Курс сучасної 4 страница

е) можливості анонімних анкет, обмеженості питань, що перед бачають конфіденційну відповідь; необхідно дотримуватися кон ституційної вимоги — збирання конфіденційної інформації про особу допускається лише за її згодою, крім випадків, визначених Конституцією (ст. 32).

При проведенні спостереження, яке спрямоване на певну категорію осіб, справ, видів діяльності, доцільно паралельно застосовувати метод «контрольної групи». Він полягає у здійсненні спостереження за подібними об'єктами, які відрізняються від основної групи (її називають експериментальною) будь-якою якісною ознакою. Якщо, наприклад, спостереження здійснюється стосовно осіб, які вчинили злочин, то контрольна група має складатися з осіб, подібних за своїми соціально-демографічними ознаками, але які не вчиняли злочину. Метод контрольної групи дозволяє порівняти результати спостереження залежно від наявності якісної ознаки.

Слід зауважити, що анкетування проводиться не лише для отримання інформації про особу, подію. Анкетувати можна документи, зокрема кримінальні справи, матеріали про відмову у її порушенні тощо.

Опитування може здійснюватися з використанням методів експертних оцінок. Експерт — це той самий респондент, але який має фахові знання щодо об'єкта дослідження. Мета експертного опитування — отримати фахову оцінку, судження з питання, що Цікавить дослідника, відповідь на яке потребує професійних знань. Експертна оцінка може бути стандартизованою, що окреслюється схемою (варіантами) відповіді, або вільною, без жорсткої стандартизації. Останнім часом опублікована робота, спеціально присвяче-

Глава 1

на застосуванню експертних опитувань у кримінологічних дослідженнях1. Фахова спроможність експерта перевіряється різними методиками його відбору. Крім фаховості важлива незалежність експерта. На практиці експертну інформацію отримують не від одного, а від декількох експертів. Через це виникає проблема зведення експертних висновків. Тут може застосовуватися кількісний підхід (за переважною часткою розподілу відповідей) або зведений інтегрований підхід, коли оцінки окремих експертів за стандартизованої постановки питань зводяться до узагальненого висновку. У спеціальній літературі рекомендовано декілька методик такої операції2. Про методику інтегрування експертних оцінок, розроблену та застосовану автором Курсу, див. у главі 5 цієї Книги.

Загалом той, хто потребує збирання емпіричної кримінологічної інформації через проведення спостереження, має звернутися до спеціальної методичної літератури3.

При збиранні первинної емпіричної інформації, зокрема за допомогою згаданих методик, що належать до методу спостереження, ЇЇ джерелами є самі об'єкти інформації, а формами такої інформації — заповнені опитувальники, схеми інтерв'ю, анкети, експертні висновки (оцінки).

Первинну емпіричну інформацію інколи в суспільних науках збирають через проведення соціального експерименту, використовуючи для цього відповідні експериментальні методики, про що йшлося у главі 3 Книги 1 Курсу. Проведення соціального експерименту обумовлюється низкою застережень та обмежень, головне з яких полягає у тому, щоб експериментальна процедура не порушувала нормального функціонування і розвитку суспільних об'єктів, відносин, прав та інтересів людей, які охоплюються дією умов експерименту. Оскільки до предмета кримінології належать процеси, феномени, прояви активності тощо, які зачіпають права й інтереси людей, а деякі з них є посяганнями на останні, соціальний експеримент у сфері кримінології та збирання на його підставі кримінологічної інформації практично не проводиться.

1 Поклад В. І. Експортні опитування в кримінологічних дослідженнях. — Луганськ, 2007.

2 Зкспертпие оцснки в социолопічсских исслсдованиях. — К., 1990.

3Див., наприкладІВорошеЮ. Я. Методи сбора ипформацин в социологичсском исслсдова-ІІии. - М., 1974.

Кримінологічна інформація

ф 4. Інформатизація в галузі кримінології. Автоматизовані системи кримінологічної інформації

Об'єктивні потреби та прагнення до оптимального автоматизованого інформаційного забезпечення сучасного постіндустріаль-ного суспільства привели у другій половині XX століття до виокремлення такого виду соціальної діяльності, як інформатизація, а згодом і виділення окремої наукової галузі — інформатики. У практичній реалізації здобутків останньої, зокрема у правовому полі України, Росії, деяких інших країн, терміни «інформація» та «інформатика» за своїм змістом фактично збігаються, що знайшло відображення й у законодавстві1.

