Курс сучасної 6 страница

Низка порівнянь застосовувалася при аналізі інформації про структуру злочинності, в тому числі при диференціації злочинів залежно від їх якості: виду, місцевості вчинення, форм співучасті, неповнолітнього віку та минулої судимості суб'єкта діяння, перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння тощо. При цьому в окремих випадках застосовувалася дворозрядна та багато-розрядна диференціація інформації (див. попередній параграф). Іак, виокремлена при першому порівнянні інформація про корисливі злочини була вдруге диференційована за їхніми видами, наслідком чого стало виокремлення інформації про крадіжки, та вже втретє була розподілена та зіставлена залежно від різновидів крадіжок.

про ГЈ Бо6и.Рь В- И- Обшая тсидснция ирсстушюсти в Украйно в 1972-1993 Іт. й

1994. - Вьін. 2. - С. 5-37.

1 поз па олижайшие годьі // Прсступность в Украйно: бюл. зак-ва й юрид. практики Украиіщ. - 1994. - В - -

Глава 2

Застосування диференціації та зіставлення інформації дозволило глибше проаналізувати структуру злочинності, виділити не-благополучну динаміку та якісні характеристики її структурних видів і підрозділів, визначити характерні ознаки останніх, а через них і обставини, що могли сприяти їх вчиненню. Зрештою на підставі цього аналізу автори визначили основні закономірності злочинності, зміни ЇЇ структури, зокрема ті, що пов'язані зі збільшенням кількості злочинів та мають враховуватися у діяльності правоохоронних органів стосовно запобігання та протидії останнім.

У такий самий спосіб аналізувалася інформація щодо характеристики осіб, які вчинили злочин. При цьому автори поряд зі статистичними даними, узагальненими на підставі показників картки ф. 2, які, як відомо, не відображають багатьох особистісних ознак, вміло використовували відомості, що містяться в літературних джерелах та матеріалах опитувань, проведених до цього в Україні. Це дозволило значною мірою компенсувати недостатність статистичної інформації та зробити досить повні і репрезентативні аналітичні та прогностичні висновки.

Порівняльним аналізом була охоплена також інформація про територіальну поширеність, а на підставі зіставлення з аналогічною інформацією з інших країн СНД визначені загальні тенденції злочинності в Україні. На завершення автори аналізу запропонували досить детальний прогноз тенденцій злочинності та її окремих різновидів на 1994-1996 рр. Слід зазначити, що згадана робота певною мірою продовжувалася у наступні роки, зокрема аналізу було піддано кримінологічну ситуацію у 1998 р. з прогнозом на 1999 р., при цьому головна увага зосереджувалася на визначенні соціально-економічних передумов злочинності та інших причин її високого рівня1.

Різновидом кримінологічного порівняльного аналізу є вивчення територіальних відмінностей злочинності (далі — територіальний аналіз). Воно проводиться за єдиною програмою безпосередньо в регіонах з наступним зіставленням отриманої

' Кулик О. Г. Аналіз криміногенної ситуації в Україні у 1998 році та прогноз па 1999 рік // Наук, вісник Нац. акад. впутріпі. справ України. — 1999. — № 2. — С. 13-63.

Кримінологічний аналіз

інформації в єдиному узагальненні, де, власне, й відбувається порівняння даних, визначаються регіональні відмінності. Цей вид аналізу проводиться з використанням певною мірою наукових методів. Тому може розглядатися як елементарне наукове дослідження. Наведене зумовлює певні вимоги до добору виконавців такого аналізу. Останні повинні володіти методикою його проведення і загалом мати відповідні підготовку та здібності до аналітичної роботи.

Методологія та організація територіального аналізу злочинності описана в низці праць. Зокрема, для використання може бути рекомендований методичний посібник, розроблений під керівництвом відомого російського кримінолога А. І. Долгової1.

