Емболія амніотичною рідиною

Емболія амніотичною рідиною

Емболія амніотичною рідиною – критичний стан, який виникає у разі проникнення елементів навколоплідних вод у кровоток матері та супроводжується розвитком гострої серцево-легеневої недостатності або зупинки кровообігу.

Таке ускладнення можливе при підвищенні тиску в амніоні вище, ніж у кровоносних судинах матки, або зіянні венозних судин матки.

Причини, які підвищують внутрішньоматковий тиск:

— надмірна пологова діяльність;

— швидкі пологи;

— застосування великих доз окситоцину;

— багатоводдя;

— великий плід;

— багатоплідна вагітність;

— тазове передлежання;

— дистоція шийки матки;

— переношена вагітність;

— запізнілий розрив плодового міхура;

— грубі маніпуляції під час розродження (прийом Крістеллера та ін.)

Причини, які викликають зіяння маткових судин:

— гіповолемія будь-якого походження;

— передчасне відшарування плаценти;

— передлежання плаценти;

— ручне відділення та видалення посліду з порожнини матки;

— кесарів розтин;

— гіпотонія матки.

Клінічна картина залежить від об‘єму та складу вод, що потрапили до кровоносних судин матері.

Діагностика емболії амніотичною рідиною базується на оцінці клінічної симптоматики, лабораторному обстеженні та додаткових методах дослідження.

Клінічні ознаки:

— почуття страху;

— занепокоєння, збудження;

— озноб та гіпертермія;

— кашель;

— раптова блідість або ціаноз;

— різкий біль у грудях;

— задишка, шумне дихання;

— зниження АТ;

— тахікардія;

— коагулопатична кровотеча із пологових шляхів або інших травмованих місць;

— кома;

— судоми;

— смерть внаслідок фібриляції шлуночків впродовж декількох хвилин.

Лабораторні ознаки – ознаки гіпокоагуляції та підвищення ШОЕ.

Додаткові методи дослідження:

— ЕКГ –синусова тахікардії, гіпоксія міокарду, гостре легеневе серце (SIQIII, P-pulmonale),

— рентгенологічні змінивиявляються одразу або через кілька годин після емболії та характеризуються картиною інтерстиціального зливного пневмоніту («бабочка» з ущільненням по всій прикореневій зоні та просвітленням малюнку легеневої тканини по периферії).

Диференційна діагностикапроводиться з наступною патологією:

— інфаркт міокарду: біль, що ірадіює у ліву руку, порушення ритму, зміни на ЕКГ, що не завжди фіксуються при свіжому інфаркті;

— тромбоемболія легеневої артерії: раптовість, різний ціаноз лиця, задуха, головний біль, біль за грудиною. Нерідко буває при скомпрометованих венах (варикоз, тромбофлебіт, флебіт) правограма, на ЕКГ;

— повітряна емболія (при грубому порушенні техніки внутрішньовенних інфузій);

— синдром Мендельсона (бронхоспазм у відповідь на потрапляння кислого вмісту шлунку у верхні дихальні шляхи) – кислотно-аспіраційний гіперергічний пневмоніт. Трапляється, як правило, на вводному наркозі при неспорожненому шлунку, коли блювотні маси потрапляють у дихальні шляхи: аноксія протягом 5хвилин – загибель кори головного мозку.

Невідкладна допомога при емболії амніотичною рідиною проводиться бригадою лікарів у складі акушера-гінеколога та лікаря-анестезіолога. Необхідні консультації кардіолога, невропатолога, судинного хірурга.

Лікувальна тактика:

· Під час вагітності або пологів – термінове розродження.

· Лікування кардіо-пульмонального шоку або проведення серцево-легеневої реанімації.

· Корекція коагулопатії.

· Своєчасне і в повному обсязі хірургічне втручання при кровотечі.

· Профілактика та лікування поліорганної недостатності.

Першочергові заходи:

1.При зупинці кровообігу – проведення серцево-легеневої реанімації.

2.При наростанні ознак дихальної недостатності – інтубація трахеї та ШВЛ 100% киснем

3.Пункція та катетеризація підключичної або внутрішньої яремної вени з обов’язковим контролем ЦВТ.

4.Катетеризація сечового міхура постійним катетером.

Моніторинг життєво-важливих функцій повинен включати:

— вимірювання АТ кожні 15 хв.;

— ЦВТ;

— ЧСС;

— ЧД;

— пульсоксиметрія;

— ЕКГ;

— погодинний діурез та загальний аналіз сечі;

— термометрія;

— рентгенографія органів грудної порожнини;

— загальний аналіз крови, Ht, тромбоцити;

— коагулограма;

— кислотно-основний стан та гази крові;

— біохімічне дослідження крові та вміст електролітів.

Подальша лікувальна тактика:

1.Якщо ЦВТ < 8 см вод. ст. – корекція гіповолемії шляхом введення колоїдів та кристалоїдів у співвідношенні 2:1 зі швидкістю 5-20 мл/хв. у залежності від рівня АТ. У випадку виникнення кровотечі у склад інфузійної терапії включають свіжозаморожену плазму.

2.При ЦВТ > 8 см вод. ст. проводиться інотропна підтримка: дофамін або добутамін.

3.Одночасно з симпатоміметичною терапією застосовують глюкокортикоїди: преднізолон або гідрокортизон.

4.Боротьба з коагулопатією (див. лікування ДВЗ-синдрому).

5.Запобігання розвитку інфекційних ускладнень.

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 6 7 89