В Україні інформатизація вийшла на рівень державних програмних завдань наприкінці 90-х років, чому відповідало прийняття Верховною Радою України у 1998 р. законів «Про Національну програму інформатизації», про її Концепцію та про затвердження завдань цієї програми на 1998-2000 роки2. Проте названі законодавчі акти виконуються незадовільно, зокрема щодо передбаченої у них інформатизації правоохоронної та іншої державної діяльності стосовно забезпечення правопорядку. На думку фахівців, що спеціально досліджували причини їх невиконання, останні зводяться в основному до серйозних хиб у системі управління процесами інформатизації в країні, їх науково-методичному та, особливо, ресурсному забезпеченні. У 2003-2005 рр. із загалом обмежених бюджетних коштів у сфері інформатизації на потреби згаданої Національної програми виділялося лише від 2,5 % до 5%, а інші йшли на задоволення відомчих галузевих потреб Міносвіти, Мінпаливенерго, Мінфіну, ДПА, Державного казначейства, Мінпраці тощо.

У руслі загальносвітових тенденцій розвитку сучасного суспільства в інформаційне та таке, що ґрунтується на знаннях, а також згідно з відповідними резолюціями і рекомендаціями міжнародних організацій (Міжнародного телекомунікаційного союзу (ГШ) від 1998 р., Генеральної Асамблеї ООН № 56/183 від 21 грудня 2001 р., Всесвітніх самітів з питань інформаційного

^Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 27-28. - Ст. 181-183.

Урашев В., Фурашев О. Реалії Національної програми інформатизації // Правова іпфор-матика. _ 2005. - № 3 (7). - С. 60-73.

Глава 1

суспільства (№515) у грудні 2003 р. та у листопаді 2005 р. та інших) і в Україні в останні роки проблемі розвитку інформаційного суспільства стали приділяти більше уваги і державні органи, і, особливо, громадські організації, насамперед наукової громадськості. Проте зазначалося, що якщо останні пов'язують з інформатизацією та побудовою інформаційного суспільства усунення багатьох економічних та політичних негараздів, то державні органи демонструють формальне ставлення до розуміння проблеми1. Характерними з цього погляду є результати анкетування, проведеного серед 70 учасників міжнародної конференції «Проблеми та перспективи розвитку інформаційного суспільства», що відбулася у 2003 р. у Києві за участю багатьох українських фахівців та представників урядових установ. Більшість респондентів допускали, що інформаційне суспільство може бути побудоване в Україні у дуже віддаленій перспективі, а щодо оцінки сьогоднішніх зусиль держави у цьому напрямку, то переважала загальна відповідь: «існує профанація ідеї». На питання, чи готова еліта держави в Україні до електронного урядування, відповіді були майже однозначні: еліта влади не готова; робота чиновників у цьому напрямку формальна; система влади корумпована та забюрократизована; передумова розвитку інформаційного та громадянського суспільства — зміна системи влади. З такими висновками учасники конференції звернулися до Президента, Верховної Ради та Уряду України2. Як відомо, реальних кроків відповідно до цих висновків та переведення проблеми створення інформаційного суспільства у практичне русло здійснено не було.

У Верховній Раді України 21 вересня 2005 р. відбулися парламентські слухання з питань розвитку інформаційного суспільства в нашій країні. Фондом «Інформаційне суспільство в Україні» були розроблені проект Закону «Про концепцію формування інформаційного суспільства в Україні» та сама Концепція. На слуханнях вони схвалені, але досі не набули законодавчої форми. У рішенні Консультативної ради з питань інформатизації при Верховній Раді України, прийнятому напередодні парламентських слухань,

1 Шевчук О. «Електронна Україна» — па шляху формалізації // Дзеркало тижня. — 2003. — № 13.-5 квіт.

2 Там само.

