Курс сучасної 7 страница

Кримінологічний аналіз

мації, зокрема переходу від використання вторинної до первинної інформації, від кримінально-статистичної до іншої, що відображає соціально-економічні, соціокультурні, морально-психологічні, побутові процеси, події, факти, прояви управлінської діяльності у суспільних сферах, де ведеться пошук та визначення причин і умов злочинності.

Розглянемо основний зміст роботи за названими етапами (стадіями) аналізу.

Початкові операції аналізу охоплюють в основному два види робіт. Перший — це більш детальне ознайомлення з інформацією про стан злочинності (або її різновидів) за період аналізу. Передбачається, що попередньо це вивчалося при визначенні потреб, предмета і часового періоду аналізу. Нині слід детальніше проаналізувати рівень, структуру та переважно тенденції динаміки злочинності, визначити її види, а також регіони, соціальні групи, суспільні сфери, в яких ці тенденції мають найбільш негативний характер. Наведене має сприяти визначенню подальших напрямків аналізу, його більш детальному проведенню. Другий вид робіт на початковій стадії — збирання та аналіз інформації, в якій вже визначені причини й умови конкретних злочинів, зокрема належних до різновиду злочинності, чинники якого аналізуються. До такої інформації належать: подання органів дізнання, слідчих, прокурорів, які вони складали за розслідуваними кримінальними справами, окремі ухвали (постанови) суду у таких справах, що направлялися до установ, підприємств, організацій для вжиття заходів щодо усунення виявлених причин і умов вчинених злочинів. Згадана інформація може міститися в узагальненнях, складених за зазначеними процесуальними документами, в матеріалах досліджень, предметом яких були причини й умови аналогічних різновидів злочинності та які охоплювали вивченням регіон аналізу.

Аналіз у цій частині дозволить скласти попереднє уявлення з предмета його проведення, в тому числі стосовно сфер суспільних відносин, де перебувають та виявляються чинники злочинності.

Визначення сфер суспільних відносин, а також регіонів для оільш детального аналізу наявності та прояву причин і умов злочинності проводиться насамперед на підставі попереднього

Ілава2-.й,.^;^, «...- -

уявлення, що склалося на початковій стадії. Після цього має бути визначена наявність у цих сферах узагальненої вторинної інформації щодо процесів, подій, проявів, недоліків діяльності, які оцінюються як причини й умови злочинності. Необхідно передбачити можливість отримання та вивчення цієї інформації. Останнє вимагає наявності серед виконавців, хоч тимчасово, фахівця за профілем інформації: економіста, фінансиста, управлінця, педагога, психолога тощо.

Після визначення сфер суспільних відносин для детального аналізу причин і умов визначаються джерела, форми та види потрібної для цього інформації. Здебільшого це інформація про стан демографічних, економічних, політичних, виробничих, соціальних, культурно-освітніх, морально-психологічних та інших процесів і подій, вирішення проблем життєдіяльності, задоволення матеріальних, житлових, культурних, соціально-побутових потреб населення та інше. Наведена інформація міститься у формах державної статистики, відомчих статистичних даних, аналітичних матеріалах органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, звітах щодо виконання планів і програм соціально-екогюмічного та культурного розвитку тощо. Вона відображає стан розвитку життєвого середовища загалом у масштабах регіону. Недоліки цього розвитку, прогалини та суперечності у вирішенні соціальних проблем, проведенні суспільних трансформацій, як правило, й закладають соціальні передумови та глибинні причини негативних, суспільне неприйнятних процесів та діяльнісних проявів, зокрема кримінальних. Інформація щодо чинників цього загальносоціального рівня та загальносуспільного середовища має стати предметом кримінологічного аналізу та оцінки їх детермінуючої ролі щодо злочинності.

