 км.

Бердище, с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити 21 км.

Бережне, с., Стол., на лівому березі Горині. Відоме з 1508, коли було дароване кн. Ярославичем П. Олеші. В Б. записано легенду про Героїма. У ХІХ ст. Б. належ. Чернецьким. Тоді в околицях села водилися бобри. Пам’ятка церковної архітек. церква Параскеви П’ятниці.

Береза, Береза Картузька, Картуз-Береза, місто, рай. центр, на залізниці і гостинці Берестя-Мінськ. На правому березі Ясельди. На 1969 7,5 тис. мешк. Відома з 1477 як село. Від 1521 належить до Кобр. повіту, від 1629 має статус містечка. 1648-1689 збудовано монастир картузів. Зруйнована 1706 Карлом ХІІ. Під Росією входила до Пружан. повіту. У 1908-1915 в Б. діяв самодіяльний укр. театр, вистав. укр. водевілі, 1922-1935 філія «Просвіти».

Береза Картузька, зал. станція на залізниці Берестя-Мінськ.

Березина, с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити 20 км.

Березівка, с., тепер у межах Берестя. У Б. 1937 знайдено скарб, захований у землю ІІ ст. до н. е., а також скарб з 1650 років.

Березівська ДРЕС, збуд. 1961 разом з м. Білозерськом в Берез. р-ні між озерами Чорним і Білим. Потужність 920 тис. кВт.

[51]

Березівський (Картуз-Березький) концтабір, тюремний заклад жорстокого режиму, ств. пол. владою 19.05.1934 в м. Березі на Поліссі. У БК утримувалися переважно учасники укр. визвольного руху – запроторювалися в адміністративному порядку, за рішенням воєводи, на 6 місяців. Містився БК у старих військових казармах. До в’язнів застосовувалися тортури. На 1936 в БК було 4 тис. в’язнів. Найжорстокіші начальники БК Грефнер і Кемалі-Курганський, з поліцаїв – Питель.

Штикало Л. Дума про Березу Картузьку, Сокаль, 1942, в-во «Вісті»; Гаврилюк О. Пісня з Берези, Львів, 1979; Лев М. Береза Картузька. – ж. «Жовтень», 1986, № 3, с. 70-81; Гоцький В. Береза Картузька. – альм. «Біль», Львів, 1991, вип. 2, с. 9-19.

Березівський район, терит.-адм. одиниця в складі Берест. обл., утвор. 1940, пл. 1,5 тис. кв. км., на 90 відсотків укр. Міста: Береза і Білозерськ. Сільради: Білозерська, Березівська, Борківська, Високівська, Здітівська, Малецька, Міжліська, Нарутовицька, Первомайська, Пісківська, Сілецька, Сигневецька, Соколівська, Углянська. На території БР родовища торфу, крейди, буд. пісків та глини. Під лісом 24 відсотка території. На пн. район межує по ПРЛ з біл. територією.

Березівський український театральний гурток, самодіяльна трупа 1908-1915 у м. Березі. Вистави укр. п’єс, найчастіше «Наталку Полтавку» Котляревського І., також тв. Гоголя, Островського, Чехова, Горького. Провідні учасники БУТГ: Ковбальрс О., Румянцев В., Сопетко К.

ЭЛМБел., т. 2, 1985, с. 698.

Березка Попович, переписувач книг ХV ст., походив з Новогрудка (Білорусь), «попа литовецького син». У 80-х роках жив у Кам’янці на Берестейщині, де переписав 1489 біл. частину «Четії Менії Кам’янецької», відомої пам’ятки укр. мови.

М. Груш. Історія укр. літератури, т. 4, ДВУ, 1925, с. 60; т. 5, с. 100.

Березина, с., Малорит., ср. Луківська. Від Малорити 20 км.

Березляни, с., Іван., ср. Стрельненська. Від зал. ст. Снітове 10 км.

Березці, с., Стол., від зал. ст. Прип’ять 17 км. У 1941-1944 німці розстріляли в Б. 28 жит., спалили 203 садиби.

