Частка меншості 42 страница

Необхідно:

Відобразити в обліку банку-лізингодавця операції з надання сейфа в оренду, отримання лізингового платежу, щомісячного нарахування і визнання доходу за лізингом, щомісячного нарахування амортизації сейфа, повернення сейфа.

Задача 10.5.

31.01.2009 p. банк продав новозбудовану будівлю (балансовою вартістю 2100000 грн.) за 2520000 грн. іншому банку з укладенням договору про її одержання у фінансовий лізинг терміном на 25 місяців. Лізингова ставка — 24 % річних і сплачується 1 раз в кінці кожного місяця. Угодою передбачено придбання будівлі в кінці терміну лізингу. Строк експлуатації будівлі 50 років. Ліквідаційна вартість 450 000 грн. Теперішня вартість звичайного ануїтету 1 грошової одиниці (при періоді и = 25, г = 2 %) становить 19,52346.

Необхідно:

1. Визначити суму мінімальних лізингових платежів та суму фінансового доходу (витрат) у перший рік фінансового лізингу. Результати розрахунків оформити у таблиці.

2. Відобразити в обліку банку-продавця і банку-покупця операції з продажу будівлі із зворотною орендою та нарахування процентного доходу (витрат) та отримання (сплату) лізингового платежу за перший місяць лізингу.

Розділ 11

ОБЛІК ЗАПАСІВ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ БАНКУ

Питання до розгляду

11.1. Поняття запасів, системи їх обліку та методи визначення собівартості.

11.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей.

11.3. Облік операцій із придбання банком запасів матеріальних цінностей.

11.4. Відображення в обліку списання запасів матеріальних цінностей.

11.5. Облік операцій із запасами матеріальних цінностей, що передані або надані в заставу.

11.6. Облік ювілейних монет, що мають карбованцевий номінал і не є засобом платежу.

11.7. Облік резервів для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості, пов'язаної із запасами матеріальних цінностей.

11.8. Розкриття інформації про запаси матеріальних цінностей банку.

11.1. Поняття запасів, системи їх обліку та методи визначення собівартості

Запаси — це активи, які утримуються для забезпечення безперервної роботи банку, надання послуг. Запаси матеріальних цінностей банку складаються з господарських матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, що використовуються не більше ніж один рік.

Існують дві системи обліку запасів матеріальних цінностей — періодична та постійна.

Періодична система не призначена для обліку інформації про кількість та собівартість запасів. При цій системі придбання та продаж (реалізація, відпуск в експлуатацію) запасів відображається в обліку не в момент їх здійснення, а в кінці звітного періоду. Періодична система вимагає фізичного перерахунку кінцевих запасів та визначення їх вартості. Собівартість реалі30ваних запасів за звітний період розраховується в кінці звітного періоду за формулою:

Собівартість реалі30ваних запасів = початковий залишок запасів + чиста вартість придбаних запасів — кінцевий залишок запасів

Наведене вище рівняння припускає, що уся кшькість запасів, якої немає у наявності на кінець періоду, є використаною чи проданою. Водночас таке припущення не справджується

у випадках, коли мали місце крадіжки або псування запасів. За таких обставин виявленні вкрадені чи зіпсовані запаси виключаються з величини запасів на початок періоду та придбаних запасів перед розрахунком собівартості реалі30ваної продукції та відображаються у складі окремих витрат.

При постійній системі усі операції, пов'язані із запасами матеріальних цінностей (придбання, реалізація, відпуск в експлуатацію тощо) негайно відображаються на рахунках бухгалтерського обліку. Важливою характеристикою постійної системи є можливість простеження кількості запасів від моменту їх придбання до реалізації. Ця система дозволяє володіти інформацією про залишок запасів на будь-яку дату, без їх фізичного перерахунку, та кількість реалі30ваних чи використаних запасів упродовж періоду.

У банках України використовується постійна система обліку запасів матеріальних цінностей.

