габаритний тунель (див. рис. 4.11) – стояки (стовпці) з поворотними обмежувачами; 5 страница

Рівень зовнішнього шуму регламентований Правилом № 51 (поправка 2) ЄК ООН і є показником негативного впливу автомобіля на оточуюче середовище. На вулицях крупних міст і промислових центрів рівень шуму, спричинений транспортним потоком, складає 120…130 дБ. Головні джерела шуму на автомобілі – це впускний і випускний тракти двигуна, шестерні агрегатів трансмісії, вентилятор і нагнітачі, шини, турбулентний потік повітря за автомобілем.

Сприймання шуму людиною залежить від рівня шуму і частоти, а також від його зміни в часі, психологічних і інших факторів та індивідуальних особливостей людини. Рівень шуму, який вона тривалий час може переносити без шкідливих наслідків, складає 80…90 дБ.

Підвищений шум є причиною погіршення відчуття передчасної втоми і зниження продуктивності. Хоча людське вухо чує звуки у діапазоні частот 16…20000 Гц, однак на людський організм здійснюють негативний вплив і нечутні (з частотою менше 16 дБ) інфразвуки. Слабкі інфразвуки, діючи на внутрішнє вухо, провокують відчуття морської хвороби, сильні, викликаючи вібрацію внутрішніх органів, можуть призвести до їх пошкодження.

Зменшення шуму автомобіля може бути досягнуто конструкційними заходами: зниженням кількості і амплітуди ударних процесів, підвищенням чистоти обробки спряжених деталей, посиленням жорсткості картерів агрегатів, удосконаленням конструкції повітроочисників, удосконаленням процесів сумішоутворення у двигунах, впускних і випускних трубопроводів, активних глушників, застосуванням косозубих шестерень у коробці передач і гепоїдних головних передач, встановленням проміжних опор у карданних передачах, шин з відповідним рисунком протектора і т.д.

У процесі експлуатації збільшення шуму є результатом порушення регулювання окремих агрегатів, поломок зубців шестерень, дисбалансом обертальних мас тощо. Це говорить про необхідність своєчасної і правильної експлуатації транспортного засобу як методу зменшення рівня шуму. Крім того, одним з способів зниження шуму транспортного потоку є удосконалення методів організації дорожнього руху.

Зниження шуму безпосередньо в кабіні чи салоні транспортного засобу досягається в основному звукопоглинанням і звукоізоляцією, включаючи ліквідації акустичних вікон (технологічних отворів, щілин, зазорів).

4.7 Фізіологія людини при керуванні автомобілем вночі

Спостереженнями встановлено, що у темну пору доби, а такою вважається частина доби від закінчення вечірніх (30хв після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30хв до сходу сонця), середні швидкості руху автомобілів зменшуються на 5...7км/год порівняно із швидкостями вдень. Інтенсивність руху в нічний час на дорогах країни скорочується у 8...10 раз по відношенню до середньодобової. Однак, не дивлячись на зниження середніх швидкостей і інтенсивності руху, за цей період відбувається майже 50% всіх ДТП.

Основними причинами зниження безпеки руху у темну пору доби являються:

1) невідповідність умов руху фізіологічним можливостям людини;

2) недоліки конструкції приладів освітлення або їх незадовільний стан;

3) погане освітлення і незадовільний стан проїжджої частини доріг.

Оскільки під час руху вночі часто відбувається різна зміна освітлення, то необхідно ознайомитися з таким явищем, як зорова адаптація. Адаптація – це здатність очей пристосовуватися до зорового сприймання при різних ступенях освітленості. В діяльності водія вона має величезне значення, оскільки дозволяє отримувати необхідну інформацію про дорожню обстановку при різній освітленості.

Процес пристосування зору до темряви називається темновою адаптацією, до світла – світловою. Очевидно, що для водія більшого значення набуває темнова адаптація, яка відбувається після осліплювання очей водія вночі. Для світлової адаптації необхідні долі секунди. Для повної темнової адаптації після сильного освітлення очей необхідні вже десятки секунд і більше.

