|
|||
ВЕСНЯНКА. КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯВЕСНЯНКА «Весна прийшла! Тепло знайшла! » Кричать дівчата й хлопчики. «Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! » - Клопочуться горобчики.
Приліз дідок, Зліз на горбок - У хаті будь не хочеться. Тепляк дмухнув, Крилом махнув, По бороді лоскочеться.
Все ожило, Все розцвіло, І рій дітей привітненьких На той горбок Несе вінок З фіалочок блакитненьких. Бринить дідок, Як той мачок Крапчастий і повнесенький; Кричать, гудуть, Далеко чуть Таночок голоснесенький.
«Весну шануй, Не спи, воркуй, Наш голуб зозулястенький! Не в’янь, рости, Красуйся ти, Королику квітчастенький! »
«Цвірінь! Цвірінь Журбу покинь! » - Підспівують горобчики. І я зрадів, Помолодів, Як ті дівчатка й хлопчики.
КВІТКОВЕ ВЕСІЛЛЯ У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять. Не було б таких новинок, Та хрещатенький Барвінок Усіх здивував — Він Фіалочку блакитну, Наче панночку тендітну, За себе узяв. Посередині в таночку У зеленому віночку Танцює Будяк. Кругом свашки, і сусідки, І Фасолі, і Нагідки, І між ними Мак. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики,
Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і примовляє: «Отак, квіти, так! Танцювала риба з раком, А морквиця з пастернаком, Та не краще нас! Нуте ж швидко, шпарко, квіти, Молодих повеселити — Один тому час! Ой козаче молоденький, Наш Барвінку зелененький, Потіш Будяка, І у парі з молодою Між своєю перезвою Утніть тропака! Нехай гляне Редька в дірку, Переверне долю гірку Догори хвостом І музиченьку почує, Потанцює, пожартує З товстим Будяком. Тільки й щастя, тільки й жити, Покіль буде сонце гріти, — Пов'янем колись! Як там буде — знає доля, А ще покіль наша воля, Гуляй, не журись! » Де взялись Чижі й Синиці, Прищебечують музиці, Ще пристав і Шпак. Будяк скаче, не вгаває, Підморгне і примовляє: «Отак, квіти, так! »
|
|||
|