Вивчення територіальних відмінностей злочинності — досить складна, багатоаспектна та тривала робота. Вона може виконуватися лише колективом фахівців та у разі, коли у такому аналізі є дійсна потреба. Наведене дає підстави рекомендувати проведення згаданого аналізу насамперед на рівні центральних органів державної влади, передусім правоохоронних, за участю фахівців-кримінологів. Потреба його проведення може бути зумовлена розробкою або підведенням підсумків виконання державної програми у сфері протидії злочинності, зростанням показників останньої, отриманням відомостей стосовно суттєвих розбіжностей у правоохоронній практиці в різних регіонах, істотних відмінностей щодо умов її здійснення.

Територіальний аналіз злочинності має виявляти загальне, особливе та одиничне, що є у ній у різних регіонах. Ця мета забезпечується багатьма чинниками, передусім однотипністю аналізу у кожному регіоні, а це, своєю чергою, вимагає: а) єдиної програми; б) однакових методик збирання, систематизації та узагальнення Інформації; в) використання єдиних параметрів та форм відображення інформації. Наведене забезпечує можливість зіставлення інформації, що є неодмінною умовою аналізу.

Територіальний аналіз злочинності нерідко супроводжується вивченням її причин та сприяючих умов, осіб, які вчинили

і 1 М л" —

по -в'ґ° ' "3У'ІСІІИЯ тсрриториальнмх разлнчий Іірестуїшостм й нх причин: Методі"

Глава 2 ,

злочини, діяльності щодо запобігання та протидії останнім, тобто має комплексний характер. Про комплексний аналіз злочинності йтиметься далі.

Об'єктом аналізу територіальних відмінностей злочинності є сама злочинність, кількісні характеристики її рівня, структури, динаміки. Об'єкт аналізу має два рівні: сукупності злочинів і її складових. На першому з них аналізується інформація про сукупність злочинних проявів у межах всієї території, на якій вивчаються територіальні відмінності злочинності. Якщо, приміром, подібний аналіз проводиться в межах області, то на першому рівні його об'єктом є інформація про сукупність злочинних проявів, вчинених на території області загалом. Це, так би мовити, обласні показники злочинності. На другому рівні об'єктом, а точніше — об'єктами, аналізу є інформація про злочинні прояви, вчинені на окремих складових територіях області, скажімо, на територіях міст, районів, стосовно яких вивчаються відмінності показників злочинності. Це показники злочинності відповідно міста, району.

Між об'єктами аналізу першого та другого рівнів, їх показниками злочинності існує системно-структурний зв'язок. Згідно з теорією систем, систему у наизагальнішому вигляді слід розуміти як комплекс взаємопов'язаних елементів, що утворюють певну цілісність. Згідно з системним підходом при територіальному аналізі злочинність розглядається як цілісна структура, що має сукупні характеристики, які охоплюють у цілому характеристики злочинності, ЇЇ структурних елементів у їх взаємозв'язку, інтегрованому вигляді (перший рівень). Водночас територіальні відмінності злочинності виявляються під час аналізу її стану у кожному структурному елементі загальної інтегрованої системи, тобто на територіях відповідних міст, районів, що охоплюються територіальним аналізом (другий рівень). При цьому значення показників злочинності згаданих складових територій порівнюються як між собою, так і у відносних показниках, найчастіше коефіцієнтах злочинності, стосовно сукупного інтегрованого рівня, зокрема обласного.

При проведенні кримінологічних досліджень загалом і, зокрема, при вивченні територіальних відмінностей злочинності застосовуються, як правило, динамічні та статистичні методи.

Кримінологічний аналіз

Динамічний розгляд дозволяє вивчити об'єкт аналізу у його розвитку, виявити закономірності тих змін, що відбулися протягом динамічного ряду, тобто певного періоду. Приміром, протягом року спостерігається зростання значень кількісних показників злочинності. Динамічний метод спрямований на з'ясування причин цього зростання, обставин, які його зумовили. Тут порівняння інтегрованих статистичних показників не достатньо. Потрібно з'ясувати, за рахунок яких складових елементів цієї сукупності та чому відбулися ці зміни. Динамічний метод застосовується, як правило, тоді, коли поряд з аналізом злочинності, ЇЇ територіальних відмінностей, об'єктом вивчення є й їх детермінанти: причини, умови, інші обставини, які зумовили зміну показників злочинності як інтегрованої сукупності, так і відповідних її територіальних елементів.

