габаритний тунель (див. рис. 4.11) – стояки (стовпці) з поворотними обмежувачами; 4 страница

Службовому розслідуванню підлягають усі ДТП за участю рухомого складу підприємств. Метою службового розслідування є:

1) визначення обставин і умов виникнення ДТП;

2) виявлення порушення норм і правил безпеки дорожнього руху, які потягнули за собою ДТП чи сприяли їх виникненню;

3) розробка заходів з профілактики аварійності на автомобільному транспорті.

Службове розслідування ДТП проводиться у взаємодії з працівниками ДАІ, органами дізнання, слідства, експертизи і, в необхідних випадках, організаціями, відповідальними за стан доріг, дорожніх споруд, державними інспекторами з охорони праці.

Службове розслідування проводиться:

– ДТП за участю транспорту підприємств, в яких ніхто не загинув, а кількість травмованих не перевищує двох осіб, – підприємствами в термін до трьох діб;

– ДТП за участю транспорту підприємств, в яких загинуло до 5 осіб або травмовано від 3 до 10 осіб, – державним департаментом автомобільного транспорту в термін до 5 діб;

– ДТП за участю транспорту підприємств, в яких загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, – Міністерством транспорту і зв’язку в термін

до 10 діб.

Якщо ДТП зв’язана з незадовільним станом або поганим обладнанням доріг, для участі в службовому розслідуванні запрошують керівників відповідних дорожніх і комунальних організацій.

Для проведення службового розслідування створюється комісія на чолі фахівців служб та відділів підприємства (безпеки дорожнього руху, перевезень, кадрів, інженерно-технічного, планово-економічних та інших). Окрім того, на автотранспортному підприємстві запроваджується посада інженера з безпеки руху, який безпосередньо опікується дорожньо-транспортними пригодами.

Отримавши повідомлення про виникнення ДТП, керівник підприємства й інженер з безпеки руху негайно виїжджають на місце пригоди. Посадова особа,

яка веде службове розслідування, повинна:

– оглянути місце ДТП і пошкоджені транспортні засоби;

– сфотографувати загальний вигляд місця ДТП, розміщення транспортних засобів, що брали в ній участь, сліди гальмування, незадовільні дорожні умови, якщо такі виявлені;

– уточнити необхідні дані у водіїв, їх пояснення для пізнання обставин ДТП.

З дозволу слідчих органів потрібно:

– ознайомитись з протоколом огляду місця пригоди і транспортних засобів, схемою ДТП і в необхідному випадку зняти з неї копію;

– перевірити посвідчення водія, технічний паспорт, товарно-транспортну документацію й інше.

Необхідно встановити:

1) дату, точний час, місце виникнення ДТП (вулиця, район, номер дороги), назву організації, яка обслуговує дану дільницю, кілометр дороги або віддаль до найближчого населеного пункту;

2) марки (моделі) і номерні знаки транспортних засобів, що брали участь в ДТП;

3) кількість тих, що загинули, і травмованих;

4) характер і ступінь ушкоджень транспортних засобів;

5) прізвище, ініціали, клас і стаж водія;

6) стан кожного водія – здоровий, тверезий, втомлений (на основі висновку лікаря);

7) на якій годині роботи водія виникла ДТП;

8) мета поїздки, вид перевезень (міжнародні, міжміські, приміські); чи по призначенню використовувався транспортний засіб;

9) вид ДТП і причина його виникнення;

10) погодні умови (дощ, сніг, туман);

11) дорожні умови (вид покриття, стан проїжджої частини, наявність дорожніх знаків).

Потрібно також з’ясувати:

– обставини ДТП;

– порушення, що сприяли виникненню ДТП;

– осіб, що спонукали виникнення пригоди;

– відповідність дій водія ПДР;

– можливий вплив дорожніх умов на виникнення ДТП.

