Частка меншості 47 страница

• кожну суттєву статтю у фінансових звітах слід подавати окремо. Несуттєві суми слід об'єднувати з сумами подібного характеру чи функції; окремо подавати їх непотрібно;

• активи і зобов’язання не слід згортати, крім випадків, коли інший МСБО вимагає або дозволяє згортання. Статті доходу та витрат слід згортати лише тоді, коли: один з МСБО вимагає чи дозволяє це або прибутки, збитки та пов'язані з ними витрати, які виникають у результаті однакових чи подібних операцій та подій, не є суттєвими;

• слід розкривати порівняльну інформацію стосовно попереднього періоду щодо всієї числової інформації у фінансових звітах. Порівняльну інформацію слід включати до інформації розповідного та описового характеру, якщо вона є доречною для розуміння фінансових звітів поточного періоду.

МСБО 1 вимагає чіткої ідентифікації фінансових звітів та їх компонентів. Фінансові звіти повинні бути чітко ідентифіковані та відрізнятися від іншої інформації в тому

інформація, для того, щоб допомогти користувачам звітності приймати обґрунтовані економічні рішення.

Згідно з Концептуальною основою складання та подання фінансових звітів (опублікованою КМСБО у 1989 p.), інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати наступним якісним характеристикам:

Зрозумілість інформації, що подається у фінансових звітах для користувачів. Припускається, що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності та бухгалтерського обліку.

Доречність — інформація є доречною, якщо вона впливає на прийняття економічних рішень користувачів, дає змогу оцінити ними події чи скоригувати їх оцінки, зроблені в минулому.

Суттєвість — інформація є суттєвою, якщо ї"ї пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Достовірність — інформація є достовірною, якщо у ній відсутні суттєві помилки і вона відображає дійсний стан справ.

Правдивість подання інформації — це правдиве відображення операцій та інших подій, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу на дату звітності.

Превалювання сутності над формою — облік і розкриття операцій та інших подій повинен здійснюватися відповідно до їхньої сутності та економічної реальності, а не лише виходячи з їхньої юридичної форми.

Нейтральність інформації — це відсутність в інформації упередженості. Фінансові звіти не є нейтральними, якщо в результаті відбору або викладу інформації вони впливають на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату.

Обачність — це дотримання певної обережності при формуванні судження, необхідного при оцінці за умов непевності, таким чином, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати — занижені.

Повнота — щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною в межах суттєвості та витрат, пов'язаних з ї"ї отриманням. У результаті упущень інформація може бути хибною або оманливою, а значить недостовірною та недостатньо доречною.

Зіставність інформації, тобто можливість порівнювати фінансові звіти за різні періоди для того, щоб визначати тенденції змін у фінансовому стані та результатах діяльності підприємства. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і ї"ї зміни.

Своєчасність інформації свідчить про те, що несвоєчасне подання фінансової звітності може призвести до втрати доречності та достовірності інформації. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю потрібно брати до уваги задоволення потреб користувачів, які приймають економічні рішення.

Із січня 2005 року, відповідно до Регламенту Європейського Союзу 1606/2002 від 19 липня 2002 р. про застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), підприємства країн Європейського Союзу, які є прямими учасниками ринку капіталу (тобто які мають акції та облігації, що торгуються на органі30ваному

самому опублікованому документі. Кожний компонент фінансових звітів повинен містити, де це необхідно для належного розуміння поданої інформації, таке:

• назву підприємства, що звітує;

• чи охоплюють фінансові звіти одне підприємство чи групу підприємств;

• дату балансу або період, охоплений фінансовими звітами;

• валюту звітності;

• рівень точності, використаний при поданні цифр у фінансових звітах.

Фінансові звіти, згідно з МСБО 1, повинні подаватися принаймні щорічно. Якщо дата балансу підприємства змінюється і річні фінансові звіти подаються за період, довший або коротший, ніж один рік, підприємство повинно розкрити причину зміни та той факт, що порівняльні суми у звітності не є зіставними. Стандартом також вимагається, щоб підприємство публікувало свої фінансові звіти протягом шести місяців після дати балансу.

