|
|||
ХТО БАБА?. ХТО ВОНА?. ХТО РОЗМОВЛЯЄ? ⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 7 ХТО БАБА? Сидить хитра баба аж на версі граба. «Ой не злізу з граба! — дурить діток баба. — Вловіть мені тую курочку рябую. А я подарую грушку золотую».
ХТО ВОНА? Лиха зима сховається, А сонечко прогляне, Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане, — І здалеку бистресенько Вона до нас прибуде, Кому-кому любесенько, А діткам більше буде.
ХТО РОЗМОВЛЯЄ? «Ой я бідна удовиця, - Стала пхикать жалібниця, - Он калина, - їй не так! Кажуть, пісні їй складають, А про мене забувають. І ніхто ніде ніяк!... »
«Стій лиш! Слава не брехуха, - Обізвалась джеркотуха, - Розбирає, що і як! От я славі догодила, Кашку діточкам варила, А тобі не вдасться так». ЩУКА На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких Цапа, — Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий. За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця... А чутка у гаю була така, Що ніби Щука та частенько, Як тільки зробиться темненько, Лисиці й шле — то щупачка, То сотеньку карасиків живеньких Або линів гарненьких... Чи справді так було, чи, може, хто збрехав (Хто ворогів не мав! ), — А все-таки катюзі, Як кажуть, буде по заслузі. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли, і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти. Кінців не можна поховать... Не довго думали — рішили — І Щуку на вербі повісити звеліли. — Дозвольте і мені, панове, річ держать, — Тут обізвалася Лисиця. — Розбійницю таку не так судить годиться: Щоб більше жаху їй завдать І щоб усяк боявся так робити, — У річці вражу Щуку утопити! — Розумна річ! — всі зачали гукать. Послухали Лисичку І Щуку кинули — у річку. * Окселентувать - вторити, підспівувати.
|
|||
|