Главная Контакты Случайная статья Автоматизация Антропология Археология Архитектура Биология Ботаника Бухгалтерия Военная наука Генетика География Геология Демография Деревообработка Журналистика Зоология Изобретательство Информатика Искусство История Кинематография Компьютеризация Косметика Кулинария Культура Лексикология Лингвистика Литература Логика Маркетинг Математика Материаловедение Медицина Менеджмент Металлургия Метрология Механика Музыка Науковедение Образование Охрана Труда Педагогика Полиграфия Политология Право Предпринимательство Приборостроение Программирование Производство Промышленность Психология Радиосвязь Религия Риторика Социология Спорт Стандартизация Статистика Строительство Технологии Торговля Транспорт Фармакология Физика Физиология Философия Финансы Химия Хозяйство Черчение Экология Экономика Электроника Электротехника Энергетика
	Частка меншості ⇐ ПредыдущаяСтр 53 из 70Следующая ⇒	Усього власного капіталу
статутний капітал	резервні та інші фонди банку (примітка 27)		нерозподілений прибуток	усього
	Залишок на 1 січня попереднього року
	Вплив переходу на нові та/або переглянуті стандарти і тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти
	Скоригований залишок на 1 січня попереднього року
	Цінні папери в портфелі банку на продаж:

Продовження табл. 13. б

13.3.5. Примітки до фінансових звітів

Примітки є важливою частиною фінансової звітності, в якій розкривається інфор­мація, яка включає додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності. Примітки, як правило, займають декілька сторінок і містять розповідні описи чи детальніші аналізи сум, наведених у балансі, звіті про фінансові результати, звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал, а також додатко­ву інформацію.

Згідно з МСБО 1 «Подання фінансових звітів», у примітках до фінансових звітів слід:

• подавати інформацію про основу складання фінансових звітів і про конкретну обліко­ву політику, обрану та застосовану для суттєвих операцій і подій;

• розкривати інформацію, яку вимагають МСФЗ і яку не подано ні в балансі, ні в звіті про фінансові результати, ні в звіті про рух грошових коштів та звіті про власний капітал;

• подавати додаткову інформацію, яку не подано безпосередньо у фінансових звітах, але яка є необхідною для правдивого подання.

Для кожної статті фінансових звітів слід робити перехресні посилання на будь-яку пов'язану з ними інформацію у примітках.

Згідно з МСБО 1, порядок подання приміток, як правило, повинен бути наступним:

• відповідність МСФЗ;

• виклад застосованої основи оцінки та основ облікової політики;

• пояснювальна інформація до статей, поданих безпосередньо в кожному фінансовому звіті в порядку, в якому подана кожна стаття і кожен фінансовий звіт;

• інші розкриття інформації, включаючи:

а) непередбачені події, контрактні зобов’язання та розкриття іншої фінансової
інформації;

б) розкриття нефінансової інформації.

У примітках до річної фінансової звітності банків України розкривається інформа­ція про склад активів та пасивів, доходів і витрат, позабалансових зобов’язань, операцій з довірчого управління, а також основні принципи і методи облікової політики банку та її зміни протягом звітного періоду, а також інша інформація, розкриття якої вимагаєть­ся національними П(С)БО та МСФЗ.

Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України передбачено три примітки до квартальної фінансової звітності:

• «зобов’язання банку, які обліковуються на позабалансових рахунках»;

• «Рахунки довірчого управління»;

• «Окремі показники діяльності банку».

Примітка до квартальної фінансової звітності «зобов’язання банку, які облікову­ються на позабалансових рахунках» містить такі статті: «Гарантії, що надані», «зобов’язання з кредитування, які надані банкам», «зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам», «Надана застава».

Примітка «Рахунки довірчого управління» містить інформацію про операції банку з управління власністю та виконання інших послуг в інтересах та за дорученням клієнтів на правах довіреної особи.