Середовищні елементи здебільшого відіграють роль умов, які сприяють вчиненню злочинів або навпаки перешкоджають останньому. Особливо відчутний вплив на особу вони мають на мікрорівні, у середовищі соціальних груп, місцевих громад, а щодо безпосереднього формування особистості — у родині, навчальному закладі, трудовому колективі, середовищі дозвілля, занять за інтересами. В установах і органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування мають вивчатися процеси ви-

Кримінологічний аналіз

ховання та формування особи, вирішення соціально-побутових та інших проблем мікрорівня, вжиття відповідних заходів. Якщо така робота проводилася, у згаданих установах складалися відповідні аналітичні документи, приймалися управлінські рішення, могла збиратися контрольна інформація. При аналізі потрібно вивчити подібну інформацію, зокрема визначитися з оцінкою діяльності місцевих органів влади і управління стосовно виконання ними функцій вивчення причин та умов негативних проявів, у тому числі злочинних, та вжиття заходів, спрямованих на усунення (нейтралізацію) останніх.

Окремий пласт для аналізу становить інформація щодо особистості осіб, які вчиняли злочини. На підставі аналізу кримінальної статистики ще на початковій стадії мають бути визначені категорії осіб, які переважно вчиняють злочини, зокрема передусім тяжкі, найбільш небезпечні для суспільства, що мають тенденцію до поширення, зростання тощо. Серед цих категорій осіб, як правило, визначаються молоді та неповнолітні правопорушники, з недостатньою освітою, відсутністю спеціальності, постійного місця роботи, сталого заробітку, прихильністю до наркотиків, зловживання алкоголем, з минулим притягненням до кримінальної відповідальності та засудженням до позбавлення волі, наявністю психічних відхилень у межах осудності тощо. Зазначені ознаки, як правило, по-різному проявляються у різному середовищі, різних сферах суспільних відносин. Тому при детальному вивченні причин і умов злочинності у регіонах, певних сферах суспільних відносин мають бути визначені джерела та форми інформації про осіб відповідних категорій, умови їх формування, розвитку особистості, зокрема суспільне неприйнятної спрямованості останньої, зростання її суспільної небезпечності, поширення криміногенної мотивації, загалом того психологічного комплексу, Що стає безпосередньою причиною вчинення злочину.

Відповідно до визначених джерел, форм та видів вторинної Інформації, потрібної для аналізу, проводиться її збирання, систематизація та детальний аналіз. Головна мета останнього на цій стадії полягає у визначенні наявності детерміністичного (спричи-нювального, зумовлювального чи іншого) значення кожного про-ЧесУ, події, факту, недоліка діяльності тощо, які на початковій

Глава 2

стадії та при попередньому вивченні імовірно передбачалися як причини або умови злочинності. Аналіз на цій стадії спрямовується і на те, щоб оцінити детерміністичну роль тих чинників, які досі не проявляли свого зв'язку із вчиненням злочинів, але в процесі аналізу він виявився.

При завершенні вивчення інформації, яка відображає прояв різних елементів суспільних відносин як детермінантів злочинності, має бути зроблений висновок про достатність (або недостатність) зібраної інформації для визначення зумовлювального значення кожного із зазначених елементів. У разі недостатності вивченої та проаналізованої інформації для впевненого висновку щодо детерміністичного значення того чи іншого елемента суспільних відносин має бути прийнято рішення про доцільність подальшого виявлення та аналізу первинної інформації, щоб поповнити обсяг інформативності про нього. Якщо проаналізована інформація не підтверджує детерміністичного значення того чи іншого елемента, він має бути виключений з числа імовірних чинників злочинності, що підлягають підтвердженню первинною інформацією.

На підставі зроблених висновків на цій стадії мають бути визначені питання, що потребують аналізу через вивчення первинної інформації, види та форми останньої, порядок та методи ЇЇ збирання і узагальнення. Видами такої інформації зазвичай є первинні документи, в яких відображаються ознаки злочинів, їх причини й умови, результати обстеження окремих об'єктів, осіб, зокрема експертні обстеження.

