Педагогічний експеримент 1 страница

Лекція № 1-2. Дослідження та його етапи.

План

1. Дослідження, його складові та їх характеристика.

2. Схема дослідження та її аналіз.

3. Етапи дослідження та їх характеристика.

Починаючи вивчення даної дисципліни ми повинні знати її практичне значення. Знання, які будуть отримані завдяки вивченню цієї дисципліні, допоможуть під час підготовки і виконання курсових, дипломних, магістерських робіт та виконання кандидатських і докторських робіт.

Вивчаючи дисципліну «Педагогічні дослідження у фізичному вихованні та спорті» студент отримає знання як:

- правильно написати наукову роботу;

- визначити її актуальність, предмет, об’єкт, суб’єкт, гіпотезу, теоретичну і практичну значущість, мету, завдання, методи дослідження;

- підготувати і провести дослідження;

- правильно підібрати досліджених;

- правильно проаналізувати результати;

- правильно оформити результати дослідження;

- застосувати на практиці отримані результати і т.п.

Дослідження – ретельне наукове розглядання з метою пізнання, вияснення чього-небудь чи уважне ознайомлення з чимось, для встановлення, вияснення чього – небудь.

Дослідження чи дослідницька робота – поняття узагальнене, яке включає: методичну, науково-методичну і науково-долідницьку роботи. Справжня науковість дослідження визначається не видом самого дослідження, а виконанням вимог, які пред’являються до наукової роботи. Саме тому з повним основанім до дійсно науковим дослідженням можна віднести узагальнення досвіду роботи педагога, що іноді помилково не приймається за істинно наукову роботу, і у той же час не вважати такими педагогічний експеримент, якщо він не відповідає елементарним науковим вимогам.

Як же відрізнити методичну і науково-методичну, а їх – від науково-дослідницької роботи? Передусім, термін «дослідження», який передбачає ретельне наукове розглядання з метою пізнання, вияснення чього-небудь чи уважне ознайомлення з чимось, для встановлення, вияснення чього – небудь, дозволяє розцінювати поняття «дослідницька» робота як узагальнене , яке включає методичну, науково-методичну і науково-дослідницькі роботи.

Поняття «методична» і «науково-методична» робота об’єднує спрямованість на рішення питань методики навчання і виховання.

Відмінність методичної і науково-методичної роботи розглянемо за допомогою порівняльної таблиці:

Методична робота	Науково-методична робота
Обмежується ознайомленням з досвідом роботи педагогів, мета якого з’ясування специфіки діяльності педагога, при цьому: – відсутня оригінальність підходу до рішення питання; – нема виявлення яких-небудь не відомих раніше об’єктивних педагогічних законів.	При тому ж самому узагальненні досвіду передбачає: - нові цікаві шляхи реалізації педагогічного досвіду; - знайдення, відтворення в експериментальних умовах нових законів навчання і виховання.
Вмістить ті чи інші рекомендації без детального обґрунтування.	Усі рекомендації надаються на основі наукового пошуку.

Науково-методичні роботи по суті є частковим випадком науково-дослідних робіт. Останні включають більш ширший круг питань, а не тільки питання методики навчання і виховання.

Неприпустимо змішувати поняття «методика дослідження» і «методи дослідження». Для того щоб здійснити методику, необхідно використати необхідні методи. «Методика» біль ширше поняття, ніж «методи». Методика дослідження – своєрідна програма-план дослідження у цілому, результат всебічної, попередньої розробки тої чи іншої теми вивчення, проблеми. Методи дослідження – шляхи, способи отримання тих чи інших даних.

Наприклад: методика навчання штрафному кидку у баскетболі, для того щоб її застосувати необхідно визначити методи навчання з урахуванням віку дітей (словесний, практичний чи наглядний). Ураховуючи, що маємо бажання навчити штрафному кидку дітей молодшого шкільного віку, основним методом навчання буде практичний метод, а потім словесний і наглядний. Якби мова була про старший шкільний вік, то основним мав бути – словесний метод навчання. Методи обираються в залежності від віку, підготовленості, складності вивчає мого елементу чи стану здоров’я.

