ВИХІД V. ВИХІД VI. ВИХІД VII

ВИХІД V

Голохвостий, Проня, Настя і Наталка.

Голохвостий (уздрівши), А ось і вони з кумпанією. Ну, Голохвостий, держись!

Голохвостий (підліта). Бонджур! Моє серце розпалилося, мов щипсі, поки я дожидав мамзелю!

Проня (манірно). Мерси, мусью! (До подруг).

Голохвостий. Рекомендуйте мене, пожалуста, баришням! Хоч я і не знаю їх, но надєюсь, што ви не будете водить компанію лиш би з ким!

П р о н я. Разумєеться. Єто маї близькі приятельки

- Анастасі!

- Наталі!

Голохвостий. Рикомендуюсь вам: Свирид Петрович Галахвастов.

Настя. Мені здається, що ми десь стрічались.

Голохвостий. Нічаво нєту вдивительного — міня знаєт увесь Київ чисто.

Наталка. Невже?

Голохвостий. Рішительно. Міня везде принімают как сваво, значить, без хвисона, потому что перве дело ум і обхождєніє: делікатні хранцюзькі маньори, штоб вийшов шик!

П р о н я. Разумєеться, не мужицькі: фе! Мове жар!

Наталка (до Насті). Який він гарний!

Настя. Нічого собі; тільки штукований!

Наталка. А я вас сьогодні десь бачила.

Голохвостий. Я чоловік не очень дуже посидящий: люблю у праходку з образованними людьми ходить. Ноги чоловіку, видите, для того й дадені, штоб бити ними землю; потому вони і ростуть не з голови…

Наталка (до Насті), Який він розумний та гострий як бритва!

П р о н я (до подруг), А я ж вам казала, що первий кавалер!

Голохвостий. Не вгодно лі, баришні, покурить папироски? Зараз перва мода!

П р о н я. Дайте мінє! (Закурює і закашлюється).

Голохвостий. Может, крепкі? Я, якщо дозволите, Проню Прокоповно, принесу вам натиральних дамських.

Наталка і Настя. Та киньте папироску, а то ще закашляєтесь.

П р о н я. То я ковтнула какось диму…(басом)

П р о н я. Пусте! Я ще в пенціонє курила…

Голохвостий. Ні, ні, ні, баришням гарним краще канахветок! Позвольте канахветок! (Вийми з кишені у піджаці).

Настя (до Наталки). Ач, який ввічливий!

Наталка. Настоящий хрант.

Беруть цукерки.

П р о н я (бере манірно одну). Мінє так солодке обридло! Кожинного дня у нас вдома ласощов етих разних, хоч свиней годуй! Я ще больше люблю пальцини, нанаси…

Голохвостий. Сю минуту видно у вас, Проню Прокоповно, не простий, а образованний вкус!

Настя (до Наталки). Куди пак! Дома пироги з маком та вареники трощить, а тут — пальцини.

Наталка. Це на нас критика.

Голохвостий. Только дозвольте, Проню Прокоповно, то я вам етой всякой всячини цєлий воз притарабаню! Меня, знаєте, на Хрещатику, дак еті все купці делікатними матеріями — просто на руках носють. Бо я їм усєм дєнєг позичаю, і там перед началством звєсно — што, потому у меня будошник у струне! Дак уже все вони як учеплються: бери скольки хочеш, значить, етой погані — пальцин, кавунов, разних монпасье, мигдалу… Я вже просто одпрошуюсь, — што куда мінє ето переїсти все, потому луснуть, пардон, треснуть — як раз плюнуть, так нєт-таки — бери та бери! Как учеплються, то й береш, да й роздаєш уже усяким там разним, потому што пущай хоть на смєтник викідають… Дак я вам цєлий воз…

П р о н я (ображено). Шось не зрозуміла, це мені того, што на смєтник викидають?

Дівчата сміються

П р о н я. Другим, можеть, необразованним што вгодно з губи плюнь, бо понятія нікоторого не імєють; а я в пенціонє все науки проізошла.

Настя (до Наталки) почала носитися зі своїм пенціоном

Наталка (до Насті). , як дурень з торбою… Це вона нам вибива очі!

Н, а с т я. Приндя чортова!

Проня. Я?

Дівчата. Ти!!

