ГЛІБОВ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ

ГЛІБОВ ЛЕОНІД ІВАНОВИЧ

План

1. Видатний український байкар Л. Глібов як дитячий письменник-педагог.

2. Різноманітність жанрів:

а)байки для дітей;

б)вірші «Веснянка», «Зимня пісенька», «Квіткове весілля». Бадьорий тон цих творів, зображення картин природи і дитячих розваг, дитячого відчуття природи. Використання художніх засобів (повторення, звуконаслідування, епітети, метафори та ін. )

в)загадки і відгадки Л. Глібова, акровірші. Майстерність, дотепність загадок і відгадок Л. І. Глібова. Фольклорна основа їх, сюжетність, образ доброго і веселого діда, - друга дітей у цих загадках.

3. Значення творчості Л. Глібова для дітей.

Видатний український байкар лірик Леонід Іванович Глібов був також і одним з перших українських дитячих поетів. Він написав для маленьких читачів понад 50 творів, до яких належать віршовані загадки, казки, акростихи, вірші для дітей.

Активну участь брав Л. Глібов у львівському дитячому журналі «Дзвінок», де вступав під вигаданим прізвищем «Дідусь Кенар».

За фахом він був педагогом, працював учителем географії й історії в гімназії у м. Чорний Острів на Поділлі (1855-1858), а потім у Чернігівській гімназії(1858-1863). Л. І. Глібов був послідовником передових педагогів, зокрема у ряді статей у газеті «Черниговский листок» та в громадських виступах він захищав і підтримував педагогічні погляди М. І. Пирогова. Прогресивний характер виховної й освітньої діяльності письменника, його діяльність в літературі і журналістиці, були причиною того, що письменникові заборонили займатися педагогічною роботою, а «Черниговский листок» було закрито.

Ще й досі на Чернігівщині розказують, як один чоловік, проїжджаючи мимо старовинного Седнева, замилувався широкою долиною, по якій плине в далеч тиха річечка Снов. Зійшов він на зелену гору і довго-довго дивився на замріяні луки, на сонні верби, що схилилися в смутку над водою. Не так давно цими землями ходив Тарас Шевченко, писав тут свої гнівні вірші, малював. А тепер... Як швидко спливають літа. Минає молодість... І з вуст чоловіка самі по собі полилися слова:

Ой річечко, голубонька!

Як хвилечки твої –

Пробігли дні щасливі

І радощі мої...

До тебе, люба річенько,

Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться,

Не вернеться вона!..

Тужливі, схвильовані рядки, покладені згодом на музику, принесли авторові широке визнання, а сама пісня стала народною. Її виконували на Україні, поза Україною, часто не знаючи, що текст пісні належить найвидатнішому українському байкареві Леоніду Глібову.

Народився Леонід Іванович Глібов 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині. Батько його служив управителем у Родзянків, про яких і Пушкін, і Шевченко лишили згадки як про самовладних, грубих і розбещених кріпосників-самодурів.

Дитинство Льолика, як називали хлопця в родині, минуло в с. Гербах Кременчуцького повіту. Тут, під керівництвом матері Орини Гаврилівни, культурної й освіченої жінки, він пройшов першу школу. Лише тринадцяти років його відвезли до Полтавської гімназії.

Леонід Глібов швидко здружився з учнями. Але, вразливий і лагідний з дитинства, він страшенно нудьгував по рідній оселі. Невдовзі ця туга влилася в першому вірші «Сон».

У гімназії хлопець багато читає, особливо захоплюється поезією Пушкіна, Лермонтова, Кольцова. Під їхнім впливом починає складати вірші російською мовою. Десь у шостому класі в зошиті гімназиста Глібова їх назбиралося декілька десятків. І 1847 року в Полтаві побачила світ книжечка «Стихотворения Леонида Глебова».

Після виходу першої книжки водночас із радістю на Глібова звалилося й лихо: він тяжко захворів і змушений був повернутися до батьків.

