№8 Види знаків. №9 Рівні та виміри семіотичного аналізу мови

№8 Види знаків

Під знаком розуміють матеріальний об'єкт, який символічно, умовно представляє і відсилає до означуваного ним предмета, явища, події, властивості, відношення. Знаки поділяють на три види:

— знаки індекси, — знаки образи, — знаки символи. Знаками-індексами називають знаки, які

безпосередньо вказують на позначуваний ними предмет. Наприклад, дим вказує на наявність вогню. Знаки-образи мають певну подібність з відповідними предметами. Наприклад, карта, план

місцевості, картина, креслення. Знаки-символи — фізично ніяк не пов'язані з предметами на які вони вказують. Тут зв'язок між знаком і предметом складається або за угодою, або стихійно при формуванні мови і практичного її засвоєння конкретною людиною. Саме ці знаки складають

основу мови. Слова і є знаками — символами. Кожний знак характеризується предметним значенням і смислом. Предметним значенням знаку називається об'єкт, який позначається цим знаком. Смислом є інформація, яку несе знак про предмет, тобто інформація про предмет, завдяки

якій ми однозначно виділяємо предмет і відрізняємо його від інших предметів.

№9 Рівні та виміри семіотичного аналізу мови

Синтаксичні, семантичні та прагматичні відношення називають семіотичними відношеннями. Відношення між знаками у знаковій системі, називається синтаксичним. Відношення між знаком та об'єктом і знаковою системою об'єктів, називається семантичним. Відношення між суб'єктом, який використовує знакову систему, і самою знаковою системою, називають прагматичним. У XIX ст. американський філософ і логік Чарльз Пірс заснував спеціальну науку про знаки — семіотику, яка

вивчає властивості семіотичних відношень і дає методологію побудови знакових систем. Семіотика як теорія знакових систем має три розділи: — синтаксис(вивчає синтаксичні відношення), — семантику (вивчає властивості семантичних відношень); — прагматику (досліджує прагматичні відношення знакової системи). Визначають три рівні семіотичного аналізу знакових систем:

— синтаксичний, — семантичний, — прагматичний. На синтаксичному рівні аналізу досліджують знаки самі по собі, тобто, визначають принципи побудови знаків. Семантичний рівень аналізу розкриває принципи співвідношення знаку і значення. Прагматичний рівень аналізу висвітлює відношення між знаковою системою та її носієм. Аналізуючи розрізнення рівнів семіотичного аналізу К. Огден і Дж. Річардс звертаються до схеми яка дістала назву «трикутник співвіднесення»:

А, В, С, відношення між якими забезпечує спілкування.

А — символ (у природній мові насамперед слово); В — предмет, до якого відноситься символ. Предмет, на який вказує символ називають референтом, денотатом; С — посередник між символом і референтом. Цим посередником є думка, яку називають смислом. Суцільні лінії трикутника вказують на реальні відношення між символом та предметом і водночас на те, що

відношення між символом і предметом виникли завдяки посередництву думки (смислу). Головна мета цієї схеми полягає у тому, щоб показати, що синтаксис, семантика і прагматика — це рівні

аналізу, і якщо брати їх ізольовано один від одного, то вони стають своєрідними абстракціями.

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