ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЕКЦІЇ №8

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЕКЦІЇ №8

Серйозні проблеми виникають і через функціонування тваринницьких комплексів. В Україні — близько 45 тис. ферм і комплексів тваринництва. Це зумовлює річний вихід гною близько 900 млн. м³; у ньому міститься до 1,5 млн. т азоту, не менш як 10 % його надходить у природні водойми._:

Особливої уваги потребують великі тваринницькі комплекси, де поголів'я свиней становить від 12 тис, а молодняку великої рогатої худоби — до 10 тис. їх розміщення тяжіє до Правобережного Лісостепу, де високий рівень концентрації виробництва, до Полісся і Карпат, де вони сформувалися на основі природних кормових угідь. Великі тваринницькі комплекси нині тяжіють до великих міст промислових центрів.

Технологія утримання худоби на тваринницьких комплексах — переважно безпідстилкова, бо солома йде на корм худобі. Очисні споруди або зовсім відсутні, або неспроможні переробити й раціонально використати великий обсяг гною, особливо рідкої консистенції. Гідравлічний спосіб видалення гною з ферми переважає, але поблизу них доводиться створювати спеціальні відстійники, а вони також є серйозними забруднювачами довкілля.

Основними проблемами охорони навколишнього природного середовища в зонах тваринницьких ферм є запобігання забруднення гнойовими стоками різних водойм, річок і підґрунтових вод.

Найбільш розповсюдженим наслідком забруднення є евтрофікація водойм, можливе нагромадження патогенних мікроорганізмів, забруднення атмосферного повітря сірководнем, аміаком, молекулярним азотом та іншими сполуками.

Забруднення навколишнього середовища багато в чому визначається складом гнойових стоків, який залежить від таких основних факторів: виду сільськогосподарських тварин, їх чисельності, якості та кількості кормів, росту, статі й маси тварин, напряму тваринництва, способу утримання, а також способів видалення гною. До складу гнойових стоків належать: екскременти тварин, залишки кормів, вовна, щетина і технологічна вода. Екскременти різних видів сільськогосподарських тварин, які становлять основу гнойових стоків, відрізняються за своїми фізико-хімічними показниками.

Суттєво впливає на атмосферу неправильне зберігання і використання безпідстилкового гною. При зберіганні його у відкритих ємностях випаровується і потрапляє в атмосферу аміак, молекулярний азот та інші його сполуки. Утворені газоподібні продукти розпаду зумовлюють неприємний запах.

Рідкий гній містить значну кількість патогенних організмів, при анаеробному його розкладі утворюються шкідливі гази (сірководень, аміак тощо), а також жирні кислоти, аміни та інші сполуки з неприємним запахом. Тому при відсутності належного контролю за його збереженням і використанням створюється реальна загроза поширення інфекційних хвороб у зоні тваринницьких комплексів.

Внесення безпідстилкового гною і тваринницьких стоків від великої рогатої худоби і свиней у грунт призводить до бактеріального його зараження. Патогенні бактерії зберігаються в ґрунті полів зрошення протягом 4-6 місяців. Сільськогосподарські культури, які вирощують на таких полях, заражуються патогенними бактеріями. При внесенні стоків у грунт методом дощування на відстані до 400 м поширюються яйця гельмінтів.

Тваринницькі відходи забруднюють поверхневі водойми, підземні води й ґрунт. Внаслідок цього велика кількість біогенних елементів надходить у ці джерела. При цьому в природних водоймах гнойова рідина викликає масове отруєння водних організмів. У воді різко зростає кількість аміаку і зменшується вміст кисню. Таким чином, існує необхідність розробки шляхів утилізації й раціонального використання відходів тваринництва.

Технологічний процес видалення, транспортування і використання гною можна поділити на такі послідовно здійснювані операції:

- видалення гною;

- транспортування у сховище;

- зберігання;

- приготування органічних добрив;

- внесення у грунт;

Видаляють і транспортують гній у приміщеннях механічними і гідравлічними способами. За принципом дії засоби для транспортування маси бувають періодичної і безперервної дії.

Пристрої внутрішньофермського транспорту, які періодично доставляють гній від місця навантаження до місця вивантаження, можна умовно об'єднати в групу засобів періодичної дії. До них належать безрейковий і рейковий наземний і підвісний транспорт, мобільні збиральники, пневматичні скребково-тросові і скреперні установки тощо.

До засобів безперервної дії відносяться скребкові і стрічкові транспортери, самопливні гідравлічні системи, ковшові навантажувачі тощо.

За призначенням технічні засоби бувають:

• для щоденного видалення свіжого гною з тваринницьких приміщень;

• періодичного видалення злежаного гною з приміщень безприв'язного утримання худоби на глибокій підстилці;

• для очищення вигульних дворів від гною. Конструктивно розрізняють:

• наземні і підвісні рейкові вагонетки і безрейкові ручні візки;

• скребкові транспортери колового та зворотно-поступального руху;

• канатні скрепери і тросові лопатки; начіпні пристрої на тракторах і самохідних шасі;

• пристрої для гідравлічного видалення гною (гідротранспорт);

• пристрої із застосуванням пневматики.

На фермах безприв'язного утримання тварини бувають багато часу на вигульно-кормових майданчиках. Як правило, тут вони поїдають грубі корми, п'ють воду, вигулюються і відпочивають. Встановлено, що при вільному виході з приміщення тварини знаходяться на вигульно-кормових майданчиках протягом 9-10 год на добу.