В не залежності від того кого навчаємо і чому, в не залежності від методик чи методів які використовуємо, будь-яке дослідження може бути представлено у вигляді етапів:

1. Підготовка до проведення дослідження:

2. Проведення дослідження (збір матеріалу).

3. Обробка результатів дослідження.

4. Літературно-графічне оформлення:

а)оформлення результатів у вигляді рисунків, таблиць і діаграм;

б) оформлення літературних посилань.

5. Упровадження в практику.

Зв’язок етапів, умовна їх послідовність можуть бути відображені у схемі побудови дослідження:

Схема дослідження

(Б.А. Ашмарин Теория и методика педагогических исследований в физическом воспитании.)

– С.5

Кожен етап має свої, відносно самостійні завдання, які вирішуються частіше послідовно, а іноді і одночасно.

Розглянемо кожен з етапів дослідження.

Перший етап, самий великий, етап підготовки до проведення дослідження, який включає:

а) аналіз літератури і практики;

б) вибір теми;

в) визначення завдання дослідження;

г) розробка гіпотези;

д) складання плану дослідження;

е) підбір досліджених;

є) вибір методів дослідження;

ж) підготовка помічників;

з) заготовка документів;

і) організація умов.

Від підготовки до дослідження залежить у подальшому об’єктивність отриманих результатів. Перше, над чим починає працювати науковець – це аналіз літератури і практики.

Аналіз стану теорії і практики рішення тої чи іншої проблеми передбачає у першу чергу широке ознайомлення з літературою по даному питанню, причому не тільки з книгами по теорії проблеми, але і з періодичними виданнями, публікаціями про досвід роботи школи у даному напрямку.

При вивченні літературних джерел, як показує досвід, повинно бути виявлено наступне:

1. Основна ідея автора, його позиція по дослідницькій проблемі.

2. Що особливого вдалось автору при її вивченні?

3. Чим відрізняється його позиція від традиційної, що нового вніс він у вивчення цієї проблеми?

4. З чим автор погоджується з іншими дослідниками, а з чим ні.

5. Які ідеї автора особливо аргументовані, які не мають належної аргументації.

6. Які ідеї, висновки, рекомендації викликають сумніви і чому?

7. Які основні питання, проблеми не знайшли відображення у його роботі.

8. Які в зв’язку з цим виникають завдання подальшого вивчення даної проблеми.

Під час аналізу літератури про досвід роботи школи необхідно виявити:

1. Що особливо успішно вдається здійснити вчителю під час вирішення даної проблеми?

2. Які труднощі у нього виникають під час вирішення проблеми?

3. Які типові недолік відмічаються у роботі вчителя по даному питанню?

4. Які основні причини труднощів і недоліків?

5. Досягаються чи ні успіхи у роботі раціональними затратами часу вчителів чи пов’язані з перенавантаженням їх роботою в якомусь одному напрямку в ущерб другим напрямкам діяльності школи?

Проаналізував літератури і практику, встає питання вибору теми дослідження. Кількість тем, як можуть розглядатися і розроблятися, і теоретично і практично велика. Перед такою кількістю тем людини, яка вперше приступила до наукових досліджень, частіше стає у глухий кут. Обрати тему дослідження дійсно не легко. Однак знання деяких загальних положень, які пов’язані з вибором теми, допоможе досліднику з невеликим досвідом успішно подолати «перші труднощі в науці».

Основні загальні положення під час вибору теми:

1. Основується на аналізі літератури по теорії і практиці в області фізичного виховання, спорту чи реабілітації, в залежності від обраного напрямку.

2. Тему не слід шукати поза своєю практичною діяльністю (школа, спортивна секція, реабілітаційний центр і т.п.).

3. Тема повинна бути цікавою для дослідника, інтерес може виникнути під час:

а) участі самого наукового працівника в практиці педагогічної діяльності;

б) участі у ролі помічника в дослідницькій роботі старших товаришів при одночасному вивченні літератури по даному питанню.