Питання, пов'язані із розкриттям інформації у фінансовій звітності банків до 1.01.2007 р. регламентувалися МСБО 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ». З 1.01. 2007 р. МСБО 30 було замінено МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

МСФЗ 7 застосовується до всіх суб’єктів господарювання, у тому числі до банків, більшість активів і зобов’язань яких є фінансовими інструментами. Цей стандарт вимагає від суб’єктів господарювання розкриття інформації в їхніх фінансових звітах, яка дає змогу користувачам оцінити:

• значимість фінансових інструментів для фінансового стану і результатів діяльності суб’єкта господарювання;

• характер та рівень ризиків, що виникають унаслідок фінансових інструментів, яким суб’єкт господарювання доступний протягом періоду та на звітну дату, та як суб’єкт господарювання управляє цими ризиками.

Розглянемо основні вимоги МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Розкриття інформації про значимість фінансових інструментів для фінансового стану і результатів діяльності суб’єкта господарювання передбачає наступне.

У балансі або у примітках має бути наведена балансова вартість наступних категорій фінансових активів і фінансових зобов’язань:

а) фінансові активи за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибут-
ку або збитку, наводячи окремо ті, що призначені такими після первісного визнання
та ті, що класифіковані як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39;

б) інвестиції, утримувані до погашення;

в) позики та дебіторська заборгованість;

г) доступні для продажу фінансові активи;

ґ) фінансові зобов’язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, наводячи окремо ті, що призначені такими після первісного визнання та ті, що класифіковані як утримувані для продажу, відповідно до МСБО 39;

д) фінансові зобов’язання, оцінені за аморти30ваною собівартістю.

У параграфах 9—19 МСФЗ 7 містяться детальні вимоги щодо розкриття інформації про:

• фінансові активи і фінансові зобов’язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, включаючи розкриття про кредитний і ринковий ризики та зміни у справедливій вартості;

• перекласифікацію фінансових інструментів, оцінених за справедливою вартістю на оцінку за аморти30ваною собівартістю і навпаки;

• припинення визнання фінансових активів;

• заставу;

• рахунок резерву збитків від кредитів;

• складні фінансові інструменти з кількома вбудованими похідними інструментами;

• невиконання зобов’язань та порушення.

У звітах про всеохоплюючий дохід і власний капітал, або у примітках, суб’єкт господарювання має розкривати інформацію про такі статті доходу, витрат, прибутків або збитків:

а) чисті прибутки або збитки:

• від фінансових активів або фінансових зобов’язань за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, наводячи їх окремо від фінансових активів або фінансових зобов’язань, призначених такими після первісного визнання, а також від фінансових активів або фінансових зобов’язань, класифікованих як утримувані для продажу відповідно до МСБО 39;

• від доступних для продажу фінансових активів, наводячи окремо суму прибутку або збитку, визнану прямо у власному капіталі протягом періоду, та суму, вилучену із власного капіталу і визнану в прибутку або збитку за період;

• від інвестицій, утримуваних до погашення;

• від позик та дебіторської заборгованості;

• від фінансових зобов’язань, оцінених за аморти30ваною собівартістю;

б) загальний відсотковий дохід та загальні відсоткові витрати (обчислені із застосуван-
ням методу ефективного відсотка) для фінансових активів або фінансових 30бов'я-
зань, які не обліковуються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки
як прибутку або збитку;

в) дохід та витрати від комісійних, які є наслідком:

• фінансових активів або фінансових зобов’язань, які не відображаються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку;

• трастової та інших видів фідуціарної діяльності, що ведуть до утримання або інвестування активів за дорученням фізичних осіб, трастів, програм пенсійного забезпечення та інших установ;

г) відсоткового доходу від фінансових активів, корисність яких зменшилась, нарахова-
ного відповідно до МСБО 39;

ґ) суму будь-якого збитку від зменшення корисності для кожного класу фінансового активу. До іншої інформації, яка має бути розкрита відноситься:

• облікова політика стосовно фінансових інструментів;

• інформація про облік хеджування;

• інформація про справедливу вартість кожного класу фінансових активів і фінансових зобов’язань.