Статистичні методи застосовуються при вивченні масових об'єктів. Вони дозволяють виявити загальні статистичні закономірності значень показників цих об'єктів, що ґрунтуються на дії закону великих чисел, не торкаючись причин останніх. Інструментом статистичного методу є узагальнюючі показники: середні та усереднені величини, коефіцієнти, відношення тощо. У методичних рекомендаціях щодо застосування узагальнюючих показників містяться вимоги стосовно останніх, а саме: 1) сукупність, що вивчається, повинна бути однорідною за складом, тобто має відображуватися порівнюваними показниками, зіставлятися у порівнянних масивах; 2) сукупність, що вивчається, має бути досить масовою, чим забезпечується можливість визначення її закономірностей, які можуть не виявитися на обмеженому масиві. Останньої вимоги не завжди можна дотриматися при аналізі територіальних відмінностей злочинності у невеликих за кількістю населення регіонах (містах, районах) з порівняно невеликим числом злочинів. У таких випадках рекомендується збільшити період аналізу з одного року до, скажімо, трьох-п'яти років1.

Аналіз територіальних відмінностей злочинності має декілька стадій. Передусім на підготовчій стадії має бути визначена мета аналізу. Остання здебільшого зумовлена потребами з'ясування

"июика изучсния тсрриториальпмх различий Іірестуїшости й их причин: Мстодичсскос п°собис. - М, 1989. - С 18.

Глава 2

(вивчення) певних об'єктивних обставин: відмінності показників злочинності за окремими регіонами, зокрема її зростання, недоліків у діяльності регіональних органів щодо протидії злочинним проявам. Про останні можуть свідчити, наприклад, факти систематичного вчинення однорідних злочинів протягом обмеженого часу на обмеженій території, їх нерозкриття, упущення при проведенні досудового слідства, нереагування на інформацію про злочини або про обставини, які їх зумовлюють тощо. Потреба територіального аналізу може зумовлюватися розробкою плану (програми) заходів із запобігання, протидії злочинності на відносно тривалий період (рік, декілька років) та необхідністю визначити предметні заходи для окремих регіонів з урахуванням оперативної обстановки у них.

Наведеним зумовлюється визначення регіонів як об'єктів аналізу. При цьому, як правило, відбираються регіони з різною, можливо, навіть полярною інтенсивністю злочинності або окремих її категорій, різними показниками діяльності щодо протидії їй. У разі коли значення показників злочинності різняться у регіонах, що мають в основному однакові соціально-економічні, демографічні та інші визначальні умови, об'єктами територіального аналізу можуть бути вибрані пари сусідніх або подібних регіонів. До об'єктів аналізу мають бути віднесені також значення показників територіальної сукупності (області, районованого міста), до складу якої входять відібрані для аналізу регіони для порівняння значень показників останніх з сукупними. Згідно з метою аналізу та обраними регіонами визначаються його завдання і виконавці.

Відповідно до конкретних потреб та мети аналізу, а також з урахуванням особливостей вибраних регіонів розробляється програма аналізу. У ній мають бути відображені мета і завдання аналізу, його об'єкти (сукупний та регіональні), питання та інформація, що підлягають вивченню, методи аналізу останньої. Складанням програми аналізу завершується його підготовча стадія.

Друга стадія аналізу — вивчення інформації про його об'єкти (значень відповідних показників): сукупний та регіональні. Вивчення проводиться у певній послідовності, на двох рівнях. Зазвичай спочатку вивчається інформація про стан злочинності

Кримінологічний аналіз

на рівні інтегрованої сукупності — території, до якої як структурні елементи входять регіональні об'єкти. Якщо останніми визначається злочинність в окремих містах, районах області, то інтегровану сукупність складає стан злочинності загалом по області. З вивчення інформації про неї починається аналіз. Він проводиться за статистичними показниками (їх значеннями), що відображені у формах статистики за певні періоди, які охоплюються аналізом. Аналізу піддаються значення усіх показників, що відповідають питанням програми.