Адаптація очей людини до умов освітленості зв’язана з діаметром зіниці і світлової чутливості сітчатки ока. При зменшенні освітленості зіниці розширюються, при збільшенні – звужуються. Саме у цей період відбувається осліплення, при якому водій тимчасово (повністю або частково) втрачає зір.

Найчастіше причиною осліплення водіїв є світло фар від зустрічних транспортних засобів, сонце, що знаходиться за горизонтом, яскраве (сліпуче) світло з вікон будинків, спалах блискавки і т.д.

Для відновлення здатності бачити після несильного осліплення водію необхідний час t близько 10 секунд. За цей проміжок автомобіль при швидкості V=60км/год проїжджає віддаль:

Якщо врахувати, що при дальньому світлі у фарах автомобіля дорога освітлюється на 100...120 метрів, то водій бачить перешкоду тільки на цій віддалі. У випадку осліплення він буде рухатися “наосліп” ще 46...66 метрів, як це видно з рисунка 4.3, внаслідок чого може здійснити наїзд на інший транспортний засіб чи перешкоду.

Рисунок 4.3 – Видима і невидима частини дороги

при їзді автомобілем у темну пору доби

Здатність водіїв бачити в темну пору доби погіршується з їх віком. Вже в 40 років нічний зір знижується, а 60-річні бачать в темноті у вісім разів гірше, ніж 20-річні. Крім того, люди похилого віку сильніше піддаються осліпленню, ніж молодшого і середнього, тому недоцільно старших водіїв направляти в нічні зміни. Якщо ж цього уникнути не вдається, то водіям рекомендується вживати вітамін С, у процесі руху обтирати лоб і шию холодною водою і т.д. В харчовому раціоні таких людей повинна переважати їжа, що містить вітамін А (вершкове масло, сир, сметана, яйця, печінка, молоко), який підвищує стійкість водіїв до осліплення.

У темну пору доби порушується і глибинний зір, тобто здатність визначати віддаль до предметів і між ними. Це затрудняє зорову оцінку швидкості руху, в результаті чого виникають помилки в розрахунку маневрів водієм.

І нарешті, внаслідок погіршення видимості порушується контрастність зорового сприйняття. Одягнутого в темний одяг пішохода на темному фоні дороги водій часто помічає запізно. Чим світліший одяг пішохода, тим з більшої віддалі його можна побачити вночі. Теж саме стосується і дорожніх об’єктів: пофарбовані в білий або світлий колір, вони відбивають біля 90% світла фар, а пофарбовані в темний колір – лише 5...7%. Вночі предмети червоного кольору здаються чорними і до того ж далі, ніж насправді.

Таким чином, водіям необхідно пам’ятати, що у темну пору доби при недостатній освітленості доріг порушуються основні функції органів зору, такі як гострота, глибина зору (віддаль до предметів) і кольоросприймання. Зокрема, гострота зору в місячну ніч зменшується до 0,3...0,7, а в темну до 0,05...0,03. Враховуючи вищесказане, водію важливо вміти правильно вибрати швидкість руху.

В умовах поганої видимості (нічний час) також виникає дуже сильний додатковий емоціогенний фактор – постійна нестача інформації про дорожньо-транспортну обстановку. Ця нестача і негативні емоції, що виникають при цьому, втомлюють водія.

Важливим чинником, що приводить до помилок водія при керуванні автомобілем вночі, є зниження його працездатності, зокрема з 10-ї години вечора до 6-ї години ранку (див. рис. 4.4). Причиною такого явища є порушення добового біоритму. Людина звикла працювати вдень і спати вночі, коли енергетичні затрати падають і всі життєві процеси проходять на більш низькому рівні. Тому порушення добового біоритму при роботі вночі також сприяє швидкому розвитку втоми. Відмічено, що регулярна робота в нічну зміну менш шкідлива, ніж періодична.

Зменшення ДТП в нічний час досягається шляхом покращення освітлення доріг, виключення випадків осліплення водіїв, підготовки їх до керування автомобілем вночі, організації раціонального режиму праці і відпочинку.

