Планування виробничої програми у вартісному вираженні

        де Q_i — обсяг (план) реалізації і-го виду продукції в натуральних одиницях;

        G_i — план випуску готової продукції і-го виду в натуральних одиницях;

        ΔZ_Vi — змінна залишків відвантаженої, але не оплаченої продукції на початок і кінець планового періоду.

Реалізована продукція — це продукція, яка відвантажена споживачам і за яку надійшли кошти на рахунки підприємства-виробника, або мають надійти у встановлений термін:

        де Q_Р — обсяг реалізованої продукції, грн.;

              Q_Т — обсяг товарної продукції, грн.;

              Q_Г^о, Q_Г′ —  залишки готової нереалізованої продукції, відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

              Q_В^о, Q_В′ — залишки готової продукції відвантаженої споживачам, за яку термін оплати не настав і продукція на відповідальному зберіганні у покупців, відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Товарна продукція — загальна вартість усіх видів готової продукції, робіт та послуг виробничого характеру, що буде підготовлена до реалізації (готова продукція, послуги, капітальний ремонт свого підприємства, ремонтні роботи, напівфабрикати та запчастини на сторону, капітальне будівництво для непромислових господарств власного підприємства, роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки, тара, що не входять до гуртової ціни виробу):

        де Q_і — виробництва і-го виду продукції, робіт, послуг в натуральному вираженні;

        п — кількість найменувань продукції, робіт, послуг, що підлягають виготовленню в плановому періоді;

        Р_і — ціна за одиницю і-го виду продукції, робіт, послуг, грн.

До складу товарної та реалізованої продукції відносять:

— готові вироби та надані послуги;

— запасні частини, що реалізовані на сторону;

— напівфабрикати власного виробництва, реалізовані на сторону;

— продукція допоміжного виробництва, що поставлена споживачам;

— роботи промислового характеру, виконані на сторону або для невиробничих підрозділів підприємства (капітальне будівництво, житлово-комунальне господарство тощо);

— капітальний ремонт та модернізація обладнання, виконані працівниками підприємства;

— роботи, пов’язані з освоєнням нової техніки;

— тара, якщо вона не включена в ціну продукції.

Примітки: 1. При проведенні розрахунків оперують гуртовою ціною продукції підприємства;

              2. Товарна і реалізована продукція за своїм речовим складом однорідні. Кількісно вони відрізняються на величину зміни залишку нереалізованої готової продукції на початок і кінець планового періоду. Якщо ці залишки не змінилися, то обсяг товарної і реалізованої продукції однакові;

              3. Роботи та послуги непромислового характеру — капітальний ремонт будівель і споруд; послуги власного транспорту; науково-дослідницькі роботи на сторону; продукція непромислових підрозділів (житлово-комунальне господарство, сільськогосподарські підприємства); реалізація відходів — не включаються в товарну та реалізовану продукцію.

Валова продукція — уся продукція представлена у вартісному вираженні, незалежно від ступеня її готовності (включаючи комплектуючі вироби, напівфабрикати, продукцію, виготовлення якої тільки розпочато). Це найбільш узагальнюючий показник обсягу виробництва у вартісному вираженні.

Валовий оборот — це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана, в межах підприємства, чи поза ним. До валового обороту відносять всі готові вироби, деталі та напівфабрикати, виготовлені основними, допоміжними та підсобними цехами, а також послуги, що надані цехами один одному незалежно від того чи буде вся ця продукція або її частина реалізована на сторону, чи використана в межах даного підприємства.

Внутрішньогосподарський оборот — обсяг усіх виробів, деталей та напівфабрикатів, виготовлених цехами та використаних на даному підприємстві, а також послуги, які цехи надають один одному в межах даного підприємства.

Примітка: Показники валового обороту та внутрішньогосподарського обороту характеризують не тільки загальний обсяг продукції підприємства та його структуру, але й обсяг кооперування даного підприємства з підприємствами-суміжниками.

Незавершене виробництво — вартість “неготової” продукції (“незакінченої шляхом її виготовленням продукції”) на всіх стадіях виробничого процесу: від першої технологічної операції і до приймання готового продукту службою технічного контролю.