До первинних документів, за якими можуть аналізуватися причини й умови вчинення злочинів, крім тих, що вивчалися у початкових операціях, слід віднести матеріали конкретних кримінальних справ, адміністративних правопорушень, а також матеріали проведених рейдів, загальнопрофілактичних операцій, рапорти працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, кримінально-виконавчих інспекцій стосовно поведінки осіб, взятих на профілактичний облік, характеристики установ виконання покарань стосовно осіб, що звільнені з цих установ тощо. Інформація щодо причин і умов вчинення злочинів може міститися в окремих документах органів прокуратури, зокрема в матеріалах

Кримінологічний аналіз

перевірки звернень громадян щодо порушення стосовно них передбачених Конституцією прав і свобод людини і громадянина.

Найбільше інформації стосовно чинників злочинності, її видів та окремих злочинів може бути отримано через вивчення кримінальних справ. Таке вивчення проводиться через анкетування останніх. В анкеті слід передбачити питання стосовно місця, часу, обставин вчинення злочину та його виявлення, умов, які сприяли його вчиненню та виявленню, в тому числі щодо використаних технічних засобів, зброї, співучасті інших осіб, у чому вона конкретно проявлялася. Анкета має охоплювати питання щодо особи та поведінки потерпілого, його ролі у механізмі вчинення злочину, а також стосовно завданої шкоди, її характеру, обсягу, тяжкості. В анкеті мають бути передбачені питання щодо діяльності правоохоронних органів стосовно своєчасного та повного реагування на інформацію про злочин, його розкриття, розслідування, а також щодо характеру судового розгляду справи. Окремо слід з'ясувати, яким чином на досудовому слідстві та в суді виявлялися причини й умови вчинення злочину, якими вони були визначені та яких заходів реагування за ними вжито.

Важливе значення для з'ясування причин, зокрема безпосередньої причини вчинення злочину, а також умов, які сприяли цьому, має передбачення в анкеті питань стосовно особи обвинуваченого (засудженого). Ці питання мають передбачати отримання відомостей щодо соціально-демографічних ознак цієї особи, її соціальних ролей, умов формування, зокрема в найближчому середовищі, насамперед негативного впливу на неї обставин, що сприяли розвитку суспільне неприйнятних рис особистості, суспільне небезпечної спрямованості, криміногенної мотивації. Окремо слід з'ясувати та визначити мотив (мотиви) вчинення злочину, ставлення особи до нього. Залежно від її належності до окремих соціальних категорій (неповнолітні, непрацюючі, раніше притягнуті до кримінальної відповідальності, з відхиленнями психіки тощо) в анкеті мають бути передбачені питання, що пов'язані із з'ясуванням особливостей їх особистості, інших індивідуальних властивостей, які могли впливати на виникнення наміру та мотиву вчинення злочину.

Складання анкети для вивчення кримінальної справи, інших первинних документів потребує певної кваліфікації та досвіду, зо-

Глава 2

крема досвіду вивчення саме причин І умов вчинення злочинів. Більш детально складання анкети буде висвітлено на конкретному прикладі у наступній главі. Там само йтиметься про організацію та методику анкетування кримінальних справ.

Важливий напрямок збирання та вивчення первинної інформації про причини й умови вчинення злочинів складає обстеження окремих об'єктів та осіб. Вибір об'єктів (підприємств, установ, організацій) для безпосереднього обстеження проводиться на підставі інформації, отриманої при вивченні причин і умов злочинності у певних суспільних сферах, за окремими кримінальними справами, матеріалами прокурорської перевірки тощо. Підприємства та установи, де вчинялися злочини, виявлялися причини й умови останніх, а також однотипні за характером виробництва, господарювання, належні до однієї системи підпорядкованості тощо, можуть стати об'єктами безпосередньої перевірки стану виявлення чинників аналогічних чи пов'язаних із ними злочинів, вжиття заходів щодо усунення (нейтралізації) останніх. Подібна перевірка проводиться за звичною схемою управлінського контролю. Перед перевіркою визначається коло питань, що підлягають перевірці. Серед останніх мають бути передбачені питання, що стосуються наявності певних процесів, фактів, недоліків тощо, які за матеріалами кримінальних справ, минулими аналітичними узагальненнями, попередніми перевірками визначалися як причини й умови вчинення злочинів, а також стосовно заходів щодо усунення (нейтралізації) останніх. У процесі перевірки поставлені питання з'ясовуються, визначаються зміни та їх характер, що відбулися стосовно детермінуючого впливу відповідних чинників.