4.8 Поняття про втому, стомленість і перевтому. Втома як причина ДТП

За результатами проведених досліджень встановлено, що кількість ДТП залежить від кількості годин, протягом яких водій керує автомобілем. З рисунка 4.5 видно, що водії при керуванні автомобілем від 7 до 12 годин здійснюють ДТП в 2 рази, а при тривалості праці більше 12 годин в 9 раз частіше, ніж при роботі тривалістю 7 годин.

При розслідуванні 175 зіткнень було встановлено, що 64% таких ДТП відбулося після 6...7 годин керування автомобілем. Водії, які працюють більше семи годин, здійснюють третину усіх ДТП. Пригоди, що виникають через помилки водіїв після довготривалого керування автомобілем, приводять до ще більш тяжких наслідків. Так, у водіїв, які працюють більше 12 годин, ДТП з трагічними наслідками виникають в 1,5 рази частіше. Причиною таких помилок є втома, яка знижує працездатність, і може викликати безпосередньо ДТП, або бути несприятливою умовою, що утруднює дії водіїв в аварійних ситуаціях.

Втома – це закономірний процес тимчасового зниження працездатності, що виникає в результаті трудової діяльності. Основна роль в розвитку втоми належить нервовій системі і перш за все головному мозку, клітини якого втомлюються значно швидше, ніж м’язи, які працюють.

Розвитку втоми водіїв сприяють такі фактори:

– незадовільний стан дороги;

– погана організація руху;

– висока інтенсивність транспортного потоку;

– керування автомобілем на великих швидкостях;

– незручне сидіння та поганий огляд;

– висока (низька) температура повітря та її перепади в кабіні;

– шум і вібрація;

– попадання в кабіну випаровувань бензину і вихлопних газів;

– тривалість робочого дня більше 8 годин – це основне.

Втомі передує, як правило, відчуття стомленості, яка попереджає про її початок. Тобто фізіологічна суть стомленості полягає в сигналізації організму про необхідність припинити або знизити інтенсивність роботи для того, щоб уникнути розладу функцій нервових клітин.

Втома, що виникла під час праці, – це нормальний стан організму, яка зникає після одноразового відпочинку. Якщо ж відчуття втоми після відпочинку (нічного сну) не проходить, то це свідчить про початок перевтоми.

Перевтома – це накопичення втоми в результаті недостатнього відпочинку. Перевтома виникає і при нічному відпочинку, який може виявитися недостатнім, якщо робота за обсягом чи тривалістю перевищує психофізіологічні можливості людини. Часто подібне зустрічається у водіїв, які щоденно працюють по 10 годин і більше.

Які ж ознаки втоми (перевтоми)? Встановлено, що при втомі:

– знижується гострота і зменшується поле зору;

– змінюється пульс і артеріальний тиск;

– зменшується інтенсивність і стійкість уваги, сповільнюється її переключення;

– збільшується час сенсомоторних реакцій;

– сповільнюється процес переробки інформації, а значить збільшується час на прийняття рішень;

– з’являється відчуття напруги і невпевненості;

– зменшується ступінь автоматизму раніше вироблених навичок;

– порушується точність і координація рухів;

– знижується рішучість, воля, контроль за виконаними діями;

– частіше відбувається мимовільне відключення уваги від керування автомобілем.

Характерним симптомом втоми і перевтоми є розлади сну, а саме сонливість вдень і безсоння вночі. Сонливість і засинання водія за кермом – найбільш небезпечні прояви втоми, що приводять до ДТП.

Втома розвивається швидше у недосвідчених водіїв, що пов’язано з їх великим нервово-психічним напруженням при керуванні автомобілем. У досвідчених водіїв, які володіють добре автоматизованими навичками водіння, емоційна напруга менш виражена і втома в них виникає пізніше. Так, у віці:

18...24 роки – втома настає через 5,5 годин;

24...40 років – втома настає через 6,25 годин;

більше 40 років – через 6,5 годин безперервної їзди.

4.9 Ілюзії і галюцинації

Втома або хворобливий стан викликають при русі автомобіля загальне зниження уваги, а під впливом монотонності руху і заколисування може призвести до ілюзії.