Розкриття інформації про характер та рівень ризиків, що виникають унаслідок фінансових інструментів здійснюється у розрізі кредитного ризику, ризику ліквідності та

ринкового ризику, але не обмежуються ними, у МСФЗ 7 містяться наступні визначення цих ризиків.

Кредитний ризик — ризик того, що одна сторона контракту про фінансовий інструмент не зможе виконати зобов’язання і буде причиною виникнення фінансового збитку іншої сторони.

Ризик ліквідності — ризик того, що суб’єкт господарювання матиме труднощі при виконанні зобов’язань, пов'язаних із фінансовими зобов’язаннями.

Ринковий ризик — ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатиметься внаслідок змін ринкових цін. Ринковий ризик охоплює три типи ризику: валютний ризик, відсотковий ризик та інший ціновий ризик.

Валютний ризик — ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін валютних курсів.

Відсотковий ризик — ризик того, що майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових відсоткових ставок.

Інший ціновий ризик — ризик того, що справедлива вартість або майбутні грошові потоки від фінансового інструмента коливатимуться внаслідок змін ринкових цін (окрім тих, що виникають унаслідок відсоткового ризику чи валютного ризику) незалежно від того, чи спричинені вони чинниками, характерними для окремого фінансового інструмента або його емітента, чи чинниками, що впливають на всі подібні фінансові інструменти, з якими здійснюються операції на ринку.

Для кожного типу ризику, що виникає внаслідок фінансових інструментів, суб’єкт господарювання має розкривати таку якісну інформацію:

а) доступність ризику і як вона виникає;

б) свої цілі, політику та процеси щодо управління ризиком та методи, використані для
оцінки ризику;

в) будь-які зміни в а) або б) попереднього періоду.

Для кожного типу ризику, що виникає внаслідок фінансових інструментів, суб’єктові господарювання слід розкривати таку кількісну інформацію:

а) підсумкові кількісні дані про доступність цьому ризикові на звітну дату;

б) розкриття інформації про кредитний ризик, ризик ліквідності, ринковий ризик (згідно з
параграфами 36-42 МСФЗ 7) в обсязі, непередбаченому у а), якщо ризик є несуттєвим;

в) концентрації ризику, якщо вони не очевидні з а) та б).
Розкриття інформації про кредитний ризик включає:

а) суму, яка найкраще відображає максимальну доступність кредитному ризикові на зві-
тну дату, без урахування будь-якої утримуваної застави або інших посилень кредиту;

б) опис утримуваної застави, інших посилень кредиту стосовно суми, розкритої в а);

в) інформацію про кредитну якість фінансових активів, які не є простроченими і ко-
рисність яких не зменшилася;

г) балансову вартість фінансових активів (які інакше були би простроченими або їхня
корисність зменшилася), умови яких були змінені.

Стосовно активів, які є простроченими або корисність яких зменшилась, суб’єкт господарювання зобов’язаний розкривати за класом фінансового активу: а) аналіз фінансових активів за строками погашення, які є простроченими на звітну

дату, але корисність яких не зменшилась;

б) аналіз фінансових активів, які окремо визначені як такі, що їхня корисність змен-
шилась на звітну дату, включаючи чинники, що їх розглядав суб’єкт господарювання
при визначенні зменшення корисності;

в) суми, розкриті в а) і б), опис застави, утримуваної суб’єктом як забезпечення, та ін-
ші посилення кредиту, а також (за можливості) оцінку їхньої справедливої вартості.
Суб’єкт господарювання також має розкривати таку інформацію про заставу та інші

отримані посилення кредиту:

• характер і балансову вартість отриманих активів;

• свої політики щодо ліквідації або використання у своїх операціях тих активів, які легко не конвертуються в грошові кошти.