Голохвостий. Пардон, пардон, їй-богу, пардон. Потому шо в мене з язика, як у млина з колеса.

Проня. Оце так розумійте!

Дівчата. Ходімо вже додому.

Голохвостий. Што ж, баришні, так сейчас домой? Може, у праходку: при мєсяце такой шик!

Настя. Ні, спасибі вам, ходіть здорові самі вже!

Наталка (до Проні). Прощайте, нам не затиняйте, а ми вам не мішаємо!

Проня. Не задавайтесь на крупу, бо в решеті дірка!

Наталка. Нічого, ваш кавалер позбирає!

Пішли.

ВИХІД VI

Проня й Голохвостий.

П р о н я (вслід). А дулі не скушаєте? Ач, копилять як губи! З меня только хворму беруть, а од них усєх гнилицями так і тхньоть! Свиноти погані!

Голохвостий. Ну й ловко ж ви їх одбрили! Ех, Проню Прокоповно, розумні ви.

Проня. Шо правда? Якби мінє модніща публика, то я б себя показала! А то з кєм тут зайтись — необразованність одна! Свиноти погані!

Голохвостий. Необразованість!

Проня. Я от только з вами і маю приятность общаться!

Голохвостий. А позвольте узнать, Проня Прокоповна, какоє-такоє ви обо мне понятіє имєєтє?

Проня. Ви мене так допитуєтесь. Мені ж конфузно, ви ж мужчина, а я ж баришня!

Голохвостий. А єто нічого, что баришня, єто чисті пустяки

Проня. Ні, я в цьому понятія ніякого не имєю.

Голохвостий. Не беспокойтесь, обхождение понімаєм!

Проня. Ви мінє такого жару укидаєте, што я просто шарєю… Хіба не знаєте, як безневинній дівиці стидно…

Голохвостий. Коли без етого никак нельзя обойтиться: все равно прийдьоться…

Голохвостий. А в тіятрі любите?

Проня. Знаєте, акробати занятніщі мінє: такії красиві мущини. Я було как пойду, то так стрівожусь за них, што цєлу ноч не сплю!

Голохвостий. Так ви б у таком разе гулять виходили, то я б мог хоч цєльную ноч трудиться проходкою!

Проня. Ноччю? Што ви? Страшно, штоб, бува, какой оказії не вийшло… ви мущина, а я баришня. Вот удньом так я люблю гулять у царському саду з книжкою безпременно, бо так приятно під дубом романа читати.

Голохвостий. А ви які читали?

Проня. , Оце, значить, «Кровавую звєзду», або «Охфіцерськую любов» або «Чорний гроб»…

Голохвостий. Ото роман, так роман, а я вам адин роман порикомендую «Битва руських з кабардинцями» — а-ах! Або — «Матильда — чи хранцюзька гризетка», або теж «Безневинний дон Педро, чи іспанська страсть».

Проня. Ах, я такії люблю ужасть как: штоб про таку любов писалось, штоб як смола кипєла!

Голохвостий. От тольки, Проню Прокоповно, здайоться-кажеться, про любов би-лучче самим рамана завить!

Проня. Извєсное діло, Особливо, якщо кавалер-душка.

Голохвостий. прошу, значить, вашу руку і серце.

Проня. Господи. Господи. Дочекалася-таки! Я вас теж дуже-таки люблю! Ви завтра приходьте до нас предложеніє дєлать…

Голохвостий Приду. Приду, моя канахветочка.

Проня. Я Канахветочка. Господи, ви до нас прийдете, а я вас так одрикомендую, так одрикомендую….

Голохвостий. Приду. Приду. Зозулечка.

Проня. Знаєте, я ж вас дуже-таки люблю, тільки ви мене не обманіть, тому що я вас дуже-таки буду чекати… а зараз я не можу, мені бігти треба…

Проня. Душка! (Цілує хутко Голохвостого і біжить до хвіртки). Ламур! (Вибіги).

ВИХІД VII

Голохвостий сам.

Голохвостий Треба буде мила купити, дорогого мила… Але зате ж все добро тепер моє! Годі вам, Свириде Петровичу, тепер зайцем бути! Можно будєть і самому зайців ловити, а особливо куріп'яточок!

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 8 9 10 Следующая ⇒