Кримінологічна інформація

відзначено, що в розбудові інформаційного суспільства в Україні є певні досягнення, але й існує багато невизначеностей. У проекті Концепції відкритого проекту «Стратегія розвитку в Україні інформаційного суспільства та суспільства, що ґрунтується на знаннях», розробленому академіками М. Згуровським та І. Сер-гієнком, зазначалося, що сьогодні виконання Національної програми інформатизації втратило інтелектуальну складову і звелося переважно до впровадження систем транспортування інформації, телекомунікаційних систем і систем зв'язку. Водночас розроблення стратегії розвитку України, державного бюджету, міжгалузевих балансів та інші питання державного будівництва «в нинішній державній політиці інформатизації відсутні... Національна програма інформатизації... потребує суттєвого доопрацювання, оновлення і доповнення, особливо в частині трансформації інформаційного суспільства в суспільство, що ґрунтується на знаннях»1.

На цьому, скажемо прямо, несприятливому загальному фоні відбувається становлення правової інформатики та інформатизації. Наукове, інформаційне, методичне та загалом інтелектуальне забезпечення інформатизації у правовій сфері у міру своїх вкрай обмежених фінансових і штатних можливостей виконує створений у 2001 р. у системі Академії правових наук України Науково-дослідний центр правової інформатики, який співпрацює у цій галузі з відповідними структурними підрозділами органів влади, насамперед Верховної Ради України. В Центрі як наукова галузь розвивається правова інформатика, завданням якої є дослідження проблем системної інформатизації законодавчої, нормотворчої, правозастосовчої, правоохоронної, судової, право-освітньої діяльності»2. Визначається, що правова інформатика методологічно поділяється на загальну й особливу частини, а в складі останньої виокремлюється «інформатизація кримінологічного циклу», що включає інформатизацію кримінологічних досліджень — «кримінологічну інформатику»3.

' Дип. докладніше: Правова інформатика. - 2005. - № 3 (7). - С. 3-6.

- Швець М. Я. До питання вивчення терміна «правова інформатика» // Правова

Інформатика. - 2004. - № 2. - С. 89.

ЦІІмбалюк В. Сутність і зміст правової інформатики (методологічний аспект) // Правова "'форматика. - 2005. - № 4 (8). - С. 28.

Глава 1

З наведеного читач може скласти уявлення, на фоні та в руслі яких загальносвітових, міжнародних та національних тенденцій і процесів, насамперед у сфері правової інформатики, у Курсі розглядаються питання інформатизації у галузі кримінології нині та у перспективі.

Ґрунтуючись на загальному визначенні інформатизації, яке міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну програму інформатизації» (1998 р.), для потреб кримінології її поняття може бути визначене так: інформатизація в галузі кримінології — це сукупність взаємопов'язаних видів суспільної діяльності, спрямованої на забезпечення інформаційних потреб кримінології шляхом створення сучасної інформаційної інфраструктури (інформаційних систем, мереж, ресурсів, технологій) кримінологічних знань. За загальним правилом інформатизація є сучасним засобом інтенсифікації та оптимізації різних видів соціальної діяльності, зокрема наукової, аналітичної, управлінської, передусім через удосконалення інформаційного забезпечення. Наведене є підставою запровадження інформатизації і в кримінологічну науку та практику, загалом у розв'язання кримінологічних проблем. Оскільки інформатизація є безпосереднім предметом порівняно нової науки — інформатики, запровадження інформатизації в кримінологію має здійснюватися значною мірою через поєднання зусиль кримінології та інформатики.

Зміст інформатизації в галузі кримінологічної науки і практики може проявлятися за такими напрямками:

підвищення рівня та швидкості забезпечення кримінологіч ної діяльності інформацією;

розробка та запровадження нових методів та методик кримі нологічної діяльності (типологізація, моделювання, макетування, експертиза, аналіз тощо), що ґрунтується на широкому викорис танні автоматизованої інформації та комп'ютерних технологій;

— удосконалення інформаційної бази кримінологічних досліджень, інших аналітичних та управлінських операцій у галузі кримінології, зокрема управління процесами протидії та за побігання злочинності, їх оптимізація;

— удосконалення застосування в кримінологічних досліджен нях методів математичного аналізу різноякісних та багато-

Кримінологічна інформація

вимірних величин, зокрема чинників злочинності, з метою визначення їх детермінуючого значення та міри зв'язку із вчиненими злочинами; те саме стосовно заходів та засобів запобігання злочинності із визначенням їх значення і міри запобіжного впливу.