Ілюзія – це неправильне або спотворене сприйняття предметів реальної дійсності. Ілюзії бувають зорові, слухові, просторові та ін. Приклади зорових ілюзій показані на рисунку 4.6.

Рисунок 4.6 – Зорові ілюзії: а) паралельні лінії пересікають відрізок БВ, а не АВ; б) промені ніби вигинають паралельні лінії; в) відрізки АВ і ВС рівні;

г) відрізки АВ і ВС рівні; д) лінії АС і ВС рівні; е) лінії паралельні

У процесі руху у водіїв можуть виникати такі ілюзії:

1) дорога, що проходить між будівлями, видається вужчою, ніж на відкритому місці;

2) дорога, що піднімається вгору серпантином, видається крутішою, ніж насправді;

3) довгий і прямий підйом – крутіший за коротший, хоча метраж їх однаковий;

4) при швидкому русі до мосту чи тунелю габаритні розміри пройм ніби зменшуються і т.д.

При посиленні втоми, якщо водій продовжує рух, не дивлячись на обман зору, можуть виникнути галюцинації. Галюцинації – це поява неіснуючих предметів і людей в полі зору водія. Крім людей, можуть бути також туман, дим, вогонь, причому в збільшених або зменшених розмірах.

Галюцинації виникають внаслідок розладу діяльності мозку і викликаються великою втомою і суб’єктивним відчуттям сонливості при тривалих поїздках і роботі в нічний час, частій зміні світлих і темних плям на дорозі, в результаті чого очі не встигають адаптуватися в умовах обмеженої видимості.

Цілком очевидно, що ілюзії і галюцинації є серйозними першопричинами створення великої небезпеки для дорожнього руху. Для усунення ілюзійних сприймань необхідні осмислені тренування. Якщо ж у водіїв галюцинації починають виникати постійно, їм необхідно надати медичну допомогу, а також змінити умови праці.

4.10 Основні вимоги до раціонального режиму праці і відпочинку водіїв

Найкращим способом боротьби з втомою і перевтомою являється раціональний режим праці і відпочинку з дотриманням гігієнічних норм, тобто така організація трудової діяльності працюючих, яка забезпечує протягом робочої зміни, доби, місяця, року збереження їх здоров’я і працездатності.

Сьогодні діє положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу України № 18 від 17.01.2002р., яке регламентує режим їх роботи і кореспондується з трудовим законодавством.

У тих випадках, коли за умовами виробництва не може бути забезпечена щоденна або щотижнева (40 годин) тривалість робочого часу, допускається введення його сумарного обліку, як правило, місячного. При цьому тривалість робочої зміни може встановлюватися не більше 10 годин. Тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою) у тому разі, коли час безпосереднього керування транспортним засобом не перевищуватиме 9-ти годин. Причому години, затрачені на підготовчо-заключні роботи, зараховуються у робочий час.

При збільшенні робочого часу для відновлення працездатності необхідний і більш тривалий відпочинок. Так, наприклад, якщо робочий день триває 12 годин, з яких 9 годин водій знаходиться за кермом, то нічний сон повинен бути не менше 10 годин, а наступний робочий день не більше 7 годин. Тому тривалість робочої зміни більше 10...12 годин повинна вводитися у виключних випадках, наприклад, при міжміських перевезеннях, на екскурсійних маршрутах, при віддаленості транспортних підприємств (коли водії затрачають багато часу на дорогу до роботи і назад). Направляти в далекий рейс на автобусі двох водіїв доцільно лише за наявності на автомобілі спального місця для відпочинку водіїв і тільки лежачи.

Тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлена водіям із стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років, а також водіям, яким це заборонено за медичними показаннями.

Важливим є чергування праці і відпочинку водія і протягом робочого дня. На міжміських перевезеннях після перших 3 годин безперервного керування автотранспортним засобом передбачається зупинка для водія тривалістю не менше 15 хвилин, надалі зупинка такої тривалості передбачається не пізніше ніж через кожні 2 години.

Перерва для відпочинку та харчуванням водіям надається тривалістю не менше 45хв і не більше 2 години, як правило, не пізніше ніж через 4 години після початку роботи. Ця перерва не включається у робочий час водія.

