Презентація на тему:Предмети посуду України на початку XX століття.

Презентація на тему:"Предмети посуду України на початку XX століття."

Гавришків Христини

Розвиток української культури був невід'ємною складовою тих загальних процесів, які проходили в країні.Слід також зазначити, що на початку XX ст. розрив у розвитку культури в Україні поглибився: якщо невеликий прошарок суспільства виходив у цьому плані на європейський рівень, то переважна більшість населення не була знайома навіть з найвідомішими досягненнями національної культури.

В Україні з давніх часів вміли ліпити з глини посуд і прикрашати його самобутніми візерунками. Наприкінці XIX століття у багатьох повітових містах і селах Полтавщини відкрилися численні школи-майстерні.За вироби опішненських майстрів - жбани для узвару, борщовики, кашники, макітри, глечики, "гарбузи" для води, барильця для вина, миски, зозулиці – на ярмарку платили вдвічі чи навіть втричі дорожче.На початку ХХ століття тут працювали близько тисячі гончарів. Це козацьке місто стало гончарною столицею краю, а опішненська кераміка - світовим мистецьким брендом.Сучасні печі та гончарні круги полегшили працю майстрів, проте найважливіші процеси – формовку, ліплення, розпис - і досі виконують вручну. Наприкінці ХІХ століття глиняний посуд витісняють фабричні вироби з металу, скла, фарфору та фаянсу. Традиційне гончарство збереглося лише в Опішному та Косові на Івано-Франківщині. За радянських часів в Опішному працювала фабрика, вироби якої експортувалися у 20 країн світу.

Опішненські гончари – неперевершені майстри своєї справ. Вони не роблять попередніх ескізів, всі свої творчі задумки вони виконують"набіло". Серед великої кількості схожих виробів ви не знайдете однакового.Таке вміння досягається багаторічним досвідом, а ще для цього потрібен талант – просторове мислення, відчуття пропорцій.В опішненському фігурному посуді раніше подавали до столу вино та інші напої. З часом такий посуд перетворився на декоративні предмети для інтер'єру. За традицією вони зберігають всі ознаки посуду - полий корпус, носик, ручка у вигляді хвоста. Скульптурному посуду можуть надавати форму бика, козла, коня, птиці, та найулюбленіші образи опішнянских майстрів – це баран і лев. Роблять також іграшки-свистульки, або зозулиці – коня, вершника, півня, баранчика, козла, оленя.

Для розпису українські майстри використовують кольорові глини-ангоби. Сформовані на гончарному крузі вироби спершу поливають рідкою глиною – червоною, коричневою, білою, яка створює рівномірний тон. Після другої просушки їх розписують за допомогою гумової груші з соломинкою на кінці, крізь яку ллється фарба.

Опішненський розпис це здебільшого рослинний орнамент – квіти, грона, колоски, гілки у вигляді букетів та віночків. Теплі відтінки червоного та коричневого оживляють краплинки зеленого та синього.

Для розпису мисок застосовують оригінальну техніку – "фляндрівку" (нанесення кольорів на черепок з подальшим їх розтягуванням спеціальним дротяним гачком). Виріб занурють у червону глину, ставлять на гончарний круг, і не гаючи ані секунди, починають розписувати. Лініі, смужки, штрихи, крапки "розтягують" мідним гачком. Фарба тонкими лініями входить одна в одну, створюючи узори. Ця техніка потребує швидкості, уважності, адже виправлення тут неможливі.

Світло-жовтий колір візерунка, виконаний природним кольором глини, на червоно-коричневому, білому або зеленому фоні, посилений контрастами голубого, темно-коричневого, яскраво-зеленого, синього або чорного і политий прозорою поливою — ось та своєрідність, яка відрізняє вироби Опішного з-поміж багатьох відомих гончарних осередків України.

Загалом, на мій погляд саме ХХ століття стало періодом найактивнішого виявлення популярних зараз видів мистецтва та науки. Сьогодні українська культура – це безперервний рух національних культурних цінностей. Він відбувається між різними соціумами, суспільними верствами та поколіннями і супроводжується духовним піднесенням або ж духовним зламом, що у своїй суперечності і свідчить про повнокровність життя нації.

⇐ Предыдущая 10 11 12 13 14 151617 18 19 Следующая ⇒