ВИХІД X. ВИХІД XІ. ВИХІД XІІ

⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 17Следующая ⇒

ВИХІД X

Т і ж без Голохвостого.

Проня. Що ви мене соромите? Що ви тут наказали — три мішки гречаної вовни?

Ви, мамо, ще так-сяк, а папаня і цилюрню приплёл, і хвоста, і папиросу в ніс засунув!

Проня. Ідіть, просю вас, звідси обоє, бо помішаєте ще мені предложеніє робить.

ВИХІД XІ

Проня й Голохвостий.

Проня. Ваша папіроска шкварчить.

Голохвостий. Ето в грудє моєй-с!

Проня. Чого?

Г о л о х в о с т и й. Од любви!

П р о н я. Ах, што ви!

Голохвостий. То єсть тут у нутрє у меня такая стремительность до вас, Проню Прокоповно, што хоч крозь огонь готов пройтить!

П р о н я (набік). Ах, ето ви кавалерські надсмєшки… у вас стольки баришень…

Голохвостий. Ето ви пущаєте критику; я своєї душі, Проню Прокоповно, не покину лиш би гдє. Развє-хіба там, гдє ваша душа, — і больше в нікоторому мєстє.

П р о н я. А ви знаєте уже, яка моя душа?

Голохвостий. Ах, Проню Прокоповно, не рвіть меня как пуклю! Потому здєсь у меня (показує на серце) такоє смертєльноє воспалєніє завелось, што аж шипить!

П р о н я. Когда б заглянуть можна було вам у серце.

Голохвостий. То ви би там увиділі, што золотими слов'янськими буквами написано: Проня Прокоповна Сєркова. Ах, но єжелі б золотой ключ од вашого серца та лежав у моєй душі у кармані, вот би я бив щасливий! Я би кожну минуту одмикав ваше серце і смотрєл би; не мився б, не помадився б, не пив, даже не курив би по три дні, та всьо б смотрєв би!

Проня. Ах, когда б же тому було правда?

Голохвостий. Да пущай меня алад'ябль скорчить, когда, значить, брешу (Набік). Ну сміліще! (Стає навколішки). В грудє моєй — Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку й серце!

Проня. Ой, мамо моя! Я так стривожена… так сталось несподьовано… я… я… вас, ви знаєте… чи ви мене не обманюєте, чи любите? Я ще молода… не знаюсь у цім ділі…

Голохвостий. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітельно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє.

Проня. Так дуже любите? (Схиляється до його).

Голохвостий. То єсть говорю вам — кип'яток!

Проня. Ой страшно!

Голохвостий. Не безпокойтесь… обхождєніє понімаю…

П р о н я. І я вас дуже люблю! Душка мой! (Дає руку і цілує його). Я согласна… буть вашою половиною. От только спросить благословенія… Папонько, мамонько!

Голохвостий хоче встати, але Проня задержує його.

Ні, стійте!

ВИХІД XІІ

Проня, Голохвостий, старі Сірки й Химка.

Старі Сірки, раді і здивовані, важно виходять. Химка теж висовується з кухні з пляшками і шклянками.

Проня. Свирид Петрович Голохвастов дєлаєт мині предложеніє. |

Голохвостий. Прокопе Свиридовичу, і ви, Явдокіє Пилиповно! Я переговорил з вашою розумною дочкою Пронею Прокоповною про одну секретную вєщ. Я скоропостижно хочу женитися на їх, і вони согласні. Тепер я прошу у родителів, чи сдєлають вони честь поблагословить, значить, ето самоє предпріятіє.

Прокіп Свиридович. Як моя дочка, Проня Прокоповна, так хотять, то нам, старим, нічого перечити.

Голохвостий. Чи развє нельзя, щоб скоріше весілля? Бо я здається-кажеться вмру, как прийдеться ждать долго.

Проня. І я б хотіла, штоб швидче.

Прокіп Свиридович. Молоді! Ну, що ж, можна і на цім тижні, — як думаєш, стара?

Явдокія Пилипівна. У мене все готове.

Голохвостий. Єжелі што так, дак кланяюсь вам низько за ваше слово.

⇐ Предыдущая 7 8 9 10 111213 14 15 16 Следующая ⇒