Нарешті юнак знову серед гаїв і полів рідної Хорельщини. Ще змалку він кохався на всіляких рослинах і квітах. Його навіть називали за це жартома «квітчастий король». І тепер він цілі дні проводить серед природи, але вже не сам, а з книгою: годинами просиджує під улюбленим явором над річкою, зачитуючись Шевченковим «Кобзарем».

Книга заговорила до Глібова рідною мовою, і скоро в його зошиті з’являються перші українські твори-байки «Вовк і Кіт», «Лебідь, Щука і Рак», «Жаба й Віл»....

Це було влітку 1848 року, коли Леонід готувався до вступу на медичний факультет Київського університету. Але йому судилося стати не лікарем, а вчителем. 1849 року вступає він до Ніжинського ліцею вищих наук князя Безбородька, де свого часу вчились Гоголь і Гребінка. Під час навчання в ліцеї Л. Глібов зазнав непоправного горя – раптово помер батько, і довелося кинути на рік науку. Згодом лишився без дорогої серцю матері. І лише 1855 року, вже бувши одруженим, закінчив він ліцей. Атестат видали набагато пізніше й неохоче: начальство вважало його «політично неблагонадійним» за опубліковані 1853 року в газеті «Черниговские губернские ведомости» українські байки.

Перші роки Л. Глібов викладає історію та географію в дворянському училищі в містечку Чорний Острів на Поділлі. 1858р. переїжджає до Чернігова, де дістає посаду вчителя географії в місцевій гімназії.

Реформа 1861 року не полегшила долі селян. На Україні, як і в Росії, в цей час виникають своєрідні гуртки прогресивної інтелігенції. Леонід Глібов як передовий педагог і поет, що симпатизував гнобленим, бере участь в діяльності місцевого гуртка, зв’язаного з революційним рухом. Він організовує недільні школи, сприяє виданню популярних книжок для народу, а з 1861 до середини 1863 року навіть випускає і редагує тижневу газету «Черниговский листок».

Після того як перший український журнал " Основа" (1861-1862)перестав входити в Петербурзі, газета «Черниговский листок», де друкувалися твори російською і українською мовами, була єдиним виданням на всю Росію, що публікувало українські твори. Тож з наступом реакції газету було закрито, а її видавця й редактора звільнено з посади вчителя гімназії, взято під нагляд поліції та вислано з Чернігова. Поет виїжджає до батьків дружини в Ніжин.

Цього ж 1863 року виходить перша збірка байок Леоніда Глібова, хоча справжньої радості вона йому не приносить. Саме тоді вступив у дію наказ міністра Валуєва про заборону українського друкованого слова, і твори Глібова повсюдно вилучалися царськими сатрапами. Спіткало поета й інше горе – померла дружина. Після таких відчутних ударів долі поет надовго замовкає. Все ж у 1872 та в 1882 роках його байки виходять окремими збірками, їх читають, переписують, вивчають на пам’ять. Народ високо цінує свого поета.

Наприкінці 1867 року Л. Глібов повертається до Чернігова. З допомогою друзів дістає посаду управителя чернігівської земської друкарні. Пише мало. Та як людина чула, розважлива, освічена й висококультурна, стає душею літературно-мистецького життя в місті. Його «четверги» охоче відвідують літератори й артисти, до нього тягнеться молодь.

Справжнє творче горіння повернулося до Глібова наприкінці життя. Він починає друкуватися в галицьких журналах «Дзвінок» та «Зоря». За останні чотири роки письменник створює українською мовою вдвоє більше, ніж за весь попередній час. Популярність його зростає, і, хоч поет хворіє на астму й серце, майже осліп від тяжкої хвороби, він доживає свої останні літа, оточений теплою увагою читачів з народу.

1891 року чернігівська громадськість відзначила п’ятдесятиріччя творчої діяльності Л. Глібова. Надійшли вітальні адреси, телеграми з різних міст України. «Дзвінок» присвятив цілий свій четвертий номер ювілярові.