Розкриття інформації про ризик ліквідності охоплює:

а) аналіз фінансових зобов’язань за строками погашення, який показує дати погашення
за контрактами, що залишаються;

б) опис того, як він управляє ризиком, властивим а).
Розкриття інформації про ринковий ризик включає:

а) аналіз чутливості для кожного типу ринкового ризику, якому суб’єкт господарюван-
ня доступний на звітну дату, показуючи, як зміни у відповідній змінній ризику, що
були обґрунтовано можливими на цю дату, впливатимуть на прибуток або збиток;

б) методи та припущення, використані при складанні аналізу чутливості;

в) зміни (у порівнянні з попереднім періодом) у використаних методах та припущен-
нях і причини таких змін.

Якщо суб’єкт господарювання складає аналіз чутливості, який відображає взаємозалежність між змінними ризику, та використовує його для управління фінансовими ризиками, то він може використовувати цей аналіз чутливості замість аналізу, визначеного в пунктах а)- в). Також має бути розкрито:

• пояснення методу, використаного при складанні аналізу чутливості, та основні параметри і припущення, що лежать в основі наданих даних;

• пояснення мети використаного методу та обмежень, наслідком яких може бути інформація, що не повністю відображає справедливу вартість пов'язаних з ними активів та зобов’язань. МСФЗ 7 містить також додаток «Керівництво із застосування», який детально пояснює застосування вимог стандарту.

Потрібно зауважити, що у 2009 р. у МСФЗ були внесені суттєві зміни, які безпосередньо стосуються подання і розкриття інформації у фінансовій звітності. Дані зміни поки що не внесені у нормативно-правові акти НБУ з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Ра30м з тим, банки України мають право складати, оприлюднювати та подавати до НБУ річну та консолідовану фінансову звітність відповідно до всіх вимог МСФЗ, які набрали чинності на звітну дату.

13.2. Правове регулювання процесу формування фінансової звітності банків України

Питання, що стосуються фінансової звітності банків України регулюються такими законодавчими та нормативно-правовими актами:

• Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV;

• Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121-ПІ;

• П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим нака30м МФУ від 31.03.1999 р. №87;

• Положенням «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України», затвердженим постановою Правління НБУ від 30.12.1998 р. № 566;

• Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 480.

Згідно з Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України, інформація, що наведена у фінансовій звітності, має відповідати таким якісним характеристикам, як: зрозумілість; доречність; суттєвість; достовірність; правдивість подання; нейтральність; зіставність; своєчасність. Трактування зазначених якісних характеристик, що наводиться у цьому Положенні аналогічне їх тлумаченню МСБО 1 «Подання фінансових звітів».

Склад і зразки форм фінансової звітності, порядок, періодичність складання та вимоги до розкриття інформації у фінансовій звітності, порядок Гї подання до НБУ та оприлюднення регламентуються Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України. Відповідно до цієї Інструкції, до складу фінансової звітності, яку складають банки входять:

• звіт «Баланс»;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів.

Фінансову звітність банки складають та подають до Національного банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Статті фінансової звітності філій та представництв українських банків на території інших держав банк, що звітує, перераховує в національну валюту України аналогічно до здійснення перерахунку статей в іноземній валюті, зазначених безпосередньо в балансі самого банку.

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них) подаються порівняно з даними попереднього року (за певний період). Вихідні залишки фінансової звітності за попередній період є вхідними залишками фінансової звітності за звітний період. До кожної статті фінансових звітів робляться перехресні посилання на будь-яку пов'язану з ними інформацію в примітках. Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер банку, а консолідовану — керівник та головний бухгалтер материнського банку.

Вітчизняні банки складають як квартальну, так і річну фінансову звітність.

Квартальна фінансова звітність банків складається із:

• звіту «Баланс»;

• звіту про фінансові результати;

• приміток.

Річна фінансова звітність включає:

• загальну інформацію про діяльність банку;

• звіт «Баланс»;

• звіт про фінансові результати;

• ЗВІТ про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки.

