Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





ВИХІД ІІ



Хата Сірків. Гучно грає музика.

Сірко. Вимкни ти цю шарманку!

Сірчиха. Та хіба вона тобі заважає? (йде вимикає)

Сірко. Готуємо, готуємо придане, а ніхто й не сватає.

Сіркиха. Та тому що кругом простота! А моїй же донечці треба щось особливе, тому що моя красунечка вчилася в особливому пенсіоні. Ти ж сам грошей на пенсіон не жалкував.

Сірко. Не жалкував, а мені та наука в таку копійчину стала! Страх! Скільки отій мадамі в пенсіоні уплочено! А скільки там Проня Прокоповна просиділа?

Сірчика. Мало хіба? Аж три місяці! Ти б уже хотів, щоб там рідну дитину науками замучили, аж до загину!

 Сірко. . Я не про теє: та мені самому ці пенсіони ось де. Але ж гроші за рік     заплатили! Треба ж було хоч одсидіти за них

Сірчиха. Так ти гроші пожалів? А дитиночку нашу рідну, єдину ти не жалієш. Вона там зовсім змарніла та знівечилась, хоч живою в труну клади! Там уже мало того, що науками вимучили, вимордували, та ще й голодом морили! Дитина не видержала й утекла! Приїхала за того пенсіона така худенька

Сірко. Нічого, вдома відгодували. Плаття перешиваємо й перешиваємо.

                 Ті ж і Химка.

Сірко – Химко.!

Химка. –Га!

Сірко. – Шо ти гакаєш?

Химка. – А шо такеє?

Сірко. – Іди подивися Проню Прокоповну, бо вже ніч надворі.

Химка. –Та де ж я буду там шукати. Та її ж і кавалери проведуть.

Сірчиха. Проведуть, проведуть, а все ж таки страшно. Іди, Химко, глянь!

                    Чути спів надворі                                       

Сірчиха. – А славно співають. Я страх люблю дівочі співи

Сірко. – Славно, славно. Завтра ж неділя от і гуляють.

Сірко. –Явдохо, а памятаєщ, як я до тебе присватувався?

Сірчиха. – та тю на тебе, що згадав!

Сірко. –…як я ходив навколо тебе. …гулі-гулі-гулі…(співає)  Ой дівчино, чия ти……

Сірчиха. –Горілки не дам!

Сірко. А чого це?

Сірчиха. А нічого.

Сірко. Що через розумну доньку вже й випити не можна?

Сірчиха. Не можна.

Сірко. - я тобі кажу, Явдохо, що ці панські науки до хорошого не доведуть. Хвалити бога, прожили вік у добрій згоді та лагоді, діждалися й свого ясного вечора, а після цього пенсіона зовсім життя нема. Туди не йди, це не одягай, там не сиди… нагородив Господь донькою-розумнецею. Нагородив-таки (витягає пляшку горілки, йде)

 

 



  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.