ВИХІД І. ВИХІД II. ВИХІД ІІІ

ВИХІД І

Явдокія Пилипівна і Прокіп Свиридович.

Прокіп Свиридович (виходить потягаючись). Якось мені не по собі … чи недоспав, чи переспав… Мовби хочеться чогось — чи хвигів, чи бананів?

Явдокія Пилипівна. Химко

Химка. Га?!

СірчихаТа не гавкай, а принеси йому солоних огірків! Чула, бананів він захотів.

Прокіп Свиридович. От бач, ти й знаєш, чим мені догодити, а мене, як тебе не бачу, то й сум бере!

Явдокія Пилипівна. Добрий сум! Напився вчора з басами та хропів так, що сусідських собак перебудив.

Прокіп Свиридович. Скучила? Як ми бралися, то гули, як голубочки:

Явдоха. Голубочок ти мій, ненаглядний.

Прокіп. ….. гулі-гулі-гулі!

Прокіп Свиридович. Явдохо?

Сірчиха. Що?

Сірко. Давай чаю?

Сірчиха. Давай чаю.

Сірко. …або горілки?

Явдокія Пилипівна. Горілки не дам!

Сірко. А що такеє?

Сірчиха. Сьогодні Проня Прокопівна гостя розумного чекають, а тобі все горілки та й горілки.

Сірко. Так шо й випити не можна?

Сірчиха. Не можна!.

Прокіп Свиридович. Що ж це? Уже й випити не можна? Та через той пансіон життя нема. Отой пенціон у мене ось де! (Показує на потилицю).

Явдокія Пилипівна. Ти знов уже почав?

ВИХІД II

Ті ж і Проня.

Явдокія Пилипівна. Де це ви, доню, ходили?

Проня. На Хрещатику була: ось для вас покупку принесла.

Прокіп Свиридович. Що ж там?

Явдокія Пилипівна. Чи не черевики купила?

Проня (розвиває папір і виймає чепчик з червони ми стрічками). Ось що я вам, мамо, купила. (Хоче надіти матері на голову).

Мати одхиляється.

Явдокія Пилипівна. Що це ви, дочко? Чи годиться ж мені на старість убратись у чепчик, та ще з червоними стрічками?..

Проня. Така саме мода. Ну, вже як хочете, а оту міщанську хустку з ріжками скиньте!

Явдокія Пилипівна. І мати, і бабка моя таку носили, у такій уже й мене в труну положите…

Проня. Яка труна? Ви шо забули, шо до нас сьогодні до нас прийдуть. Та що ж ви зі мною робите? Говорить не вмієте, ходить як люде не вмієте: у хаті й кругом простота!

Прокіп Свиридович. Простота, Проню, не гріх.

Проня. Так нащо ж було мене по-благородньому вчити? Так, сіли на місця. Дорогі мої, хочу вам нагадати, що у нас сьогодні буде благородний гість, який прийде просити моєї руки. Глядіть же, щоб усе було гаразд.

Прокіп Свиридович. Добре, добре! Я зараз пошлю за горілкою.

П р о н я. Горілки?! Ви б ще цибулі з салом поставили!

Явдокія Пилипівна. А то чого ж, доню?

П р о н я. Чімпанцького треба: так водиться.

Прокіп. Та воно ж дороге;

Явдокія Пилипівна. Та ми коло нього не вміємо й ходити.

П р о н я. І того жалієте для дочки!

Явдокія Пилипівна. Дочечка, роза моя, Господь з вами! Старий…

Прокіп Свиридович. Та я й нічого… Ось і гроші. (Виймає пуляреса, у платок завірчєного),

П р о н я. Дайте Химці, а я напишу… (манірно). Химко, йди віднеси оце! (матері)

та дивіться, щоб тітка не притетюрилась!

Явдокія Пилипівна. А що ж їй робить? Не вигнати ж сестру?

П р о н я. Добрі родичі, що не знаю, як і одкадитися! Нагноїть у хаті та Гнилицями насмердить, уп'ється.

Явдокія Пилипівна. Та, може, ще й не уп'ється.

П р о н я. Боже! Ви мене заріжете з вашою ріднею!

П р о н я. То все ж таки можете хоч трошки модніще себе держати: он буде зараз такий образованний, вчений…

Прокіп Свиридович. То мені хочеться послухати розумних речей; страх як люблю розумних людей!

П р о н я. То з пекарні слухайте, а то ще помішаєте… Я вас покличу, коли треба буде отак: «Маменька, папенька, вам не трудно підійти». Усе, я пішла одягатися.

ВИХІД ІІІ

Ті ж і Секлита.

Секлита (еліта з кошиком). Добривечір вам у хату!

Явдокія Пилипівна. Здрастуй, сестро!

Прокіп Свиридович. Здрастуйте!

Секлита (кида до порога кошик і розлягається на стільці). Оце втомилась! Бігала, бігала, як той хорт за зайцем, доки не випродала усіх яблук; а це думаю, давай забіжу до Сірка та ковтну чарку-другу горілки!

Прокіп Свиридович (до Явдокії Пилипівни). Ну, що ж тепер…

Явдокія Пилипівна (тихо), І душі нема, як ввійдуть Проня; таке буде!

Секлита. Та чого ви там воркочете, старі? Ще не наворкотались? Вам би уже пора скубтися! Та ну-бо, Явдохо, чого це ти надулася, як індик перед смертю!

Прокіп Свиридович. Та не кричіть. Коли б хоч Проня не почула!

Секлита. Та ну вас з вашими витребеньками! Явдохо, чуєш! Чого ти набундючилась? Давай мерщі горілку!

Прокіп Свиридович. Та не кричіть-бо хоч так дуже!

Секлита. Чому ні? Хіба в мене горло куповане?

Явдокія Пилипівна. Тай вуха ж у нас не позичені.

Секлита. Запаніли! Та що балакати: давай пляшку і чарку.

Явдокія Пилипівна. Та чи воно не годиться? У нас така дочка!

Секлита (бере пляшку і палива зараз чарку та є рот). Велика цяця! Носитесь ви з нею, як з бандурою!

Явдокія Пилипівна. Єсть-бо й з чим: вчилась у пенціоні аж три місяці!

Прокіп Свиридович. Не абиде, а у пенціоні!

Секлита. Чули ми вже це, чули! Аж очортіло!

⇐ Предыдущая 4 5 6 7 8910 11 12 13 Следующая ⇒