Інтенсивна терапія геморагічного шоку

⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 9Следующая ⇒

Інтенсивна терапія геморагічного шоку

Загальні принципи лікування гострої крововтрати:

1.Негайна зупинка кровотечі консервативними або хірургічними методами у залежності від причини розвитку.

2.Відновлення ОЦК.

3.Забезпечення адекватного газообміну.

4.Лікування органної дисфункції та профілактика поліорганної недостатності.

5.Корекція метаболічних порушень.

Першочергові дії при виникненні геморагічного шоку:

1.Оцінюють життєво важливі функції (пульс, артеріальний тиск, частоту та характер дихання, психічний статус).

2.Повідомляють відповідального чергового акушер-гінеколога або заступника головного лікаря з лікувальної роботи про виникнення кровотечі та розвиток геморагічного шоку, мобілізують персонал.

3.Піднімають ноги хворої або ніжний кінець ліжка (положення Тренделенбурга) для підвищення венозного оберту до серця.

4.Повертають вагітну на лівий бік для запобігання розвитку аорто-кавального синдрому, зменшення ризику аспірації при блюванні та забезпечення вільної прохідності дихальних шляхів.

5.Катетеризують одну-дві периферичні вени катетерами великого діаметру (№№ 14 - 16G ). При існуючій можливості доступу до кількох периферичних вен не слід поспішати з катетеризацією центральних вен тому, що при їх катетеризації існує велика вірогідність виникнення ускладнень. За умов розвитку шоку 3 – 4 ступеню необхідна катетеризація трьох вен, при цьому одна з них повинна бути центральною. Перевагу при катетеризації вени надають венесекції v.Brahiales або пункції та катетеризації за Сельдингером v. Jugularis interna.

6.Набирають 10 мл крові для визначення групової та резус належності, перехресної сумісності, вмісту гемоглобіну та гематокриту, виконують тест Лі-Уайта до початку інфузії розчинів.

7.Проводять інгаляцію 100% кисню зі швидкістю 6-8 л/хв через носо- лицьову маску або носову канюлю.

Подальші дії для ліквідації геморагічного шоку:

1.Розпочинають струминну внутрішньовенну інфузію кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рингера, інші) та колоїдів (гелофузин). Темп, об’єм та компонентність інфузійної терапії визначається ступенем шоку та величиною крововтрати (див. таблицю 3).

За умови розвитку шоку 2 – 3 ст., темп інфузії дорівнює 200 – 300 мл/хв. Після стабілізації АТ на безпечному рівні подальшу інфузію проводять зі швидкістю 2 літри розчинів за годину.

Лікування геморагічного шоку є більш ефективним, якщо інфузійна терапія розпочата якомога раніше, не пізніше 30 хв. від розвитку перших проявів шоку.

Таблиця 3

Інфузійно-трансфузійна терапія акушерської крововтрати

⇐ Предыдущая 1 2 3 456 7 8 9 Следующая ⇒