4. Обрана тема повинна бути актуальна для сучасного і майбутнього практики фізичного виховання.

О актуальності можна судити по тому, яке застосування находить у практиці фізичного виховання, спорту чи реабілітації її розробка. Саме тому ведучим напрямком у науковій роботі з фізичного виховання можна вважати вивчення обумовленості мети, завдання, засобів і методів об’єктивно існуючими потребами суспільства на кожній стадії його розвитку.

Одною з важливих ознак актуальності тої чи іншої теми є її відношення до проблем, над якими у даний час посилено працює думка вчених. Прикладом подібного зосередження сил вчених в галузі фізичного виховання є розробка системи фізичного виховання дітей.

Тема, яка відірвана від загального напрямку наукових інтересів, не може бути плодотворною. Ця обставина пояснюється певними причинами. По-перше, проблеми, які постають перед наукою, породжуються потребами суспільства. По-друге, наукова робота планується, що дозволяє зосередити крупні дослідницькі сили на її ведучі галузі. У деяких випадках актуальність теми визначається місцевими умовами. Наглядний приклад тому тематика науково-дослідницьких робіт по оздоровчім заходам у різних вікових групах, з урахуванням стану здоров’я.

5. Тема повинна обиратися за власним бажанням.

6. Повинна мати чітко обкреслені межи.

Надмірно велика тема не дозволяє вивчити явище у всіх зв’язках, приводе до такої кількості матеріалу, що всебічно проробити його одній людині стає неможливим.

7. Обираючи тему необхідно враховувати і свої особистості здібності, схильності, рівень теоретичних знань.

Необхідно відмітити, що на вибір теми впливає не тільки індивідуальний рівень теоретичної підготовки дослідника, але і рівень, яке досягнений у пізнанні даного явища суспільством у загалі. Більш того, важливі не теоретичні позиції, з яких сучасна наука вирішує дану проблему.

8. Необхідно ураховувати матеріальні можливості.

Знання перерахованих положень дозволить:

- по-перше, правильно обрати тему для індивідуального рішення в умовах колективного дослідження проблему в цілому;

по-друге, обрати таку за складністю тему, яку під силу буде вирішити одній людині при тих матеріальних можливостях, які він має.

Все це, безумовно, ні в якому випадку не принижує ролі наукового керівника, консультанта.

При визначенні теми має значення і такий показник, як кількість слів у назві теми: вона повинна бути не дуже широка і не дуже вузька. Це відноситься як до дисертаційних робіт так і до посібників, навчальних посібників. В дисертаціях у галузі фізичної культури, як кандидатських так і докторських, кількість слів коливається у широких межах – від 6 до 16 і більше. Виключення складають посібники в якості дисертацій («Хокей», «Масаж» і т.п.). Щоб надати вагу науковій і методичній роботі, автори часто використовують у назві слова «Оптимізація …», «Шляхи вдосконалення …» і т.п., необхідно намагатися більш чітко відобразити суть своєї роботи у назві.

Передумови для успішного виконання наукової чи методичної роботи у назві.

Визначившись з темою дослідник повертається до літератури і аналізує її більш детально, звертаючи увага не на галузь («Фізичне виховання», «Фізична реабілітація», «Спорт» і т.п.), а конкретно, відповідно темі (на техніку, тактику; дошкільник вік; стан серцево-судинної системи і т.п.) і починає вести щоденник, де фіксує все, що проаналізував по темі у літературі чи на практиці і у подальшому, отримані результати, їх аналіз, тобто все, що пов’язано з темою.

Аналізуючи літературу і практику за обраною темою, дослідник звертає увагу на основні питання, які дадуть можливість розібратись у темі (що дозволить правильно організувати дослідження, підібрати контингент для дослідження, правильно визначити методи і провести дослідження), скласти план літературного огляду, який у подальшому буде розкритий (у першій главі наукової роботи).

Розглянемо на прикладі тему і складемо план. Тема: «Методика профілактики стану постави у дітей молодшого шкільного віку» (всі подальші приклади будуть розглядатись на прикладі цієї теми).