Берестейська Біблія, вид. 1563 в Бересті пол. мовою заходами протестантів під наглядом Воєвудкі Б. за участю Оршака Г., Статоріуса П., Тенавдуса Я., Шомана Є., Любельчика Я. ББ ще наз. Радзивіллівською: власником берест. друкарні був Радзивілл Чорний М. За намовою єзуїтів спадкоємець останнього скупив нерозпродані примірники ББ і спалив. Текстами ББ користувалися Х. Філалет при створенні «Апокрисиса».

Берестейська братська школа, навчальний початковий заклад, організ. Берест. правосл. братством 1591 при Миколаївській церкві для «навчання письма грецького і руського». У ББШ викладав Л. Зизаній. 26.06.1597 ББШ передано за вказівкою короля гр.-кат. (уніатам), на чолі її стає П. Аркудій. У подальші роки правосл. школа в Бересті діє нелегально. 1641 кор. Владислав ІV дозволив правосл. легалізувати братську школу при церкві Народження Богоматері (Коляди Богоматері), відтоді школа

[52]

звалася Колядною. 1644 спудеї катол. колегіуму вчинили напад на братську школу в Бересті, били і знущалися з її учнів і вчителів. Про бешкет було складено протестацію на ім’я короля. Про існування правосл. школи в Бересті після подій 1658 відомостей нема.

А. Филипович. Діаріуш. – «Памятки полемич. литературы в Зап. России» Спб., 1878, кн. 1, с. 64-74.

Берестейська в’язниця, місце ув’язнення, споруд. в 60-х рр. ХІХ ст. рос. владою. Перші в’язні – пол. повстанці 1863-1864. Під час пол. окупації БВ була відреставрована, тримали в ній поляки переважно арештованих учасників укр. визвольного руху, 1934-1939 у БВ відбував ув’язнення С. Бандера, О. Когут. У повоєнні роки 1944-1954 тюрма заповнена учасниками УПА, інакодумцями, прибічниками українського відродження на Поліссі.

Берестейська вежа, оборонна споруда в Бересті, збудована вол. будівничим Олексою 1275-1288. Квадратна в основі: «стовп висотою яко кам’янецький». Пізніше служила входом до міста з боку Підляшшя. Силует БВ містився на печатці війтівського уряду з ХV ст. Зруйнована 1831 під час спорудження рос. фортеці.

М. Груш. Історія укр. літ., Львів, т. 3, 1923. с. 201; Л. Паевський. Город Брест-Литовск и его древние храмы. – «Труды ІХ археолог. съезда в Вильне», М., 1893, т. 1, с. 338-339.

Берестейська гімназія, середньо-освітній учбовий заклад, підлегла віленському учбовому округові. Відкрита 1901 на ґрунті прогімназії, 1904 в Бересті відкрито жіночу гімназію. 1910-1915 в БГ вчився Д. Левчук (Фальківський). На 1937 у Бересті 7 держ. пол. гімназій. Існувала 1924-1935 укр. приватна (на утриманні «Просвіти») школа ім. О. Стороженка.

[53]

Берестейська економія, королівське господарство в Берест. повіті 1589-1795. Складалася БЕ з 5 губерній, 17 фільварків, 8 міст, 223 сіл. Разом з Біловезькою Пущею кількість землі виносила 5745 волок. На кінець ХVІІІ ст. населення БЕ становило 45 943 чол. У маєтках БЕ 1745 відбулося селянське повстання. Приєднавши 1795 край до імперії, царський уряд розподілив добра БЕ між заслуженими приват. особами.

Берестейська земля, укр. історична область в середній течії Бугу, центр – м. Берестя, інші міста: Дорогочин (над Бугом), Більськ, Кобринь, Мельник, Воїнь. БЗ – це територія дулібів-волинян. Складова частина держави Русь. Місцеві князівства залежали від Києва то через Пинськ 1087-1142, то через Володимир. 1199-1316 в складі Гал.-Вол. держави. Стосовно БЗ на 1213 вжито назву Україна. Під Литвою з 20-х рр. ХІV ст. БЗ приєднувано до воєвод. Троцького, потім Підляського. У 1566 БЗ з містами Берестям, Кобринем, Кам’янцем і пов. Пинським увійшла до новоствореного воєвод. Берестейського.

