Викладачі й учні брали активну участь у патріотичному русі сприяння армії: збирали кошти, продукти, подарунки для воїнів, проводили шефську роботу в шпиталях.

Офіційно інститут відкрито 27 жовтня 1913 р. викладалися предмети: Закон Божий, рос. мова та літ-ра, матем., прородознав., істор., географія, графічне мист-во. Початок роботи інституту ускладнювався відсутністю навчальних програм з усіх предметів. Керівництво навчального закладу вимушене було листуватися з Феодосійським та Катеринославським учительськими інститутами й за відповідну плату домовлятися з ними про надсилання програм. Протягом першого року навчання викладачі Миколаївського учительського інституту склали нові програми, що відповідали вимогам міністерства, й затвердилиїх на раді інституту та у попечителя Одеського навчального округу.

З 1914/1915 н. р. Ждановим вводиться викладання ряду предметів, пропонованих для вільного вибору студентів. Вихованці за своїм бажанням займалися музикою (вчилися грати на віолончелі, фісгармонії, скрипці), латинською мовою, ручною працею (живопис по шовку, оксамиту, випилювання та випалювання).

Інститут існував за рахунок Міністерства народної освіти і, за положенням від 31 травня 1872 р., був закритим навчальним закладом, щорічно одержував до 40 тисяч карбованців з державної казни. Цих грошей не вистачало, і міністр мав право давати дозвіл на добір студентів з оплатою за навчання від 40 до 150 крб. за рік. Уже в першому наборі 5 із 29 студентів були платниками. Крім того, частину коштів на утримання інституту асигнувала Миколаївська міська дума. У 1915 р. вона надала інституту 2157 крб . Навчання одного студента коштувало близько 480 крб. Якщо випускник не їхав працювати за направленням до школи на 6 років, він мусив повернути всі витрачені на його підготовку гроші в касу інституту.

За короткий час навчальний заклад придбав достатню кількість приладів, посібників, наочності. Фонд фундаментальної та учнівської бібліотек містив понад 2500 книжок. У фізичному та природничому кабінетах налічувалося близько 220 приладів, муляжів, опудал тощо.

Інститут діяв за своїм статутом, затвердженим міністром народної освіти. У статуті визначалися обов'язки та права всіх учасників навчально-виховного процесу - від студента до директора.

- Директоробирався попечителем навчального округу й затверджувався міністром народної освіти. повинен був: мати вищу педагогічну освіту й безпосередньо керував інститутом та училищем при ньому. Одночасно виконував обов’язки голови педагогічної ради й відповідав за навчально-виховну, адміністративну і господарську діяльність.

- Вчена рада: виконувала управлінські функції, піклуючись про розвиток матеріальної бази, методичного та наукового забезпечення інституту.

Щорічно набирали одну навчальну групу у складі 25-30 осіб. У 1916 р. відбувся перший випуск учителів.

У 1916/1917 н. р. в інституті налічувалося 3 академічні групи. У першому класі навчалися 46 вихованців, у другому - 21, у третьому - 14. Однак 21 студент І-ІІІ класів перебував на військовій службі.

До інституту приймали представників усіх станів та віросповідань. Однак для осіб іншого віросповідання потрібний був дозвіл міністра народної освіти. Серед студентів були представники дворян (2), духовенства (1), міщан (21), козаків (7), селян (47), почесних громадян (2).

Позакласні заняття складалися з приготування домашніх письмових робіт, креслення, малювання, домашнього читання під керівництвом викладачів інституту, а також практичних занять із фізики, хімії й природознавства в кабінетах і лабораторіях інституту.

Заслуговує на увагу досвід практичної підготовки студентів: складалася з обов'язкового відвідування показових уроків в училищі, що діяло при інституті, а також із проведення уроків з окремих предметів. Програмні вимоги до педагогічної практики розроблялися педагогічною радою інституту й обов'язково затверджувалися попечителем Одеського навчального округу.

Тричі на місяць відбувалися педагогічні засідання всіх студентів IIIкурсу і викладачів, які там працювали й керували практичною підготовкою. На таких засіданнях був присутній директор інституту. Тут детально аналізувалися проведені уроки, зверталась увага на методичні знахідки й прорахунки. Наприклад, протягом 1915/1916 н. р. у протоколах засідань зафіксовано аналіз 74 уроків, проведених студентами IIIкурсу.

З набору 1916/1917 н. р. з 34 осіб віком від 18 до 41 року, прийнятих на навчання, 25 уже мали званнявчителя початкової церковно-парафіяльної школи. Виховний процес в інституті та училищі здійснювався на засадах християнської моралі, в дусі вірності монархії. Для колективного відвідування церковних служб викладачами та студентами учительського інституту виділялись окремі місця в міських церквах - в Адміралтейському соборі, а згодом - у соборі Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1915 р. вихованці інституту й училища брали участь у зустрічі імператора Миколи II. З цього приводу заняття були відмінені. Директор інституту П. М. Жданов був представлений царю разом з іншими керівниками навчальних закладів та міським начальством.