При будь-якій системі обліку запасів (постійній чи періодичній) виникає необхідність у визначенні вартості реалі30ваних (витрачених) запасів та їх залишку на кінець звітного періоду. Це зумовлено одержанням запасів протягом звітного періоду багато разів за різними договірними цінами.

Існує декілька загальноприйнятих методів оцінки кінцевих запасів і відповідно величини, яка списується на собівартість реалі30ваної продукції, Зокрема:

• метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• метод середньозваженої собівартості;

• метод вартості перших за часом надходження запасів — «перше надходження — перший видаток» (ФІФО);

• метод вартості останніх за часом надходження запасів — «останнє надходження — перший видаток» (ЛІФО);

• метод нормативних затрат;

• метод ціни продажу.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів — це метод оцінки запасів, при якому кожна одиниця запасів ототожнюється з її фактичними витратами. Цей метод передбачає ведення записів за кожною окремою одиницею запасів, що придбані, передані в експлуатацію або реалі30вані. За ідентифікованою вартістю оцінюються запаси, що не можуть замінювати один одного.

Метод середньозваженої собівартості припускає, що собівартість одиниці реалі30ваної продукції чи кінцевих запасів має однакову вартість — середньозважену вартість.

Зауважимо, що при постійній системі обліку метод середньозваженої вартості передбачає, що під час кожного надходження матеріальних цінностей на склад середньозважена вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. Надалі передавання запасів зі складу в експлуатацію проводиться за цією вартістю, доки на склад не надійдуть нові матеріальні цінності і не відбудеться новий перерахунок середньої вартості цінностей. Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня величина вартості цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду. Середньозважена вартість одиниці запасів матеріальних цінностей дорівнює сумі вартості наявних та отриманих запасів, розділеній на кількість одиниць запасу цінностей.

Метод ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій посліцо-вності, у якій вони надходили на склад, тобто запаси, які першими відпускаються в експлуатацію, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. Кінцевий залишок запасів складається із одиниць запасів, що були придбані або вироблені останніми.

Метод ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на склад, тобто запаси, які першими відпускаються в експлуатацію, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. Кінцевий залишок запасів складається із одиниць запасів, які були придбані або вироблені першими.

Потрібно зауважити, що використання методу ФІФО при періодичній системі обліку запасів дасть ті самі результати стосовно вартості кінцевого залишку запасів та вартості реалі30ваної продукції, що й при постійній системі обліку. На відміну від методу ФІФО, застосування методів ЛІФО та середньозваженої вартості дасть різні результати при ведені постійного та періодичного обліку запасів.

Суть методу нормативних затрат полягає у тому, що собівартість запасів оцінюється на основі стандартних витрат на одиницю запасів. Ці стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці, економічної і виробничої потужності.

Метод ціни продажу, як правило, застосовується підприємствами роздрібної торгівлі для оцінки великої кількості одиниць запасів, що швидко змінюються і дають однаковий прибуток. Собівартість запасів визначається шляхом зменшення вартості продажу запасів на відповідний відсоток валового прибутку.

11.2. Методологічні засади бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей

Питання, пов'язані з обліком запасів матеріальних цінностей на міжнародному рівні регламентуються МСБО 2 «Запаси». Цей стандарт містить керівництво стосовно визначення собівартості запасів і Гї подальшого визнання як витрат, включаючи будь-яке списання до чистої вартості реалізації, а також керівництво щодо застосування формул собівартості, які використовуються для визначення собівартості запасів.

Згідно з МСБО 2 «Запаси», запаси — це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господарської діяльності;

б) перебувають у процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому
процесі або при наданні послуг.

МСБО 2 «Запаси» вимагає, щоб запаси відображалися в обліку та фінансовій звітності за найменшим з двох показників: собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місцеперебування та приведення їх у теперішній стан.

Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, мита на ввезення та інших податків (окрім тих, що згодом повертаються підприємству податковими органами), витрат на транспортування, навантаження і розвантаження. Торговельні знижки вираховуються при визначенні витрат на придбання.