Необхідно перевірити стан роботи щодо забезпечення безпеки дорожнього руху в АТП, зокрема:

1) чи здійснюється контроль за роботою водіїв на лінії, за їх виходом і поверненням в АТП;

2) чи вживаються заходи до встановлення місця знаходження водіїв, які вчасно не повернулися в парк;

3) чи дотримується режим роботи і відпочинку водія;

4) чи були до цього випадку у водія порушення дисципліни;

5) як організоване в АТП навчання і підвищення кваліфікації у водіїв;

6) які заходи вживаються до водіїв-порушників;

7) за яких обставин водій виявився у стані сп’яніння за кермом (якщо це було встановлено);

8) чи досліджувались дорожні умови на маршрутах роботи транспортних засобів даного АТП і чи вживалися заходи для усунення виявлених недоліків;

9) чи нормувались швидкості руху на маршрутах;

10) чи відповідає технічний стан автомобіля вимогам БДР перед виїздом в рейс; хто контролював і хто проводив технічне обслуговування;

11) як в АТП організовані ТО і ТР автомобілів, чи є випадки надлишку пробігу між ТО-1 і ТО-2;

12) чи зберігається в АТП встановлений порядок стажування водіїв.

Щодо тих ДТП, у яких були постраждалі, за результатами службового розслідування складається акт. Він, як правило, містить вступну частину, чотири розділи і висновки.

У вступній частині вказують склад комісії, що проводить службове розслідування, моделі і номери транспортних засобів, що брали участь у ДТП, їх відомчу приналежність, місце, обставини і наслідки ДТП.

У I-му розділі “Відомості про водіїв” вказують прізвище, ім’я, вік кожного водія, класність, стаж роботи водієм і в даному АТП, час роботи на транспортному засобі даної моделі, стан здоров’я водіїв в момент ДТП, відомості про проходження медогляду водієм перед виїздом на лінію, на якій годині роботи трапилась пригода, чи були раніше у водія стягнення від адміністрації і органів ДАІ, чи траплялись з ним раніше ДТП.

У II-му розділі “Відомості про транспортні засоби” вказують дані про технічний стан транспортних засобів, що брали участь в ДТП (тип, марка, рік випуску, пробіг – загальний і після ТО з відміткою часу його проведення).

У III-му розділі “Стан профілактичної роботи щодо попередження дорожньо-транспортних пригод” вказують, як правило, недоліки, які сприяли виникненню ДТП.

У IV-му розділі “Відомості про дорожні умови” повинні вказуватись ширина проїжджої частини дороги і обочини, покриття дороги і його стан в момент ДТП, умови видимості, наявність дефектів дороги, якщо вони є і наявність дорожніх знаків.

У частині “Висновки” зазначають причини виникнення ДТП.

До акта службового розслідування додають:

– схему ДТП, фотографії місця ДТП і транспортних засобів;

– списки постраждалих (загиблих і поранених);

– матеріали обслідування АТП, пояснення працівників, копії наказів по АТП з висновками і конкретними заходами щодо попередження ДТП.

Створена комісія в тижневий строк здійснює зазначену перевірку, оцінює стан безпеки, готує пропозиції щодо покращення роботи у цій сфері і надає акт перевірки органу, який проводить службове розслідування.

Орган, який проводить службове розслідування, розглядає стан безпеки на комісії з безпеки дорожнього руху і готує відповідні рішення, пропозиції і заходи. Так, ДТП за участю транспорту підприємств, в яких ніхто не загинув, а кількість травмованих не перевищує двох осіб, у тижневий строк після закінчення службового розслідування розглядається на позачергових засіданнях комісії з безпеки руху підприємства. ДТП, в яких загинуло до 5 осіб або травмовано від 3 до 10 осіб, у тижневий строк розглядається на позачергових засіданнях комісії з безпеки руху державного департаменту автомобільного транспорту, а ДТП, в яких загинуло 5 і більше осіб – у двотижневий строк на позачергових засіданнях комісії з безпеки руху Міністерства зв’язку і транспорту.

За результатами службового розслідування та розгляду матеріалів ДТП на комісії з безпеки руху орган, який призначив службове розслідування, в десятиденний строк видає наказ, в якому передбачає заходи, спрямовані на попередження аварійності на автомобільному транспорті.

ТЕМА 4. ВОДІЙ І БЕЗПЕКА РУХУ

4.1 Поняття про психофізіологію праці водія

Психофізіологія об’єднує два наукових напрямки – психологію і фізіологію. Психологія – це наука про закономірності людської психіки. В свою чергу психіка – це відображення мозком людини реальної дійсності. Фізіологія – наука про функціонування органів і систем людського організму.

