Курс сучасної 3 страница

Блувштейп Ю. Д. Кримиїюлогичсская статистика. — Минск, 1981. — С. 6. До речі, Ю. Д. Бдувштейн мав українське походження, закінчив юридичний факультет Київського університету ім.Т. Шевченка. Проте після його закінчення я низки тодішніх умов працював не в Україні, а в Білорусі, Литві, де й виявив свій науковий талант та, па жаль, дуже рано

пішов з життя.

Глава 1 -' "

Успішне використання статистики, а з нею й статистичної інформації, у наш час привело до її вищого на декілька порядків якісного розвитку. Це особливо стосується використання у статистиці ідей та наукового інструментарію теорії імовірності, що відкрило новий розділ статистичної імовірності, дозволило значно поглибити здобуття статистичної інформації з одночасним скороченням її обсягу за рахунок операцій з неповною інформацією щодо ЇЇ об'єкта, зокрема при застосуванні методу моделювання, про що докладніше йтиметься далі.

Все наведене значною мірою стало здобутком і кримінології. Виявлення статистичних закономірностей злочинності стимулювало якісний аналіз не лише останньої, а й чинників, що її зумовлюють. Узагальнюючі статистичні показники злочинності стали сприйматися як закономірності, що, з одного боку, типово інтегрують, а з другого — гасять множинність індивідуальних відмінностей окремих злочинів як випадковостей. Через це результат спільної дії значної кількості індивідуальних проявів злочинності майже не залежить від окремого прояву, його можливої випадковості. У статистиці це явище дістало назву «закону великих чисел», який значною мірою пояснює статистичне узагальнення інформації про злочинність.

Поширення застосування статистичної інформації та закономірностей статистики у кримінології привело до введення до науки та правоохоронної практики поняття кримінологічна статистика, що, на думку його автора Ю. Д. Блувштейна, «складає частину кримінології, яка вивчає кількісні характеристики явищ, що належать до предмета цієї науки, з метою виявлення закономірностей, властивих цим явищам»1. Він же запропонував використовувати стосовно ознак кримінологічне значущих об'єктів (а ми можемо додати — і стосовно ознак інформації про ці об'єкти) відомий із теорії статистики поділ зазначених ознак на три групи: якісні, напівкількісні та кількісні2.

Якісною іменують таку ознаку (об'єкта, інформації про нього), яка виокремлює цей об'єкт серед інших певною якістю, якої не

1 Блувштпейп Ю.Д. Вказана праця. — С. 12. > :, • ;

2 Там само. — С. 13.

ЗО

Кримінологічна інформація

мають інші об'єкти, зокрема якої немає у більшій чи меншій їх кількості, через що якісні ознаки не підлягають безпосередньо кількісному вимірюванню.

Напівкількісною пропонується вважати таку ознаку (інформацію про неї), за якою об'єкти, що мають цю ознаку, можна порівнювати між собою у поняттях «більше-менше», зокрема у відносних показниках (ранг, коефіцієнт), але без точного математичного вимірювання значення показника ознаки. Як приклад напівкількісної ознаки наводиться суспільна небезпечність діяння та спрямованості особистості.

Кількісною є ознака (інформація про неї), значення показника прояву якої вимірюється чіткою числовою формою, тобто «скільки», «наскільки більше чи менше».

З наведеними характеристиками статистичної інформації пов'язано введення у статистику та в науки, що її використовують, поняття вимірювання інформації. Останнім іменується процедура, через яку об'єкти інформації, інформація про їх ознаки відображуються певними числами у певній числовій системі показників із визначенням кількісного відношення між ними1.