У примітці «Окремі показники діяльності банку» розкривається інформація на звітну дату про такі показники банківської діяльності: регулятивний капітал банку; адекватність регулятивного капіталу; співвідношення регулятивного капіталу до су­купних активів; поточна ліквідність; максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента; великі кредитні ризики; максимальний розмір кредитів, гаран­тій та поручительств, наданих одному інсайдеру; максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайд ерам; рентабельність активів; кредитні операції, що класифіковані як «стандартні»; кредитні операції, що кла­сифіковані як «під контролем», кредитні операції, що класифіковані як «субстан-дартні», кредитні операції, що класифіковані як «сумнівні»; кредитні операції, що класифіковані як «безнадійні»; чистий прибуток на одну просту акцію; сума сплаче­них дивідендів за рік на одну просту та привілейовану акцію; перелік учасників (акціонерів) банку, які прямо та опосередковано володіють 10 % і більше відсотка­ми статутного капіталу банку.

Річна (консолідована) фінансова звітність банків включає сорок шість приміток (табл. 13.7).

Таблиця 13.7. Примітки до річної фінансової звітності банків України

Продовження табл. 13.7

Згідно з Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, у примітках до річної (консолідованої) фінансової звітності банки, ак­ції або боргові цінні папери яких відкрито продаються та купуються, а також банки, які перебувають у процесі випуску акцій або боргових цінних паперів на відкритий ринок цінних паперів, розкривають інформацію за сегментами діяльності та географічними сегментами. Основою для визначення сегментів є внутрішня організаційна структура та система внутрішньої звітності.

Кожний банк має зазначати у фінансовій звітності особливості щодо діяльності й обліку і за потребою створювати додаткові примітки.

13.4. Особливості складання консолідованої фінансової звітності банками України

Банки, які мають філії, представництва на території України і за кордоном, склада­ють консолідовану фінансову звітність.

На міжнародному рівні питання, пов'язані із складанням та поданням консолідова­них фінансових звітів регламентуються такими МСФЗ:

• МСБО 27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти»;

• МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані підприємства»;

• МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»;

• МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність». Згідно з МСБО 27, консолідовані фінансові звіти — це фінансові звіти групи, подані

як фінансові звіти єдиного підприємства.

МСБО 27 вимагає, щоб материнська компанія подавала консолідовані фінансові звіти, в яких вона має консолідувати свої інвестиції у всі дочірні підприємства: місцеві та іноземні; дочірні підприємства, діяльність яких відрізняється від характеру діяльнос­ті материнської компанії; дочірні підприємства, які функціонують за умов жорстких довгострокових обмежень, які суттєво зменшують їх здатність передавати кошти мате­ринській компанії.

Водночас від материнської компанії не вимагається подання консолідованих фінан­сових звітів тільки у тому випадку, коли дотримані усі наступні чотири вимоги:

• ця материнська компанія сама є дочірнім підприємством, що перебуває у повній або частковій власності іншого підприємства, а його інші власники знають і не заперечу­ють тому, що материнське підприємство не готує консолідовані фінансові звіти;

• боргові інструменти або інструменти капіталу материнської компанії не перебувають в обігу на відкритому ринку;

• материнська компанія не подавала і не перебуває в процесі надання фінансових звітів до комісії з цінних паперів або іншому регулюючому органу з метою випуску фінансо­вих інструментів будь-якого класу на відкритий ринок капіталу;

• материнська компанія, що виступає кінцевим або проміжним власником даної мате­ринської компанії, готує і оприлюднює фінансові звіти, що узгоджуються з вимогами Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до вимог МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, і припинена діяльність», дочірнє підприємство не включається в консолідовану звітність материнської компанії, якщо контроль є тимчасовим, оскільки дочірнє підприємство було придбане і утримується виключно з метою його подальшої реалізації у близькому майбутньому. Якщо є висока ймовірність того, що таке дочірнє підприємство буде продане упродовж 12 місяців, тоді материнська компанія має обліковувати цю інвестицію як актив, утри­муваний для продажу згідно з вимогами МСФЗ 5, а не консолідувати його, як вимагає МСБО 27.