Психофізіологія праці водія автомобіля:

1) вивчає психофізіологічні особливості його професіональної діяльності;

2) означує вимоги, які пред’являються до фізичного стану і психічних процесів водія в різних видах діяльності;

3) розробляє заходи, направлені на підвищення його надійності, збереження здоров’я і збільшення продуктивності праці.

Водій, керуючи автомобілем, часто знаходиться в напруженому стані. У русі він сприймає і осмислює дорожньо-транспортну ситуацію, яка постійно змінюється, положення, швидкість і стан свого автомобіля, нерідко змушений миттєво приймати та виконувати рішення. Такий активний перебіг психічних і фізичних явищ в умовах швидкої зміни ситуації і небезпеки підвищує напругу нервової системи, що призводить до втоми, а іноді й перевтоми. Зміна психічного і фізичного стану водія (спокою на хвилювання, радості на смуток, сили на слабкість і т.д.) приводить до сповільнення реакції на оточуючу обстановку, що в свою чергу стає небезпечним для дорожнього руху.

Дослідженням встановлено, що винуватцями більшості дорожньо-транспортних пригод є водії. Це означає, що першопричиною пригод є або можуть бути особисті якості водіїв і в першу чергу їх психіка. Недоліки психіки водіїв виявляються передумовою дорожньо-транспортних пригод. Тому водій з точки зору фізіології і психології праці розглядається як важлива складова система ВАДС, а забезпечення безпеки руху неможливе без урахування закономірностей психології і фізіології праці водіїв автотранспорту.

Основними психофізіологічними джерелами пригод являються:

– обмежені психофізіологічні можливості водіїв;

– погана професійна підготовка;

– погана організація праці, що приводить до перевтоми;

– погана дорожня інформативність водія;

– недисциплінованість водія.

У той же час водію при управлінні автомобілем важливо зберігати довгий час оптимальний психічний стан (за Павловим – нормальний, бадьорий), при якому найбільш швидко і якісно проходить перебіг процесу від отримання інформації до виконання відповідних дій в дорожньо-транспортних ситуаціях, що змінюються постійно.

Особливості психології і фізіології людини необхідно враховувати при:

– доборі водіїв їх вихованні і підготовці;

– конструюванні і експлуатації транспортних засобів;

– проектуванні й експлуатації автомобільних доріг, в тому числі організації дорожнього руху;

– профілактиці дорожньо-транспортних пригод.

4.2 Відчуття

Відчуття – це психічний процес відображення окремих властивостей об’єктів реального світу. Воно – первинний пізнавальний процес, який починається з безпосереднього контакту органів чуття людини з оточуючими предметами, явищами і речами.

Водій при керуванні автомобілем зримо відчуває форму, колір, освітленість дороги та інші об’єкти, м’язами відчуває зусилля, які він прикладає до органів керування, відчуває положення свого тіла, зміну прискорення, вібрацію, запах газів, чує шум двигуна й інше.

Людина сприймає відчуття такими органами чуття: зорові, слухові, нюхові, смакові, рухові, рівноваги, органічні, вібраційні, шкірні (дотик, температура, біль), м’язово-суглобні (прикладання зусиль), акселераційні (прискорення).

Відчуття сприймаються при посередництві нервово-фізіологічних апаратів, які називаються аналізаторами. Вони складаються з 3-х частин:

– рецепторів (органів чуття);

– чутливих нервів;

– центрів аналізаторів – спеціальних дільниць кори головного мозку.

Рецептори перетворюють подразники, що поступають – в збудження, які по чутливих нервах попадають в кору головного мозку, де й проходить їх трансформація в психічні образи – відчуття. Всі аналізатори мають свої центри – спеціалізовані дільниці кори головного мозку.

У процесі виробничої діяльності водія задіяні, як правило, усі аналізатори, але головними являються органи зору. Всі інші поступаються йому в кількості інформації, що сприймається. Наприклад, через органи зору надходить інформації у сто разів більше, ніж через органи слуху.

4.3 Сприймання водієм простору і часу

Сприймання – це психічний процес відображення предметів, явищ дійсності в сукупності їх різних властивостей та частин і який пов’язаний з розумінням цілості відображуваного.