Одночасно з проведенням аналізу на рівні інтегрованої сукупності, зокрема обласному рівні, його програму доцільно надіслати до органів регіонального рівня вибраних регіонів для того, щоб там були відібрані необхідні статистичні форми, інші потрібні джерела інформації: журнали обліку, матеріали розгляду заяв про злочини, в тому числі про відмови у порушенні кримінальної справи, за потреби — розслідувані кримінальні справи, а також справи, розглянуті судом, тощо.

Після закінчення аналізу на обласному рівні аналітична робота переміщається у вибрані регіони. Там згідно з програмою вивчається та аналізується відповідна інформація регіонального рівня. На відміну від обласного рівня, тут аналіз не обмежується вивченням статистичної та іншої вторинної інформації, а нерідко супроводжується збиранням та узагальненням первинної інформації, зокрема шляхом вивчення конкретних справ, матеріалів, документів, через опитування працівників регіональних органів, населення. Аналіз на регіональному рівні передбачає вивчення регіональної сукупності та окремих видів злочинності, які виділяються за значеннями статистичних показників, передусім тих, що відображають тенденцію зростання останніх. Саме для аналізу цих видів злочинів зазвичай і застосовується вивчення первинної інформації.

Вивчення територіальних відмінностей злочинності на регіональному рівні відбувається одночасно у групі вибраних регіонів. Там передусім і виявляються певні регіональні особливості злочинності, її окремих категорій. Доцільно на цій стадії забезпечити обмін інформацією про зазначені особливості між виконавцями аналізу в різних регіонах. З цією метою рекомендується на цій стадії періодично збирати виконавців або в інший спосіб орієнту-

Глава 2

вати їх у питаннях, що відображають регіональні особливості. Аналіз на регіональному рівні має бути закінчено складанням передбаченого програмою аналітичного документа за кожним регіоном, що був об'єктом аналізу.

Третя стадія аналізу територіальних відмінностей злочинності — узагальнююча. Узагальненню піддається аналітична інформація за результатами аналізу на сукупному рівні та на рівні регіональних структур. Саме на цій стадії через зіставлення та порівняння інформації про значення показників злочинності у регіонах, де здійснювався аналіз, а також останніх зі значеннями показників сукупної території, до якої вони входять, виявляються відмінності, що становлять предмет аналізу. За можливості доцільно також виявити закономірності цих відмінностей, взаємозв'язки, а також їх причини. Для з'ясування останніх інколи виникає потреба повторного виїзду до регіону або додаткового вивчення інформації. Стадія узагальнення закінчується складанням документа за результатами аналізу, де відображаються та пояснюються виявлені територіальні відмінності злочинності, протидії їй, містяться висновки та пропозиції щодо усунення небажаних, негативних відмінностей та поширення в інших регіонах позитивних надбань.

Не вважається безпосередньо стадією аналізу, проте є обов'язковою стадія реалізації висновків та пропозицій за його результатами. Зазвичай на цій стадії проводиться обговорення останніх за участю зацікавлених службових осіб, зокрема представників регіонів, видається (приймається) управлінське рішення, де містяться відповідні розпорядження, передбачаються організаційні та практичні заходи.

За такою ж методикою та організаційною схемою проводиться порівняльний аналіз територіальних відмінностей злочинності на більш високому ієрархічному рівні центральних органів держави. У цьому разі інтегрованою сукупністю є інформація про зло чинність загалом в Україні, а регіональними об'єктами вивчення і порівняння — інформація про стан злочинності в окремих регіонах. Регіонами для аналізу можуть бути вибрані Автономна Республіка Крим, окремі області, міста Київ, Севастополь, інші великі міста. . .-^ ; ... ...

Кримінологічний аналіз

Вище зазначалося, що більш продуктивним є не однолінійний, в тому числі й порівняльний аналіз, предметом якого є лише злочинність, а комплексний кримінологічний аналіз. Останній охоплює вивченням не тільки інформацію про злочинність та ЇЇ різновиди, а й про пов'язані з ними предмети (об'єкти). До таких належить інформація про причини й умови злочинності та окремих видів злочинів, особу злочинця, особу потерпілого, діяльність щодо запобігання злочинів тощо. Саме комплексний аналіз дозволяє виявити закономірності детермінації та існування злочинності, з'ясувати причини її відмінностей за окремими видами останньої, галузями суспільних відносин, у регіональному масштабі, у співвідношенні в зумовленій злочинів середовищних і осо-бистісних та інших індивідуальних чинників.

