|
|||
ВИХІД ІІХата Сірків. Гучно грає музика. Сірко. Вимкни ти цю шарманку! Сірчиха. Та хіба вона тобі заважає? (йде вимикає) Сірко. Готуємо, готуємо придане, а ніхто й не сватає. Сіркиха. Та тому що кругом простота! А моїй же донечці треба щось особливе, тому що моя красунечка вчилася в особливому пенсіоні. Ти ж сам грошей на пенсіон не жалкував. Сірко. Не жалкував, а мені та наука в таку копійчину стала! Страх! Скільки отій мадамі в пенсіоні уплочено! А скільки там Проня Прокоповна просиділа? Сірчика. Мало хіба? Аж три місяці! Ти б уже хотів, щоб там рідну дитину науками замучили, аж до загину! Сірко. . Я не про теє: та мені самому ці пенсіони ось де. Але ж гроші за рік заплатили! Треба ж було хоч одсидіти за них Сірчиха. Так ти гроші пожалів? А дитиночку нашу рідну, єдину ти не жалієш. Вона там зовсім змарніла та знівечилась, хоч живою в труну клади! Там уже мало того, що науками вимучили, вимордували, та ще й голодом морили! Дитина не видержала й утекла! Приїхала за того пенсіона така худенька Сірко. Нічого, вдома відгодували. Плаття перешиваємо й перешиваємо. Ті ж і Химка. Сірко – Химко.! Химка. –Га! Сірко. – Шо ти гакаєш? Химка. – А шо такеє? Сірко. – Іди подивися Проню Прокоповну, бо вже ніч надворі. Химка. –Та де ж я буду там шукати. Та її ж і кавалери проведуть. Сірчиха. Проведуть, проведуть, а все ж таки страшно. Іди, Химко, глянь! Чути спів надворі Сірчиха. – А славно співають. Я страх люблю дівочі співи Сірко. – Славно, славно. Завтра ж неділя от і гуляють. Сірко. –Явдохо, а памятаєщ, як я до тебе присватувався? Сірчиха. – та тю на тебе, що згадав! Сірко. –…як я ходив навколо тебе. …гулі-гулі-гулі…(співає) Ой дівчино, чия ти…… Сірчиха. –Горілки не дам! Сірко. А чого це? Сірчиха. А нічого. Сірко. Що через розумну доньку вже й випити не можна? Сірчиха. Не можна. Сірко. - я тобі кажу, Явдохо, що ці панські науки до хорошого не доведуть. Хвалити бога, прожили вік у добрій згоді та лагоді, діждалися й свого ясного вечора, а після цього пенсіона зовсім життя нема. Туди не йди, це не одягай, там не сиди… нагородив Господь донькою-розумнецею. Нагородив-таки (витягає пляшку горілки, йде)
|
|||
|