Главная

Контакты

Случайная статья

• Автоматизация
• Антропология
• Археология
• Архитектура
• Биология
• Ботаника
• Бухгалтерия
• Военная наука
• Генетика
• География
• Геология
• Демография
• Деревообработка
• Журналистика
• Зоология
• Изобретательство
• Информатика
• Искусство
• История
• Кинематография
• Компьютеризация
• Косметика
• Кулинария
• Культура
• Лексикология
• Лингвистика
• Литература
• Логика
• Маркетинг
• Математика
• Материаловедение
• Медицина
• Менеджмент
• Металлургия
• Метрология
• Механика
• Музыка
• Науковедение
• Образование
• Охрана Труда
• Педагогика
• Полиграфия
• Политология
• Право
• Предпринимательство
• Приборостроение
• Программирование
• Производство
• Промышленность
• Психология
• Радиосвязь
• Религия
• Риторика
• Социология
• Спорт
• Стандартизация
• Статистика
• Строительство
• Технологии
• Торговля
• Транспорт
• Фармакология
• Физика
• Физиология
• Философия
• Финансы
• Химия
• Хозяйство
• Черчение
• Экология
• Экономика
• Электроника
• Электротехника
• Энергетика

СИНИЦЯ. ЧИЖ ТА ГОЛУБ. КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ

СИНИЦЯ

Синиця славу розпустила,  

Що хоче море запалить,  

Що море буцімто згорить, — 

Така, бач, є у неї сила.  

За вітром слава полетіла 

По всіх усюдах і кутках,  

По байраках і по садках,  

Далеко — аж за синє море...  

Усім, хто був на морі, горе!  

Ану — до берега тікать,  

Мерщій добро своє ховать 

Од проклятущої Синиці.  

Як назлетілось тії птиці,  

Як назбиралося звірей,

Людей — 

Дивитися на чудасію!..  

А пересудливі жінки 

Побрали ще й ложки,

Бо мали ту надію,  

Як море стане закипать,  

Щоб юшки добре посьорбать,  

Якої й зроду не сьорбали 

(Вони вже, бачте, позвикали 

Скрізь по обідах куштувать).  

От ждуть вони, стоять.  

Усі баньки повитріщали...  

— От-от уже почне кипіть, — 

Хто-небудь нищечком мовляє, — 

Ось цитьте, зараз запалає... —

А море все собі гуляє,  

І не кипить, і не горить.  

Так що ж Синиця?.. Та мовчить!  

І запалить не запалила,  

А тільки слави наробила 

Та з сорому й сховалася кудись.  

За сюю капосну дурницю

Полаяли Синицю 

Та й розійшлись.

Яка ж в сій байці, братця, сила?  

А та: ніколи не хвались,  

Поки гаразд не зробиш діла.

ЧИЖ ТА ГОЛУБ

Весною Чижик молоденький,

Такий співучий, проворненький,

В садочку все собі скакав

Та якось у сільце й попав;

Сердега в клітці рветься, б’ється...

А Голуб бачить та сміється:

«А що? Попавсь – от тобі й на!

Вже, певно, голова дурна..

Не бійсь, мене б не піддурили,

Хоч як би не хитрили,

Бо я не Чижик! Ні.. оце! »

Аж гульк – і сам піймавсь в сільце...

Ото на себе не надійся,

Чужому лихові не смійся!

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдатний молодець,

І веселий,  і співучий,

І проворний стрибунець,

Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Не вгаваючи, співав;

Розгулявся на всі боки,

Все байдуже, все дарма...

Коли гульк — аж в степ широкий

Суне злючая зима.

Коник плаче, серце мліє;

Кинувсь він до Мурав’я;

— Дядьку, он зима біліє!

От тепер же згину я!

Чуєш — в лісі ворон кряче,

Вітри буйнії гудуть?

Порятуй, порадь, земляче,

Як се лихо перебуть!

— Опізнився, небораче, —

Одказав земляк  йому, —

Хто кохав життя ледаче —

Непереливки тому.

— Як же в світі не радіти?

Все кругом тебе цвіте, —

Каже Коник, — пташки, квіти,

Любе літечко на те;

Скочиш на траву шовкову —

Все співав би та співав. —

На таку веселу мову

Муравей йому сказав:

— Проспівав ти літо боже, —

Вдача вже твоя така, —

А тепер танцюй, небоже,

На морозі гопака!