Тепер перейдемо до безпосереднього розгляду статистичної інформації, що використовується в кримінологічній практиці. Остання використовує, як правило, вже певним чином оброблену (зведену, згруповану, систематизовану) первинну статистичну інформацію. Для збереження послідовності в описі процесу здобуття статистичної кримінологічної інформації доцільно розпочати розгляд з моменту отримання її у первинному вигляді. Для прикладу візьмемо найбільш поширену практику первинного обліку інформації про вчинені злочини та діяльність правоохоронних органів з реагування на них2. В Україні з цією метою використовуються такі документи:

— картка за формою № 1 — на виявлений злочин; '

Див- докладніше: Робочая книга социолога. - М., 1976. - С. 146 та іп. Іуг не розглядаються способи та форми обліку та узагальнення первинної інформації про злочини, яка міститься у заявах і повідомленнях про їх вчинення та у матеріалах перевірки

х, що жодним чином не применшує кримінологічне значення цієї інформації- Вона міковуеться та узагальнюється в інших формах, зокрема за показниками КОЗП та ознаками, що містяться у згаданих матеріалах.

Глава 1

картка за формою № 1.1 — на розкритий злочин та про інші наслідки розслідування злочину;

картка за формою № 2 — на особу, що вчинила злочин;

картка за формою № 3 — про рух кримінальної справи.

Відповідно до чинного законодавства злочин вважається зареєстрованим, коли його поставлено на облік і включено до статистичної звітності. Існує визначений порядок заповнення цих карток: картка ф. № 1 заповнюється після порушення кримінальної справи, направлення до суду матеріалів з протоколом про обставини вчинення злочину або винесення постанови про звільнення особи від кримінальної відповідальності із застосуванням заходів громадського впливу, а також у деяких інших випадках: прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом; надходження її зі служби безпеки, військової прокуратури, поновлення провадження у справі, яка раніше була закрита із зняттям з обліку, тощо.

Картка ф. 2 заповнюється на особу, яка вчинила злочин, стосовно якої прокурором затверджено обвинувальний висновок або санкціоновано направлення протоколу про обставини вчинення злочину і матеріалів до суду відповідно до ст. 426 КПК України, а також на особу, кримінальна справа на яку закрита у зв'язку зі спливом строку давності, внаслідок акта амністії або помилування, у зв'язку зі смертю обвинуваченого, зміною обставин та інших непередбачуваних підстав.

Названі картки є документами первинного обліку для забезпечення статистичної звітності.

Стосовно первинної статистичної інформації застосовуються такі методи її обробки та узагальнення:

статистичне спостереження;

статистичне зведення;

обробка й аналіз зведених статистичних даних (показників).

Статистичне спостереження — це реєстрація і збір за визначеною програмою інформації про окремі прояви, ознаки злочинів, що фіксовані у формах первинного обліку. Вся сукупність зареєстрованих у первинних формах проявів (фактів) називається статистичною сукупністю, а окремі елементи останньої — одиницями сукупності. Об'єкт статистичного спостереження складається з окремих його одиниць (елементів). Крім того, потрібно

Кримінологічна інформація

виокремлювати одиницю вимірювання — це прийнята в статистиці величина, в якій обчислюються одиниці спостереження.

На практиці дослідник рідко звертається до документів первинного обліку. Частіше він веде спостереження, користуючись зведеними статистичними формами за певний проміжок часу. Статистичне зведення — це підрахунок та визначення суми одиниць первинного обліку за кількістю проявів, їх ознак та відображення отриманих кількісних показників у зведеній формі. Проте у зведених формах, поряд з інформацією, яка цікавить дослідника, є й інша, з ознак, що наразі не потрібні йому. До того ж зведена форма фіксує статистичні показники лише за певний період, а дослідження, як правило, вимагає порівняння інформації за різні відрізки часу. В матеріалах дослідження має бути подана та проаналізована саме та статистична інформація, яка стосується предмета дослідження. Тому дослідник проводить обробку й аналіз зведених даних, формує своє зведення, яке складається саме з цікавих для його дослідження зведених статистичних показників відповідних фактів, їх ознак. При цьому використовується групування одиниць сукупності за ознаками, що становлять інтерес для дослідника. Таке зведення і групування найчастіше виконується з використанням накопичувальної (зведеної) таблиці.