Аналізуючи тему за визначеною темою («Методика профілактики стану постави у дітей молодшого шкільного віку») звертаємо увагу на такі питання:

- що таке постава;

- які причини її порушення;

- особливості віку, який плануємо дослідити (анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку);

- які засоби і методи можуть використовуватись під час профілактики стану постави у молодшому шкільному віці і т.п.

Ці питання розглядаються у зв’язку з тим, що для того щоб розібратися, які засоби і методи можуть бути використані з метою профілактики стану постави, необхідно обов’язково знати фізіологічні особливості, реакцію дитини на подальше навантаження. Проаналізував літературу і звернув увагу на основні питання, складаємо план літературного огляду.

План літературного огляду (за темою прикладу)

1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку.

2. Постава і причини її порушень.

3. Засоби і методи профілактики стану постави у дітей молодшого шкільного віку.

Наступна ступінь на етапі підготовки до проведення дослідження – визначення завдання. Але не доцільно визначати завдання за темою наукової роботи не визначивши такі поняття:

- предмет;

- суб’єкт;

- об’єкт;

- мета;

- теоретична значущість;

- практична значущість.

Предмет дослідження – що ми досліджуємо, вивчаємо, аналізуємо.

Приклад: стан постави (згідно теми визначеної раніше).

Суб’єкт дослідження – хто приймає дослідження (стать, вік, стан здоров’я, рівень підготовленості і т.п.).

Приклад: хлопчики і дівчатка 6 років, основна медична група, середній рівень фізичної підготовленості, після закінчення школи діти залишалися у групі подовженого дня.

Об’єкт дослідження – чим ми впливаємо на предмет дослідження, з метою дослідження, оцінки, змін.

Приклад: методика профілактики стану постави.

Мета дослідження – дослідження стану постави у дітей 6 роки.

Теоретична значущість роботи – формулюється на основі аналізу літератури по теорії і практиці за визначеною темою, проблемою.

Приклад: теоретична значущість полягає в тому, що на основі аналізу літератури по теорії і практиці, ми розробили методику профілактики стану осанки для дітей 6 років.

Практична значущість роботи – формується на основі того, кому і з якою метою ми можемо порекомендувати об’єкт для дослідженого суб’єкту з метою зміни предмету.

Приклад: практична значущість роботи полягає в тому, що розроблена нами методика профілактики стану постави для дітей 6 років може бути рекомендована батькам, спеціалістам лікувальної фізкультури, лікарям з метою підвищення стану здоров’я.

Розглянуті вище поняття (мета, предмет, об’єкт, суб’єкт, теоретична практична значущість роботи) обов’язково формулюються у вступі наукової роботи. Крім вище названих понять у вступі розкривається актуальність обраної роботи і гіпотеза (будемо розглядати у наступній лекції, тому що це має місце після визначення завдання роботи, згідно етапів і схеми дослідження).

Вступ при написанні наукової роботи, в незалежності від рівня і складності роботи – курсова, дипломна, магістерська, кандидатська чи докторська дисертація включає:

- актуальність;

- мета дослідження;

- предмет дослідження;

- суб’єкт дослідження;

- об’єкт дослідження;

- теоретична значущість роботи;

- практична значущість роботи.

Майже кожна тема дослідження, якби конкретно вона не була визначена, може мати декілька аспектів рішення. Всі вони, як правило, не можуть бути розроблені одночасно, тим більше одною людиною. Приходиться після вибору теми встановлювати той круг завдань, який буде предметом дослідження. Саме це є способом конкретизації дослідження.

Завдань ставиться декілька, і кожне з них чітким формуванням відображає ідею наукової роботи, розкриває ту сторону теми, яка вивчається. Число завдань залежить від кількості виконавців, передбаченої тривалості дослідження і складності поставлених завдань (чим вони складніші, тим їх може бути менше). Визначаючи оптимальне число завдань, необхідно враховувати їх взаємний зв’язок. Іноді не можливо вирішити одне завдання, не вирішив попередньо друге. Наприклад, не можна визначити вплив на юних плавців різноманітних методів тренування, не вивчив вікові особливості розвитку апарату дихання. У деяких випадках рішення якогось одного завдання без рішення другого приводить до незавершеності всього дослідження, до неможливості застосування його результатів у педагогічній діяльності, хоча і будуть зроблені цілком обґрунтовані висновки. Так, якщо доказана необхідність розвитку якої-небудь функції для підвищення результативності у тих чи інших діях, але одночасно не визначені приблизний перелік засобів, їх об’єм і місце у системі тренування, дослідження не можна вважати завершеним.