У разі встановлення графіком тривалості щоденного робочого часу більше 8 годин водію можуть надаватися дві перерви для відпочинку та харчування загальною тривалістю не більше 2 годин.

На території країн Європейського Союзу тривалість роботи водіїв регулюється відповідно до вимог Європейської Угоди, що стосується роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР). За Угодою вони мають дотримуватися таких правил:

– через 4,5 годин керування водій використовує не менше як 45хв перерви;

– цю перерву можна замінити 15-хвилинними перервами (кожна), які будуть використані продовж 4,5 годин керування;

– максимальний час руху протягом доби – 9 годин, з можливістю продовження його до 10 годин – не більше ніж два рази в тиждень;

– повна тривалість керування автомобілем кожні два тижні не може перевищувати 90 годин;

– у кожні дві доби водій використовує не менше як 11 годин безперервного відпочинку. Відпочинок може бути зменшений до 9 годин, але не частіше ніж три рази протягом тижня. Такий же час відпочинку водій має використати раніше наступного тижня;

– у випадку, коли автомобілем керують двоє чи більше водіїв, кожний з них використовує не менше 8 годин безперервного відпочинку у кожні 30 годин;

кожний тиждень водій використовує відпочинок в обсязі не менше 45 наступних годин. Відпочинок може бути зменшений не більше ніж до 36 наступних годин, якщо буде надаватися у місцевості, де знаходиться установа роботодавця, або місці, де живе водій, і не більше ніж до 24 наступних годин, коли буде наданий в іншому місці.

Наведені правила стосуються водіїв, які керують транспортними засобами повною масою більше 3,5т або транспортними засобами, що мають більше 10 місць для сидіння включно з місцем водія.

Для контролю за дотриманням водіями встановленого режиму праці і відпочинку використовується спеціальний прилад – тахограф, який встановлюється на автомобілі. Він опломбований і контролює швидкість руху автомобіля, пробіг, тривалість зупинок, час безперервної їзди тощо. На рисунку 4.7 показаний діаграмний диск, який встановлюється у тахограф і на якому самописець під час руху автомобіля фіксує зазначені параметри. Застосування тахографа сприяє зниженню втоми, дисциплінує водіїв та, як наслідок, зменшує кількість ДТП і матеріальні втрати.

Необхідно також зазначити, що з жовтня 2011р. за рішенням Єврокомісії всі нові тахографи, що встановлюються на автомобілях для далеких перевезень, мають бути електронними. Нові вимоги направлені насамперед на захист від шахрайства, більш точне врахування часу в дорозі, швидке завантаження даних з тахографів у комп’ютери транспортних компаній.

Для попередження сонливості водія розробляються різноманітні так звані прилади пильності. Спеціальний датчик одного із таких електронних приладів кріпиться на ободі керма автомобіля. При виникненні сонливості у водія відбувається послаблення контакту рук з рульовим колесом, що викликає сигнали тривоги. Перший сигнал світловий – на панелі приладів спалахує червона лампочка. Якщо водій не реагує, то в корпусі приладу лунає звуковий сигнал (зумер). Одночасно вимикається запалювання і автомобіль зупиняється.

Великий вплив для збереження працездатності водіїв мають раціональне проектування доріг з врахуванням людського фактора (монотонні прямі дільниці знижують увагу водія), чітка розмітка доріг, хороший стан дорожнього покриття, правильно поставлені і чіткі дорожні знаки, раціональна конструкція автомобіля.

Багато робиться для покращення праці і відпочинку водіїв. Будуються готелі, кемпінги, станції технічного обслуговування автомобілів і т.д. Правильна організація режиму праці, створення умов для зовнішнього відпочинку і харчування водіїв у дорозі, вдосконалення шляхів і організації дорожнього руху – заходи, які зменшують втому і перевтому водіїв та підвищують їх працездатність.

4.11 Проблема професійного відбору водіїв

Відомо, що найпродуктивнішою є та праця, яка найбільше відповідає здібностям, інтересам і можливостям людини. Тому придатність особистості до конкретної трудової діяльності визначається за допомогою професійної орієнтації, професійного відбору і професійного підбору.

