Еколого-технічне обґрунтування конструктивних неконструктивних рішень має включати:
1) загальні відомості про об'єкт;
2) його розширення (переоснащення) та виробничий напрям;
3) міркування щодо розміщення та організацно-виробничоїструктури;
4) дані про технологію і систему машин;
5) характер кормовиробництва і тип годівлі тварин;
6) об`ємно планувальні рішення та потреби в трудових ресурсах;
7) у заключній частині такого рішення має бути визначена еколого-економічна доцільність з огляду на можливості охорони довкілля, економічну ефективність виробництва.
Загальні відомості про об'єкт включають характеристику та умови розвитку галузі, роль підприємства у збільшенні виробництва тваринницької продукції на перспективу, схему його розвитку, раціональне використання існуючої матеріально-технічної бази тощо.
Виробничий напрям об'єкта визначається поточними і перспективними балансами виробництва тваринницької продукції, можливостями міжгосподарських зв'язків, рівнем (запасами) наявних ресурсів (поголів'я худоби, кількість кормів, води, електроенергії, палива, необхідна територія для утилізації відходів виробництва). З'ясовують питання раціонального (екологічно безпечного) використання цих ресурсів, джерела їх можливого постачання.
Виходячи з того, що об'єкт має забезпечувати раціональне й економне використання природних багатств, його виробничі потужності мають бути наближеними до джерел кормів, води, пасовищ; витрати, пов'язані з будівництвом об'єкта та інженерних комунікацій з урахуванням охорони навколишнього середовища, повинні бути мінімальними.
Обґрунтування організаційно-виробничої структури включає визначення кількості, потужності і напряму спеціалізації окремих цехів (ліній), які входять до складу об'єкта: розміри стад (груп) тварин, види і обсяги отримуваної основної і побічної продукції; площа сільськогосподарських угідь, яка необхідна об'єкту взагалі і конкретно для окремих його цехів (для забезпечення потреб в кормах, підстилці і повного використання в якості добрива гною та гноївки). При цьому передбачають створення кормових сівозмін та багаторічних культурних пасовищ на богарних та зрошуваних землях.
Розробку проектів слід вести у напрямі забезпечення вимог щодо охорони здоров'я та підвищення продуктивності тварин, запобігання занесенню і поширенню збудників інфекційних та інвазійних хвороб, що пов'язується:
• з прийняттям відповідної технології розміщення і утримання худоби;
• організацією годівлі, напування та догляду за нею; відтворенням стада;
• способами видалення, зберігання і переробки гною;
• системами обладнання і механізації виробничих процесів.
Усі рішення повинні бути спрямовані на охорону природи від хижацького її використання та забруднення виробничими відходами. При наявності достатньої кількості підстилки перевагу слід надавати системі отримання і зберігання твердого гною, яка є екологічно доцільнішою, економічно дешевшою і доступнішою, якщо виникає проблема знезараження гною.
Весь комплекс будівель на фермі слід оптимально вписувати у рельєф місцевості з тим, щоб запобігти великому обсягу земельних робіт, ускладненню спорудження транспортних шляхів, можливому спрямуванню потоку нечистот з території ферми у напрямі населених місць, вододжерел тощо. Майданчик з уклоном більш як 3° утруднює вписування будівель у рельєф. Допускаються лише незначні перепади висот. Схили мають бути спрямовані у бік гноєсховищ, скотомогильників (біотермічних ям).
Важливо враховувати раціональну орієнтацію приміщень по сторонах світу (забезпечується оптимальна природна освітленість) і напрям панівних холодних вітрів у цій місцевості. Тваринницькі приміщення треба розташовувати так, щоб у зимовий період вони добре освітлювались сонцем і були захищені від холодних вітрів. Навітряні (торцеві) стіни слід захищати допоміжними приміщеннями (тамбурами).
При розробці конструктивних рішень важливе значення слід надавати надійності системи машин та механізмів. Відмова будь-якої з них може призвести не тільки до порушення ритмічності того чи іншого процесу, зниження продуктивності худоби, а й створити загрозливе становище для життєдіяльності тварин та дієздатності екосистем в цілому. Так, неполадки в системі гноєвидалення, зберігання і транспортування гною (гноївки) на великих тваринницьких комплексах створюють реальну загрозу довкіллю.