Щодо кримінологічної діяльності інформатизація нині має вирішувати завдання інформаційного забезпечення в широкому спектрі потреб кримінологічного аналізу, прогнозу, кримінологічної експертизи, опрацювання рекомендацій до управлінських рішень у сфері запобігання та протидії злочинності, а також безпосередньо заходів кримінологічної профілактики.

Слід визнати, що на сьогодні інформатизація в галузі кримінології поки що перебуває на початковому етапі. Збір, узагальнення та аналіз кримінологічної інформації досі, як правило, обмежується рамками одного дослідження. Багаторазове використання інформації майже не застосовується. Об'ємна кримінологічна дослідницька інформація загалом не піддається глибокому аналізу та неповно використовується. Першопричиною такого становища є дуже обмежена автоматизація кримінологічної інформації. Створені окремі бази даних, як правило, мають локальний, об'єктовий характер, не забезпечується їхня стандартизація та інтеграція, багаторазове використання, відсутні канали зв'язку.

Із створенням Науково-дослідного центру правової інформатики Академії правових наук заплановано та розпочато підготовчу роботу в галузі інформатизації правоохоронної та судової діяльності, зокрема й у кримінологічному напрямку. Розроблено типове програмне забезпечення — статистичний пакет для автоматизованого робочого місця (АРМ) аналітика-кримінолога. Використовуючи цей пакет, можна проводити кореляційний аналіз, отримувати логарифмічний, експоненційний та «пірсонівський» коефіцієнти кореляції, проводити порівняльний, статистичний аналіз кримінологічних даних, графічно відобразити вихідні дані та результати розрахунків, а також вивести на друк результати досліджень. Цей статистичний пакет може використовуватися у діяльності практика-аналітика, що займається кримінологічними проблемами.

Найслабшою ланкою в комплексі проблем інформатизації в галузі кримінології в Україні є відсутність автоматизованих систем

Глава 1

кримінологічної інформації. У Міністерстві внутрішніх справ існує декілька автоматизованих баз даних, що відображають показники зареєстрованих злочинів і осіб, притягнених до кримінальної відповідальності за їх вчинення. Ці бази сумарно відображають узагальнені неперсоніфіковані показники обліку злочинів, що ведеться в органах внутрішніх справ та інших правоохоронних органах за картками форм № 1 та № 2. Тим самим вони фактично відображають ті прогалини та інші недоліки, які існують в практиці реєстрації злочинів і не дають адекватного уявлення про злочинність в Україні (див. про це докладніше в главі 4 «Теорія злочинності» Книги 1 Курсу). Названа практика є проявом відомої тенденції, характерної для країн, де не розвинуті демократизм і принципи відкритого суспільства. У цих країнах інформація, що не вигідна для влади, або закривається, або публічно подається у такому вигляді, щоб створити більш сприятливе для пануючого режиму враження. В Україні ця тенденція протягом останнього десятиріччя повною мірою була характерною щодо інформації про злочинність, особливо у сферах економіки, приватизації, державних фінансів, корупції, інших зловживань владою, наркобізнесу тощо.

Автор Курсу ще в середині 90-х років минулого століття дійшов висновку, що як джерело більш надійної та об'єктивної інформації про згадані суспільне небезпечні прояви може бути використана періодично оновлювана інформація про тенденції (динаміку) зміни кримінологічних чинників (процесів, явної, фактів, діяльності тощо), що зумовлюють згадані прояви. Якщо значення показників зумовлюючих чинників демонструють тенденцію до зменшення їх кількісного прояву, то і негативні вчинки, які зумовлювані останніми, закономірно і логічно отримують підґрунтя для скорочення. Але ніяк не навпаки, коли, приміром, в Україні значення показників кримінологічних та інших зумовлюючих чинників злочинності, насамперед погіршення матеріального становища населення, девальвації моральних норм тощо тривалий час зростали, а офіційні статистичні дані щодо рівня злочинності скорочувалися. Останнє можливе лише за умов коригування реальних даних.