Сприймання – більш складний пізнавальний процес, ніж відчуття, і відрізняється від нього тим, що при сприйманні окремі якості і властивості предметів відображаються у взаємодії. Іншими словами, у сприйманні об’єднано кілька відчуттів, але це не є їх просто сума, а психічний процес, який включає пам’ять, мислення, уяву і навіть припущення.

Будь який предмет матеріального світу наділений властивостями, які викликають відповідні відчуття. Так, наприклад, автомобільне колесо викликає зорові відчуття форми, розмірів, кольору, а якщо нове, то і запаху. Вплив всіх цих видів відчуття на органи чуття, а також життєвий досвід у використанні колеса приводить до сприйняття його як цілісного предмета – автомобільного колеса. Жителі деяких районів джунглів Полінезії, які живуть сьогодні із знаряддями кам’яного віку і які не бачили колеса та не знають призначення, сприймуть його як невідомий предмет.

Сприйняття простору – це властивість людини оцінити віддаль до предметів і віддаленість їх один від одного. Ніщо не сприймається ізольовано у відриві від навколишнього оточення.

Сприймання і оцінка віддалей від водія до рухомих об’єктів (автомобілів, пішоходів) і між рухомими об’єктами – це досить складний процес сприймання. Також для водія є важливим знання розмірів предметів, які найчастіше зустрічаються при керуванні автомобілем.

Віддалі до предметів визначаються за видимою величиною і їх чіткістю, а також порівняно з відомими віддалями між придорожніми предметами (опорами електроліній, стовпами зв’язку і т.д.). Водій зобов’язаний володіти високим професійним сприйманням простору, без якого немислима його робота і правильна поведінка на дорозі.

Для надання навичок точного зорового сприймання простору водію необхідно знати границі видимості характерних предметів в умовах руху в ясний день. Так, наприклад, межа видимості становить (в метрах):

– автобуса на дорозі – 1800;

– вантажного автомобіля на дорозі – 1600;

– легкового автомобіля на дорозі – 1300;

– контуру людини – 1000;

– форми дорожнього знаку – 400;

– фар, кольору автомобіля – 300;

– номера автомобіля – 60.

На оцінку віддалі до предметів впливає колір, в який пофарбовані ці предмети. Наприклад, віддаль до автомобіля, пофарбованого в темні кольори (чорний, синій), здається більшою, а у світлі (оранжевий, жовтий), навпаки – меншою.

Сприймання часу – це вміння точно оцінити тривалість явищ, подій, своїх дій і дій інших учасників, а також інтервали в процесах, що відбуваються. Ця якість особливо важлива при здійсненні різних маневрів автомобілем на великих швидкостях.

Неправильна оцінка часового інтервалу приводить до нервування, різких прийомів керування і, як наслідок, до виникнення небезпечної ситуації. Так, наприклад, більшість помилок водіїв при обгоні пов’язані з неправильною оцінкою віддалі до зустрічного автомобіля і його швидкістю і, як наслідок, неправильною оцінкою часового інтервалу для здійснення безпечного обгону.

Водій зобов’язаний вміти оцінювати час в інтервалах від години до часток секунди. Особливо велике значення для безпеки руху має вміння оцінити час в секундах і частках секунд. Людина сприймає приблизно 0,75с. При правильному переключанні передач водій затримує важіль в нейтральному положенні на 0,5с, а при переключанні з вищої на нижчу передачу – на 1с. Час в секундному інтервалі добре сприймають люди з швидкою реакцією.

Зрозуміло, що при недостатньому стажі роботи водія час і швидкість на необхідні маневри розраховуються недостатньо точно, що може створити загрозу безпеці дорожнього руху або відбитися на технічному стані автомобіля – поломках в коробках передач та інших вузлах трансмісії, передчасному зношуванні покришок і т.д. Навички в сприйманні часу водієм набуваються систематичними тренуваннями в управлінні автомобілем і контролем часу за допомогою секундоміра.

4.4 Поняття про увагу і її організацію

Увага – це орієнтація свідомості на конкретні об’єкти і явища. Вона організовує психічну діяльність людини. Увага може бути викликана різними подразниками: звуковими, зоровими, шкірними і іншими. Вона гарантує водію безпеку руху, у той час як неувага – одна з головних причин автомобільних пригод.