Поняття комплексності, комплексного підходу, зокрема в кримінології, пов'язується з багатьма ознаками, що мають різну класифікацію. Так, ознаку комплексності пов'язують із різними способами вивчення та розв'язання проблеми, різними рівнями — теоретичним і практичним, охопленням в якості предмета аналізу різних тенденцій, процесів, різнорідних елементів та напрямків, використанням методів та засобів різних наук, що зазвичай іменують міждисциплінарним підходом. Нерідко поняття комплексності пов'язують із системним підходом як вимогою та проявом останнього.

Використання в кримінології комплексного підходу до вивчення злочинності давно зумовлене тим, що вона є не просто механічною сумою окремих проявів кримінальної активності, а феноменом більш високого суспільного рівня, характеристики якого мають відмінний цілісний зміст. Вимоги комплексного вивчення злочинності повною мірою можуть бути реалізовані лише при проведенні наукового кримінологічного дослідження.

Зараз немає можливості детально розглянути всі складові предмета комплексного аналізу злочинності. Досі увага була зосереджена на аналізі головної його складової, предметом якої є сама злочинність. Певну складність має вивчення причин і умов злочинності, що є невід'ємним предметом її комплексного аналізу. До розгляду цієї складової останнього переходимо.

Глава 2

Ј 4. Аналіз причин та умов злочинності

З усіх видів кримінологічного аналізу, що стосується злочинності, вивчення причин та умов, які сприяють їй, є найбільш складним. Складність цього аналізу зумовлена низкою обставин і насамперед складністю конкретного уявлення про причини й умови злочинності, різних ЇЇ видів та окремих злочинних проявів. У главі 5 «Детермінація злочинності» Книги 1 Курсу відмічалося, що в кримінології, зокрема серед українських кримінологів, панує в основному єдина думка щодо загальної системи детермінації злочинності, яка відтворює загальнотеоретичні положення щодо зумовлення соціальних процесів та явищ. Водночас у розумінні конкретної зумовлювальної ролі кожного з елементів системи детермінації, особливо у визначені причин злочинності та безпосередньої причини злочинного прояву, існує багато розбіжностей, розв'язання яких ускладнюється намаганням частини кримінологів замінити предметне визначення функціональної ролі кожного з таких елементів узагальнюючими термінами типу «фактор», «взаємодія» тощо. В згаданій главі автор Курсу обґрунтував свою прихильність до концепції зумовлення злочинності, яка ґрунтується на загальній теорії причинності, точному розумінні єдино продукуючої ролі причини, побудови причинного «ланцюга», в якому виділяється безпосередня причина людського вчинку, зокрема злочинного, у вигляді певного соціально-психологічного ставлення до останнього, що відбиває спрямованість особистості. Вважаємо недоцільним тут повторювати згадані теоретичні положення, тим більше що зараз йдеться про практичні рекомендації із проведення аналізу причин і умов злочинності. Тому обмежимося лише деякими загальними положеннями, що випливають з наведеного (не викликають теоретичних розбіжностей) та які потрібно враховувати як вихідні при організації і проведенні в умовах практичної діяльності кримінологічного аналізу причин та умов злочинності.

По-перше, детермінація злочинності — це багаторівнева система, елементи якої на різних рівнях (загальносоціальному, окремих видів суспільних відносин, окремих соціальних груп, мікросередо-вища, окремої особи) відіграють різну функціональну роль. За своєю природою вони належать до предмета різних наук

Кримінологічний аналіз

Секономіки, соціології, політології, психології, права, теорії управління, психофізіології, психіатрії тощо), які у системі своїх понять і термінів визначають сутність цих елементів. Кримінологія оцінює їх роль як чинників злочинності. Звідси випливає рекомендація: при проведенні аналізу причин і умов злочинності на практичному рівні слід дотримуватися тих визначень і оцінок зумовлювальної ролі різних елементів системи її детермінації, які дає кримінологія та які містяться у відповідних методичних рекомендаціях і посібниках, не намагаючись самому з'ясовувати їх предметно-галузеву сутність.