Основою побудови цієї таблиці є, як правило, ознаки, за якими проводиться групування. У рядках таблиці (по горизонталі) розміщуються найменування фактів, ознак, подій, які цікавлять дослідника і які відображені в статистичних формах, а у колонках — їх кількісні показники за певні проміжки часу (місяць, квартал, рік) або за певними територіальними одиницями (область, місто, район). У клітки перетинання рядків та колонок переносяться із статистичних форм та позначаються числові (кількісні) значення показників, відображених у рядках найменувань, однорідних фактів, ознак, подій за відповідні часові проміжки або за територіальними одиницями, які визначені у колонках таблиці.

Статистичне зведення за способом виконання може бути ручним або механічним. Нині частіше використовується механічне зведення на ЕОМ. При цьому за потреби може застосовуватися кодування (шифрування) показників. Поряд із статистичними таблицями при зведенні та відображенні інформації використову-

2 8-147 33

Глава і " ;

ють діаграми, схеми, графіки, що містять умовні зображення співвідношення показників для наочного відображення.

Зведені статистичні дані піддаються узагальненню за методиками статистичного кримінологічного аналізу. Про нього йтиметься у наступній главі.

Окремим видом узагальненої інформації була названа нормативна, тобто така, яка відображає визначені у людському суспільстві стандарти поведінки. Серед цих стандартів найбільш обов'язкову регулятивну силу мають норми права (правові норми), які визначають відносини у найбільш важливих для суспільства сферах його життєдіяльності. Правові норми, а точніше їх інформаційне відображення, містяться в актах законодавства та інших нормативно-правових актах, які є джерелами правової інформації. Остання потрібна насамперед для відображення об'єктів, ознаки яких унормовані у праві. Частини таких об'єктів у вигляді процесів, відносин, фактів, проявів тощо належать до предмета кримінології. Це передусім злочинні прояви, їх ознаки, суб'єкти, об'єкти посягання, стадії вчинення, підстави та умови відповідальності, міри покарання тощо унормовані у кримінальному законодавстві. У кримінології поняття та ознаки, що стосуються визначення злочину та з інших названих питань, використовуються у тому значенні, яке визначено у кримінальному законодавстві, тобто використовується кримінально-правова інформація.

Ознаки низки проявів передкримінального характеру у вигляді адміністративних правопорушень містяться в адміністративному законодавстві. В окремих законах унормована діяльність правоохоронних та деяких інших державних органів стосовно запобігання злочинним проявам. І ця нормативно-правова інформація має кримінологічне значення та становить інтерес для кримінологів. Запобіжний зміст і кримінологічне значення має низка норм галузевих актів законодавства. Всі ці та деякі інші акти законодавства містять нормативно-правову інформацію, яка за своїм кримінологічним значенням становить інтерес для кримінолога.

За необхідності отримання узагальненої нормативио-правової інформації з того чи іншого питання використовується методика

34 ••;

Кримінологічна інформація

нормативного групування. Вона застосовується у випадках, коли нормативна інформація з питань, що становлять інтерес, міститься у декількох актах або проектних пропозиціях і потрібно визначити варіант більш досконалого регулювання зазначених питань. Засобом аналізу у цих випадках є порівняльна схема (таблиця) правової інформації. Таблиця формується таким чином. У колонках визначаються питання (предмет) регулювання, в горизонтальних рядках — найменування нормативних актів, нумерація окремих частин цих актів, а також назви проектних пропозицій. Останні розміщуються у хронологічному порядку. Питання, що підлягають врегулюванню, розміщуються у колонках за системою (порядком) їх викладу в основному (базовому) нормативному акті або за групами норм, що пов'язані загальним родовим предметом. У клітинах на перетині рядків та колонок відображується інформація — текст правового визначення питання, що передбачене у цій колонці, у нормативному акті (його проекті), розміщеному у цьому рядку. Останній рядок таблиці залишається незаповненим. Він призначений для формулювання тексту норми, її положення, який пропонується на підставі аналізу. Наведена методика є складовою методу нормативно-правового аналізу. Останній належить до науки теорії права. В останньому рядку таблиці, де має бути поданий пропонований текст норми, в разі неможливості на цей час його сформулювати, може міститися лише висновок про доцільність (недоцільність) коригування чинної правової норми (норм) та зазначено спрямування останнього.