Згідно з Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, показники річної фінансової звітності банку, а в консолідованій фінансовій звітності — материнського банку підлягають коригуванню із застосуванням коефіцієнта коригування за умови, що значення кумулятивного приросту інфляції за три останніх роки, уключаючи звітний, становить 90 % і більше. Показники квартальної фінансової звітності коригуванню з урахуванням впливу інфляції не підлягають. Коригування показників річної фінансової звітності банку на вплив інфляції здійснюється без проводок за рахунками бухгалтерського обліку. Банк складає річну фінансову звітність на основі даних бухгалтерського обліку, а після цього шляхом коригування ї"ї показників складає скориговану фінансову звітність з урахуванням впливу інфляції.

Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України вимагає, щоб перед складанням річної фінансової звітності проводилась обов'язкова інвентаризація активів, зобов’язань, резервів, включаючи і обліковане на позабалансових рахунках, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка. Відповідальність за організацію інвентаризації покладається на керівника. Контроль за проведенням інвентаризації покладається на внутрішній аудит банку (ревізійну службу банку).

Об’єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником банку, крім тих випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим, а також не раніше 1 жовтня звітного року перед складанням річної бухгалтерської звітності.

Для проведення інвентаризаційної роботи згідно з розпорядчим документом керівника банку створюються інвентаризаційні комісії. За результатами інвентаризації банку вживають заходів щодо врегулювання виявлених розбіжностей. У бухгалтерському обліку відображення інвентаризаційних різниць (недостач, надлишків, пересортування) здійснюється після затвердження керівником банку пропозицій інвентаризаційної комісії в тому місяці, в якому вона була закінчена, але не пізніше звіту за грудень.

У період складання річного бухгалтерського звіту за всіма рахунками юридичних осіб банк має отримати в письмовій формі підтвердження залишків особових рахунків за станом на 1 січня. При неотриманні підтверджень протягом місяця залишок коштів вважається підтвердженим.

Для складання достовірної звітності банкам надається право щомісячно (при потребі) проводити коригуючі проводки, в період складання річного бухгалтерського звіту з метою включення всіх операцій у фінансову звітність та виправлення помилкових записів минулого року також можуть проводитися коригуючі проводки.

Банки подають фінансову звітність до Національного банку як в електронному, так і паперовому вигляді. Процедура подання банками фінансової звітності до НБУ полягає у наступному. Банки (материнські банки) подають річну та консолідовану фінансову звітність структурним підрозділам банківського нагляду. З метою попереднього контролю щодо складу фінансової звітності, аналізу застосованої банком облікової політики, розкриття інформації в примітках, адекватності бухгалтерського обліку згідно із висновком аудитора (аудиторської фірми) служби банківського нагляду подають

отримані від банків фінансові звіти структурним підрозділам бухгалтерського обліку територіальних управлінь Національного банку, у яких відкриті кореспондентські рахунки банків. Після розгляду фінансової звітності структурні підрозділи бухгалтерського обліку повертають ї"ї ра30м з висновком попереднього контролю структурним підрозділам банківського нагляду для використання в роботі.

Банки подають квартальну фінансову звітність на паперових носіях та в електронному вигляді територіальним управлінням Національного банку в установлені ними строки, але не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Територіальні управління Національного банку після перевірки подають квартальну фінансову звітність електронною поштою Департаменту бухгалтерського обліку Національного банку через Центральну розрахункову палату Національного банку 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, файли В5 «Баланс проміжної фінансової звітності» та В6 «Фінансові результати проміжної фінансової звітності».

Під час подання фінансової звітності на паперових носіях статті звітності, за якими немає показників, банк (материнський банк) може не зазначати (крім випадків, якщо такі показники зазначалися за станом на кінець зіставленого періоду (кварталу, року). У разі подання фінансової звітності Національному банку електронною поштою первинні економічні показники, за статтями яких немає даних, у файлах можуть не зазначатися.