Витрати на переробку запасів включають витрати, безпосередньо пов'язані з одиницею виробництва, наприклад, оплата праці виробничого персоналу. Вони включають також систематичний розподіл постійних і змінних виробничих накладних витрат, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію.

Не включаються до собівартості, а визнаються витратами звітного періоду:

• наднормативні втрати і нестачі запасів;

• витрати на зберігання запасів;

• адміністративні накладні витрати, не пов'язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведенням у теперішній стан;

• витрати на продаж;

• валютні курсові різниці, що виникають при придбані нових запасів, на які виставлено рахунок в іноземній валюті;

• процентні витрати, що мають місце при придбані запасів на умовах відстрочки платежу.

У МСБО 2 «Запаси» містяться наступні вимоги щодо методів оцінки собівартості запасів. Для одиниць запасів, які не є взаємозамінними, собівартість слід визначати шляхом використання конкретної ідентифікації їхньої індивідуальної собівартості. Конкретна ідентифікація означає, що конкретні витрати ототожнюються з одиницями запасів. Собівартість одиниць запасів, які є взаємозамінними може визначатися з використанням методу ФІФО або середньозваженої вартості. Застосування методу ЛІФО діючим на сьогодні МСБО 2 забороняється. Метод стандартних витрат та метод роздрібних цін можуть використовуватися у тому випадку, коли результати приблизно дорівнюють фактичній собівартості.

МСБО 2 також вимагає, щоб для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовувався тільки один із наведених методів.

Списання запасів до чистої вартості реалізації має місце, коли собівартість запасів не може бути відшкодована, наприклад, якщо ці запаси пошкоджені, повністю або частково застаріли, або ціна їх реалізації знизилася.

Чиста вартість реалізації — це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахункові витрати завершення виробництва та розрахункові витрати, потрібні для здійснення продажу.

Будь-яке списання до чистої вартості реалізації повинно визнаватися як витрати звітного періоду, в якому списання мало місце. Будь-яке сторнування списання запасів в результаті збільшення чистої вартості реалізації, повинно визнаватися у звіті про фінансові результати у періоді, в якому сторнування мало місце. Після реалізації запасів, їхня балансова вартість повинна визнаватися як витрати періоду, в якому визнається відповідний дохід.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку банків України інформації про запаси матеріальних цінностей регламентуються Інструкцією з бухгалтерського

обліку запасів матеріальних цінностей банків України, затвердженою постановою правління НБУ № 625 від 10.12.2004 р.

Згідно з цією Інструкцією, запаси матеріальних цінностей визнаються активом, якщо є імовірність того, що банк отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а їх вартість може бути достовірно визначена.

Запаси матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку банку за їх первісною вартістю і не переоцінюються.

Первісна вартість — це фактична сума коштів, сплачена за певну одиницю запасів матеріальних цінностей під час її придбання, уключаючи витрати на доставку, податки, збори та інші обов'язкові платежі, окрім тих, що згодом повертаються банку.

Передавання матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію або їх реалізацію вітчизняні банки можуть здійснювати за вартістю, що визначається за одним із таких методів:

• вартості перших за часом надходження запасів — «перше надходження — перший видаток» (ФІФО);

• середньозваженої вартості;

• ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів.

Для всіх одиниць запасів матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Вибраний метод визначення вартості запасів матеріальних цінностей обумовлюється обліковою політикою банку.

Облік запасів матеріальних цінностей банків здійснюється за рахунками З класу, 34 розділу «Запаси матеріальних цінностей», а саме:

• 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»;

• 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»;

• 3403 «Дорогоцінні метали в банку»;

• 3407 «Дорогоцінні метали в дорозі»;

• 3408 «Необоротні активи, утримувані для продажу»;

• 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя». Усі зазначені вище рахунки є активними.

Вартість матеріальних цінностей, переданих в експлуатацію та використаних для підтримання об’єкта основних засобів у робочому стані, відображається за рахунками витрат, а використаних для поліпшення об’єкта основних засобів, — за рахунками капітальних інвестицій з 443 групи «Капітальні інвестиції за основними засобами».