Професійна орієнтація – це система заходів, призначених для виявлення особистих і психофізіологічних особливостей людини з метою надання їй допомоги у виборі професії, що найбільше відповідає індивідуальним можливостям.

Професійний відбір – це система заходів, які дозволяють визначати придатність людини до навчання і подальшої діяльності за конкретною спеціальністю.

Професійний підбір – це складова частина профвідбору, мета якої –виявити осіб, котрі за своїми психофізіологічними якостями найбільш відповідають окремим видам трудової діяльності в межах конкретної спеціальності, наприклад, підбір водіїв автобусів, таксі, автомобілів швидкої допомоги чи водіїв, які здійснюють дальні перевезення і т.д.

Професійний відбір включає в себе медичний, освітянський, соціальний і психофізіологічний. Медичний відбір регламентується документами, розробленими Міністерством охорони здоров’я. Освітянський відбір великої ролі не відіграє, оскільки вітчизняної загальної середньої освіти достатньо для оволодіння професією водія. Соціальний відбір допомагає своєчасному виявленню і відстороненню від навчання чи праці осіб, моральне обличчя яких не відповідає тим чи іншим професіям.

Психофізіологічний відбір забезпечує виявлення і своєчасне відсторонення від навчання і праці осіб, психофізіологічні якості яких не відповідають вимогам, пред’явленим конкретною спеціальністю. Він має особливо велике значення для визначення придатності до складних видів діяльності, що характеризуються частими виникненнями екстремальних ситуацій, які змушують людину працювати на межі її функціональних можливостей. До таких видів діяльності відноситься і діяльність водіїв транспортних засобів.

Зміст психофізіологічного обстеження майбутнього водія може бути таким:

– дослідження зору вдень, вночі і зорової пам’яті;

– сенсомоторні реакції і їх тривалість;

– зосередженість уваги;

– координація руху;

– піддатливість сонливому стану і втомленості;

– володіння собою;

– емоціональна рівновага;

– стійкість вестибулярного апарату й ін.

Обстеження проводиться лікарями-спеціалістами: окулістами, психіатрами та іншими, а також інструкторами і педагогами навчальних закладів.

Вимоги при профвідборі до водіїв можуть значно відрізнятися, як відрізняється сама праця водіїв при водінні автомобілів різного призначення. Так, наприклад, успішна і безаварійна робота водія таксі визначається в першу чергу швидкісними параметрами його психічної діяльності (швидкість реакції, швидкість переключення уваги і т.д.), а надійність водіїв, які виконують міжміські рейси по дорогах з одноманітним пейзажем і незначною інтенсивністю руху, значною мірою залежить від нервової системи, що забезпечує високий ступінь стійкості до монотонних подразників та високу працездатність упродовж тривалого часу.

Вивчення психофізичних даних водіїв має продовжуватися також у процесі їх роботи за спеціальністю. Для цього необхідно періодично проводити обстеження з використанням тренажерів і спеціальної апаратури для моделювання аварійних ситуацій. Це особливо важливо при отриманні водіями певної кваліфікації. Подібні обстеження необхідно проводити також після перенесення важких захворювань і при аналізі причин ДТП.

4.12 Етика поведінки водія

Етика – це система норм поведінки людини, класу, суспільної професійної групи. Від учасників дорожнього руху залежить моральний клімат, який багато у чому визначає безпечний рух транспортних засобів і пішоходів. Так, надійність водія значною мірою залежить від таких його моральних якостей, як дисциплінованість, почуття відповідальності, колективізм. Працелюбність, чуйне ставлення до людей – ці якості притаманні зазвичай хорошим водіям-професіоналам. Відсутність інтересу до роботи, егоїзм, неввічливе ставлення до оточуючих, неповага до правопорядку – якості, типові для аварійника.

Етика поведінки водія означає сукупність моральних правил у ставленні до інших учасників руху. За цими правилами недопустимим є недисциплінованість, вживання перед виїздом чи в дорозі алкоголю, виконання небезпечних маневрів (“вклинювання” між автомобілями, перешкоджання обгонові, різке, без необхідності, гальмування, виїзд на зустрічну смугу у заборонених місцях тощо), ігнорування “зебри” – пішохідного переходу, умисні наїзди на тварин та інше. Такі дії створюють нервове напруження усіх учасників руху.