Число завдань, як правило, повинно бути невеликим. Кожне поставлене завдання повинно мати рішення, відображене в одному чи декількох висновках. Завдання формулюються з дієсловом у наказній формі, як і мета: дослідити, визначити, оцінити, порівняти, доказати, обґрунтувати, проаналізувати і т.п.

Завдання, згідно теми «Методика профілактики стану постави у дітей молодшого шкільного віку»:

1. Визначити стан постави у дітей 6 років.

2. Оцінити ефективність розробленої нами методики профілактики стану постави у дітей 6 років.

3. Порівняти стан постави хлопчиків і дівчаток 6 років.

Перше завдання сформульоване по визначенню предмету дослідження з зазначенням суб’єкту. Друге, по оцінці ефективності об’єкту дослідження; а третє, порівняння (якщо суб’єкт – дівчатка і хлопчики) предмету дослідження у дівчаток і хлопчиків.

Проаналізувавши літературу по теорії і практики, згідно обраної теми, визначивши завдання, необхідно чітко сформулювати назву, до визначення гіпотези.

Визначивши тему і конкретні завдання, можна дати перший варіант формування назви роботи. Зразу знайти точну і коротку формулювання назви – справа далеко не проста. Навіть під час дослідження можуть виникнути нові, більш вдалі назви.

Пошук назви роботи повинен бути природним результатом попереднього різнобічного вивчення існуючих фактів і пропозицій по проблемі, яка нас цікавить.

Назва – це «візитна картка» роботи. Її лаконічність, чітке відображення у ній суті дослідження – позитивні ознаки доброї наукової роботи. Не слід забувати, що назва значно зобов’язує. Якщо вона не відповідає змісту роботи, то це говорить не тільки про відсутність чітко приставляння про суть дослідження у самого автора, про його неуважне ставлення до читачів, по скільки дезорієнтує їх.

Різнобічне значення предмета дослідження дозволяє вже на підготовчому етапі розробити гіпотезу (відповідно до конкретного дослідження її іноді називають робочою гіпотезою) про причини явища, яке буде вивчатися, про його зв’язки з іншими явищами, о можливих шляхах доказу висуває мого положення.

Гіпотеза, у перекладі з грецької означає основа, припущення – наукове припущення, яке потребує перевірки на експерименті і теоретичного обґрунтування, підтвердження.

Гіпотеза, як метод розвитку наукового знання полягає в:

- висуванні припущення про можливі шляхи вирішення завдання;

- експериментальна перевірка;

- припущення про можливі результати вивчення явища;

- припущення о можливих теоретичних поясненнях припущених факторів.

Значення гіпотези для будь-якого дослідження важко переоцінити:

1. Вона дозволяє знайти вихід теорії в практику, тому що саме на її основі організуються дослідження і з’являються нові наукові факти.

2. Розробка гіпотези – народження нових ідей, це розширення меж наших теперішніх знань.

3. Гіпотеза формує предмет конкретного дослідження (наприклад, при вивченні варіантів співвідношення навантаження і відпочинку тільки теоретичне припущення дозволить відібрати ті, які в більшій мірі відповідає завданням дослідження, і відкинути свідомо не уміщуються у рамки конкретного дослідження).

4. Гіпотеза не дозволяє «не утопитися» в великій кількості отриманих фактів, не захоплюватися побічними фактами, які з’являються.

5.Вдало сформована гіпотеза - це та «наукова стежка», по якій можуть піти багато дослідників.

Джерелами розробки гіпотези є:

- узагальнення педагогічного досвіду;

- аналіз вже існуючих наукових факторів;

- подальший розвиток наукових теорій.