По-друге, злочинність, як і її детермінація, — системний феномен. Закономірності детермінації злочинності як детермінуючої системи виявляються певною мірою і в системах детермінації різновидів злочинності, а згадані системи разом — у комплексі детермінант окремого злочину. Водночас кожен різновид злочинності має свої особливі детермінанти, так само як і кожен конкретний злочин — свої, властиві окремо йому чинники. В цьому проявляється відомий діалектичний взаємозв'язок між загальним, особливим та окремим. Методологічне значення зазначених положень полягає у тому, що при вивченні комплексу детермінації конкретного злочину потрібно поряд із безпосередніми його чинниками виявляти детермінанти особливого та загального рівнів. З огляду на те що кожен різновид злочинності має «свій» зумовлювальний комплекс чинників, вивчення останніх доцільно проводити передусім не стосовно злочинності загалом, а щодо її різновидів. У такий спосіб слід розуміти системний взаємозв'язок між детермінантами злочинності на рівні всього суспільства, стосовно сукупності злочинів певного регіону, населеного пункту, мікрорайону, об'єкта господарювання, окремого злочину.

По-третє, беручись за вивчення причин і умов злочинності, слід мати на увазі, що заздалегідь не відомо, які саме процеси, події, факти, діяльнісні прояви — загалом об'єкти відображення — відіграють роль її детермінантів та яку саме функціональну Детермінуючу роль. Остання визначається в процесі вивчення, пошуку та кримінологічного оцінювання певних об'єктів як Імовірних детермінантів злочинності. Тобто вивчення причин і умов — це пошукова та оцінювальна діяльність. Потрібно також

Глава 2

враховувати, що інформація про об'єкт відображення, як правило, прямо не характеризує його як елемент системи детермінації. Подібне визначення стає результатом кримінологічного оцінювання згаданої інформації, а через це — детермінуючої ролі об'єкта, який вона відображає. Вивчаючи причини й умови злочинності, ми первісио ведемо пошук та отримуємо інформацію про об'єкти, які є передбачуваними з погляду виконання ними ролі згаданих чинників. Це передбачення ґрунтується на минулому знанні щодо виконання об'єктами пошуку зазначеної ролі. Спочатку саме за цим передбаченням ведеться пошук та відбір об'єктів на предмет з'ясування та підтвердження або відкидання їх зумовлювальної ролі. На цій оціночній стадії має бути нібито «перевірено» виконання саме цим об'єктом, саме за цих умов, саме щодо цього вияву злочинності передбачуваної детермінуючої ролі. Така «перевірка» проводиться у різний спосіб. Вона має починатися, як правило, з визначення наявності (або відсутності) корелятивного зв'язку (кореляції) між передбачуваним об'єктом і вчиненням злочину або злочинністю загалом. Про визначення див. у главі 5 Книги 1 Курсу. Підтвердження кореляції, тим більше значної, дає підстави для більш детальної перевірки функціонального значення передбачуваного об'єкта як детермінанта певного виду. Більш детальна перевірка детерміністичної ролі об'єкта стосовно певного виду злочинів найчастіше проводиться через вивчення певним чином відібраних конкретних кримінальних справ цього різновиду злочинності, зокрема через з'ясування, який зв'язок — причинний (безпосередній або посередній), чи інший зумовлювальний, або інший детерміністичний — існує між елементом (об'єктом), детермінуюча роль якого передбачається та оцінюється, і вчиненням злочину. Лише при репрезентативному підтвердженні (певною кількістю справ або інших джерел інформації) певного виду детерміністичного зв'язку отримані відомості щодо цього елемента (об'єкта) можуть вважатися інформацією про виконання ним ролі причини, або умови, або іншого чинника злочинності (її різновиду). Слід додати, що на сьогодні існують та застосовуються в кримінологічних дослідженнях математичні методи визначення наявності зазначеного зв'язку та міри значущості останнього.