Згадані наукові висновки лягли в основу пропозицій про створення баз даних про кримінологічні чинники окремих видів

Кримінологічна інформація

злочинів. На підставі цих баз даних мали бути розроблені відповідні автоматизовані інформаційні системи, а згодом і об'єднана Державна автоматизована система кримінологічної інформації (ДАСКІ). Названі пропозиції ще наприкінці 1995 р. були подані незадовго до того обраному Президенту України Л. Д- Кучмі, який широко проголошував наміри повести рішучу боротьбу із злочинністю та корупцією. На хвилі цих намірів згадані пропозиції були підтримані, включені до розпорядження Президента, яким доручалося Академії правових наук розробити наукові обґрунтування створення в Україні зазначеної системи ДАСКІ.

З того часу були розроблені методологія та концепція згаданої системи, методики збору та аналізу кримінологічної інформації про чинники окремих видів злочинів та інших правопорушень, в експериментальному порядку проведений збір та відповідна систематизація такої інформації стосовно чинників корупції та злочинів у сфері банківської діяльності. Важливим здобутком цієї дослідницької роботи стала розробка експериментальної методики переведення (інтерпретації) кримінологічної інформації про чинники злочинів, яка здебільшого є не кількісною, а якісною, у показники процесів, подій, проявів діяльності тощо, що мають кількісний вимір. Тим самим було вирішено на методичному рівні завдання щодо використання кримінологічної інформації в автоматизованій інформаційній системі, що формується, як відомо, на кількісних показниках. Апробування методики на масивах кримінологічної інформації про чинники корупції та злочинів у сфері банківської діяльності показало її придатність для якісно-кількісної інтерпретації цієї інформації у показниках та значеннях, що застосовуються у формах статистики, яка використовується в Україні.

Далі потрібно було для розробки програмно-технічної документації на створення перших двох баз даних інформаційної системи отримати відповідні статистичні дані та кошти. Проте в апараті Кабінету Міністрів України, попри відзначення виняткової важливості розробки ДАСКІ, ці питання не були вирішені, незважаючи на неодноразову їх офіційну постановку у 1999-2001 рр. Не дали практичного результату і неодноразові звернення з цього

Глава 1 '•'•'• :

приводу до Адміністрації Президента України. За названі роки останнім було виголошено немало промов та підписано низку указів щодо посилення боротьби з корупцією. Проте розроблений вченими практичний засіб, який здатний інформаційно забезпечити упорядкування виявлення чинників корупції та організацію протидії їй, не був підтриманий щодо завершення його розробки і запровадження у дію.

Незважаючи на це, роботи з інформатизації кримінологічної інформації стосовно причин і умов окремих видів злочинності продовжувалися у межах наявних можливостей щодо фінансування та забезпечення статистикою. Зокрема, у 2002-2003 рр. проведено дослідження, спрямоване на визначення чинників (інформації про них) злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків1. З 2004 р. велася розробка наукового забезпечення створення міжвідомчої автоматизованої бази даних про ці чинники. У 2005 р. цю роботу було закінчено. За ЇЇ результатами:

розроблено наукове та науково-технологічне забезпечення формування автоматизованої бази даних про причини й умови наркозлочинності в Україні;

на підставі спеціально зібраної статистичної інформації та згаданого науково-технологічного забезпечення вперше в Україні сформовано автоматизовану базу даних «Чинники наркозлочин ності», проведено ЇЇ дослідно-експериментальне випробування для вирішення інформаційно-аналітичних завдань, яке підтвердило придатність останньої для виконання цих функцій, а у перспек тиві — і прогностичних завдань. Тим самим вперше отримано на уково-методичне та проектно-конструкторське і технологічне підтвердження можливості створення автоматизованих баз даних на підставі атрибутивної (не кількісної) інформації про чинники злочинності, операційне приведеної до кількісних показників. До сягнутий результат водночас має принципове значення для підтвердження проектно-технологічної можливості створення комплексу баз даних у вигляді Державної автоматизованої систе-

1 Закалюк А. Я., ЖеІІІ/ІІтй В. І., Кулик О. Г., Бова А. А. Система інформації про причини й умови наркозлочинності в Україні: основні результати виконання наукового проекту / Питання боротьби зі злочинністю: 36. наукових прань Інституту вивчення проблем злочинності АПрНУ. - 2004. - Вин. 9. - С. 41-59.