Обсяг незавершеного виробництва — в цілому по і-му виробу — за виробничою собівартістю розраховується:

        де Ō_Ді — середньоденний випуск і-го виробу у натуральному вираженні;

        N — кількість виробів у натуральних одиницях;

        С_і — виробнича собівартість і-го виробу;

        t_і — тривалість виробничого циклу виготовлення і-го виробу, днів;

        k_НВі — коефіцієнт наростання витрат у виробництві і-го виробу.

Коефіцієнт наростання витрат — відношення середньої собівартості виробу в незавершеному виробництві до собівартості готового виробу. Розрізняють (залежно від конкретних виробничих умов):

1. Рівномірне наростання витрат — для простих виробів з невеликою тривалістю виробничого циклу (при цьому на початку циклу витрачається певна початкова величина основних матеріалів, а всі наступні витрати наростають рівномірно):

                          або

        де М — сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн.;

        С’ — собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн.;

        С_П — повна собівартість одиниці виробу, грн.;

        С₀ — одноразові витрати на початку циклу виготовлення виробу, грн.;

        С_ПТ — поточні витрати на виготовлення виробу, грн.;

     2. Нерівномірне наростання витрат — для складних виробів з тривалим циклом виготовлення. В цьому випадку, тривалість виробничого циклу розбивають на часові інтервали, впродовж яких витрати будуть наростати рівномірно, і розрахунок ведуть за середньозваженою.

Обсяг незавершеного виробництва для підприємства загалом дорівнює:

Примітки: 1. Незавершене виробництво вилучає з обороту певну частину обігових коштів підприємства, однак воно є необхідним для організації рівномірного і безперервного виробничого процесу за технологічними операціями;

              2. Розміри незавершеного виробництва залежать від тривалості виробничого циклу, обсягу виробництва продукції, характеру наростання витрат, технології;

              3. Нормативна величина незавершеного виробництва (оптимальний рівень незавершеного виробництва) на кінець планового періоду розраховується для різних типів виробництв — масового, серійного, одиничного — за відповідним алгоритмом, який представлено в табл. 3.3.4.

Чиста продукція — це вартість створена на підприємстві. Її обсяг розраховується:

                    або    або   

        де М — матеріальні витрати на виробництво продукції, грн.;

        А — сума амортизаційних відрахувань за відповідний період, грн.;

        ΣЗП — сума основної та додаткової заробітної плати працівників підприємства з відрахуваннями на соціальні заходи, за відповідний період, грн.;

        Р — прибуток підприємства, за відповідний період, грн.;

        Q_УЧП — умовно-чиста продукція — це сума обсягів чистої продукції та амортизаційних відрахувань, грн.

w

Система оперативно-календарного планування виробництва — це сукупність методів та способів розрахунку основних планово-організаційних показників, які необхідні для регулювання процесу виробництва товарів (послуг) з метою досягнення запланованих результатів при мінімальних витратах усіх необхідних видів ресурсів. Вона характеризується:

1. Планово-обліковим періодом — це відрізок часу (зміна, доба, декада, місяць тощо), на який формуються планові завдання;

2. Планово-обліковою одиницею — це сукупність робіт, яку розглядають як єдине ціле при плануванні, обліку, аналізі та оперативному регулюванні виробництва.

Примітки: 1. В умовах одного і того ж типу виробництва можуть застосовуватися різні планово-облікові одиниці продукції, яка виготовляється на підприємстві (табл. 3.3.1). При цьому вибір тієї чи іншої планово-облікової одиниці визначає організацію системи оперативного планування виробництва на підприємстві;

              2. Більш детальна характеристика (6 критеріїв) системи оперативно-календарного планування за основними інструментами і показниками представлена в табл. 3.3.2;

              3. У сучасному виробництві широко розповсюджені різні системи оперативного планування, що визначаються як внутрішньофірмовими факторами, так і зовнішніми ринковими умовами (виробництво програмних продуктів, реклами тощо).

Мета оперативно-календарного планування — розробка на основі річної та квартальної виробничої програми підприємства планових завдань для цехів, дільниць, робочих місць на короткі проміжки часу: місяць, декаду, добу, зміну.