М. Гр. ІУР, т. 2, Львів, 1905, с. 366-398; Берест. земля. – УЗЕ, т. 5, с. 285; І. Крип’якевич. Галицько-Волинське князівство, К., 1984, с. 26-28.

Берестейська «Коромола» 1289, конфлікт між князем Юрієм Львовичем і Мстиславом Даниловичем за право володіти Берестям. По смерті волин. князя Володимира Васильковича 7-8.04.1289 берестяни присягнули Юрію Львовичу, за що після перемоги Мстислава Даниловича були покарані за свою «коромолу» додатковими податками

Гал.-вол. літопис – ж. «Жовтень», 1982, № 7, с. 89.

[54]

«Берестейська митна книга за 1583», книга з записами митної комори Берестя про рух через місто по Бугові і суходолом торгівельних вантажів переважно до Гданська з зазначенням у записі прізвища власника вантажу та супровідних осіб (факторів), назви та кількості вантажу (збіжжя, лісоматеріал, попіл), звідки і куди прямує, суми митних оплат. Із записів випливає, що через Берестя йшли товари з Пин., Кобр., Холмського, Белзького, Володимирського, Луцького повітів, також з Бузька, Крем’янця. Власниками товарів були головно магнати і шляхта, також заможні міщани

Археографич. сборник документов, относящихся к истории северо-западной Руси, т. ІІІ і ІV, Вильна, 1867.

Берестейська обласна бібліотека, засн. 1940, з 1968 в двоповерховому приміщенні на вул. Космонавтів (кол. Шевченка). На 1974 книж. фонд БОБ складався з 484 тис. прим. Обслуговує щороку бл. 30 тис. читачів. Відділ укр. книги відсутній, натомість діє відділ біл. книги, у зв’язок з яким і ставиться поліське краєзнавство. Видає щоквартальник «Література про Берестейщину». Загальнодоступна. Одержує безкоштовний обов’язковий примірник друк. продукції Респ. Білорусь. Є міжбібліотечний абонемент. В актовому залі БОБ відбуваються щомісячні збори УГКО обл.

А. Касько. Тут усе пра Беларусь. – ЛіМ, 1985, 1.02.

Берестейська обласна організація спілки художників Республіки Білорусь, створена 1971 на ґрунті філії спілки худ. БССР, яка існувала в Бересті з 1946. На 1986 склад: П. А. Данелія, М. Г. Климов, Є. С. Куфко, І. Г. Крупський, К. І. Максимцев., І. Д. Меншова, І. Д. Рудчик, В. М. Соболевський, І. Я. Фетисов, Н. Д. Чурабо, В. К. Шикін (голова).

Союз художников БССР, областная организация. – «Брест» эн. сл., с. 337.

Берестейська область, Брестська обл., тепер тер.-адм. одиниця в складі БССР, тепер Республіка Білорусь. Утворена 4.12.1939. Пл. 32.2 тис. кв. км. Насел. на 1979 1 363 тис. Укр. райони: Берез., Берест., Дорог., Жаб., Іван., Кам., Коб., Малорит., Пин., Стол. Укр. є частина Івацевицького – на пд. від ПРЛ та пд-зх частина Лунинецького. Чисто біл. є райони Барановицький, Ганцевицький і Ляховицький.

Природа. Поверхня БО – низовинна рівнина. Більша частина області лежить у межах Прип’ятського Полісся. Між Прип’яттю і Ясельдою трохи підноситься платоподібне Загороддя, найбільша висота 200 м. На зх – Берест. Полісся. Ріки області належать до басейну Дніпра: Прип’ять та її притоки Ствига, Мотва, Горинь, Стир, Случ, Лань, Цна, Бобрик, Ясельда, Пина з Дніпровсько-Бузьким каналом; до басейну Висли – Буг та його притоки Рита, Мухавець, Лісна, Пульва, Нарва. Озера: Вигонівське, Погостейське, Бобровицьке, Чорне, Спорівське, Оріхівське. Під лісом, згідно офіц. статистики, 36 відсотків території обл., насправді менше. Внаслідок екстенсивного господарювання, здійснення численних науково і господарчо необґрунтованих меліоративних експериментів та сваволі адміністраторів-господарників природа Полісся в екологічному плані наблизилась до катастрофи. Без потреби осушено великі масиви боліт,

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