Лабораторна робота №4-5 6 страница

При мінералізації органічних речовин уникають бурхливого кипіння рідини.

Після того, як всі органічні речовини окислилися, про що свідчить стійке знебарвлення рідини, вміст пробірки кількісно переносять в мірну колбу на 100см³, охолоджують і обережно (по стінці! ) додають 15 см³ дистильованої води (попередньо перевіреної за допомогою реактиву Несслера на відсутність аміаку), 2 краплі розчину метилового червоного і приєднують до апарату для мікровизначення нітрогену.

Апарат для мікровизначення нітрогену складається з пароутворювача 1, запобіжної судини 3, колби К'ельдаля 5, краплепоглинача 11, холодильника 10 і приймача - конічної колби 12. Пароутворювачем служить звична плоскодонна колба, в яку наливають дистильовану воду, що підкислена сірчаною або фосфорною кислотою. Колбу-пароутворювач забезпечують запобіжною скляною трубкою 2, яка доходить до дна. Для рівномірного кипіння на дно колби кладуть декілька шматочків пемзи або скляних капілярів.

Рис. 1 - Апарат для мікровизначення нітрогену (по К. П. Петрову),

Оптичну густину фільтрату кожної проби досліджують на фотоелектроколориметрі. Як стандартний розчин використовують лимоннокислий розчин барвнику оранж Ж, розведений дистильованою водою у співвідношенні 25: 20.

У приймальну колбу 12 піпеткою вносять 20 см³ 0, 01 н розчину сульфатної кислоти. Колбу встановлюють так, щоб форштос був занурений в кислоту на 2... 3 мм (щоб уникнути втрат аміаку).

У колбу К'ельдаля через лійку 7 наливають 33 % розчин натрій гідроксиду (з розрахунку 5-6 см³ розчину лугу на 1 см³ концентрованої сульфатної кислоти, узятої для спалювання) до зміни забарвлення індикатора у жовтий, після чого негайно ж закривають затискач на лійці 7. Відкривають затискач 13 (одночасно закриваючи затискач 4 на запобіжній судині) і починають пропускати пару. Відгонку амоніаку продовжують 10... 15 хвилин. В останні хвилини відгонки кінець-форштоса виймають з розчину кислоти (щоб уникнути засмоктування рідини). Закінчивши відгонку, змивають форштос 2... 3см³ дистильованої води, приєднуючи їх до розчину в приймач, у який додають 2.. . 3 краплі розчину метилового червоного і відтитровують надлишок кислоти, 0, 01 н розчином натрій гідроксиду до появи жовтого забарвлення.

Загальний процентний вміст нітрогену в досліджуваному матеріалі Х₁ розраховують за формулою:

де А - кількість 0, 01 н розчину сульфатної кислоти, що зв'язалася з амоніаком (см³);

Н - наважка продукту (г).

Зробити висновок до роботи.

Лабораторна робота №8

Тема: спектрофотометричний метод визначення білка в харчовій сировині

Мета: визначити вміст білка в харчовій продукції методом спектрофотометрії

Із амінокислот, що входять до складу білків, лише триптофан, тирозин і у меншій мірі фенілаланін володіють помітним поглинанням в ультрафіолетовій області спектру. Оптична густина розчинів білків, що містять ці амінокислоти, при 280 нм прямо пропорційна їх концентрації в розчині. Оскільки більшість білків містять залишки тирозину, вимірювання поглинання при 280 нм за допомогою спектрофотометра є швидким і зручним способом визначення вмісту білка в розчині.

Цей метод дає добрі результати з гетерогенною сумішшю білків, а також з препаратами індивідуальних білків, молярна абсорбція яких (коефіцієнт оптичної густини) може бути точно виміряна або обчислена виходячи з амінокислотного складу. Коефіцієнт оптичної густини даного білка залежить від вмісту в ньому триптофану, тирозину, фенілаланіну.

Об'єкт дослідження: розчин білка.

Обладнання і посуд: штатив з пробірками, мірні піпетки, спектрофотометр.

Методика виконання роботи

1. Безбарвний, абсолютно прозорий розчин білка поміщають в кювету спектрофотометра з товщиною шару 1 см і визначають його оптичну густину при довжині хвилі 280 нм.

Концентрацію білка розраховують, виходячи з відомого коефіцієнта оптичної густини, або визначають за допомогою заздалегідь побудованої калібрувальної кривої.

2. Якщо коефіцієнт невідомий, можна скористатися номограмою Адамса (рис. 1).

На номограмі на шкалах 2 і 3 відкладені значення оптичної густини розчинів білка відповідно при 280 і 260 нм, а на шкалі 1 - концентрація білка (в мг/ см³).

Визначають оптичну густину досліджуваного розчину білка при 280 і 260нм. Через відповідні точки на шкалах 2 і 3 проводять уявну пряму. Точка її перетину зі шкалою 1 дає концентрацію білка в досліджуваному розчині.

Використання номограми Адамса зручне ще і тому, що при цьому враховується забруднення розчину білка нуклеїновими кислотами, які мають максимум поглинання при 260 нм.