Обстеження окремих осіб — це поширений соціологічний метод який використовується, як правило, для отримання відомостей з тих чи інших питань. Обстеження може проводитися щодо осіб, які вчинили злочин або з високою мірою ймовірності здатні його вчинити, для з'ясування їх ставлення до суспільних цінностей, моральних норм, соціальних інтересів, на підставі чого можна скласти уявлення про особистість цих осіб, її спрямованість, загалом про морально-психологічний склад свідомості, який є безпосередньою причиною злочинного прояву, а також про мотиви останнього. Іншу групу для обстеження становлять особи, які

Кримінологічний аналіз

через певну причетність до злочину або до особи, яка його вчинила (свідки, потерпілі, знайомі, родичі тощо), або внаслідок виконання службових обов'язків щодо розслідування чи судового розгляду кримінальної справи про злочин певним чином обізнані з обставинами його вчинення. Остання категорія осіб може бути використана як експерти зі з'ясування причин і умов злочинів. У такому разі їх опитування має характер експертного.

Опитування проводиться за допомогою опитувальника або анкети. Різниця між ними полягає у тому, що в анкеті запитання та варіанти відповіді визначаються більш жорстко, у заданих межах. Опитувальник передбачає вільніший характер викладення відповіді, нерідко з поясненням того чи іншого ЇЇ варіанта, наведенням мотивів відповіді. Опитувальник складається та опитування здійснюється за відомими соціологічними методами, зокрема відбір осіб для опитування відбувається за вибірковим методом. Приклад складання опитувальника, визначення вибірки для опитування та його проведення поданий у наступній главі.

Результати анкетування, опитування та іншої процедури вивчення первинної інформації про причини й умови вчинення злочинів узагальнюються за схемою, що відповідає структурі анкети, опитувальника, методики вивчення документів тощо.

Інформація, що міститься у її первинних носіях, спочатку накопичується. Зазвичай цьому слугує накопичувальна таблиця, куди переносяться показники з первинних носіїв інформації. При цьому використовуються групування, порівняння, диференціації та інші статистичні процедури1.

Після закінчення вивчення причин і умов злочинності (її різновиду, виду) проводиться узагальнення всієї зібраної інформації та її аналіз. Узагальнення передусім проводиться через систематизацію зібраної інформації.

Систематизація інформації проводиться найперше шляхом диференціації останньої за ознакою належності об'єкта, який вона відображає, до певної структури та ланки детермінації злочинності. Згідно з цим зібрана інформація поділяється на групи, які відповідають відображенню:

'Іутитейп Ю.Д. Криминологичсская статистика. — ГлавьІ 2, 5; Курс кримінології: Підруч. У ^-х кіі.: КІІ. 1: Загальна частина / За рсд. О. М. Джужи. - Глава 10, § 2, 3.

Глава 2

а) загальносоціальних передумов злочинності;

б) причин та умов злочинності, що належать до сфери суспільних відносин, галузі народного господарства;

в) причин та умов окремих видів злочинності;

г) причин та умов злочинності окремих соціальних груп, соціальних категорій осіб, що вчинили злочини;

ґ) причин та умов вчинення злочинів, що належать до мікросе-редовища;

д) причин та умов формування суспільне неприйнятної та суспільне небезпечної спрямованості особистості;

е) умов, що пов'язані з неособистісними індивідуальними влас тивостями (біологічними, психофізіологічними, психічними то що) осіб, що вчинили злочини.

Далі за кожною групою інформації, виділеною за наведеними ознаками, інформація узагальнюється; при цьому відокремлюються:

закономірності, загальні для всієї групи;

особливості детермінуючих елементів за окремими структур ними частинами групи.