Велика увага приділялася формуванню почуття патріотизму й любові до праці. Наприклад, у зв'язку з невистачанням на селі чоловічих робочих рук 1914/1915 н. р. закінчено достроково, і з кінця квітня вихованці взяли участь у польових роботах.

У навчально-пізнавальних цілях організовувались екскурсії до міської електростанції, астрономічної обсерваторії, підприємств міста, а також до музеїв Миколаєва й Херсона, до Ольвії. З ініціативи викладача А. М. Малініна готувалася подорож до Палестини, що не відбулася з фінансових причин. Вихованці відвідували кіносеанси, публічні лекції та інші заходи.

Деякі вихованці працювали на потреби війни в майстернях заводів і на верфі. У 1915 р. 14 студентів IIIкласу інституту звернулися з проханням до ради інституту дозволити їм достроково скласти іспити з метою вступу до військових училищ. Це прохання задовольнили.

Викладачі й учні брали активну участь у патріотичному русі сприяння армії: збирали кошти, продукти, подарунки для воїнів, проводили шефську роботу в шпиталях.

Незважаючи на труднощі воєнного часу, інститут працював, готуючи вчителів. Дані свідчать, що разом із зростанням прийому значно знизилася кількість поданих заяв і зменшився конкурс. Це було пов'язано з умовами воєнного часу.

Поведінка вихованців у навчальний та позанавчальний час регламентувалась обов'язковими для виконання " Правилами", розробленими директором інституту, прийнятими педагогічною радою й затвердженими попечителем учбового округ. " Вихованці інституту, добровільно призначаючи себе до високого звання педагога, повинні перш за все виховати самих себе так, щоб потім власним прикладом мати добрий вплив на тих, хто буде ввірений їх педагогічним турботам", - підкреслювалось у вступній частині зазначеного документа. " Правилами" суворо заборонялись участь вихованців у будь-яких товариствах та організаціях, спектаклях та концертах, відвідання трактирів, більярдів та інших місць, перебування в яких за правилами моралі могло бути ганебним для молодої людини. За порушення зазначених " Правил" передбачалася система покарань, серед яких найсуворішими були позбавлення стипендії та виключення з інституту. Особливих порушень у поведінці вихованців у перші роки існування учительського інституту не спостерігалося. Пропуски уроків без поважних причин траплялись рідко, причому педагогічна рада з цими пропусками боролась лише засобами морального вітливу. Для значної частини студентства характерні ввічливість, коректність, старанність, інтерес і серйозне ставлення до занять. Про це свідчила й якість навчання більшості - на " добре" і " дуже добре".

Після Лютневої революції 1917 р. викладацький склад шукав шляхи й методи перетворення учительського інституту на вищий навчальний заклад. У серпні 1917 р. в Петрограді відбувся з’їзд представників педагогічних вузів, де було розроблено основні положення реформи освіти. Делегатом від МУІ на з’їзді був і П. Жданов.

Набір студентів у 1917 - 1918 рр. проходив з чималими труднощами, пов'язаними в першу чергу з тим, що вступникам не надавалася відстрочка від служби в армії (вчителі ж таку пільгу мали).

Восени 1917 р., згідно з положенням від 14 червня 1917 р., інститут був частково реформований. Було відкрито три відділення: словесно-історичне, фізико-математичне та природознавчо-географічне. Додатково вводилися такі предмети: історія російської мови разом зі старослов'янською, теорія та психологія творчості, методики викладання предметів тощо.

Широко впроваджувалися лекційний метод навчання, співбесіда. Була відмінена цифрова оцінка знань, натомість вводилося " зараховано", " задовільно", " незадовільно", ліквідовувались класні журнали. Був уведений інститут старост, вихованці здобули право на збори, неформений одяг " за умови його скромності та охайності".

Різна соціальна оцінка поточних подій, а також контрастність у характері і спрямованості творчої та просвітницької активності відомих у суспільно-педагогічних колах теоретиків і практиків народної освіти – характерна ознака того часу.

⇐ Предыдущая 3 4 5 6 7 8910 11 12 Следующая ⇒

Викладачі й учні брали активну участь у патріотичному русі сприян­ня армії: збирали кошти, продукти, подарунки для воїнів, проводили шефську роботу в шпиталях.

Викладачі й учні брали активну участь у патріотичному русі сприяння армії: збирали кошти, продукти, подарунки для воїнів, проводили шефську роботу в шпиталях.