Окремим різновидом кримінологічного аналізу законодавчих та інших нормативно-правових актів (їх проектів) є дослідження змісту останніх на предмет визначення впливу їх норм на формування і поширення криміногенних та інших зумовлювальних злочинність чинників або на ЇЇ запобігання, тобто на виконання нормами права антикриміногенної функції. Таке дослідження дістало назву кримінологічна експертиза, її опис міститься у главі 5 цієї Книги Курсу.

Нерідко в окремий вид інформації, зокрема узагальненої, виділяють управлінську інформацію, яка використовується у сфері управління. Значна частина останньої охоплюється іншими видами інформації: дослідницькою (аналітичною), статистичною,

Глава 1

нормативною. За ознакою цільового призначення — забезпечувати процес управління — можна погодитися з виділенням цієї інформації в окремий вид. Вона нерідко має кримінологічне значення.

При кримінологічному дослідженні причин і умов окремих видів злочинів, зокрема службових, господарських, у сфері економіки тощо, роль детермінантів злочинності нерідко відіграють недоліки управлінської діяльності. Інформація про них має значення для розв'язання досліджуваної проблеми, зокрема для визначення у сфері управління заходів запобігання та протидії злочинності. Запобіжна, як і будь-яка суспільна діяльність має певним чином управлятися. Про це йшлося у главі 9 Книги 1 Курсу. Для досконалої організації запобіжної діяльності потрібна відповідна управлінська інформація, значна частина якої є кримінологічною.

Джерелами управлінської інформації є управлінські рішення уряду, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади або органів зі спеціальним статусом (повноваженнями), наприклад Генеральної Прокуратури, їх регіональних органів, а також органів місцевого самоврядування. Управлінську інформацію містять також інформаційно-аналітичні документи, матеріали перевірки виконання управлінських рішень, інша документація в галузі управління, в тому числі щодо діяльності відповідних установ і організацій стосовно запобігання та протидії злочинності.

Збір, накопичення та аналіз управлінської інформації, що містить нормативні положення, здійснюється також за методом нормативного узагальнення, тому що функції, повноваження, обов'язки та права органу управління, а також його посадових осіб, як правило, унормовані. Управління здійснюється не лише через прийняття та реалізацію законодавчих та інших нормативно-правових актів, а й безпосередньо організаційно-управлінськими актами, які не містять правових норм. Метод нормативного узагальнення застосовується і щодо останніх актів.

При побудові схеми (таблиці) нормативного узагальнення управлінської інформації у колонках розміщуються, згідно з наукою управління, всі стадії та функції останнього, починаючи зі збору та аналізу інформації, підготовки і прийняття управлінсько-

Кримінологічна інформація

го рішення, організації його виконання, забезпечення останнього у всіх необхідних відношеннях (кадровому, організаційному, матеріальному, інформаційному) і аж до організації контролю і перевірки виконання, оцінки його результатів.

Найменування актів управління (їх назви) розміщуються у рядках по горизонталі, а управлінська інформація з них, яка відображає регулювання діяльності за відповідними стадіями і функціями управлінського процесу, що визначені у колонках таблиці, у клітинах на перетині рядків і колонок. У такий спосіб можливо визначити, як змістовно передбачено діяльність щодо тієї чи іншої функції або стадії управлінського процесу у різних управлінських актах. При аналізі важливо визначити прогалини регулювання управлінської діяльності, можливу його неповноту, невідповідність вимогам науки управління, актам центральних органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, передусім ті недоліки, що відіграють роль умов, які сприяють вчиненню злочинів. За результатами аналізу зведеної таблиці дослідник формулює кримінологічну оцінку та пропозиції щодо усунення зазначених умов за кожною стадією, функцією управлінського процесу й управлінською діяльністю загалом. Управлінська документація може вивчатися також за методом контент-аналізу, про який ітиметься далі.