Протягом 1890-1893 років відомий байкар написав понад 50 віршованих загадок і відгадок, жартівливих пісеньок та акростихів для дітей. Темою для них були вища природи, людна і речі, що її оточують. Ці твори друкувалися під псевдонімом – дідусь Кенар. Розказують, що його батько купив собі колись такого співучого кенаря, що через нього сусіди прозвали Івана Назаровича по-вуличному «Кенар». Мабуть, про це прізвисько й згадав Глібов, віддаючи до друку свого першого вірша для дітей. За своїм характером твори Л. Глібова для дітей стоять близько до його творів для дорослого читача. Вони відзначаються дотепністю, щирістю, досконалістю художньої форми.

Слава Глібова як дитячого письменника ще за його життя переступила межі України. Ось ще писала до " Дзвінка" чеська вчителька Соколова: «Спасибі вам за ваш " Дзвінок", вижидаю з нетерпінням його з пошти. Я закохана у Вашім Леоніді Глібові. Його напрочуд красні байки та загадки – це одинокі в цілій слов’янській літературі».

Після виступу Шевченка, Марка Вовчка і Леоніда Глібова з творами для дітей можна вже було говорити про існування справді дитячої літератури на Україні.

Незадовго до смерті, одного осіннього вечора Л. Глібов продиктував близькому приятелеві байку «Огонь і Гай». Їй судилося стати останнім поетовім твором. 10 листопада 1893 р. він помер. Поховано його в Чернігові, де славетний байкар прожив половину свого життя.

Твори Л. Глібова для дітей відзначаються високою художньою майстерністю й оригінальністю. За своїм змістом вони близькі до уявлень і інтересів дітей, доступні для їх розуміння. Оригінальна форма його творів – весела розмова з елементами гумору, жарту.

У дитяче читання вийшло чимало байок Л. Глібова, хоч вони призначені не лише для дітей і іноді бувають складними для розуміння соціального змісту алегорій. У байках поета викриваються і засуджуються різні пороки експлуататорського класового суспільства: хижацтво, паразитизм і зневажливе ставлення до людей, жадоба до збагачення, фальш і лицемірство, підлабузництво та ін.

У байці «Вовк та Ягня» Л. Глібов викриває хижаків-кріпосників і відображає становище пригніченого трудового народу. За допомогою алегоричних образів поет відтворює картину тогочасних соціальних стосунків. В узагальненому вступі-роздумі він говорить, що для кріпосницького суспільного ладу характерні відносини, коли «нижчий перед вищім гнеться, а більший меншого тусає та ще й б’є – затим що сила є». Так діє хижий і жорстокий вовк. Спершу він ще намагався якось обґрунтувати й виправдати свою жорстокість і зажерливість, та, не зумівши завуалювати своїх дій, говорить відверто: «Вовк, може їсти захотів».

Правдивість у зображенні ситуацій, вміння користуватись діалогом, індивідуалізація мови персонажів – все це свідчить про високу художню майстерність твору, спрямованого на засудження кріпосництва, на захист працюючих.

Байка «Щука» є сатирою на кріпосницький суд, який виправдував хижаків, суд, у якому панували лицемірство й хабарництво, кругова порука. Недотепні судді (два Осли, Шкапа, два стареньких Цапа) легко згодились на пропозицію підступної і лицемірної Лисиці, і Щуку кинули в річку. Це типова для царського суду картина. У байці використано промовисті художні деталі, наприклад: у тих, що притаскали Щуку до суду, «чуби мокренькі стали». Епітети «нікчемна Шкапа», «два стареньких Цапа» досить влучно характеризують нетямущих сусідів. Особливо влучно викриває байкар лицемірство Лисиці, яка з удаваним обуренням говорить про те, як слід «покарати» негідницю Щуку, і цим зуміла обдурити обмежених і нерозумних суддів.

Байка «Коник-стрибунець» спрямована проти таких вад людини, як безтурботність і лінощі, і може бути використана з повчальною метою у розмові з дітьми. У цьому творі виявляється характерна для багатьох байок поета особливість – введення пейзажних описів, ліричних елементів.

