ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЕКЦІЇ № 10

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ЛЕКЦІЇ № 10

Як правило, під комплекс відводять землі, які не використовуються у сільськогосподарському обороті. При цьому враховують можливості забезпечення комплексу водою, електроенергією, передбачають зручні шляхи для доставки кормів, вивезення продукції та відходів виробництва, зазначають місце для відведення і знезараження стоків та гною.

Ділянка має бути благополучною щодо збудників інфекційних захворювань. Не можна відводити ділянку під забудову там, де раніше були скотомогильники, тваринницькі і птахівничі об'єкти, шкіросировинні підприємства, смітники тощо. Враховують також рельєф місцевості, напрямки панівних вітрів та рівень інсоляції. Бажано, щоб ділянка була відносно рівною, захищеною від заносів снігом і піском. Для забудови непридатні місця, де можливі заболочування та зсуви, затоплення або високий рівень підґрунтових вод.

Розмір ділянки під забудову ферми залежить від поголів'я тварин (Табл. 1).

1. Розмір ділянки під забудову ферми

Тип підприємства	З розрахунку	Площа, м²
Ферма великої рогатої худоби: - для корів з телятами до 6-місяч. віку - для молодняку старше 6-місяч. віку - для відгодівельного поголів'я	На одну корову На одну голову Те саме	130-180 50-70 30-50
Свинарська ферма: - для маточного поголів'я - для відгодівельного поголів'я	На одну матку На одну голову	160-220 20-30
Вівчарська ферма	На одну вівцематку	15-20
Конярська ферма	На одну голову	120-200
Птахофабрика: - на одну курку несучку - до 100 тис. курок-несучок - до 300—500 тис. курок-несучок	Те саме Те саме	1,0 1,0 0,38-0,45

Розміри ділянки під комплекс залежать від щільності забудови, тобто від співвідношення території, безпосередньо зайнятої будівлями і спорудами, до загальної території підприємства. Так, мінімальна щільність забудови (СНІП 11-97-76) має становити:

• для молочних підприємств — 50-60 %;

• на відгодівлі худоби — 32-43 %;

• для свинарських репродукторних ферм — 36-44 %;

• для свинарських відгодівельних підприємств — 32-56 %;

• для вівчарських ферм — 55-60 %;

• для птахівничих підприємств — 28-30 %;

• м'ясного — 40-48 %.

Санітарно-гігієнічні вимоги до неї зводяться до правильного розміщення об'єктів на території забудови і дотримання розривів між ними. Технологічно виробнича зона тісно зв'язана з об'єктами, які до неї прилягають, та із зонами зберігання і приготування кормів, тимчасового зберігання гною. Виробничі шляхи при цьому мають бути короткими, прямими і не перетинатися. Відстань між основними будівлями та спорудами залежить не тільки від їх вогнестійкості, а й від ветеринарно-санітарних вимог і повинна становити не менше 20 м.

2. Склад зон території тваринницького комплексу

Зона	Назва об'єкта
Виробнича	Приміщення для утримання худоби та об'єкти, що прилягають до них
Зберігання і приготування, кормів (кормова)	Споруди для зберігання кормів, кормоцех, комбікормовий цех
Ветеринарно-санітарна	Об'єкти, перелік яких регламентується нормами технологічного проектування
Зберігання і підготовки гною до використання	Гноєсховище, споруди для підготовки до використання гною, очисні споруди
Адміністративно-господарська	Ветеринарно-санітарний пропускник, адміністративно-побутові приміщення, стоянки для автомобілів, приміщення для відпочинку та ін.

3. Норми площі на вигульних майданчиках, м²на одну голову

Вид тварин	Площа	Вид тварин	Площа
Корови	8-15	Свиноматки: холості і легкосупоросні глибокопоросні й підсисні
Бугаї-плідники	30-40	Ремонтний молодняк	1-5
Телята	2-5	Барани-плідники і матки	4-6
Молодняк старше 6 місяців	5-10	Ремонтний молодняк	3-4
Кнури-плідники		Коні

Для зберігання кормів будують склади. їх місткість залежить від поголів'я тварин з розрахунку на річну потребу в силосі, сінажі, сіні та коренеплодах, а концкормів — на один місяць. Запас підстилки на комплексі має становити 50% річної потреби в ній.

Для зберігання грубих кормів у тюках (сіно) будують сараї місткістю 100і 400 тонн.

Для сінажу і силосу будують траншеї наземного або напівзаглибленого типу із залізобетонних збірних елементів, цегли або бутового каменю 12-18 м завширшки.

Коренеплоди зберігають у буртах на рівній поверхні землі або в неглибоких (0,2-0,5 м) улоговинах. Зверху їх накривають шаром соломи і землі.

Для зберігання гною огороджують територію за межами виробничої зони у протилежному напрямі від місць зберігання і переробки кормів. На ній влаштовують гноєсховища, місткість якого залежить від кількості, способу та тривалості утримання худоби і строку зберігання гною у ньому.

4. Розрахункові нормативи при обладнанні гноєсховища

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