Якщо материнська компанія має закордонні господарські одиниці, то для включен­ня їх діяльності у консолідовану фінансову звітність необхідно показники фінансової звітності перевести у єдину валюту. У міжнародній бухгалтерській практиці процес, за якого фінансові дані, що виражені в одній валюті перераховуються в іншу валюту нази­вається валютним перерахунком (трансляцією) (foreign currency translation). Зазначимо, що термін «валютний перерахунок (трансляція)» не можна ототожнювати з «конверсією». Останній є обміном однієї валюти на іншу (наприклад, обмін однієї іноземної валюти на іншу в банку), в той час як при трансляції ніякого фізичного обміну валютами не відбувається, а тільки змінюється грошове вираження фінансових даних.

Необхідність у валютній трансляції фінансової звітності виникає в кінці звітного пе­ріоду і є одним з етапів підготовки консолідованої фінансової звітності материнської

компанії, до складу якої входять закордонні господарські одиниці, які ведуть бухгалтер­ський облік і складають звіти у валютах, що відрізняються від звітної валюти материн­ської компанії.

Питання, пов'язані з валютним перерахунком фінансової звітності регламентуються МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів». Відповідно до МСБО 21, статті балансу та зві­ту про фінансові результати підприємства, функціональна валюта (валюта основного економічного середовища, в якому підприємство здійснює свою діяльність) якого не є валютою країни з гіперінфляційною економікою, мають перераховуватись у валюту зві­тності із застосуванням таких процедур:

• усі активи і зобов’язання пффаховуються за курсом «закриття» на дату складання балансу. Сюди також включається будь-який гудвіл, що виникає внаслідок придбання закордон­ного підприємства та будь-які коригування справедливої вартості до балансової вартості активів і зобов’язань, що виникають внаслідок придбання закордонного підприємства; вони розглядаються як частина активів і зобов’язань закордонного підприємства;

• статті доходів та витрат звіту про фінансові результати переводяться за валютними кур­сами на дату операцій;

• усі остаточні курсові різниці визнаються як окремий компонент власного капіталу.

На дату вибуття закордонного підприємства, кумулятивна сума курсових різниць, які були відстрочені і відносились до цього закордонного підприємства, мають визна­ватися як прибутки або збитки у тому самому звітному періоді, в якому визнається при­буток або збиток від вибуття.

Якщо функціональною валютою закордонної господарської одиниці є валюта країни з гіперінфляційною економікою, то усі статті балансу та звіту про фінансові результати, включаючи дані за попередній період мають перераховуватися за курсом «закриття» на останню дату балансу.

Складання банками України консолідованої фінансової звітності регламентується Ін­струкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженою постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 480. Розглянемо основні вимоги даної Інструкції щодо консолідованої фінансової звітності банків України.

Консолідована фінансова звітність українських банків включає:

• загальну інформацію про діяльність банку;

• консолідований баланс;

• консолідований звіт про фінансові результати;

• консолідований звіт про рух грошових коштів;

• консолідований звіт про власний капітал;

• примітки до консолідованих фінансових звітів.

Форми наведених вище консолідованих звітів є аналогічними до форм річної бан­ківської звітності, за винятком окремих статей, які стосуються виключно консолідованої групи. До таких статей, Зокрема, відносяться:

а) в консолідованому балансі — «Частка меншості» та «Гудвіл»;

б) у консолідованому звіті про фінансові результати — «Прибуток/(збиток) консолідо-
ваної групи».

Особливості діяльності консолідованої групи розкриваються також у примітках до консолідованих фінансових звітів, а саме:

• примітка 1.3. «Консолідована фінансова звітність»;

• примітка 11 «Інвестиції в асоційовані й дочірні компанії»;

• примітка 13 «Гудвіл»;

• примітка 43 «Основні дочірні та асоційовані компанії».