Важливими якостями уваги, необхідними водію автомобіля, є стійкість, концентрація, розподіл, обсяг і переключення (для зручності запам’ятовування можна застосувати абревіатуру СКРОП).

Стійкість уваги – це здатність втримувати об’єкти сприймання у свідомості протягом певного часу, причому часовий інтервал стійкості може коливатися від часток секунди до декількох годин. Як показали дослідження, стійкість інтенсивної уваги може зберігатися на протязі 40 хвилин без помітного послаблення.

Із стійкістю уваги тісно пов’язана така її якість, як концентрація – зосередження уваги на одному тільки об’єкті з одночасним відволіканням від всього іншого. У водія автомобіля така концентрація уваги може проявитися на протязі незначних проміжків часу, наприклад, при проїзді пішохідних переходів, зупинок громадського транспорту, залізничних переїздів, при зустрічному роз’їзді і т.д.

Розподіл уваги – це здатність втримувати і контролювати в свідомості одночасно кілька різного роду дій, що виконуються. Людина може розділити увагу між двома різнорідними діями, якщо одна з них для нього звична. Наприклад, керування автомобілем більш безпечне, коли водій всю увагу приділяє дорожній обстановці, виконуючи необхідні рухи ногами і руками автоматично. Успішний розподіл уваги між цілком не знайомими видами діяльності практично не можливий.

В умовах критичної ситуації вимоги до розподілу уваги водія підвищуються. Він має одночасно сприймати, думати і діяти. Єдність і злагодженість цих сторін напрямку уваги забезпечують правильні дії водія у складній обстановці.

Обсяг уваги характеризується кількістю об’єктів, які можуть бути сприйняті одночасно. Водій може охопити 4...6 різних об’єктів, якщо умови сприймання не дуже складні. У досвідчених водіїв об’єм уваги більший.

Переключення уваги – це здатність переходу в свідомості від сприйняття об’єктів одного виду діяльності до сприймання об’єктів іншого виду діяльності. Швидкість переключення уваги допомагає водієві сприймати ті об’єкти, які при розподілі уваги він не може охопити одночасно.

Необхідно відзначити, що для водія не досить бути просто уважним. Для його діяльності необхідно застосування різних якостей уваги. Поєднання і послідовність прояву якостей уваги в конкретній діяльності називається організацією уваги. Вона базується на знанні об’єктів, на яких водій повинен концентруватися, на чіткому уявленні послідовності їх сприймання у конкретній обстановці. Повинна бути вироблена система розподілу і переключення уваги на ті об’єкти, які в даний момент є для водія найважливішими. Так, наприклад, рекомендується наступна послідовність переключення і розподілу уваги при обгоні:

– автомобіль, який обганяють;

– зустрічний автомобіль;

– дзеркало заднього огляду;

– дорожній знак.

Класифікація водія, крім встановлених вимог, повинна визначатися також оцінкою якості його уваги. Водії, які демонструють кращі результати при дослідженні їх уваги, як правило, отримують більш високі оцінки при керуванні автомобілем у складних умовах.

4.5 Реакція і її види. Вплив алкоголю на реакцію

Реакція – це дія організму у відповідь на який-небудь подразник. Вся діяльність водія являє собою суцільний ланцюг різних реакцій. Несвоєчасні або неточні реакції приводять до підвищення небезпеки руху.

Реакції бувають прості і складні. Проста реакція – це дія у відповідь на один, завчасно відомий сигнал. Наприклад, натискування кнопки на світловий або звуковий подразник. Середній час відповіді на світловий подразник складає 0,2с на звуковий – 0,15с. Якщо при виконанні рушійного процесу (акту) необхідно вибрати одну або кілька конкретних дій із ряду можливих, то така реакція називається складною.

У більшості випадків реакція водія на неочікувану зміну ситуації відноситься до складних рушійних реакцій і час її може коливатися в широких межах (0,4...2,5с і більше) залежно від професійного досвіду, психологічних особливостей водія дорожньо-транспортної ситуації і т.д. Час рушійної реакції збільшується у хворобливому стані, при втомі, після вживання алкоголю, наркотиків і т.д.