Неважко помітити, що інформація щодо одного і того самого об'єкта відображення, внаслідок її класифікації за різними підставами, може належати до різних груп диференціації та їх структурних частин. Наприклад, інформація про недостатню матеріальну забезпеченість особи, перебування її за межею бідності може бути одночасно свідченням, згідно з наведеною схемою: а) певної соціально-економічної передумови злочинності; б) причини або умови останньої, що перебувають в економічній, соціальній, побутовій сферах; в) причини або умови майнових, корисливих злочинів; г) причини або умови вчинення злочинів особами, що не мають постійної роботи, сталого заробітку; ґ) чинника, що проявляється на мікрорівні як причина матеріальної незабезпеченості сім'ї, неможливості через це задоволення її елементарних потреб; д) умови формування суспільне неприйнятного та суспільне небезпечного уявлення про можливість задоволення матеріальних потреб через вчинення злочину; е) причини розвитку високої емоційної напруги, яка стимулює вольову зваженість на вчинення злочину тощо.

Наведене свідчить про необхідність при проведенні згаданої групової диференціації інформацію про один і той самий об'єкт

Кримінологічний аналіз

відображення повторно представляти в кожній із груп, до якої він належить за певною ознакою. Це забезпечить комплексне використання інформації, а відповідно — комплексне уявлення про об'єкти відображення та ланки системи детермінації злочинності, в яких останні представлені. Не можна допустити, щоб інформація про той чи інший об'єкт відображення не була використана при групуванні інформації за різними елементами та ланками системи детермінації. Проведене у зазначений спосіб групування та узагальнення інформації має дати уявлення про зміст зумовлюваль-них чинників стосовно кожної виділеної групи та її диференційованих частин.

Наступний етап систематизації та узагальнення має за завдання визначити функціональну роль кожного об'єкта відображення, тобто кожного елемента системи детермінації на різних рівнях цієї системи. Це найбільш складний етап, що передбачає у виконавця достатній рівень знань щодо системи детермінації злочинів, її структури, кожного елемента останньої, його функціональної ролі (див. главу 5 Книги 1). Зазвичай функціональна роль об'єкта відображення визначається за трьома функціями: причина, умова, інший детермінант. Системи та елементи детермінації укрупнено поділяються на чотири рівні: вищий — загальносуспільний; високий — рівень сфери суспільних відносин, галузі народного господарства; середній — рівень соціальних груп; нижчий — мікрорі-вень, на якому виділяються детермінанти мікросередовища та пов'язані із особою злочинця. В результаті систематизації на цьому етапі стосовно кожного об'єкта відображення визначається його функціональна роль (причини, умови, іншого детермінанта), яка може належати йому на кожному або окремому рівні /детермінації. Зрозуміло, що при цьому один і той самий елемент детермінації на різних її рівнях та у різних ланках, як правило, виявить різну функціональну роль. На одному з них він відіграє, приміром, роль умови, яка сприяє спричиненню або зумовленшо, а на Іншому перетворюється на причину або умову, що сприяє детермінації в іншій її ланці. Розподіл чинників за їх функціональною роллю на різних рівнях детермінації дозволяє у межах кожного з останніх визначити функціональні залежності та в язки між різними детермінантами і порядковість (черговість)

Глава 2

цих зв'язків. У результаті визначаються ланки спричинення, в кожній з яких один з об'єктів відіграє роль причини, другий — наслідку, інші — умови спричинення або настання наслідку. З пов'язаних між собою ланок вибудовується «ланцюг» спричинення та зумовлення злочину, виду злочинів та злочинності загалом.

Останній етап систематизації має на меті розподіл об'єктів відображення (елементів системи детермінації), що відіграють спричинювальну роль на різних рівнях та у різних ланках одного рівня, у їх порядковості для того, щоб визначити причинний зв'язок між ними та виокремити безпосередню причину вчинення злочину у першій ланці його детермінації. Виокремлення елементів причинного зв'язку як визначальних пунктів системи детермінації дозволить у подальшому представити їх як об'єкти першочергового запобіжного впливу.

Аналіз завершується написанням аналітичного документа, в якому відображається вся узагальнена інформація у наведеному порядку її систематизації, а також загальні висновки щодо системи причин і умов злочинності або ЇЇ окремого різновиду та характеристики конкретних процесів, подій, проявів, фактів тощо в їхній детерміністичній якості (функції). Наприкінці аналітичного документа містяться рекомендації відповідно наведених висновків, а також стосовно реалізації результатів аналізу.

