Хелпикс

Главная

Контакты

Случайная статья





Об’єм крововтрати. Інфузійні середовища



Об’єм крововтрати

Інфузійні середовища

% ОЦК % від маси тіла Рингер-лактат Гелофу-зин Свіжоза-морожена плазма Альбу-мін (10-20%) Еритро-цитарна маса Тром-бокон-центрат
До 25% (до1,25 л) До 1,5% 1 - 2 л 1 - 2 л        
До 50% (до 2,5 л) До 3,0% 2 л 2 - 2,5 л 1 х 250 мл   1 х 250 мл  
До 65% (до 3,25л) До 4,0% 2 л 2 - 2,5 л 1-3 х 250 мл 0,25-1 л 1-3 х 250 мл  
До 75% (до 3,75л) До 4,5% 2 л 2 - 2,5 л 3-5 х 250 мл 0,25-1 л 3-6 х 250 мл  
> 75% > 4,5% 2 л 2 - 2,5 л 5 х 250 мл і більше 0,5 - 1 л 6 х 250 мл і більше У разі необхід-ності застосу-вання

Примітка: Модифікований рідкий желатин (гелофузин) не рекомендується використовувати у вагітних з прееклампсією, у цих випадках перевагу надають похідним гідроксиетилкрохмалю (рефортан, стабізол).

Не рекомендується застосовувати у програмі інфузійно-трансфузійної терапії декстрани (реополіглюкин), 5% альбумін та розчини глюкози. За умови крововтрати не більше 30% ОЦК, для протишокової терапії можливо введення одних кристалоїдів (0,9% розчин хлориду натрію, розчин Рингера) в обсязі у 4-5 разів більше, ніж об’єм крововтрати.

Не проводять гемотрансфузію, якщо крововтрата менше 1500 мл.

Трансфузію крові проводять при крововтраті більше 1500 мл або при наявності попередньої анемії. Показання до гемотрасфузії визначають індивідуально у кожному окремому випадку, але орієнтуються на показники вмісту гемоглобіну та гематокриту (Hb < 70 г/л; Ht < 0,22 л/л).

   Якщо жінка знаходиться у шоковому стані не слід давати рідину перорально.

2.Зупиняють кровотечу консервативними або хірургічними методами у залежності від причини розвитку кровотечі.

3.Зігрівають жінку, але не перегрівають її тому, що при цьому поліпшується периферична мікроциркуляція, а це може спричинити зменшення кровопостачання у життєво важливих органах. Враховуючи великий обсяг розчинів, які вводяться, їх також підігрівають до 36°С.

4.Катетеризують сечовий міхур.

5.Продовжують інгаляцію 100% кисню зі швидкістю 6-8 л/хв., за необхідності – ШВЛ.

6.Лабораторне спостереження: загальний аналіз крові, підрахунок кількості тромбоцитів, час зсідання, коагулограма, електролітний склад крові. При можливості – КОС та гази крові.

7.Моніторне спостереження: неінвазивне визначення АТ (за умови розвитку шоку 4 ст. та за наявності апаратури – інвазивне визначення АТ), ЧСС, пульсоксиметрія, ЕКГ, термометрія, контроль погодинного діурезу. За умови розвитку шоку 3-4 ст. – контроль ЦВТ.

8.У разі наростання серцевої недостатності на фоні проведення інфузійної терапії (ЦВТ більше 140 мм. вод. ст., поява ознак інтерстиціального набряку легень) темп інфузії зменшують і починають введення симпатоміметиків (дофамін – 5-20 мкг/кг/хв, добутамін – 5-40 мкг/кг/хв).

9.При появі ознак коагулопатії проводять терапію ДВЗ-синдрому у залежності від стадії.

10. Корекція ацидозу гідрокарбонатом натрію за умови, що рН крові < 7,1.

Після виведення хворої з шокового стану продовжують лікування у відділенні інтенсивної терапії.

 

 




  

© helpiks.su При использовании или копировании материалов прямая ссылка на сайт обязательна.