Ювілейні і пам'ятні монети карбованцевого номіналу, що не є засобом платежу, обліковуються за рахунком 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» за відпускною ціною Національного банку. Облік футлярів та іншої упаковки ювілейних монет здійснюється за окремим аналітичним рахунком, що відкривається до рахунку 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі».

Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя та утримується з метою подальшого продажу, обліковується на дату балансу за рахунком 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя» за чистою вартістю реалізації, тобто очікуваною ціною реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на реалізацію.

Порядок ведення складського обліку визначається банком самостійно з урахуванням вимог чинного законодавства України.

11.3. Облік операцій із придбання банком запасів матеріальних цінностей

Придбані матеріальні цінності, що надходять на склад у запас, у бухгалтерському обліку відображаються за первісною вартістю за рахунком 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» у кореспонденції з рахунками 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів» або 3610 «Кредиторська заборгованість з придбання активів» залежно від того на яких умовах були придбані матеріальні цінності.

Зауважимо, що рахунок 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» призначений для обліку запасів матеріальних цінностей на складі, ювілейних і пам'ятних монет карбованцевого номіналу. За дебетом рахунку проводяться суми вартості матеріальних цінностей, що надійшли на склад; суми вартості придбаних ювілейних і пам'ятних монет карбованцевого номіналу за відпускною ціною НБУ. За кредитом рахунку проводяться суми вартості запасів матеріальних цінностей, що передані зі складу в експлуатацію, під звіт або реалі30вані чи списані в разі вибуття; суми вартості реалі30ваних ювілейних і пам'ятних монет карбованцевого номіналу за відпускною ціною НБУ.

Придбання матеріальних цінностей за національну валюту відображається такими бухгалтерськими проводками:

а) попередня оплата:

Дт 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів»

Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»;

б) отримання матеріальних цінностей:

Дт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»

Кт 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів».

Придбання матеріальних цінностей за іноземну валюту відображається такими проводками:

а) попередня оплата:

Дт 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів»

Кт 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» — на суму в іноземній валюті;

б) отримання матеріальних цінностей та закриття дебіторської заборгованості з при-
дбання активів:

1) Дт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» — на суму в гривнях за офіцій-
ним курсом гривні до іноземної валюти на дату перерахування коштів у іноземній
валюті

Кт 3801«Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

2) Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

Кт 3510 «Дебіторська заборгованість з придбання активів» — на суму в іноземній валюті.

Якщо оплата за матеріальні цінності, придбані за національну валюту, здійснюється відповідно до умов договору після їх отримання, то в бухгалтерському обліку виконуються такі проводки:

а) отримання матеріальних цінностей:

Дт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»

Кт 3610 «Кредиторська заборгованість з придбання активів»;

б) перерахування коштів за отримані матеріальні цінності:

Дт 3610 «Кредиторська заборгованість з придбання активів» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»; Якщо оплата за матеріальні цінності, придбані за іноземну валюту, здійснюється після їх отримання, то в бухгалтерському обліку виконуються такі проводки:

а) отримання матеріальних цінностей:

1) Дт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» — на суму в гривнях за офі-
ційним курсом гривні до іноземної валюти на дату отримання запасів;

Кт 3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

2) Дт 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»

Кт 3610 «Кредиторська заборгованість з придбання активів» — на суму в іноземній валюті;

б) перерахування коштів за отриманими матеріальними цінностями:
Дт 3610 «Кредиторська заборгованість з придбання активів»

Кт 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» — на суму в іноземній валюті.

Якщо банк не має складу, то придбані матеріальні цінності відображаються за рахунком 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб». За дебетом рахунку проводяться суми вартості отриманих підзвітними особами матеріальних цінностей. За кредитом рахунку проводяться суми вартості списаних матеріальних цінностей з підзвітної особи.

11.4. Списання запасів матеріальних цінностей

Запаси матеріальних цінностей можуть списуватися з балансу внаслідок передавання їх в експлуатацію, списання за непридатністю для подальшого їх використання, недостачі, бе30платного передавання філіям (відділенням) банку та іншим банкам і організаціям, реалізації тощо.