Кримінологічна інформація

ми кримінологічної інформації (ДАСКІ), структурною частиною якого є опрацьована та експериментальне перевірена база даних «Чинники наркозлочинності». Методика та порядок зібрання, систематизації та моделювання інформації для створення зазначеної БД описані у колективному науково-практичному посібнику, підготовленому членами дослідницького колективу1, і можуть бути зразком для формування інформаційної основи баз даних про чинники інших різновидів злочинності.

Проте зазначені та інші розрізнені спроби розширити та удосконалити інформаційне забезпечення потреб кримінологічної науки і практики не вирішать проблем їх інформатизації на рівні сучасних вимог та можливостей. Вирішення цих проблем має бути піднято на рівень невідкладних державних завдань та відповідним чином ресурсно забезпечено. В іншому разі потреби у цьому з кожним роком зростатимуть, а відставання у їх розв'язанні все більше негативно позначатиметься на вирішенні проблем запобігання та протидії злочинності, зокрема на застосуванні нових прикладних кримінологічних засобів (про них ідеться у наступних главах Курсу), яке неможливе без системної інформатизації кримінологічної інформації.

Важливу роль у справі інформатизації кримінологічної інформації може відіграти Указ Президента України від 31 січня 2006 р. «Про єдину комп'ютерну інформаційну систему правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю». Кримінологічна інформація про причини й умови злочинності та окремих її різновидів є, безумовно, важливою складовою інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо запобігання та протидії кримінальним проявам. Науково-дослідний центр правової інформатики Академії правових наук України вніс від імені Академії керівництву Міністерства внутрішніх справ України пропозиції Щодо створення відповідних баз даних кримінологічної інформації за окремими різновидами злочинності та про включення цієї розробки до переліку завдань єдиної комп'ютерної інформаційної системи правоохоронних органів з питань боротьби зі

вркозлочигигість: кримінологічна характеристика та запобігання: Науково-практичиий посібник / За рсд. А. П. Закалюка. - К., 2006. - С. 94-103.

Глава 1

злочинністю, створення якої передбачено Указом Президента України від 31 січня 2006 р. Ініціатива Академії правових наук підтримана керівництвом МВС України, визначені необхідні організаційні заходи щодо розробки відповідної програми з урахуванням пропозицій Академії та за безпосередньої участі працівників НДЦПІ. Хочеться сподіватися, що згадана єдина комп'ютерна інформаційна система правоохоронних органів, зокрема її кримінологічна складова, здобудуть необхідну ресурсну та іншу підтримку з боку уряду та зрештою будуть створені.

Рекомендована література

Конституція України — основа реформування суспільства. — X., 1996.

Курс кримінології: Загальна частина: Підруч. у 2-х кн.: Кн. 1 / За заг.

ред. О. М. Джужи. - К., 2001. - Глава 10.

Урсул А.Д. Отражение й информация. — М., 1973.

Блувштейн Ю. Д. Криминологическая статистика. — Минск, 1981.

Робочая книга социолога. — М., 1976.

Афанасьев В. Г. Социальная информация. — М., 1994.

Зкспертньїе оценки в социологических исследованиях. — К., 1990.

Жалипский А. 3., Костицкий М. В. Зффективность профилактики преступлений й Криминологическая информация. — Львов, 1980.

Брижко В. До питання застосування у правотворчості понять «інфор-

мація» та «дані» // Правова інформатика. — 2005. — № 4 (8).

Швець М. Я. До питання вивчення терміна «правова інформатика» // Правова інформатика. — 2004. — № 2.

Цимбалюк В. Сутність і зміст правової інформатики (методологічний аспект) // Правова інформатика. — 2005. — № 4 (8).

Закалюк А. П., Женунтій В. І,, Кулик О. Г., Бова А. А. Система інфор мації про причини й умови наркозлочинності в Україні: основні

•• результати виконання наукового проекту // Питання боротьби зі злочинністю: 36. наукових праць Інституту вивчення проблем зло-••'•• чинності АПрНУ. - 2004. - Вип. 9.

Глава 2 Кримінологічний аналіз

Ј 1. Поняття та види кримінологічного аналізу

Термін «аналіз» походить від грецького «апаїуш», що в буквальному перекладі означає «розкладання цілого на елементи».