Найкращі умови для роботи машин під час видалення гною забезпечуються на вигульно-кормових бетонованих майданчиках. На них легко підтримувати потрібний санітарний стан і вони довговічні.

Встановлено, що видаляти гній на вигульно-кормових майданчиках слід раз на два дні. У цьому випадку середньодобовий вихід гною на 1 голову найбільший. Зменшується забрудненість підстилки, скорочуються затрати праці на очищення тварин та підмивання вимені.

Для створення потрібних зоогігієнічних умов необхідно обладнати їх системою змивної каналізації Всі вигульно-кормові майданчики роблять з похилом 3-4° в бік.

Біологічні методи знезараження стічних вод ґрунтуються на хімічному окисленні органічних речовин і пригніченні або знищенні патогенних мікроорганізмів активним мулом чи плівкою. Мікроорганізми, що містяться в субстраті, в присутності кисню переводять органічні речовини в мінеральні сполуки. Органічні речовини використовуються мікроорганізмами для життєдіяльності і як пластичний матеріал для збільшення маси. Відпрацьована плівка змивається проточною стічною водою і виноситься з біофільтру.

Процеси окислення й інактивації протікають у спеціальних спорудах - біологічних фільтрах, аеротенках, біологічних ставках, на полях зрошення і фільтрації.

Біологічні фільтри являють собою металеві або залізобетонні резервуари, заповнені фільтрувальним матеріалом (шлак, керамзит, гравій, пластмаса, щебінь та інші).

Біологічні ставки - окислювальні (аеробні) й відновні (анаеробні) - дуже поширені при очищенні стічних вод свинокомплексів у природних умовах. Інтенсифікація знезараження стічних вод у біологічних ставках досягається за допомогою аерування їх мікроводоростями. Останні активно поглинають мінеральні сполуки, підлужують середовище до рН 9-10, що сприяє інгібуванню сапрофітної й патогенної мікрофлори.

Одним із способів очищення стоків тваринницьких комплексів є використання їх для поливу сільськогосподарських культур. При зрошуванні стічними водами відбувається їх ґрунтове доочищення, що створює сприятливі умови для охорони навколишнього середовища і дає змогу одержувати гарантовано високі врожаї.

Для захисту навколишнього середовища від забруднення при використанні безпідстилкового гною необхідно суворо дотримуватися комплексу заходів:

1. Застосовувати науково обґрунтовані норми внесення безпідстилкового гною, розраховані на забезпечення потреби культури в поживних речовинах для одержання запланованого врожаю. При цьому не буде нагромаджуватися надлишку нітратів у рослинах та інфільтрації їх у підґрунтові води.

2. Не можна вносити безпідстилковий гній на ділянках орних земель, що затоплюються.

3. Безпідстилковий гній необхідно вносити з урахуванням рельєфу в поєднанні з протиерозійним обробітком ґрунту, тобто з глибокою і контурною оранкою, з розпушенням орного шару ґрунту, кротуванням, лункуванням тощо. Ці підвищує водопроникність ґрунту і запобігає забрудненню водних джерел поверхневими стоками.

4. Не можна залишати поля незасіяними, максимально використовувати післяжнивні культури. Це обмежує поверхневий стік гною й інфільтрацію нітратів.

5. Максимально застосовувати прийоми, що забезпечують біологічне поєднання і закріплення азоту в органічних сполуках за допомогою мікрофлори ґрунту.

В організмі корови внаслідок складних біохімічних процесів рослинні корми трансформуються в органічні речовини тіла, молоко, м'ясо, шкіру тощо. При цьому в продукти тваринництва переходить тільки 16,4 % всієї енергії рослинних кормів, 25,6% її витрачається на перетравлення і засвоєння. Куди ж зникає велика частина (58 %) енергії кормів? Вона переходить у гній.

Високий енергетичний потенціал гною дає можливість використати його як харчовий субстрат для інших організмів, які потім можна використати на корм тваринам, для одержання палива, а також для обігрівання приміщень. Наприклад, купа спресованого гною, що накрита проізольованим дерев'яним коробом з пластмасовими теплообмінними трубами на стінках, за даними німецьких вчених, перетворюється на ТЕЦ. Гній від 50 свиней у 15-градусний мороз опалює приміщення площею 20 м², а влітку нагріває 1200 л води.

При виробництві біогазу властивості гною як добрива зберігаються в так званому шламі, який виявляється більш цінним і ефективним добривом, ніж гній. Біодобриво, що виробляється в біогазових установках, підвищує урожайність пшениці, жита, цукрових буряків, картоплі та інших культур на 35 - 40 % порівняно з урожаями тих же культур, одержаних на полях, удобрених необробленим рідким гноєм.

Технологічні штами компостних черв'яків переробляють субстрат у два нових екологічно чистих продукти.

1. У біомасу черв'яків - цінний білковий корм (вихід 70-100 кг з 1 т абсолютно сухої органічної маси, або практично 8-10 кг з 1 т підстилкового гною за один цикл розмноження на площі 1 м² культиватора при «пасивній дозі» 0,5кг/м²).

2. У гранульоване гумусне органічне добриво, що підвищує родючість ґрунту (вихід - 600 кг з 1 т абсолютно сухої органіки або практично 400 кг при вологості 50% з кожної тонни підстилкового гною 75%-ї вологості за один цикл розмноження черв'яків на 1 м² культиватора). В черв'яковому компості міститься близько 15% гумусу.

⇐ Предыдущая 8 9 10 11 121314 15 16 17 Следующая ⇒