Останнім видом узагальненої кримінологічної інформації є теоретична і загалом літературна інформація, яка міститься у монографіях, підручниках, посібниках, статтях, інших публікаціях. Цей вид інформації досить поширений. Але її вивчення не завжди методично забезпечене, через що на нього витрачається багато часу, а частина інформації нерідко залишається невикористаною. Вивчення літературних джерел, передусім статей та іншої друкованої продукції невеликого обсягу варто проводити також через систематизацію за табличною методикою. У цьому випадку у горизонтальних рядках таблиці (схеми) розміщують назву та інші вихідні дані публікації. Відповідно до вміщеної у ній інформації, Що згрупована та диференційована за основними (проблемними) питаннями теми публікації (її окремого розділу, параграфа, іншого підрозділу), визначають найменування та перелік колонок таблиці. На перетині рядка (назви публікації) та певної колонки

Глава 1 1!'!

(проблеми, теми, питання) у відповідній клітині таблиці позначається, як у цій публікації відображені проблеми, теми, питання. І так за кожною публікацією, що є об'єктом аналізу.

Часто за великої кількості та значного обсягу літературних джерел узагальнення інформації, що міститься у них, проводять за допомогою методики контент-аналізу. Останній належить до методів соціальних наук. Його назва походить від англійського «сопіепі апаїуш» та у перекладі означає «аналіз змісту». Контент-аналіз — це дослідницький технологічний засіб об'єктивного та системного виявлення і опису згідно з завданнями аналізу інформації, що відображає текст її об'єкта. При застосуванні цієї технології передбачається використання певної стандартизованої процедури, яка нерідко супроводжується виміром або оцінкою інформації у прийнятих показниках. Узагальнена за допомогою контент-аналізу інформація має відповідати передбаченому аналізом (дослідженням) рівню узагальненості1.

Стандартизована операція при контент-аналізі виконується, як правило, з використанням схеми, опрацьованої дослідником. Схема, що потрібна для накопичення та аналітичного дослідження інформації, має бути диференційована за окремими питаннями, які охоплюють дослідницьку проблему. У схемі контент-аналізу інформація з різних літературних джерел з того самого питання не тільки зосереджується в одному місці (на окремому аркуші), а й переноситься до нього незміненим текстом, який часто відтворюється з використанням прийнятих «стандартних» термінів, позначень, сутнісних одиниць виміру. При цьому текст відтворюється разом із зазначенням його джерела (автор, назва, місце, рік видання, номер сторінки). Оскільки дослідження, як правило, ставить багато різних питань (великих і малих, загальних і складових), кожному з яких відповідає окремий аркуш схеми, вона загалом більше нагадує блокнот схем (аркушів). Узагальнення інформації за методом контент-аналізу дозволяє аналізувати в обмеженому інформаційному просторі різні погляди з різних джерел з одного питання, за результатами аналізу накреслювати точку зору дослідника.

1 Див. докладніше: Робочая книга социолога. — М., 1976. — С. 322-332.

Кримінологічна інформація

При вивченні літературних джерел, незалежно від використання методу контент-аналізу, рекомендується використовувати давно застосовувану методику фіксації інформації з джерела на картках. Використання цієї методики ніби передує контент-аналізу, є допоміжним для нього. Але картковий метод має і самостійну цінність, особливо коли результатом дослідження має бути написання монографії, дисертації, іншого значного за обсягом рукопису. Картки можна розміщувати і переміщувати згідно з планом рукопису. У сучасний період картковий метод майже всюди замінено на комп'ютерний метод накопичення, систематизації та аналізу інформації.

Досі висвітлювалися різні види вторинної узагальненої кримінологічної інформації та їх джерела і форми. Виняток становили форми первинного статистичного обліку злочинних проявів та діяльності щодо реагування на них, які розглядалися в єдиному комплексі статистичної інформації.