За загальним визнанням, термін «аналіз» є синонімом терміна «дослідження», яке спрямовується на з'ясування дійсного стану, закономірностей та якостей об'єкта. Поняття кримінологічного аналізу визначається на підставі двох ознак. З одного боку, це аналіз інформації, здебільшого кримінологічної, щодо фактів, процесів, подій, діяльніших проявів, інших об'єктів, які складають предмет кримінології. З другого — це аналіз, що спрямовується на визначення кримінологічного змісту та значення об'єкта. Таким чином, кримінологічний аналіз — це дослідження інформації щодо об'єктів, які становлять предмет кримінології, та інших об'єктів з метою визначення їх кримінологічного змісту та значення.

Завдання та функціональна роль кримінологічного аналізу визначаються на трьох рівнях. Кримінологічний аналіз, як зазначено, найперше має сприяти отриманню кримінологічної характеристики об'єкта, визначенню його змісту та значення як складового елемента предмета кримінології. Це його прикладне завдання на рівні безпосередньої аналітичної (дослідницької) процедури. На більш високому функціональному рівні завдання кримінологічного аналізу полягає у сприянні через аналітичне узагальнення Інформації опрацюванню пропозицій, рекомендацій, проектів управлінських рішень, спрямованих на розв'язання кримінологічних проблем. На найвищому рівні функція кримінологічного аналізу є Ще більш загальною — сприяти теоретичному осмисленню проблем

Глава 2

зміцнення правопорядку, запобігання та протидії злочинності. На всіх трьох рівнях кримінологічний аналіз може бути віднесений до прикладних, управлінських та теоретичних засобів, які забезпечують спеціально-кримінологічне запобігання злочинності.

Кримінологічний аналіз може мати різний масштаб, що вимірюється обсягом сфери функціонування об'єктів аналізу. За цією ознакою кримінологічний аналіз проводиться в масштабі:

— всієї країни; - регіону;

галузі або декількох споріднених галузей суспільних відно син, народного господарства;

міста, району, іншої територіальної одиниці;

— окремого об'єкта господарювання, здійснення суспільних функцій.

За потреби зробити кримінологічний аналіз стосовно транснаціональної злочинності, наркобізнесу, відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, тощо такий аналіз за узгодженням з відповідними органами інших країн може мати міждержавний масштаб.

Крім масштабу існують інші ознаки, які слугують підставою відповідної диференціації кримінологічного аналізу. Однією з основних таких ознак є пов'язаність об'єкта аналізу з предметом кримінології, його певною структурною складовою. Ця ознака визнається однією з основних через те, що кримінологічний аналіз завжди має певну предметність, цільову спрямованість, яка визначається насамперед об'єктом аналізу, його належністю до тієї чи іншої структурної частини предмета кримінології. За згаданою ознакою кримінологічний аналіз відповідно до основних складових предмета кримінології може мати своїм об'єктом:

злочинність, зокрема окремі її види;

злочини, їх сукупність, що належить до певного виду злочин ності;

особу злочинця, в тому числі особу, стосовно якої високо- ймовірно прогнозується вчинення злочину (передкримінальний тип);

причини та умови злочинності, вчинення злочину;

діяльність із запобігання злочинності.

Кримінологічний аналіз

Останній об'єкт аналізу потребує уточнення. Як відомо, запобігання злочинності здійснюється в основному спеціально-кримінологічними запобіжними заходами. Однак не лише за рахунок останніх. Запобіжну функцію виконують також кримінально-правові (загальна та окрема превенція), кримінально-процесуальні (реагування на вчинені злочини, розшук та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які їх вчинили), кримінально-виконавчі заходи. Останні три групи заходів, поряд із запобіжним впливом, значною мірою виконують безпосередні функції протидії злочинності. Через це кримінологічний аналіз діяльності стосовно запобігання злочинності, як правило, тією чи іншою мірою охоплює й заходи протидії останній, приміром практику реагування на повідомлення про злочини, стан реєстрації злочинів, обрання запобіжних заходів тощо. Тому слід розуміти, що об'єктом кримінологічного аналізу діяльності із запобігання злочинності частково є й заходи протидії їй.

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