З використанням сучасних математичних методів визначаються зв'язок між кожним таким детермінантом і вчиненням злочину, міра цього зв'язку. За цим показником відтворюється, як правило, у формі моделі система найбільш значущих чинників щодо цього різновиду злочинів1.

1 Як приклад такого моделювання див.: Наркозлочшшість: кримінологічна характеристика і запобігання: Наук.-практ. мосіб. / За рсд. А. П. Закалкжа. — К., 2006. — С. 98-102. '•

Кримінологічний аналіз

Рекомендована література:

{ филонов В. П. Актуальньїе проблеми современной криминологии. —

Донецк, 1997. - Глава 1. 2 Курс кримінології: Загальна частина: Підруч. у 2-х кн.: Кн. 1 / За заг.

ред. О. М. Джужи. - К., 2001. - Глава 3, § 4; Глава 10, § 2, 3.

Блувштейн Ю.Д. Криминологическая статистика. — Минск, 1981.

Кулик А. Г., Бобьірь В. Й. Общая тенденция преступности в Украине в

1972-1993 гг. й прогноз на ближайшие годьі // Преступность в Украине: Бюл. зак-ва й юрид. практики Украйни. — 1994. — Внп. 2.

Методика изучения территориальннх различий преступности й их причин: Методическое пособие. — М., 1989.

Алексеев А. Й. Криминология: Курс лекций. — М., 1998. — Лекции 5, 8.

Кальман О. Г., Христич І. О. Правова статистика: Навч. посіб. — X.,

1999.

8. Наркозлочиніїість: кримінологічна характеристика і запобігання: Наук.-практ. посіб. / За ред. А. П. Закалюка. — К., 2006.

Глава З

Організація наукового кримінологічного дослідження

/ <Ј 1. Методичні засади

наукового кримінологічного дослідження ' І Будь-яка інформація про навколишній світ дає уявлення про нього. Будь-яка інформація про злочинність, інші частини предмета кримінології розширює кримінологічне уявлення про них. Залежно від природи інформації отримуємо різне уявлення про об'єкт, який вона відображає. Буденне уявлення про злочинність далеко не завжди є повним та адекватним. Більш змістовним є професійне уявлення про неї, яке належить фахівцям, що володіють спеціальними знаннями та статистичною інформацією. Ще більш аргументованим та глибоким є аналітичне знання, що спирається на результати аналізу, який спрямований на розкриття структури та внутрішніх закономірностей об'єкта, його ознак та властивостей. Вищою формою пізнання є наукове знання, що є результатом наукового дослідження. Наукове пізнання відрізняється від інших форм пізнання своїми якісними ознакам. Воно завжди цілеспрямоване, тобто здійснюється не стихійно, а за поставленою метою. Наукове пізнання вирізняється своєю системністю, тобто певним чином забезпеченою упорядкованістю, через що наукове знання, як правило, системно закономірне. Системність та упорядкованість роблять наукове знання контрольованим, тобто завжди є можливість перевірити його адекватність, відповідність сучасному рівню наукових знань. Ці та інші властивості надають науковому знанню надійності, і це ще одна його відмінність від буденного і

Організація наукового кримінологічного дослідження

навіть фахового знання. Результатом наукового пізнання, як правило, є визначення (або підтвердження) певних закономірностей, теорій, понять, наукових фактів.

Згадані особливості та властивості наукового пізнання, основною формою якого є наукове дослідження, зумовлюються та визначаються головною його відмінністю, якою є методичне забезпечення. Саме застосування наукових методів надає пізнанню якісної відмінності від інших його форм і навіть від аналітичного знання. Якщо розглядати наукове пізнання як певну систему, то саме науковий метод є в ній системоутворюючим елементом, у зв'язку з яким та у залежності від якого перебувають усі інші елементи системи, зокрема й результат наукового пізнання. Метод являє собою певним чином обґрунтовану систематичну процедуру послідовних операцій, що у будь-якому випадку забезпечують досягнення поставленої мети. Наукове пізнання спрямоване передусім на отримання об'єктивного та істинного знання стосовно об'єкта, який вивчається, і не допускає суб'єктивно-тенденційного ставлення до нього1. В цьому виявляється соціальна цінність наукового знання, потреба у ньому.