Банк зобов’язаний публікувати квартальну фінансову звітність в газеті «Урядовий кур'єр» або «Голос України» протягом місяця, наступного за звітним кварталом.

Банк зобов’язаний публікувати річну фінансову звітність, а материнський банк — річну консолідовану фінансову звітність, підтверджену аудитором, який внесений до реєстру аудиторів банків Національного банку України, не пізніше 1 червня наступного за звітним року в газеті «Урядовий кур'єр» чи «Голос України». Материнський банк за власним бажанням може складати та оприлюднювати консолідовану фінансову звітність щокварталу.

Відповідальність за перекручення фінансової звітності, порушення строків її подання та оприлюднення, а також ї"ї оприлюднення не в повному обсязі, несе керівництво банку.

13.3. Характеристика основних форм банківської фінансової звітності

13.3.1. Звіт «Баланс»

Метою складання банком звіту «Баланс» є надання користувачам інформації про його фінансовий стан на звітну дату. Звіт «Баланс» дає змогу визначити склад і структуру майна банку, ліквідність банку, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Зауважимо, що в МСБО 1 «Подання фінансових звітів» (в редакції від 6.09.2007 р.) назву звіту баланс змінено на «звіт про фінансовий стан». Саме такий термін тепер застосовуватиметься в тексті стандартів, але він не обов'язковий для застосування на практиці.

в основу балансового звіту закладено основне рівняння бухгалтерського обліку, що відображає взаємозв'я30к між активами, зобов’язаннями та власним капіталом:

Активи = зобов’язання + Капітал

У звіті «Баланс» активні та пасивні рахунки згруповані у статті за економічним змістом та в порядку зменшення ліквідності. Банки України складають як квартальний, так і річний звіт «Баланс». Звіт «Баланс» складається за показниками сальдо рахунків бухгалтерського обліку на кінець останнього дня звітного періоду (кварталу, року). У табл. 13.1. наведено форму річного (консолідованого) звіту «Баланс».

Таблиця 13.1. Форма річного (консолідованого) звіту «Баланс» банку

Рядок	Найменування статті	Примітки	Звітній рік	Попередній рік
	АКТИВИ
	Грошові кошти та їх еквіваленти
	Торгові цінні папери
	Інші фінансові активи, гцо обліковуються за справедливою вартістю з визначенням результату переоцінки у фінансових результатах
	Кошти в інших банках
	Кредити та заборгованість клієнтів
	Цінні папери в портфелі банку на продаж
	Цінні папери у портфелі банку до погашення
	Інвестиції в асоційовані і дочірні компанії
	Інвестиційна нерухомість
	Дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток
	Відстрочений податковий актив
	Гудвіл
	Основні засоби та нематеріальні активи
	Інші фінансові активи
	Інші активи
	Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття
	Усього активів

Рядок	Найменування статті	Примітки	Звітній рік	Попередній рік
	зобов’язАННЯ
	Кошти банків
	Кошти клієнтів
	Боргові цінні иаиери, емітовані банком
	Інші залучені кошти
	зобов’язання щодо поточного податку на прибуток
	Відстрочені податкові зобов’язання
	Резерви за зобов’язаннями
	Інші фінансові зобов’язання
	Інші зобов’язання
	Субординований борг
	зобов’язання, що пов'язані з довгостроковими активами, призначеними для продажу чи групами вибуття
	Усього зобов’язань
	ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
	Статутний капітал
	Перозподілений прибуток (непокритий збиток)
	Резервні та інші фонди
	Чисті активи, що належать акціонерам (учасникам) банку
	Частка меншості
	Усього власного капіталу та частка меншості
	Усього пасивів

Квартальний звіт «Баланс» банку містить дані за станом на кінець поточного кварталу та порівняльні дані за станом на кінець попереднього фінансового року. Форма квартального звіту «Баланс» загалом подібна до річної форми цього звіту. Ра30м з тим, квартальний звіт «Баланс» містить більше статей, ніж річний (табл. 13.2).

⇐ Предыдущая 45 46 47 48 495051 52 53 54 Следующая ⇒