|
|||
Гермія. ДІЯ ТРЕТЯ . Клинець. . Клинець. . Замірок.Гермія (раптом прокидається) Рятуй, Лізандре, Гермію свою, Зірви з грудей моїх оцю змію! О боже! Що за сон! Я вся дрижу Зі страху. Глянь! Я сон свій розкажу: Неначе гад мені у серце впився, А ти стояв і з усміхом дивився. Лізандре! Що? Нема? Лізандре! Муже! Не чуєш? Ти пішов? Озвись, мій друже! О лихо! Де ти? Млість мене змагає. Озвись, коханий, я тебе благаю! Чи ти далеко? Треба йти шукати! Знайти тебе чи смерть свою спіткати. (Виходить)
ДІЯ ТРЕТЯ СЦЕНА 1 Ліс. Тітанія спить. Входять актори: Клинець, Навій, Гембель, Дудка, Носик і Замірок. Навій. Усі зібралися? Клинець. Усі, всі. А осьде й місцина для нашої репетиції, напрочуд зручна. Оця зелена галява буде нам за сцену, ті кущі глоду - за убиральню, і ми розіграємо все достоту, як перед самим князем. Навій. Пітере Клинцю! Клинець. Що скажеш, друже Навою? Навій. У цій комедії про Пірама і Тізбу є такі речі, що навряд чи кому сподобаються. По-перше, Пірам мусить вихопити «меча і вбити себе, а це видовище не для дам. Що ти на це скажеш? Носик. Так, так, справді страхіття! Замірок. Мабуть, доведеться нам кінець кінцем пропустити це самогубство. Навій. Нізащо в світі! Я придумав штуку, як усе залагодити. Напишіть для мене пролог, і нехай цей пролог пояснить глядачам, що ми своїми мечами нікому шкоди не заподіємо і що Пірам не вбитий. А задля більшої певності ще треба сказати, що я, Пірам, насправді не Пірам, а ткач Навій. Тоді їм не буде чого й боятися. Клинець. Гаразд, буде тобі такий пролог, і ми його напишемо восьми- й шестискладовими рядками. Навій. Ні, хай буде на два склади більше: напишімо самими восьмискладовими.
|
|||
|