Гіпотеза може виникнути на основі здорового смислу і інтуїції. Не випадково існує переконання, що гіпотези «виникають у людей, які міркують».

Теоретична і практична спроможність кожної гіпотези підвищується у тому випадку, якщо при її розробці ураховуються наступні положення:

1. Гіпотеза повинна володіти принциповою перевіркою.

Це означає, що сформульоване припущення повинно бути доступним обґрунтовуванню фактичним матеріалом, отриманих під час дослідження.

2. Розроблена гіпотеза повинна пояснювати той круг аналогічних питань, які складають суттєвість вивчає мого явища.

3. Бажано, щоб гіпотеза мала застосування до широкого кола педагогічних явищ (це положення орієнтує на розробку таких питань, які б охоплювали ряд близьких явищ).

4. Гіпотеза зазвичай не повинна суперечити раніше встановленим науковим фактам.

Якщо дослідник розробив припущення, яке не вкладається у трактовку існуючих даних, то по-перше, гіпотеза буде дійсною тільки при доведенні її новими фактами (відповідно з першим положенням), по-друге, спростованим фактам повинно бути знайдено пояснення: чи раніше матеріал збирався менш удосконаленими методами, чи раніше отримані дані були зібрані на іншому контингенті, під час вивчення інших рухливих дій. Однак, в останньому випадку раніше існуючи факти не спростовуються, а отримують тільки обмеження у сфері своєї дії.

5. Гіпотеза повинна бути принципово проста.

Простота гіпотез відносна, оскільки відносна простота самих пояснювальних явищ. Наприклад, простота побудови гіпотези про вплив числа уроків фізичної культури на рівень фізичної підготовленості школярів є лише зовнішньою. А дійсно, ця гіпотеза виходить за рамки тільки педагогічних і медико-біологічних проблем і торкається галузі соціальних і економічних відношень.

6. Зміст гіпотези не повинен включати тих понять, які не мають теоретичного і експериментального обґрунтування, тобто понять, які самі можуть стати предметом дослідження.

7. Будь-яка гіпотеза як припущення носить характер імовірності. Однак подібна імовірність повинна володіти логічною обґрунтованістю.

Якщо припущення, експериментальна перевірка підтверджує гіпотезу, то вона стає фактом, теорією; а якщо спростовує , тоді будується нова гіпотеза.

Завдання дослідження полягає у тому, щоб показати, що не ясно в об’єкті, що треба довести.

Те, що всім очевидно і не потребує доведення, не є гіпотезою. Гіпотеза і оцінюється потому, потрібно чи непотрібно її доводити. У процесі проведення дослідження гіпотеза уточнюється і доповнюється і це нормальне явище.

Якщо розглядати гіпотезу конкретно у педагогічних дослідженнях, то гіпотеза передбачає припущення, що одне з засобів ефективніші, ніж інші (наприклад, фізичні вправи з обтяженнями більш ефективніші для юнаків старшого шкільного віку для розвитку сили, ніж рухливі ігри).

У нашому прикладі (тема: «Методика профілактики стану постави у дітей молодшого шкільного віку»), гіпотеза полягає в припущені, що розроблена нами методика профілактики позитивно вплине на стан постави дітей 6 років.

Розробив гіпотезу, можна приступати до викладання намічуваної програми дій у вигляді плану дослідницької роботи. Він повинен містити всі основні питання методики дослідження за обраною темою, починаючи з формування теми і закінчується необхідним матеріальним забезпеченням.

Перший варіант плану під час роботи деталізується, поповнюється, навіть видозмінюється: план – не догма, а стимул до організованої дії.

Стандартних форм і схем викладення плану дослідницької роботи нема. Специфіка наукової дисциплін, умови і традиції наукової роботи у тих чи інших закладах зазвичай накладає свій відбиток на форму плану. Однак у всіх існуючих різновидах можна помітити і дещо загальне. Найбільш часто зустрічається схема побудови плану, яка включає такі пункти:

1. Прізвище дослідника.

