№10 Правильність та істинність міркувань

№10 Правильність та істинність міркувань

Вивідне знання буде істинним тоді і тільки тоді, коли вихідні твердження міркування будуть істинними, і до них будуть правильно застосовані правила та закони логіки, а правильність

міркування — це відповідність міркування правилам і законам логіки. Нехтуючи однією із вимог, ми можемо отримати у конкретному міркуванні істинний висновок випадково:

В усіх європейських державах — республіканська форма правління.

Франція — держава Європи

Отже, Франція — республіка.

В цьому міркуванні перше вихідне твердження є хибним, але логічний зв'язок між ними відповідає логічним правилам. Але оскільки у цьому міркуванні порушена вимога, щодо обов’язкової істинності вихідного знання, то висновок випадково істинний. Тобто, із хибного вихідного твердження висновок можна отримати будь-який.

Будь-який університет є вищим навчальним закладом.

Консерваторія — не університет.

Отже, консерваторія не є вищим навчальним закладом.

У цьому прикладі обидва вихідні твердження істинні, але пов’язані вони з порушенням правил логіки. Тому висновок є хибним. Тут порушено правило того, що менший засновок не повинен бути заперечу вальним.

№11 Структура та визначення поняття

Поняття — це форма мислення, яка є результатом узагальнення і виділення предметів деякого

класу за загальними та специфічними для них ознаками. За своєю логічною структурою поняття

складається із: — змісту; — обсягу. Змістом поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу. Ознаки бувають двох видів — це властивості і відношення. За субстанціональністю ознаки поділяються на суттєві і несуттєві. Суттєвими називають ознаки, які визначають природу предмета, який відображається в понятті і виділяють його серед інших схожих з ними предметів. Наприклад, суттєвою ознакою для квадрату є «бути прямокутником, у якому всі сторони рівні». Несуттєвими є ознаки, які не являються визначальними стосовно якісної специфіки узагальнених у понятті предметів. Так, для квадрату несуттєвою буде довжина сторони. Суттєві ознаки поділяють на основні і похідні. Основні суттєві ознаки відображають сутність предмета, вони є вихідними. Похідні — це такі ознаки, які обумовлюються, випливають із основних. Наприклад, у понятті «студент» основною суттєвою ознакою є «навчатися у вищому навчальному закладі», а похідною для цього поняття будеознака «вивчати якусь науку». Похідні ознаки поділяються, у свою чергу, на родові і видові. Родовою називають ознаку, яка притаманна предметам певного класу, у межах якого знаходяться предмети, що відображені у даному понятті. Родова ознака для цих предметів є нерозрізнюваною (наприклад, родовою нерозрізнюваною ознакою для металів є ознака «бути простою речовиною» ). Видовою, специфічною ознакою є розрізнювана ознака для предметів узагальнених в понятті. (Наприклад, видовою ознакою для металів є «мати вільні електрони»). Обсягом поняття є множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття. Множиною (познач. А, В, С тощо) називається будь-яка сукупність визначених і розрізнюваних між собою об'єктів мислимих як єдине ціле. Наприклад, множина книг, множина держав, множина рослин тощо. Предмети, що належать до певної множини називаються елементами (познач. а, с, е тощо ). Будь-яку частину множини називають підмножиною.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 789 10 11 12 Следующая ⇒