У разі видачі зі складу в експлуатацію матеріальних цінностей їх вартість списується на витрати. Видача матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію відображається такою бухгалтерською проводкою:

Дт Рахунки з обліку адміністративних витрат 7405, 7409, 7420, 7421, 7431, 7432, 7433, 7442, 7454, 7455,7499

Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі».

Якщо банк не має складу, то в разі передавання матеріальних цінностей в експлуатацію виконується така проводка:

Дт Рахунки з обліку адміністративних витрат 7405, 7409, 7420, 7421, 7431, 7432, 7433, 7442, 7454, 7455,7499

Кт 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб».

Використання матеріальних цінностей на створення та поліпшення основних засобів відображається такими бухгалтерськими записами:

а) на суму вартості матеріальних цінностей, виданих зі складу:
Дт 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»
Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»;

б) на суму вартості матеріальних цінностей, що використані на створення та поліп-
шення основних засобів:

Дт 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом, і за не введеними в експлуатацію основними засобами», або

4530 «Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний

лізинг (оренду)» Кт 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»;

в) на суму поліпшення та створення об’єкта основних засобів:
Дт 4400 «Основні засоби», або

4500 «Інші необоротні матеріальні активи» Кт 4430 «Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом, і за не введеними в експлуатацію основними засобами», або

4530 «Капітальні інвестиції за основними засобами, що отримані в оперативний

лізинг (оренду)».

Видача господарських матеріалів зі складу підзвітній особі в бухгалтерському обліку відображається такою проводкою:

Дт 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»; Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі».

Господарські матеріали, видані в підзвіт і використані на господарські потреби, списуються з підзвіту і відображаються в бухгалтерському обліку такими проводками:

а) повернення підзвітною особою отриманих господарських матеріалів на склад:
Дт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»

Кт 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»;

б) використання підзвітною особою отриманих господарських матеріалів за призна-
ченням:

Дт Рахунки витрат залежно від використаня матеріальних цінностей за призначенням

Кт 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб».

Пошкоджені, застарілі та зіпсовані матеріальні цінності підлягають списанню з балансу і визнаються як витрати за рахунком 7499 «Інші витрати». У цьому разі здійснюється така проводка: Дт 7499 «Інші витрати»

Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі».

Вартість повністю втрачених (зіпсовані або ті, яких не вистачає) матеріальних цінностей списується на витрати звітного періоду. Суми витрат від псування цінностей до часу встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі або втрати, відображаються

за позабалансовим рахунком 9617 «Списана у збиток заборгованість банків за іншими активами». При цьому здійснюються такі проводки:

1) Дт 7499 «Інші витрати»

Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі», або 3402 «Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб»;

2) Дт 9617 «Списана у збиток заборгованість банків за іншими активами»
Кт 9910 «Контррахунок.

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, належна до відшкодування сума відображається в обліку такими проводками:

1) Дт 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку» Кт 6499 «Інші доходи»;

2) Дт 9910 «Контррахунок»

Кт 9617 «Списана у збиток заборгованість банків за іншими активами».

У випадку відшкодування вартості матеріальних цінностей виконується проводка: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або

1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» Кт 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку».

У разі реалізації запасів матеріальних цінностей дохід або витрати від реалізації визначаються як різниця між вартістю продажу та вартістю, що обчислена одним із дозволених методів, тобто ФІФО, середньозваженої вартості або ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів. У цьому разі здійснюються такі бухгалтерські проводки:

• у разі перевищення визначеної вартості матеріальних цінностей над виручкою від реалізації:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та поточні рахунки 1001, 1200, 2600, 2620,2650

Дт 7499 «Інші витрати»

Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі»;

• у разі перевищення виручки від реалізації понад визначену вартість матеріальних цінностей:

Дт Рахунки для обліку грошових коштів та поточні рахунки 1001,1200,2600,2620,2650 Кт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» Кт 6499 «Інші доходи».

Приклад 11.1.

