ЗИМНЯ ПІСЕНЬКА. ЗАГАДКИ І ВІДГАДКИ

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

ЗИМНЯ ПІСЕНЬКА

Діти наші, квітоньки,

Хлопчики і дівоньки!

Нум гуртом співать;

Ви тягніть тонесенько,

Буду я товстесенько

Окселентувать. *

«Зимонько-снігурочко,

Наша білогрудочко,

Не верти хвостом,

А труси тихесенько,

Рівненько, гладесенько

Срібненьким сніжком.

Ми повибігаємо,

Снігу накачаємо

Купу за садком;

Бабу здоровенную,

Уночі страшенную,

Зліпимо гуртом.

Зробим очі чорнії,

Рот і ніс червонії —

Буде як мара.

День і ніч стоятиме,

Вовка проганятиме

Від свого двора.

Зимонько – снігурочко,

Просимо, голубочко,

Щоб мороз стояв,

Бабу товстобокую,

Відьму вирлоокую,

Пильно доглядав.

Гляне ясне сонечко

В весняне віконечко,

Бабу припече;

Де й мороз той дінеться,

Геть від баби кинеться,

З ляку утече!

Баба буде плакати,

Будуть сльози капати,

Знівечать кожух,

Голова покотиться,

Баба заколотиться

І в калюжу — бух!

Висохне водиченька,

Виросте травиченька,

Розцвіте садок, —

Ми тоді весняночку,

Любую паняночку,

Приберем в вінок.

Подаруєм квіточку,

Із васильків скрипочку

Грай, серденько, грай!

Звесели і воленьку,

І трудящу доленьку,

І весь рідний край».

ЗАГАДКИ І ВІДГАДКИ

***

Щоб дітям веселіш було,

Пущу я загадку прехитру:

Пішов смерком я за село,

Щоб повернути млин до вітру.

Дивлюся – з поля щось біжить,

Неначе бісова отара.

Шумить, гуде і торохтить,

А курява така, як хмара!

От-от на мене налетить...

Я з переляку скоком-боком

Та у бур’ян – дух притаїть –

І виглядаю одним оком.

Щось двоє спереду гудуть,

За ними двоє ще женуться,

Біжать, ніяк не доженуть

І зозла аж об землю б’ється...

Курить мара, все трощить, мне,

Чи то лозна, чи цеглина...

Гаразд, що втік, а то й мене

Не обійшла б лиха година.

Пробігло... зникло у ліску,

А я навтікача додому

Та про оказію таку

І досі не хвалюсь нікому.

Колись се дітям передам, -

Нехай їх розум молоденький

Міркує і розкаже нам

Про той переполох дурненький.

Спитав я голубят моїх:

Що ж воно бігло по дорозі?

Сміються діти-кіх-кіх-кіх:

«Дідусю, то колеса в возі! »

Тьху, недотепний дідуган!

Не знать чого перелякався,

Сховався здуру у бур’ян

І тільки сорому набрався!

***

Ануте, діти, ось сідайте!

Я загадку за хвіст піймав:

Подумайте і розгадайте,

Чи я диковину придбав.

Мовчала ніч; усі мовчали,

І соловейко задрімав;

На небі зірочки блищали.

За гаєм місяць виглядав.

Не спало троє у господі;

Не видно, де воно й яке;

Ви, діти, станьте у пригоді,

Вгадайте: що воно таке?

«Пошли нам, боже, день скоріше! -

Одно озвалось на стіні, -

Тепліше буде й веселіше,

к блисне сонечко мені».

А друге каже: «Нічко мила!

Коли б з тобою довше буть;

Мене без тебе тільки й діла,

Що в боки пхають і товчуть».

Мовляє третє: «Річ даремна,

Мене ніщо не веселить -

Чи то настане нічка темна

Чи то веселий день шумить».

***

Десь у гаю родилася,

У хаті опинилася.

Була німа і нежива -

Тепер говорить і співа.

Хто з нею добре знається,

До того обзивається;

А хто навпад її бере,

Аж по душі вона дере.

Буває, так зажуриться,

Що й люлечка не куриться,

В очах сльозина заблищить

І чуле серце заболить.

Зате ж, як розкуражиться,

Уся біда уляжеться:

Такий гармидер заведе,

Що й бас товстючий загуде.

Батьки, і паніматоньки,

І хлопці, і дівчатоньки

Аж не потовпляться-біжать,

До танців жижечки тремтять.

Усім, усім потішенько.

А закаблукам лишенько...

Колись і я її любив,

Колись навприсядки дурів.

Ох, діти-наші квіточки!

Пристарілися литочки:

Тепер не втямлять тропака...

Вгадайте ж: хто вона така?

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая ⇒