Основні завдання оперативно-календарного планування:

— забезпечення ритмічного виробництва — відповідно до визначених обсягів і номенклатури — та своєчасного виготовлення і постачання продукції споживачам;

— забезпечення рівномірності завантаження устаткування, працівників і виробничих площ;

— забезпечення максимальної безперервності виробництва (тобто, тривалість виробничого циклу повинна наближатись до тривалості технологічного циклу);

Основні вихідні дані для оперативно-календарного планування:

— план випуску продукції по кварталах і місяцях;

— технологічний процес і технологічний маршрут обробки деталей та складання виробів із нормами часу за операціями;

— режими роботи цехів та виробничих дільниць;

— план ремонту устаткування.

Оперативно-календарне планування класифікують:

1. За обсягом та змістом робіт, що виконуються (класифікація по горизонталі):

     1. Календарне планування — це деталізація річної виробничої програми підприємства за строками запуску-випуску кожного виду продукції та за виконавцями — в основних виробничих підрозділах, на виробничих дільницях, а також на робочих місцях. Воно передбачає:

        — розробку календарно-планових нормативів;

        — складання планів-графіків формування і використання запасів;

        — проведення розрахунків завантаження устаткування та площ (об’ємні розрахунки);

        — доведення виробничих завдань на основі розроблених планів-графіків до підрозділів, виробничих дільниць і робочих місць.

2. Диспетчерське регулювання — це оперативне управління процесом виробництва шляхом систематичного обліку та контролю за виконанням змінно-добових завдань, поточної підготовки виробництва, оперативного усунення недоліків і відхилень, що виникають.

2. За об’єктами планування (класифікація по вертикалі: на рівні підприємства — по цехах; на рівні цехів — по дільницях і робочих місцях):

1. Міжцехове ОКП — це встановлення для цехів взаємопов’язаних виробничих завдань, розроблених за даними виробничої програми підприємства, що забезпечує узгодженість їх роботи;

2. Внутрішньоцехове ОКП — це планування, спрямоване на розподіл між дільницями номенклатури робіт (згідно календарного плану цеху) і доведення планових завдань до кожної виробничої дільниці та робочого місця. Зміст робіт по внутрішньоцеховому плануванню залежить від розмірів цеху, його виробничої структури і в загальному вигляді включає планування роботи дільниць та підготовку завдань для робочих місць.

Примітки: 1. Міжцехове ОКП здійснює виробничо-диспетчерський відділ (ВДВ) підприємства, внутрішньоцехове ОКП (а також регулювання виробництва в цеху) — виробничо-диспетчерське бюро (ВДБ);

              2. Робота виробничих дільниць планується на основі календарного плану цеху, що надходить з міжцехового рівня системи оперативно-календарного планування;

              3. Межі міжцехового і внутрішньоцехового планування можуть змінюватися із розвитком або впровадженням автоматизованої системи управління виробництвом (АСУВ).

Найбільш розповсюджені системи оперативного планування (та їх різновиди):

1. Подетальна система планування. Її застосовують при обмеженій, але сталій номенклатурі продукції, яка випускається в умовах масового і багатосерійного виробництва. Призначена для умов високоорганізованого та стабільного виробництва;

2. Покомплектна система оперативного планування. Застосовується в масовому і серійному виробництві. Основна планово-облікова одиниця — різні деталі, що входять до збірного вузла або загального комплекту товарів, згрупованих за певними ознаками;

3. Позамовна система оперативного планування. Застосовується в одиничному і дрібносерійному виробництві. Об’єктом планування (основною обліковою одиницею) є окреме виробниче замовлення, що містить декілька однотипних робіт конкретного споживача-замовника.

Примітка: Крім зазначених систем оперативного планування на промислових підприємствах використовують такі їх підсистеми:

              — планування за тактом випуску виробів — передбачає вирівнювання тривалості технологічних операцій на всіх стадіях загального виробничого процесу;

              — планування по запасах — передбачає підтримку на розрахунковому рівні запасу заготовок, напівфабрикатів і комплектуючих, що призначаються для подальшої обробки і зборки на кожній стадії виробництва;

              — планування на склад (на ринок) — здійснюється при випуску продукції та її постачанні на продаж у значних обсягах при невеликій трудомісткості і невеликій кількості технологічних операцій.