Проте первинна кримінологічна інформація далеко не вичерпується наведеними статистичними формами. Нерідко, особливо при проведенні наукового дослідження, виникає потреба збору та використання первинної емпіричної інформації, яка безпосередньо відображає об'єкти, що є предметом кримінології. Потреба у такій інформації зумовлена, як правило, тим, що за статистичного узагальнення не всі ознаки об'єкта, що цікавлять дослідника, охоплюються статистичною формою. Крім того, при його проведенні, як відомо, втрачаються або змінюють свій особливий зміст, акцент деякі індивідуальні та структурно-групові особливості об'єктів. Крім того, статистичний облік часто не є адекватним, містить, зокрема за сучасних українських реалій, суб'єктивну корективу того, хто веде облік і в чиїх інтересах він ведеться. Результати цього обліку — це вже не об'єктивна реальність, а, за висловом російського вченого В. Г. Афанасьєва, «предмети іншої природи», Що опрацьовані людиною, яка включена у певну соціальну систему як компонент останньої1.

Безумовно, і при безпосередньому відображенні об'єктів інформації також присутній суб'єктивний момент, пов'язаний з

1 Афанасьев В. Г. СоциальІІая ииформация. - М., 1994. - С. 58-59.

Глава 1 • •;

особистістю її збирача. Проте його «суб'єктивна воля» обмежена рамками заданої методики. Момент безпосередності сприйняття об'єктивних ознак об'єкта також зменшує імовірність, хоч і не виключає повністю, суб'єктивного трактування та змінення сутності інформації, «зміщення акцентів» тощо. З огляду на наведене емпіричну інформацію поділяють на суб'єктивну та об'єктивну. Перша є відображенням об'єкта таким, яким його уявляє та оцінює суб'єкт безпосереднього збирання та надання інформації. Друга — це відображення ознак об'єкта такими, як вони визначені у матеріальних носіях інформації, що мають більшу імовірність об'єктивного відбиття. Прикладом першої може бути інформація про злочин та ознаки останнього, яку дали особа, що його вчинила, потерпілий та свідок. Інформація кожного з них буде відрізнятися суб'єктивним ставленням до вчиненого. Прикладом іншої (об'єктивної) інформації про те саме є визначення злочину та його ознак у матеріалах кримінальної справи. Останнє є фаховим, обґрунтованим доказами і більшою мірою (що передбачається — !) суб'єктивно незацікавленим.

Через наведене в емпіричній інформації перевага надається зібраній з об'єктивних джерел, хоча не потрібно нехтувати й суб'єктивними відомостями. За умов масовості, якою характеризуються джерела емпіричної інформації, особливо не про окремі прояви та індивідуальні особливості, а про їх сукупний вияв на значному масиві, суб'єктивні оцінки мають тенденцію до нівелювання з наближенням до усередненої медіани. Зменшення імовірності суб'єктивних відхилень при масовому збиранні емпіричної інформації забезпечується єдиним стандартом (методикою) цієї процедури з дотриманням вимог представництва, адекватності, оптимального збереження останньої у подальших процесах обробки, узагальнення, використання інформації.

Представництво (репрезентивність) інформації пов'язане з правильним визначенням параметрів, умов та методики формування вибіркової сукупності, що розглядалося у попередніх главах Курсу.

Зараз доцільно розглянути методики збору емпіричної інформації. Насамперед потрібно назвати методики безпосереднього спостереження, тобто безпосереднього зняття інформації про об'єкт дослідження, яке виконує сам дослідник або за його дору-

Кримінологічна інформація

ченням інший працівник. Першою слід виокремити методику введеного (включеного) спостереження, коли дослідник офіційно призначається виконувати обов'язки, пов'язані з функціонуванням об'єктів інформації. При цьому він має можливість ніби зсередини сприймати інформацію, яка йому необхідна. В цьому перевага цієї методики, її недолік — підкорення дослідника певним службовим правилам, виконання яких інколи спотворює реальну інформацію, обмежує її вузьковідомчими інтересами. Приклад — практика неповної реєстрації злочинів, за умов якої інформація про них також стає неповною. Інша методика спостереження передбачає його безпосереднє проведення ззовні. При цьому зовнішнє спостереження має дві форми: стандартизовану та довільну. Для застосування першої розробляється методика стандартизованого спостереження. Остання — це схема, в якій об'єкт дослідження, наприклад діяльність із реєстрації злочинів, попередньо розбивається на її види, форми, операції, процедури, що передбачені у нормативних або методичних документах. Інформація про діяльність відображається відповідно до цих стандартів, зокрема: не одним, а певною кількістю виконавців; згідно із заданими параметрами вибірки; її визначенням не за один, а за потрібну кількість періодів. Стандарт упорядковує інформацію, але водночас обмежує її. Багато чого цікавого для дослідження може залишитися поза стандартом.

