|
|||
ВИХІД III. ВИХІД IV. ВИХІД V. ВИХІД VIВИХІД III
Голохвостий сам.
Голохвостий. Одначе треба черкнуть чарочку-другу да і тікать, потому сюди налізе всякої свиноти, ще почнуть язика чесать… Хоча й досадно, што Галі не бачив ВИХІД IV
Голохвостий і Галя.
Галя (входить, нап'ята платком). Ой хто це? Голохвостий. Це я, кралечко! Здрастуйте, моя зозулечко! Г а л я. Це ви? Голохвостий. Своєю персоною. Не видержав, бо розгорівсь, як камфорка, моя пуколька! Галя. Ох лишенько! Ідіть, будь ласка, бо матері поки нема; як застукають, то знов таке буде… Голохвостий. Яким сортом? Адже ваша мати мені слово дала… Галя (вириваючи руку). Так і повірили! Голохвостий. Та не пручайтесь-бо, потому што у мене аж печінки пручаються! Галя (виривається). Пустіть-бо! (І вибіга).
ВИХІД V
Голохвостий сам.
Голохвостий. Виприснула… Хистка, як лозиноч-ка, в'юнка, мов вуж! Але ж і ягодка! Як повидів її, ну просто все в головє замакотрилось! Просто, як только в руках її подержиш, дак так робиться у тебе унутрі, як у самоварі, аж гуде! Ну й дівчина ж! Да за таку ж дівчину, доложу вам, можна всього себя обголити чисто і піти по Хрещатику таким хвисоном…
ВИХІД VI
Голохвостий і Секлита.
Секлита (з горщечком і пляшечкою). Ну, спочатку покушаите моєї настояночки на горіхових листях Голохвостий. Викушайте ж самі! Секлита. Пошли ж вам боже, чого ви бажаєте, а моїй Галі долю щасливу! (П'є і знов н алива). Голохвостий. Дай боже! З іменинами вас поздоровляю! (П'є). А-а! Оце горілка так так! Мов вогнем по жилах пішла! Та й пиріжки ж до того, дай вам боже здоров'я! (їсть). Секлита. Та по первій же ніхто не закусює; викушайте другу! (Налива). Голохвостий. Е! Да так же я і не встану! (П'є). Секлита. То й добре; гостем дорогим будете! Голохвостий. Та трошки можна… (Дивиться в вікно). Онде й Галя пішла. Секлита (стука в вікно). А йди лиш сюди! Де ти там у гаспида тиняєшся?
Ті ж і Галя.
С е к л и т а. Де ти там баришся? Галя. Забігала до сусідки Лукери: посуди треба. Голохвостий. Здрастуйте, доброго здоров'ячка! Вся душа моя стрепенулась, как зачув я ваш ангельський голосок… Галя (подає руку). Ви смієтесь… Голохвостий. Єй-богу, і в думці немаєть: я, Ганно Івановно, з чесним заміренієм прийшов. Г а л я. Я не знаю про що. Секлита. Бач, мов і не зна, мов і не рада! А до сього торгу давно й пішки! Щастя твоє, що так склалося, а то б було! Галя. Мамо, хіба я в чім винна? Секлита. Та годі, годі! Нічого мені ману пускать, очі одводити. На ось горня та почастуй варенухою дорогого гостя, та поговоріть любенько, а я сама за посудою збігаю! (Виходить).
|
|||
|