2. Проблема дослідження.

3. Тема дослідження.

4. Завдання дослідження.

5. Науковий керівник.

6. Початок і закінчення роботи.

7. Коротке обґрунтування теми (у тому числі: характер теми, теоретична і практична значущість роботи).

8. Об’єкти дослідження.

9. Методи дослідження.

10. Організація дослідження.

11. Календарний план, який включає: етапи роботи і їх зміст, початок і закінчення визначених етапів.

12. Кошторис витрат.

13. підпис виконавця.

14. Підпис керівника.

15. Дата складання.

Підбір дослідників і вибір методів дослідження, які мають місце після складання плану дослідницької роботи розглянемо на подальших лекціях більш детально. А у цій лекції розглянемо коротко: підготовка помічників, заготівля документів і організація умов, які є останніми на етапі підготовки до проведення дослідження.

Успіх дослідження залежить від якості підготовки помічників експериментатора. Всі вимоги, які пред’являються до експериментатора, у рівному ступені відносяться і до його помічників.

У ролі помічників можуть виступати:

1. Дослідники, які займаються такою ж темою, з тим же контингентом, але вирішують інші завдання дослідження.

2. Аспіранти, якщо це докторська дисертація.

3. Студенти, які виконують дипломні чи магістерські роботи, якщо виконується кандидатська дисертація.

4. Члени наукового гуртка, який займається затвердженою темою.

5.Медичний персонал.

6. Вчителі фізичної культури, тренери і т.п., які зацікавлені у результатах дослідження.

В обов’язки помічників входить:

1. Здійснення допомоги у проведенні досліджень, початкового і кінцевого дослідження, пов’язаного з отриманням інформації про початковий і кінцевий рівень чи стан предмета дослідження.

2. Проведення експерименту, проведення занять в одній з груп (контрольній чи експериментальній).

3. Ведення документації (наприклад, протоколів дослідження).

4. Обробка результатів.

Обов’язкова вимога до помічників – професіоналізм, якому потрібно навчити. Навчити можна, наприклад:

- вести протоколи;

- виконувати організаційні функції (привести дітей, розподілити по «станціям»),;

- проводити заняття самостійно чи паралельно з науковим керівником;

- обробляти отримані результати.

Від професіоналізму помічників залежить якість проведення дослідження і об’єктивність отриманих результатів.

Для проведення організовано дослідження, необхідно своєчасно заготовити документи, до яких можна віднести: - протоколи, з зазначенням прізвищ дослідників з основною інформацією про них, показників за якими проводиться дослідження;

- лікарські картки і т.п.

Не менш важливе місце займає організація дослідження, яка надає можливість проведення дослідження організовано, без збоїв.

Організація умов дослідження передбачає створення обстановки, яка відповідає завданням дослідження. Особливо важливо створити довершено однакові умови при повторних дослідженнях.

Суттєву роль в успіху дослідження грає своєчасна і старанна підготовка необхідного обладнання, інвентарю, апаратури. Любий непередбачений дріб’язок може не тільки порушити хід експерименту, але і зірвати його.

Прибори, які використовуються під час дослідження необхідно періодично перевіряти. Якщо використовуються прилади, які працюють на постійному перемінному току, слід при кожному дослідженні перевіряти напруження у сеті.

Підводячи підсумок, що треба підготувати при організації дослідження, можна сказати:

- «обстановку»;

- обладнання, інвентар, апаратуру.

Розібравшись у понятті дослідження і її різновидів, назвали етапи дослідження і почали розглядати перший етап – підготовка до проведення дослідження, який достатньо об’ємний і від якого залежить в цілому кінцевий результат дослідження. Дана лекція дозволила розібратися у складових вступу наукової роботи і розібрати на прикладі. На наступних лекціях будуть розглянуті підбір досліджуваних і вибір методів дослідження (перший етап) і інші етапи, які мають місце при організації і проведенню будь-якого дослідження, в незалежності від теми.

Лекція № 3-4. Підбір досліджуваних

12 3 4 5 6 7 8 9 Следующая ⇒