При довільному спостереженні використовується декілька методик його виконання. Перша з них — суцільне спостереження, коли інформація відображається стосовно всіх об'єктів інформації, що потрапили до поля зору дослідника. За цієї методики рекомендується ведення щоденника зі стандартним переліком питань (ознак), застосуванням прийнятих скорочень, абревіатур, шифрів, у хронологічному чи предметному порядку.

Спостереження, у тому числі довільне, може бути не суцільним, а вибірковим, за попередньо заданим критерієм відбору інформації, скажімо, за певний день тижня, вечірні години, з певних місць вчинення злочинів тощо. Інформація може фіксуватися також через ведення щоденника або вільних вибіркових заміток. Ьезпосереднє спостереження значно підвищує рівень об'єктивного відображення подій, інформації про них.

Глава і

Зрозуміло, що дослідник не має змоги тривалий час безпосередньо спостерігати, а тим більше в різних місцях за об'єктами дослідження. Тому застосовуються різні методи і методики збирання інформації про об'єкт дослідження не безпосередньо, а від інших осіб, які обізнані з ним. З цією метою використовуються, як правило, конкретно-соціологічні методи і методики. Перший метод — опитування. Воно може бути масовим і вибірковим, вільним і спрямованим. Цей метод реалізується через такі методики.

Інтерв'ю — це бесіда дослідника (інтерв'юера) й опитуваного (респондента). Через прямий контакт із джерелом інформації стає можливим сприйняття соціально-психологічного, емоційного ставлення респондента до події та інформації. Виокремлюють вільне (неформалізоване) інтерв'ю, яке ведеться за певною темою, але без попередньо виробленої схеми. Варіантом вільного інтерв'ю може бути послідовно-розгорнуте інтерв'ю, коли дослідник попередньо намічає варіанти спрямування інтерв'ю залежно від отриманої інформації на попередні питання. Часто застосовується формалізоване інтерв'ю — це опитування за попередньо складеною схемою. Кожний із видів інтерв'ю має свої преваги і вади; застосовується залежно від потреб, ситуації, можливостей дослідження.

Анкетування — це методика опитування за заздалегідь розробленою упорядкованою схемою, отримання та фіксація інформації за якою передбачається дослідником, іншою особою або безпосередньо самим респондентом. Розроблення анкети — це спеціальна методична процедура, якої потрібно вчитися та у здійсненні якої набувати досвіду. Можна назвати декілька вимог до складання анкети:

а) її зміст слід обмежувати лише темою дослідження;

б) потрібна оптимізація кількості питань — їх має бути не більше і не менше від потреби; будь-яке запитання, без відповіді на яке можна обійтися, не повинно включатися до анкети;

в) однозначність та зрозумілість питань: для визначення цих якостей потрібно поставити себе на місце респондента;

г) послідовність питань може бути різною, але її принцип пови нен чітко визначатися, наприклад: від простого, елементарного до більш складного, або згідно зі стадіями діяльності — від першої до наступних, або з групуванням питань певними блоками, або з визначенням спочатку загальної ознаки, а потім її складових тощо;

Кримінологічна інформація

ґ) стандартність (пропонування варіантів) відповідей, зведення до мінімуму так званих «відкритих» питань, що передбачають довільну відповідь без зазначеної схеми, послідовності, повноти аргументації тощо;

д) врахування можливості суб'єктивного ставлення до відпо відей, нещирості з «гострих», «болючих» питань; існує низка прийомів не прямої, а завуальованої постановки питань, опосеред кованої перевірки відвертості відповідей на них порівнянням із відповідями на інші пов'язані питання;

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