Консолідована фінансова звітність складається материнським банком шляхом уключення до складу його фінансових звітів на відповідну дату фінансових даних, отриманих від учасників консолідованої групи.

Консолідована група — це окрема економічна одиниця, неюридична особа, яка є су­купністю юридичних осіб, уключаючи головну банківську установу (материнський банк з урахуванням філій, представництв, відділень на території України і за кордоном) та учасників групи (асоційовані й дочірні компанії).

У консолідовану фінансову звітність не включаються показники річної фінансової звітності асоційованих або дочірніх компаній, якщо контроль тимчасовий, оскільки придбані пайові цінні папери емітентів, які відповідають визначенням асоційованої або дочірньої компанії банку, утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, але якщо продаж не відбувся в цей строк, вони підлягають консоліда­ції з дати первісного придбання з повторною підготовкою звітів за попередній період.

Материнський банк та асоційовані й дочірні компанії складають фінансову звітність у звичайному порядку, яка використовується для складання консолідованої фінансової звітності. Консолідація фінансової звітності не впливає на облік операцій материнсь­кого банку, асоційованої та дочірньої компаній, але впливає на звітність об'єднаної економічної одиниці. Материнський банк складає консолідовану фінансову звітність згідно з даними, отриманими від учасників консолідованої групи. Учасники консолідо­ваної групи несуть відповідальність за достовірність та повноту даних, які надані мате­ринському банку.

Фінансова звітність материнського банку та учасників консолідованої групи, що використовуються для складання консолідованої фінансової звітності, складається за той самий звітний період і на ту саму дату, що й баланс. Якщо фінансова звітність, що використовується для консолідації, була складена на різні звітні дати, то потрібно здійснювати регулювальні записи згідно з впливом суттєвих операцій або інших подій, що відбуваються між цими датами та датою фінансової звітності материнського банку, та розкривати інформацію про це у примітках. У будь-якому разі інтервал між датами звітності не повинен перевищувати трьох місяців.

Консолідована фінансова звітність складається з урахуванням фінансової звітності учасників консолідованої групи з використанням єдиної облікової політики для подіб­них операцій та інших подій за схожих обставин. Якщо учасник консолідованої групи застосовує облікові політики, що відрізняються від прийнятої в консолідованих фінан­сових звітах для подібних операцій і подій за схожих обставин, то у його фінансових звітах потрібно здійснити відповідне коригування під час складання консолідованих фінансових звітів з метою узгодження з обліковою політикою материнського банку.

Материнський банк самостійно визначає порядок складання і подання фінансової звіт­ності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолідованої групи.

Відповідно до Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, материнський банк складає консолідовану фінансову звітність шляхом

уключення до складу своїх фінансових звітів на відповідну дату показників фінансових звітів учасників консолідованої групи з використанням одного з таких методів:

1) повної консолідації;

2) участі в капіталі.

Вибір методу консолідації, відповідно до якого звітність учасника включається до консолідованої звітності, здійснює материнський банк з урахуванням потенційного права голосу, виходячи з периметра консолідації, тобто рівня контролю консолідованої групи в капіталі кожного учасника, що розраховується як сума величин:

а) питома вага голосів у капіталі учасника, що є у власності материнського банку, у за-
гальній кількості голосів;

б) питома вага голосів у капіталі учасника, що є у власності інших учасників, у загаль-
ній кількості голосів (табл. 13.8.).