Велика за обсягом байка «Музики» відтворює веселу картину гри на різних інструментах Цапа, Осла, Ведмедя та Мавпенка, позбавлених будь-яких музикальних здібностей і смаку. Твір майстерно побудований, дає влучні характеристики і викликає у читачів осуд і сміх над тими, хто береться не за свою справу.

Поет написав також ряд віршів для дітей. Вони пройняті почуттям любові до природи, відчуттям краси навколишнього світу. До таких творів належать «Веснянка», «Зимня пісенька», «Пташка» та ін.

У вірші «Веснянка» дано чудовий опис пробудження весною всього живого, прекрасного, молодого; поет захоплено звертається до природи:

Не в’янь, рости

Красуйся ти,

Королику квітчастенький!

Вірш відзначається мелодійністю, легкістю і простотою форми. Картина радісного, бурхливого життя за допомогою звертань і вигуків:

«Весна прийшла!

Тепло знайшла! » -

Кричать дівчата й хлопчики.

«Цвірінь! Цвірінь!

Журбу покинь! » -

Клопочуться горобчики.

Зображення дитячих розваг взимку та пейзажні зарисовки знаходимо у вірші Глібова «Зимова пісенька». Теплим ліричним почуттям пройнятий вірш «Пташка», в якому щиро і задушевно розказано про звільнення співочої пташки з клітки.

Крім зображення картин природи, у віршах досить широко відтворено дитячі розваги і світ дитячих почуттів. Поет використовує в них різноманітні художні засоби: повторення, звуконаслідування, яскраві епітети й метафори.

Твір «Квіткове весілля» Глібов назвав «алегоричним жартом». Поет у ньому чудово відтворює закоханість у життя, змальовує красу природи. Дітей захоплюють легкий ритм вірша і мальовничі, яскраві образи: Барвінок і Фіалочка, Нагідка й Мак, Півень та Індик та ін.

Значну увагу Л. Глібов приділив створенню загадок для дітей. Вони становлять значну частину його спадщини. Загадки є свідченням того, що Глібов добре знав народне життя, народну мудрість і педагогіку. Вони жваві, мальовничі, дають корисні вправ для розуму дітей. В основу своїх загадок Глібов поклав народні загадки (поет добре знав і високо цінував народну творчість). Але, більш - менш широкі віршовані оповідання. Деякі загадки Глібова мають понад 50 віршованих рядків. До загадок поет створював також віршовані відгадки.

У загадках Глібова є не лише характерний для цього виду творів елемент загадування. У них – дотепне запитання з метою виявити кмітливість того, хто відгадує, широкі описи, пейзажні малюнки, розповіді про події і явища, подаються характеристики предметів, речей, виробів. Часто в загадках бувають ліричні відступи, в яких відтворюються настрій, почуття та ін. Загадки у доступній і цікавій формі дають дітям чимало відомостей про навколишній світ, про різні події і явища.

Основні вимоги до змісту дитячих загадок полягають у тому, щоб вони відповідали уявленням дітей і стосувалися знайомим їм речей і предметів. Глібов враховував особливості психології дитячого віку, тому його загадки стосуються здебільшого речей побутового характеру, обстановки, навчального обладнання, страв, одягу, іноді – деяких явищ природи, тобто всього того, з чим діти найчастіше стикаються, наприклад загадки про колеса, вікно, двері і сволок, про папір, піч, дим, дорогу, скрипку, горох; про кавуна і ножа, про перо, книжку, бджолу і мед, про шапку, моркву, віник тощо.

Багато загадок присвячено зображенню явищ природи. Це загадки про місяць і про зорі («Раз уночі я в ліс ходив... »), про дешеву хмару(«Була собі бабуся Гася... »), про сонце й ніч(«Котилася тарілочка... ») та ін. У ряді загадок мова йде про частини людського тіла: губи, зуби, язик, руки.

У жвавій і цікавій формі автор веде розмову «про край наш милий», про правдиву людину, про книжку й знання тощо.