Велика кількість дорожньо-транспортних пригод з найбільш важкими наслідками трапляється в результаті дії алкоголю на організм водія. Немає необхідності доводити, що в стані сп’яніння керувати автомобілем не можна. Вже мала доза алкоголю, яка здавалося б ніяк не впливає на поведінку людини, в дійсності викликає значні зміни в її організмі. Дослідження показали, що алкоголь і наркотичні речовини збільшують час реакції, зменшують точність сприймання, понижують якість уваги. Встановлено, що при вживанні 75г алкоголю час загальної реакції водія збільшується в 2...2,5 рази; 100г – 2...4 рази; 150г – 3...5 раз і більше.

В Україні водії в стані алкогольного сп’яніння, незалежно від його ступеня, не допускаються до керування автомобілем, а у разі порушень правил дорожнього руху в нетверезому стані несуть підвищену відповідальність аж до кримінальної.

4.6 Швидкість, прискорення, вібрація і шум та їх вплив на організм водія

4.6.1 Для надійного керування автомобілем на великих швидкостях потрібні не тільки хороша професійна підготовка і досвід, але також і знання психофізіологічних особливостей швидкісного водіння. Так, необхідно знати, що поле зору із збільшенням швидкості звужується. В нерухомому автомобілі бінокулярний зір (зір двома очима) при нерухомих очах складає 120⁰. При швидкості руху 20км/год поле зору звужується до 80⁰, 40км/год – 45⁰, 80 км/год – 30⁰, 100км/год – 22⁰, а якщо швидкість 160км/год – аж до 5⁰ (див. рис. 4.1).

Рисунок 4.1 – Зміна кута зору водія залежно від швидкості руху автомобіля

(120⁰ – автомобіль нерухомий; 22⁰ – швидкість 100км/год)

За межами цих секторів водій нічого побачити не зможе. В результаті збільшується небезпека зіткнення або наїзду на об’єкти, які переміщаються з узбіччя дороги до її центра. Необхідно також враховувати, що коли два автомобілі на великій швидкості рухаються назустріч один одному, то внаслідок звуження поля зору водії не бачать їх раніше ніж порівняються з ними.

При зростанні швидкості збільшується далина зосередження погляду на дорозі. Якщо при швидкості 50 км/год достатньо фіксувати погляд на 150 метрах, щоб розглянути об’єкти на дорозі, то при швидкості 160км/год ця віддаль збільшується до 700 метрів.

Рух на великих швидкостях небезпечний також і тому, що в 2…3 рази зростає час реакції водія і одночасно збільшується гальмівний шлях, який проходить автомобіль за цей час.

Велика швидкість сама по собі не впливає на організм людини, але психологічне значення її досить вагоме. Вона постає сильним емоційним фактором, який викликає збудження, зв’язане з приємними переживаннями. Так, до психофізіологічних особливостей діяльності водія необхідно віднести стан, який називають “сп’янінням швидкістю”. Це відчуття своєрідної ейфорії, азарту, яке виникає при їзді з великою швидкістю частіше на мотоциклі, ніж на автомобілі. При цьому водій переоцінює свої можливості, стає менш обережним, в результаті чого припускається помилок, які створюють загрозу для безпеки руху. Знаючи можливості виникнення такого стану, водії в подібних ситуаціях повинні бути особливо обережними, уважними і більш критичними до своїх дій і вчинків.

Встановлено, що із збільшенням швидкості росте кількість потерпілих при ДТП і збільшуються матеріальні втрати. Так, за результатами досліджень, проведених в США, при швидкості 60 км/год на 100 автомобілів, які потрапили в ДТП, приходиться 30 потерпілих, а при швидкості 120 км/год їх кількість збільшується в 4 рази (див. рис. 4.2).

4.6.2 Прискорення характеризує прудкість зміни швидкості за її числовим значенням і за напрямком. Прискорення бувають лінійними і відцентровими. Лінійні прискорення виникають при збільшенні швидкості руху без зміни його напрямку (розгін, гальмування на прямолінійній ділянці дороги); радіальні, або відцентрові, прискорення – при зміні напрямку руху (рух по кривій). Залежно від терміну дії прискорення умовно ділять на ударні (не більше десятих часток секунди) і тривалі.

Реакція людини на прискорення визначається рядом факторів, серед яких суттєве значення належить терміну дії, швидкості зростання перевантаження і напрямку вектора перевантаження.