Все наведене повною мірою стосується кримінологічного наукового знання та пізнання. Кримінологічне наукове дослідження як процес пізнання об'єктів, явищ, фактів, діяльнісиих проявів, що стосуються предмета кримінології, та отримання наукового знання про них також ґрунтується на застосуванні наукових методів. Про них як методи кримінології та кримінологічної науки йшлося у главі 2 Книги 1 Курсу. Методам кримінологічної науки відведено певне місце в усіх підручниках з кримінології, зокрема виданих в Україні. Проте застосування цих методів безпосередньо у науковому кримінологічному дослідженні поки що не отримало достатнього розгляду. Деякий виняток становить виданий більше 10 років тому невеликий за обсягом посібник (до 3 д. а.), що належить А. Ф. Зелінському2. Тому поки що автор прагне насамперед предметне висвітлити саме методичні засади проведення наукового кримінологічного дослідження.

, БаскаковА. Я., ТуленковН. В. Мстодология паучного исследования. - К., 2002. - С. 6. - Слинений А. ф. Методика криминологичсских исслсдований. - К., 1992.

4 8-147 9?

Глава З

Методичні засади кримінологічного дослідження визначаються такими вимогами:

потреба дослідження має бути зумовлена наявністю науко вої кримінологічної проблеми, що пов'язана з кримінологічною ситуацією;

згідно з визнаною науковою проблемою визначаються зав дання дослідження, які зумовлюють його спрямованість, ключові цілі та бажані результати, що у сукупності мають пояснити приро ду проблеми, ЇЇ чинники та напрямки і засоби розв'язання;

обґрунтовані варіанти пояснення та з'ясування чинників проблеми та напрямків її розв'язання мають бути викладені у дослідницьких (попередніх) гіпотезах і перевірені шляхом попе реднього (пілотного) дослідження;

перехід до основного дослідження потребує його теоретич ного осмислення, програмування та предметного планування. В програмі дослідження мають бути відображені:

наукові (основні) гіпотези;

методи перевірки останніх;

види кримінологічної інформації, яка потрібна відпо- " відно до цих методів;

джерела, обсяги, методи та методики збору і попередньо ' визначені аналітичні процедури дослідження інформації;

засоби забезпечення вимог повноти і представництва ; інформації, репрезентативності висновків, отриманих на

підставі останньої;

4.6. план дослідження;

5) після завершення збирання дослідницької інформації мають бути остаточно визначені аналітичні процедури щодо її обробки, узагальнення та аналізу, забезпечений контроль за дотриманням методичних вимог;

6) формування висновків і рекомендацій (пропозицій) дослідження має повною мірою відповідати науковим засадам, результатам аналізу інформації; повинна бути дана оцінка перевіреності наукових гіпотез;

7) звіт про дослідження (звіт про науково-дослідну роботу) має бути складений та затверджений згідно з офіційним стандар том;

Організація наукового кримінологічного дослідження

8) мають бути проведені дослідно-експериментальна пе ревірка рекомендацій та пропозицій, їх практичне апробування;

9) повинні бути запропоновані форми та засоби реалізації вис новків, рекомендацій та пропозицій, зокрема через впровадження і застосування виконаних розробок.

Зазначений перелік методичних вимог є повним (класичним). Вони повною мірою реалізуються при проведенні кримінологічного дослідження у науковій установі, дослідниками-профєсіонала-ми щодо нової або значної за обсягом проблеми. Водночас в окремих випадках, зокрема якщо проблема не є повністю новою або є частиною іншої, більш відомої проблеми тощо деяких визначених вимог не дотримуються (попередні гіпотези, їх пілотна перевірка, різноманітність методів і обсягів інформації тощо). Розглянемо згадані вимоги та визначимо, дотримання яких із них не завжди може мати місце.

1. Визначення потреби дослідження. Остання зумовлена, як правило, таким:

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