Рисунок 1 - Номограма для визначення концентрації білка.

Зробити висновок до роботи.

Лабораторна робота № 9

Тема: визначення концентрації лактози та білка в молоці.

Мета: визначити кількісний вміст лактози та білку в молоцітитриметричним методом.

Об'єкт дослідження: молоко

Обладнання і посуд: піпетки, колби мірні (об'єм 50 см³), колби конічні з притертим корком (об'єм 100 см³), лійки скляні, бюретки, крапельниці, складчасті паперові фільтри.

Реактиви: розчин сульфату міді 7%, розчин гідроксиду натрію 2%, розчин фториду натрію 5 %, розчин йоду 0, 005 моль/л, розчин соляної кислоти 5 %, розчин тіосульфату натрію 0, 005 моль/л, розчин крохмалю 1 %.

Методика виконання роботи

1. Лактоза молока

В основі методу лежить здатність альдегідної групи лактози в лужному середовищі окислюватись молекулярним йодом:

C₁₂H₂₂O₁₁ + І₂ + 2NaOH = C₁₂H₂₂O₁₂ + 2NaI + H₂O

Надлишкову кількість йоду, що не вступила в реакцію, визначають титруванням тіосульфатом натрію, використовуючи як індикатор крохмаль.

В дві мірні колби вносять по 5 см³ розчину міді сульфату, по 5 см³ розчину натрію гідроксиду і по 2, 5 см³ розчини фториду натрію. В одну з них (проба) додають 5 см³ молока, в іншу (контроль) - 5 см³ дистильованої води, перемішують і доводять дистильованої водою до об'єму 50 см³, через 30 хв фільтрують. Потім в конічні колби переносять по 20 см³ фільтрату проби і контролю, вливають по 20 см³ розчину йоду і, безперервно перемішуючи, по 10см³ розчину гідроксиду натрію. Ретельно закривають.

Через 20 хв до вмісту колб додають по 10 см³ розчину соляної кислоти, по 3 краплі розчину крохмалю і титрують розчином тіосульфату натрію до зникнення забарвлення, що утворилося при додаванні крохмалю.

Масову концентрацію лактози в молоці (мг/ см³) розраховують за формулою:

С = (В - А) · f · Q · V₀/V₁· V₂

де А і В - об'єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування проби і контролю;

f - коефіцієнт поправки на титр 0, 05 моль/дм³ розчину тіосульфату натрію;

Q - маса лактози (18, 01 міліграм), еквівалентна 1 мл 0, 05 міль/дм³ розчину тіосульфату натрію;

Vo - загальний об'єм проби;

V₁ і V₂, - об'єми фільтрату і молока відповідно, узяті для досліджень.

2. Білки молока

Визначення масової частки білка методом формального титрування.

Підготовка до аналізу. Розчин кобальт (ІІ) сульфату (2, 5%-ий) готують наступним чином: 2, 5 г кобальт (ІІ) сульфату вносять у мірну колбу ємністю 100 см³ та доводять до мітки дистильованою водою. Термін зберігання розчину кобальт (ІІ) сульфату 6 місяців.

Формалін нейтралізують 1Н розчином натрій гідрооксиду при наявності 0, 25 см³ 1%-ого спиртового розчину фенолфталеїну до слаборожевого забарвлення. Розчин готують перед початком аналізу.

Проведення аналізу. У хімічну склянку діаметром 55-56 мм відміряють піпеткою 2 см³ молока, 0, 25 см³ 2%-ого розчину фенолфталеїну та титрують 0, 1н розчином гідрооксиду натрію до появи слаборожевого забарвлення, відповідної контрольному еталону. Потім вносять 4 см³ нейтралізованого 36-40%-ого формаліну і вдруге титрують до такого ж інтенсивного забарвлення, як і при першому титруванні.

Роблять обов’язково не менше трьох паралельних визначень. Допускається розбіжність при титруванні між двома паралельними визначеннями не більше 0, 05 см³ лугу.

Для приготування контрольного еталону забарвлення у склянку відміряють 20 см³ молока та 0, 5 см³ 2, 5%-ого розчину кобальт (ІІ) сульфату.

Обробка результатів. Масову частку білка в молоці (Х) у відсотках розраховують за формулою:

Х=0, 959·А, де

А – кількість 0, 1Н розчину гідрооксиду натрію, використаного на титрування в присутності формаліну, см³;

0, 959 – коефіцієнт перерахунку.

Зробити висновок до роботи.

Лабораторна робота № 10

Тема: визначення вмісту вуглеводів методом тонкошарової хроматографії

Мета: визначити кількісний вміст вуглеводів методом тонкошарової хроматографії

При проведенні хроматографічного розділення вуглеводів методом тонкошарової хроматографії пластинку з тонким шаром пористого носія (наприклад, пластинку Silufol), на яку нанесені розчини вуглеводів, поміщають в розчинник, який, просуваючись за рахунок капілярних сил, переміщає вуглевод. По завершенню хроматографії проводять обробку пластинки, що дозволяє виявити плями вуглеводу, і розрахунковим методом визначають масу вуглеводу в досліджуваному розчині.