У реальних умовах руху прискорення, що діють на водія, невеликі. Навіть при екстреному гальмуванні на великій швидкості перевантаження не перевищують (0,7...1,0)g при термінові дії цих прискорень на організм водія не більше 10 с. Ці прискорення не викликають у водія значних фізіологічних розладів. Під час і після проходження кривої невеликого радіуса може спостерігатися зміна тонусу м’язів рук, внаслідок чого водій не завжди може втримати прямолінійний напрямок руху і помиляється повертаючи кермо в напрямку меншого тонусу м’язів.

У результаті довгочасної періодичної дії прискорень (підйоми і спуски, рух по кривих невеликого радіуса) можливе виникнення хворобливого стану – так званої морської хвороби, основні прояви якої – погане самопочуття, нудота, запаморочення голови.

4.6.3 Вібрації – це механічні коливання з відносно малими амплітудами і частотою 17…25 Гц і більше. Останнім часом вібраціями стали називати механічні коливання будь-якої частоти. Шум – це хаотичне поєднання звуків різної тональності (частоти) і сили (інтенсивності), які мають суцільний спектр у деякому діапазоні частот.

Рівень вібрацій, що діють на водія і пасажирів, і рівень внутрішнього шуму в кабіні чи салоні є важливими показниками комфортабельності транспортного засобу. Вібрації через стомленість водія впливають на активну безпеку автомобіля, знижують швидкість автомобіля, а значить, і його продуктивність. Основними джерелами вібрації в автомобілі є нерівність дороги і двигун.

Ступінь і характер впливу вібрації на людський організм залежать від виду коливань і напрямку дії. Вібрація характеризується такими основними фізичними параметрами:

– амплітуда – найбільше відхилення;

– частота – число повних коливань протягом 1с;

– період – величина, обернена частоті.

Людина сприймає вібрації вестибулярним апаратом, очима, суглобами, м’язами, шкірою. Сприймання вібрацій залежить від частоти: при низьких частотах сприймання пропорційне прискоренням, при середніх – швидкостям, при високих – частотам. Чим більші амплітуди вібрацій, тим неприємніші відчуття.

Чутливість людини до вібрацій деякою мірою залежить від положення тіла, психологічних факторів, індивідуальних особливостей, але більш за все від частоти. Вважається, що звичайна людина відчуває вібрації у діапазоні частот 10^-1…10⁵ Гц. Шкідливі наслідки, як правило, спостерігаються при тривалій дії вібрацій у діапазонах частот 1…10² Гц. Найбільше чутливий людський організм до вертикальних вібрацій у діапазоні частот 4…8 Гц і до горизонтальних – у діапазоні 1…2 Гц.

Під впливом вібрацій в організмі можуть наступити різні психофізіологічні зміни, в тому числі у системі кровообігу, нервовій системі, м’язах. Під дією вібрації погіршується зорове сприймання, знижується якість уваги, сповільнюється реакція, дії людини стають менш точними.

Частіше впливу вібрації піддаються водії вантажних автомобілів великої вантажності. Найбільш небезпечними рахуються резонансні коливання, тобто коливання, які відповідають власній частоті коливань окремих органів тіла.

Існує дві шляхи зменшення вібрацій – це зниження віброактивності джерела вібрацій (дороги, двигуна) і віброізоляція, направлена на послаблення зв’язків між джерелом вібрації і об’єктом віброзахисту. Запобігти впливу вібрацій (як і прискорень) на організм можна за допомогою тренувань вестибулярного апарата: вправ на батуті, перекладині, повторення прискорень на гойдалках чи центрифугах.

Разом з тим вібрації не завжди здійснюють на людину негативний вплив. Помірна дозована вібрація покращує живлення тканин тіла, прискорює заживання ран, стимулює трудову діяльність, однак в автомобілі вона здійснює все ж шкідливий вплив на водія.

Шум також не завжди буває шкідливим для людини. Для нормального існування, щоб не вважати себе ізольованим від зовнішнього світу, людині необхідний шум величиною 20…30 дБ. Однак у салоні автомобіля рівень шуму при швидкості 50км/год може досягати 60…70 дБ і більше і 70…80 дБ при швидкості 100 км/год.

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