Таблиця 13.8. Периметр консолідації

Консолідовані групи можуть мати різні структури, Зокрема:

• просту — в основу покладено пряме володіння материнським банком частками в ста­тутних капіталах учасників;

• вертикальну — контроль материнського банку здійснюється опосередковано через ряд дочірніх компаній, кожна з яких контролює іншу дочірню або асоційовану компанію;

• складну трикутну — материнський банк має пряму частку в дочірніх компаніях, які в свою чергу мають вкладення одна в одній. Така структура вимагає точного обчислення часток контролю та часток участі консолідованої групи в статутних капіталах цих до­чірніх компаній (наприклад, материнський банк А володіє 25 % акцій компанії Б та 55 % акцій дочірньої компанії В, яка в свою чергу також володіє 55 % акцій дочірньої компанії Б. Таким чином, материнський банк прямо та опосередковано справляє сут­тєвий вплив на діяльність компанії Б, так як володіє 80 % її акцій, та включає дані ком­панії Б до консолідованої звітності за методом повної консолідації). Материнський банк спочатку складає консолідований звіт про фінансові результати та консолідований баланс. Консолідований звіт про рух грошових коштів і консолідо­ваний звіт про власний капітал складаються на підставі консолідованого балансу та консолідованого звіту про фінансові результати.

Материнський банк з метою коригування та визначення консолідованих сум здійс­нює регулювальні записи, які вносить у робочі таблиці для складання консолідованих звітів і не відображає в облікових регістрах учасників консолідованої групи. Необхідні коригування здійснюються через механізм технічних рахунків консолідації в журналі регулювальних записів. У разі потреби материнський банк може доповнити вищезазна­чені робочі таблиці та журнал іншими статтями.

Звітні дані небанківських дочірніх компаній з метою приведення їх у відповідність до консолідованого балансу та консолідованого звіту про фінансові результати групують за такими подібними статтями, як активи, зобов’язання, капітал, доходи та витрати.

Нід час складання консолідованої звітності материнський банк здійснює регулюва­льні записи, які реєструються в журналі регулювальних записів і відображає в ньому коригування, розраховані в картках консолідації за кожним окремим учасником консо­лідованої групи і відображені в журналах обліку внутрішньогрупових операцій та інших допоміжних документах, що збільшують або зменшують статті консолідованого балан­су та консолідованого звіту про фінансові результати.

Накет консолідованих фінансових звітів консолідованої групи за попередній фінансо­вий рік є основою в процесі консолідації фінансової звітності в наступні звітні періоди.

Якщо володіння акціями в дочірній компанії банку зменшується з відповідною змі­ною статусу дочірньої компанії, то материнський банк припиняє застосування методу повної консолідації з дати змін інвестицій, виходячи з того, чи він визнає учасника як асоційовану компанію (застосовується метод участі в капіталі), чи класифікує інвести­ції як утримувані для продажу.

Українські банки можуть мати закордонні господарські одиниці, наприклад, небан-ківські дочірні компанії, асоційовані компанії, дочірні банки, філії чи представництва. Статті фінансових звітів господарських одиниць за межами України мають перерахову­ватися материнським банком за гривневим еквівалентом таким чином:

а) монетарні і немонетарні статті — за офіційним валютним курсом на дату балансу;

б) статті доходів, витрат — за офіційним валютним курсом на дату операцій, крім звіт-
ності дочірніх банків, філій, представництв, які складені у валюті країни з гіперінф-
ляційною економікою.

Материнський банк для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів кожно­го місяця може застосовувати середньозважений валютний курс за відповідний місяць.

у разі придбання дочірніх компаній протягом звітного періоду в консолідовану фі­нансову звітність включається лише частина доходів та витрат, накопичених з дати придбання, якою є дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю компанії, що купується, переходить до покупця, тобто материнського банку.

Процес повної консолідації здійснюється за наступною схемою (рис. 13.9.).

Материнський банк під час складання консолідованої фінансової звітності за мето­дом повної консолідації виключає шляхом здійснення регулювальних записів:

• з активів материнського банку — балансову вартість фінансових інвестицій банку в кожну дочірню компанію, а з капіталу кожної дочірньої компанії — відповідну частку материнського банку (для виключення подвійного врахування активів та зобов’язань);

• з усіх показників розрахункових операцій материнського банку та дочірньої компанії — суму внутрішньогрупових операцій та внутрішньогрупов