Кримінологічний аналіз

Четверте. З викладеного зрозуміло, що аналіз причин і умов злочинності багато в чому є науковим дослідженням. Водночас в елементарній формі він може проводитися і за умов практичної діяльності, надаючи цінну інформацію, зокрема важливу для організації цілеспрямованої роботи із запобігання злочинним проявам. З урахуванням наведеного зараз увага зосереджується на рекомендаціях щодо організації і проведення згаданого аналізу саме за практичних умов. Відповідні положення стосовно здійснення його як наукового дослідження містяться у наступній главі.

З огляду на те що аналіз причин і умов злочинності пов'язаний із значними затратами часу, залученням великого обсягу інформації, матеріальних та інших ресурсів, важливо правильно визначитися із дійсними потребами та строками проведення такого аналізу у практичних умовах. Потреба у ньому виникає, як правило, у двох випадках, а саме: 1) за тривалого погіршення кримінологічної обстановки та зростання значення показників злочинності, попри здійснювані заходи протидії; 2) при складанні довготривалого плану (програми) діяльності із запобігання та протидії злочинності (правопорушенням). З урахуванням наведеного цей вид аналізу доцільно здійснювати за відносно тривалий період, не менший, ніж три роки.

Оскільки роль причин або умов, що сприяють злочинності, виконують процеси, події, факти, прояви тощо, які здебільшого перебувають поза межами безпосередньої діяльності правоохоронних органів та належать до компетенції органів управління, суб'єктів господарювання, інших установ та організацій, а також враховуючи, що усунення названих чинників злочинності є комплексною діяльністю, що вимагає участі багатьох різних за підпорядкуванням установ і організацій, суб'єктів господарювання, питання про проведення аналізу цих чинників та участі у ньому представників згаданих інституцій доцільно вирішувати за узгодженням з органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Ініціатива щодо проведення такого аналізу, як правило, належить прокурору або керівникові органу внутрішніх справ, які володіють інформацією про кримінологічну обстановку, рівень і Динаміку злочинності. Рішення щодо аналізу доцільно приймати органу державної виконавчої влади або органу місцевого самоврядування відповідного рівня.

Глава 2

При прийнятті рішення про проведення аналізу має бути вирішено питання про його конкретний предмет та часові межі.

Вже зазначалося, що, поряд із причинами й умовами злочинності загалом, кожний її різновид має «свої» чинники, які передусім предметне зумовлюють вчинення злочинів цього виду. Чинники злочинності різних її видів суттєво відрізняються. Тому навряд чи доцільно піддавати аналізу чинники злочинності загалом. Очевидно, більш резонно зосередити увагу на вивченні чинників тих різновидів злочинів, кількість яких переважає або зростає у загальній кількості злочинності. При цьому для більш детального аналізу доцільно визначити окремі регіони, а в межах останніх — території, мікрорайони тощо, де злочинність цього виду найбільш поширена або зростає і де причини й умови, що сприяють цьому, будуть більш детально вивчатися. Має бути визначений часовий період, який охоплюється аналізом, а також його конкретні виконавці.

Після вирішення зазначених питань група виконавців розробляє програму аналізу. У ній доцільно передбачити такі його етапи та стадії.

Початкові операції аналізу.

Визначення сфер суспільних відносин, регіонів для більш де тального аналізу.

Визначення джерел, форм та видів вторинної інформації для аналізу за сферами суспільних відносин і за регіонами.

4. Збирання та детальний аналіз вторинної інформації за суспільними сферами і регіонами.

Визначення питань, що потребують аналізу первинної інфор мації для уточнення отриманого уявлення про причини й умови, а також видів та форм цієї інформації, порядку її збирання, узагаль нення та аналізу.

Визначення методів та методик збирання та аналізу інфор мації на всіх його стадіях, форми реалізації результатів аналізу (пункти 4-5).

7. Узагальнення всієї зібраної інформації, визначення вис новків та пропозицій за результатами аналізу, написання підсум кового аналітичного документа.

Як видно, програма аналізу є відображенням його основного методу поступового накопичення, розширення, уточнення інфор-

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