Отже, загадки зосереджують увагу дітей на речах, які їх оточують, розвивають спостережливість і мислення малят. Вони вчать бачити й відчувати поетичні сторони народного життя, і в цьому їх висока цінність.

Загадкам Глібова властива конкретність і образність, письменник виявив себе справжнім живописцем слова. Вони настільки яскраві і зримі, що можуть бути використані не тільки як розвага під час дозвілля, а й для читання. Водночас вони відзначаються теплотою почуттів, щирістю, любов’ю до дітей, м’яким гумором. Автор звертається до своїх маленьких читачів як співрозмовник, учасник подій, герой або спостерігач.

Часто автор використовує форму звернення, що надає загадкам відтінку безпосередності, щирості. Письменник користується в звертаннях словами, які виражають його глибоку любов до дітей: діти-квітки; лебедята; пташенята; любі дітки; дітки-наші квіточки; діти-молодята, діточки і т. д.

У цілому ряді загадок Глібова є розгорнений сюжет – розповідь про певну подію, у них буває по кілька дійових осіб.

Як уже сказано, у загадках Глібова елемент загадування не єдиний засіб зображення якогось предмета чи явища. В них є, крім того, широкі описи, гумористичні вставки, жарт. Письменник реалістично змальовує явища природи, життя дітей, їх розваги, дозвілля. Ці твори Глібова відзначаються багатством інтонацій: від жвавих і радісних-до тих, які передають почуття смутку. За манерою викладу загадки побудовані здебільшого у формі розмови старого, досвідченого дідуся з великим гуртом дітей. Дідусь розповідає їм іноді серйозно й поважно, іноді-з веселою усмішкою, не боячись зробити й самого себе об’єктом сміху:

Дивлюся – з поля щось біжить,

Неначе бісова отара,

Шумить, гуде і торохтить,

А курява така, як хмара!

От-от на мене налетить...

Я з переляку скоком-боком

Та у бур’ян – дух притаїть -

І виглядаю одним оком...

Пробігло... зникло у ліску,

А я навтікача додому

Та про оказію таку

І досі не хвалюсь нікому...

------------------------

Спитав я голуб’ят моїх:

Що ж воно бігло по дорозі?

Сміються діти – кіх-кіх-кіх:

«Дідусю, те колеса в возі! »

(«Щоб дітям веселіш було... »)

Розповідь у загадках динамічна, жвава; дідусь оповідач у них виступає як цікавий співрозмовник, здатний створити радісний настрій, викликати інтерес до навколишньої дійсності. У загадках відбита радість дітей від пізнання світу. Це почуття радості відтворене здебільшого у відповідях на загадки, які нібито дають самі діти.

Велике значення для запам’ятовування, для легкого сприймання твору має те, що автор користується формою, близькою до форми народної пісні. Часто вживає він повні прикметники жіночого роду: добрая, далекая, сердитая та ін. Часто зустрічаються й пестливі слова, які надають творам відтінку лагідності, доброти: дідусь, деньок, славонька, гайок, пташечка, травиця тощо.

Мальовничість, емоційність, простота художньої форми загадок Глібова сприяють закріпленню у пам’яті дітей спостережень, різноманітних знань, запам’ятовуванню корисних порад. Особливо ж цінним є в них те, що вони знайомлять дітей з народним життям, привчають любити трудовий народ, його працю, творчість і поезію, соковитий народний гумор.

До загадок наближаються й акростихи Глібова. Акростихами називають вірші, в яких початкові літери рядків, прочитані згори вниз, утворюють певне слово. У формі акростихів Глібов часто писав загадки, відповіді на які й дав у таких словах. Тематика віршів-акростихів так само пов’язана з тими предметами і явищами, які дитина помічає й спостерігає щоденно (яблуко і груша, морква, ковбаска, гречка і просо тощо). Ось один з популярних акростихів Глібова:

⇐ Предыдущая 123 4 5 6 7 Следующая ⇒