Досить поширеними є конфлікти між водіями транспортних засобів різних категорій. Ставлення до водіїв інших транспортних засобів багато у чому характеризує особу за кермом. Водій-професіонал має бути ввічливим і передбачуваним. Неодмінною умовою його етичної поведінки є точне виконання ПДР у поєднанні з людяним відношенням до всіх учасників дорожнього руху.

Правилами дорожнього руху передбачені особливі пільги для водіїв-інвалідів. Учасники руху повинні розуміти, що можливості водія-інваліда обмежені, рух керованого ним автомобіля вирізняється серед інших. Рушання з місця такого автомобіля і маневрування можуть бути не зовсім впевненими.

Окремим досвідченим водіям властиве зневажливе ставлення до учнів за кермом, натомість новачки потребують усілякої підтримки й тактовного ставлення до них. Недопустимі на дорозі також прояви помсти, коли водій намагається у відповідь покарати образника (притиснути його автомобіль до узбіччя, змушує здійснювати небезпечні маневри тощо).

Важливе етичне значення має реагування водія на звернення за допомогою. За неписаним правилом, водій повинен надати допомогу тим, хто її потребує. Він не залишиться осторонь, якщо про допомогу просить його колега у разі несправності автомобіля. Водій може допомогти технічно, передати необхідну інформацію або підвезти до найближчого населеного пункту.

Обов’язково потрібно надати першу медичну допомогу потерпілим у ДТП і ні в якому разі не залишати місця пригоди. Необхідно викликати карету швидкої медичної допомоги, відправити потерпілих на попутному або відвести на своєму транспортному засобі у найближчий лікувальний заклад.

Етичними також мають бути взаємовідносини водіїв та інспекторів ДАІ. Попередження або покарання водія повинно здійснюватися у стриманій формі, у межах правил етичного спілкування. Такою ж має бути і реакція водія. Від культури поведінки усіх учасників дорожнього руху багато у чому залежить його безпека, а в кінцевому підсумку – здоров’я і життя людей.

Найбільший ефект у вихованні водіїв дають різноманітні методи і форми роботи, використовувані у трудових колективах. Адміністрація та громадські організації мають можливість проводити профілактичні заходи, тримати під контролем осіб, схильних до порушень дисципліни і порядку, і оперативно реагувати на антигромадські тенденції. На АТП ведуться особові картки на водіїв, котрі дають змогу встановити усі їхні порушення, участь у ДТП та дрібних аваріях. Знання і врахування індивідуальних особливостей водія дозволяють правильно визначити характер його роботи.

4.13 Категорії транспортних засобів і процес підготовки водіїв

Постановою Кабінету Міністрів України № 1615 від 30.11.2004р. затверджені зразки національних і міжнародних посвідчень водія, у яких передбачено 14 категорій. Залежно від типів транспортних засобів, призначення і особливостей керування ними водіям видають єдине посвідчення, в якому проставляють відмітки у відповідних графах. Ці відмітки визначають категорії транспортних засобів та право на керування:

А1 – мопедами і скутерами;

А – мотоциклами;

В1 – квадроциклами і снігоходами;

В – автомобілями (за винятком згаданих у категорії В1), дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500кг (7700фунтів) і число сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми;

С1 – автомобілями для перевезення вантажів масою до 7500кг;

С – автомобілями для перевезення вантажів масою більше 7500кг;

D1 – автомобілями для перевезення пасажирів, які мають до 22 сидячих місць;

D – автомобілями для перевезення пасажирів, які мають більше 22 сидячих місць;

ВЕ – автомобілями, вказаними у категорії В, для експлуатації з причепом;

С1Е – автомобілями, вказаними у категорії С1, для експлуатації з причепом;

СЕ – автомобілями, вказаними у категорії С, для експлуатації з причепом;

D1Е – автомобілями, вказаними у категорії D1, для експлуатації з причепом;

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 10 Следующая ⇒