Матеріали і реактиви: пластинки Silufol або Silufol-UV, досліджуваний і стандартний (10 мкг в пробі) розчин вуглеводу (глюкоза, галактози, фруктоза, сахарози, мальтоза), розчинник - суміш бутанол - ацетон - вода (4: 5: 1), у разі використання пластинок Silufol нафторезорциновий, реактив (свіжоприготовлена суміш рівних об'ємів 20 % водного розчину трихлороцтової кислоти і 0, 2% спиртного розчину нафторезорцину).

Обладнання і посуд: мікропіпетки, пульверизатор у разі використання пластинок Silufol або джерело ультрафіолетового світла у разі використання пластинок Silufol-UV, хроматографічна камера, лінійка, простий олівець, планіметр, сушильна шафа.

Методика виконання роботи

На пластинці на відстані 2 см від нижнього краю (лінія старту) акуратно намічають олівцем три точки нанесення розчинів вуглеводів. За допомогою мікропіпетки в намічених місцях наносять рівні об'єми досліджуваного розчину вуглеводу (5- 20 мкг в пробі), розбавленого досліджуваного розчину вуглеводу і стандартного розчину вуглеводу так, щоб одержати плями одного діаметру.

Після висушування плям пластинку поміщають в хроматографічну камеру, на дні якій знаходиться розчинник - суміш бутанол - ацетон - вода (4: 5: 1). Висота шару розчинника - 1 см. Хроматографію проводять до проходження розчинником 10 см від лінії старту. Після цього хроматограму висушують і проявляють. При використовуванні пластинок Silufol хроматограму обробляють з пульверизатора розчином нафторезорцину і сушать в сушильній шафі 5-10 хв при температурі 90-100° С для прояву плям вуглеводу. Плями глюкози і галактози мають синьо-фіолетовий колір, фруктоза - червоно-чорний, сахарози і мальтози - червоний, лактози - червоно-фіолетовий, рамнози - зелений, ксилози - світло-сірий, манози - світло-синій, арабінози - синьо-зелений.

У разі використання пластинок Silufol-UV плями вуглеводу виявляють під ультрафіолетовим світлом.

За допомогою планіметра визначають площу плям. Масу вуглеводу в пробі досліджуваного розчину (мкг) розраховують за формулою:

де М_СТ - маса вуглеводу в пробі стандартного розчину;

S_СТ, S, S_Р - площі плями стандарту; досліджуваного розчину і розбавленого досліджуваного розчину;

Р - фактор розведення.

Зробити висновок до роботи.

Лабораторна робота №11

Тема: кількісне визначення глюкози за допомогою антронового реактиву

Мета: визначити вміст глюкози за допомогою антронового реактиву

Гексози, дегідратуються у присутності концентрованої сірчаної кислоти при нагріванні, утворюють похідні фурфуролу, які при взаємодії з антроном перетворюються на сполуки, забарвлені в синій колір. Реакцію для глюкози можна представити у вигляді:

Визначаючи інтенсивність забарвлення на фотоелектроколориметрі стандартного і досліджуваного розчинів після проведення реакції, можна розрахувати вміст гексози в останньому.

Об'єкт дослідження: досліджуваний розчин глюкози (3- 30 мкг/см³)

Обладнання і посуд: пробірки, скляні палички, водяна баня, піпетки, бюретки, штатив для пробірок, термометр лабораторний, фотоелектроколориметр, годинник, ємність для льоду.

Реактиви: стандартний розчин глюкози (20 мкг/ см³), антроновий реактив (0, 2 г антрону, розчиненого в 100 см³ 95 %-ного розчину сульфатної кислоти), крига.

Методика виконання роботи

В одну з пробірок поміщають 2, 5 см³ досліджуваного розчину глюкози, в другу - 2, 5 см³ стандартні розчини глюкози, а в третю - 2, 5 см³ дистильованої води. Вміст пробірок охолоджують, ставлячи їх на кригу. Потім в кожну пробірку вносять по 5 см³ свіжоприготовленого антронового реактиву, кип'ятять на водяній бані протягом 10 хв і знову охолоджують, опускаючи у воду (t 0-4 °С). Одержані розчини синього кольору в першій і другій пробірках колориметрують проти розчину реактиву (вміст третьої пробірки).

Масову концентрацію (мкг/ см³) розраховують за формулою:

С = С₀ · E₁/(E₂ · V)

де E₁ і Е₂- екстинкція досліджуваного і стандартного розчинів;

С - масова концентрація глюкози в стандартному розчині;

V - об'єм досліджуваної проби.

Цей метод може бути використаний для визначення масової концентрації глікогену. Проводять реакцію гідролізу і концентрацію глюкози в досліджуваній пробі з глікогеном розраховують так само, як і у випадку глюкози, але для визначення масової концентрації глікогену одержане значення для глюкози необхідно помножити на 0, 9 (молекулярна маса залишку глюкози в глікогені - 162, 1; а глюкози- 180, 1; таким чином, 162, 1: 180, 1 = 0, 8999 = 0, 9).

Зробити висновок до роботи.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая ⇒