Станом на 2.01. 2009р на складі банку знаходилось 5 пачок офісного паперу загальною вартістю 150 грн. (за ціною 30 грн. за пачку)

12.01.2009р. банк придбав на умовах попередньої оплати 40 пачок офісного паперу за ціною 39 грн. за пачку.

14. 01. 2009р. банк видав в експлуатацію 15 пачок офісного паперу.

Зазначені вище операції банку відображаються в обліку такими бухгалтерськими проводками:

• попередня оплата за офісний папір:
Дт 3510 1560 грн.
Кт 1200 1560 грн.;

Після виконання зобов’язання вартість матеріальних цінностей, наданих банком у заставу, списується з обліку такою проводкою: Дт 9510 «Надана застава» Кт 9900 «Контррахунок».

Облік матеріальних цінностей, прийнятих у заставу, здійснюється за справедливою вартістю і відображається такою проводкою: Дт 9500 «Отримана застава» Кт 9900 «Контррахунок».

Якщо заставлене майно переходить у власність заставодержателя і визнається його активом, то в обліку здійснюються проводки:

1) Дт 3400 «Запаси матеріальних цінностей на складі» — за справедливою вартістю запасів Кт Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами (у тому числі проценти).

2) Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9500 «Отримана застава».

У разі реалізації заставленого майна на аукціоні, банк-заставодержатель здійснює таку бухгалтерську проводку:

Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ»

Кт Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами та нарахованими за ними процентами.

Одночасно списується вартість заставленого майна, що обліковується за рахунком 9500 «Отримана застава».

Якщо банк набуває права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу, то в обліку здійснюються такі проводки:

1) Дт 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя»

Кт Рахунки з обліку заборгованості за наданими кредитами та нарахованими за ними процентами

Кт Поточний рахунок заставодавця 2600, 2620 — на суму перевищення розміру забезпечених цією заставою вимог банку.

2) Дт 9900 «Контррахунок»

Кт 9500 «Отримана застава».

Якщо вартість запасів матеріальних цінностей, набутих банком у власність з метою подальшого продажу, зменшилася, то в обліку вони відображаються за чистою вартістю реалізації за рахунком 7491 «Втрати від уцінки запасів на продаж». При цьому виконується проводка: Дт 7491 «Втрати від уцінки запасів на продаж»

Кт 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя» — на суму уцінки запасів матеріальних цінностей.

У разі збільшення чистої вартості реалізації запасів матеріальних цінностей в бухгалтерському обліку здійснюється проводка в межах суми раніше здійсненої уцінки: Дт 3409 «Майно, що перейшло у власність банку як заставодержателя» — на суму збільшення чистої вартості реалізації, що не перевищує суму попередньої уцінки Кт 7491 «Втрати від уцінки запасів на продаж».

У разі реалізації банком-заставодержателем заставленного майна, на яке було звернено стягнення згідно з умовами договору застави, у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка:

• оприбуткування паперу на склад банку:

Дт Зт 1560 грн.

Кт 3510 1560 грн.

Оскільки на складі знаходяться пачки паперу, що були придбані за різними цінами, при видачі їх в експлуатацію необхідно розрахувати вартість, за якою вони будуть списані. При цьому використовується один із методів: ФІФО або середньозваженої вартості.

Якщо банк використовує метод ФІФО, то вартість 15 пачок паперу, переданих в експлуатацію становитиме:

5 шт. X 30 грн. + 10 шт. х 39 грн. = 540 грн.

У випадку застосування банком методу середньозваженої вартості, спочатку необхідно розрахувати середньозважену вартість однієї пачки паперу після придбання 12.01.2009р. нової партії:

При застосуванні методу середньозваженої вартості, вартість 15 пачок паперу, переданих в експлуатацію становитиме:

15 шт. X 38 грн. = 570 грн.

За обох методів визначення вартості запасів при їх передачі в експлуатацію виконується проводка:

Метод	Дт	Кт	Сума, грн.
ФІФО
середньозваженої вартості

⇐ Предыдущая 40 41 42 43 444546 47 48 49 Следующая ⇒